Рішення від 19 липня 2026 р. у справі №160/12833/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 рокуСправа №160/12833/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луговської Г.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі – ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач) №046150007301 від 11 травня 2026 року в частині не зарахування позивачу до стажу роботи на посаді судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді – 3 (три) роки;

- зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до стажу роботи на посаді судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді, стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді – 3 (три) роки, здійснивши перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із 60% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 05 травня 2026 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що при звільненні ОСОБА_1 для пред`явлення до органів Пенсійного фонду України, у відповідності до Додатка 4 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, судді Конституційного Суду України територіальними органами Пенсійного фонду України була видана довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за вих.№04.2-33/320/2026 від 04.05.2026, згідно якої станом на 01.05.2026 визначено розмір суддівської винагороди, яка враховується для призначення/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.

05.05.2026 позивачка звернулася до відповідача зі заявою про перерахунок пенсії та призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у відповідності до вимог Закону України «Про судоустрій та статус суддів», надавши відповідні документи, зокрема, рішення Вищої ради правосуддя від 30.04.2026 року №807/0/15-26, наказ голови Дніпровського апеляційного суду № 105/к від 30.04.2026 року, довідку Дніпровського апеляційного суду про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за вихідним № 04.2-33/320/2026 від 04.05.2026 року та розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за вихідним №04.1-03/106/2026 від 01.05.2026 року.

Як зазначено у рішенні Вищої ради правосуддя від 30.04.2026 року №807/0/15-26 та підтверджено у розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за вихідним №04.1-03/106/2026 від 01.05.2026, загальний стаж роботи на посаді судді ОСОБА_1 становить 25 років 05 місяців 06 дні.

Рішенням №046150007301 від 11.05.2026 року відповідач, при призначенні щомісячного довічного грошового утримання з 05 травня 2026 року по 24 травня 2025 року та з 25 травня 2026 року довічно, не врахував при розрахунку стажу роботи судді три роки стажу (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, на посаді адвоката юридичної консультації Саксаганського району міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Не погодившись з таким рішенням, позивачка звернулася за захистом своїх прав, свобод та інтересів до суду з відповідним позовом.

Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін і проведення судового засідання, запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.

Від відповідача засобами електронного зв`язку через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на Закон України від 02.06.2016 №1402-VIII “Про судоустрій і статус суддів”, вказує що за документами пенсійної справи стаж роботи на посаді судді складає 22 роки 03 місяці 06 днів. Розмір щомісячного довічного грошового утримання, визначеного на підставі довідки від 04.05.2026 № 04.2-33/320/2026, виданої Дніпровським апеляційним судом, складав 119183,40 грн (220710,00 грн х 54 %). Отже, розмір довічного грошового утримання обчислено у розмірі 54 % суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України “Про судоустрій і статус суддів”.

Вивчивши матеріали справи, щодо предмету спору, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 . Указом Президента України від 11.11.2003 року № 1286/2003 призначена на посаду судді Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області строком на п`ять років.

Постановою Верховної Ради України від 22.10.2009 року № 1681-VІ ОСОБА_1 обрана на посаду судді апеляційного суду Дніпропетровської області безстроково.

Указом Президента України від 28.09.2018 року № 297/2018 ОСОБА_1 переведена на роботу на посаду судді Дніпровського апеляційного суду.

09.04.2026 року ОСОБА_1 звернулася до Вищої ради правосуддя зі заявою про звільнення з посади судді Дніпровського апеляційного суду у відставку відповідно до пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України.

Рішенням Вищої ради правосуддя «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Дніпровського апеляційного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку» № 807/0/15-26 від 30.04.2026 року звільнено ОСОБА_1 з посади судді Дніпровського апеляційного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Рішенням Вищої ради правосуддя № 807/0/15-26 від 30.04.2026 року встановлено, що до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає їй право на відставку, підлягають зарахуванню: стаж роботи на посаді судді – 22 роки 5 місяців 19 днів; стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, – 3 роки. Загальний стаж роботи судді ОСОБА_1 , який дає їй право на звільнення у відставку, становить 25 років 5 місяців 19 днів.

