Рішення від 19 липня 2026 р. у справі №160/11923/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 рокуСправа №160/11923/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови позивачу у призначенні базової соціальної допомоги;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути звернення позивача від 23.09.2025 р. з урахуванням відомостей про перебування на обліку як безробітного згідно з наданими довідками, виданими ДО Дніпропетровський ОЦЗ від 10.03.2026 р. №171, №172, починаючи з дати звернення.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що він є внутрішньо переміщеною особою та самостійно виховує малолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 23.09.2025 р. позивач подав заяву про призначення базової соціальної допомоги в електронній формі засобами мобільного додатка Порталу Дія (Дія). ОСОБА_1 стверджує, що на момент подання вказаної заяви