Згідно наказу голови Дніпровського апеляційного суду № 105/к від 30.04.2026 року ОСОБА_1 відраховано зі штату Дніпровського апеляційного суду 01.05.2026 року, відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 30.04.2026 року №807/0/15-26 та заяви ОСОБА_1 від 30.04.2026 року.

При звільненні для пред`явлення до органів Пенсійного фонду України, у відповідності до Додатка 4 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, судді Конституційного Суду України територіальними органами Пенсійного фонду України, позивачці була видана довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за вих. № 04.2-33/320/2026 від 04.05.2026, згідно якої станом на 01.05.2026 року суддівська винагорода, яка враховується для призначення/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складала 220’ 710грн, у тому числі: посадовий оклад – 126’ 120грн, доплата за вислугу років – 88’ 284грн., щомісячна доплата відповідно до частини шостої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» – 6’ 306грн, а також, розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за вих. №04.1-03/106/2026 від 01.05.2026, згідно якому стаж ОСОБА_1 складає:

- 03 роки 00 місяців 00 днів з 26 травня 1988 року по 26 листопад 2003 року - адвокат юридичної консультації Саксаганського району міста Кривого Рогу Дніпропетровської області;

- 05 років 11 місяців 07 днів з 27 листопада 2003 року по 02 листопада 2009 року - суддя Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області;

- 08 років 10 місяці 29 днів з 03 листопада 2009 року по 01 жовтня 2018 року - суддя апеляційного суду Дніпропетровської області;

- 07 років 07 місяців 00 днів з 02 жовтня 2018 року по 01 травня 2026 року - суддя Дніпровського апеляційного суду. Загальний стаж роботи судді Зубакової В.П., з зарахуванням стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), відповідно до нормативно-правових актів, що встановлювали вимоги до стажу, необхідного для зайняття посади судді відповідно до ст.137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (доповнено частиною другою згідно із Законом № 2509-VIII від 12.07.2018), становить 25 років 05 місяців 06 днів.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Підставою для звільнення судді є подання заяви про відставку.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 зазначив, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді. Надання судді за рахунок держави матеріального і соціального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.

У Рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Конституційний Суд України також висловлював аналогічні позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях від 24 червня 1999 року № 6-рп/99 (справа про фінансування судів), від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій та гарантій), від 01 2004 року № 19-рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу), від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії та щомісячного довічного грошового утримання), від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів).

Конституційний статус судді зумовлює обов`язок держави гарантувати достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці - щомісячне довічне грошове утримання. Статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а виступає засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 28.08.2023 року у справі №360/6255/21.

За приписами п.14 ч.1 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються: судоустрій, судочинство, статус суддів.

Таким законом є Закон України “Про судоустрій і статус суддів” від 02.06.2016 року №1402-VIII (далі – Закон №1402-VIII), згідно ч. 1 ст. 142 якого судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Частиною 2 ст.142 Закону №1402-VIII встановлено, що суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до ч.3 ст.142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

При цьому згідно ч.2 ст.137 Закону №1402-VIII до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Згідно абз.4 п.34 розділу ХІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Позивачку призначено на посаду судді 11.11.2003 року згідно Указу Президента України №1286/2003. В цей період часу у відповідних редакціях діяли (надалі – в редакціях, чинних станом на 11.11.2003 року):

1) Закон України “Про статус суддів” від 15.12.1992 року №2862-XII (далі – Закон №2862-XII);

2) Указ Президента України “Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів” від 10.07.1995 року №584/95 (далі – Указ №584/95);

Згідно ч.1 ст.7 Закону №2862-XII на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.

Отже, наведене свідчить про наявність у позивача права на зарахування до стажу роботи на посаді судді, трьох років роботи за юридичною спеціальністю.

Згідно зі статтею 116 Закону № 1402-VIII суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Застосовуючи вищевикладені нормативні положення до обставин цієї справи, суд зазначає наступне.

Стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07.11.2023 року у справі № 520/475/19, від 28.08.2023 року у справі № 360/6255/21, від 23.08.2023 року у справі № 380/17897/21 та багатьох інших.

В юридичній ситуації позивачки Вищою радою правосуддя здійснено розрахунок стажу позивача станом на 30.04.2026 року – 25 років 5 місяців 19 днів.

Відрахування позивачки зі штату Дніпровського апеляційного суду здійснено 01.05.2026 року згідно наказу №105-к від 30.04.2026.

Суд констатує, що відповідач, обчисливши стаж роботи на посаді судді позивачки відповідним чином фактично заперечив відповідні висновки Вищої ради правосуддя, на що не мав необхідних повноважень.

Окрім цього, відповідач фактично заперечив дію ч.2 ст.137 Закону №1402-VIII стосовно позивачки, що є прямим порушенням цієї норми права.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.02.2024 року у справі №420/14019/23 (п.55), від 30.05.2019 року у справі №9901/805/18.

Також відповідач фактично заперечив дію абз.4 п.34 розділу ХІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1402-VIII в аспекті положень ч.1 ст.7 Закону №2862-XII та ст.1 Указу №584/95.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13.12.2023 року у справі №420/9332/21, від 30.03.2023 року у справі №280/2167/21.

Отже, відповідачем допущено порушення вищевказаних положень законодавства, при цьому відповідач вийшов за межі наявних повноважень під час визначення стажу роботи на посаді судді позивача, що призвело як до невірного визначення такого стажу, так і до невірного визначення щодо позивача розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставки.

Наведене свідчить про протиправність дій відповідача під час обчислення стажу роботи на посаді судді ОСОБА_1 . Оскільки такі дії мають наслідком прийняття рішення, яке є предметом оскарження, та зумовило суттєві дефекти такого рішення, які мають значне юридичне значення (стаж роботи на посаді судді позивача, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставки позивача), таке рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

У разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд.

Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки під час розгляду вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов`язання відповідного суб`єкта вчинити певні дії після скасування його адміністративного акта.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.06.2023 року у справі № 480/4288/21, від 22.09.2022 року у справі № 380/12913/21.

В ході судового розгляду цієї справи судом надано правову оцінку спірному рішенню відповідача та результату обчислення відповідачем стажу судді позивачки. В ході такої оцінки судом, з урахуванням викладених положень законодавства, визначено належний зміст правової поведінки відповідача в юридичній ситуації позивача: відповідач мав лише один правомірний варіант поведінки, що полягав у зарахування до стажу роботи на посаді судді позивача заявлених позивачем періодів.

Судом констатується, що позивач має стаж роботи на посаді судді 25 років 5 місяців 19 днів. Згідно ч.3 ст.142 Закону №1402-VIII такий розмір стажу забезпечує право позивача на розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із збільшенням на 10 відсотків у зв`язку з наявністю 5 повних років роботи на посаді судді понад 20 років. Тобто, позивачка має право на розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 60 відсотків.

З урахуванням вищевказаного, відповідач не має жодного іншого правомірного варіанту поведінки, окрім визначення сумарного стажу роботи позивачки на посаді судді як 25 років 5 місяців 19 днів, який складається з:

1) стажу роботи на посаді судді 22 роки 5 місяців 19 днів (період з 27.11.2003 по 01.05.2026);

2) стажу (досвіду) роботи, вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді (3 роки) - адвокат юридичної консультації Саксаганського району міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у період з 26 травня 1988 року по 26 листопад 2003 року.

Окрім цього, з урахуванням вищевказаного, відповідач не має жодного іншого правомірного варіанту поведінки, окрім встановлення позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 60%.

Таким чином, зобов`язуючи відповідача вчинити єдиний можливий правомірний варіант поведінки суд не втручається в дискреційні повноваження відповідача, оскільки вони в спірній ситуації такими не є (іншого правомірного варіанту поведінки у відповідача не існує).

За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат.

При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 1064грн. 96коп., що підтверджується квитанцією № 2132-0616-3123-0244 від 13.05.2026 року. Відповідно до положень ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений судовий збір за подання позову підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.9, 72-78, 90, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №046150007301 від 11 травня 2026 року в частині не зарахування позивачу до стажу роботи на посаді судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді – 3 (три) роки;

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді, стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді – 3 (три) роки, здійснивши перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із 60% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 05 травня 2026 року.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26; код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн. 96 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г. В. Луговська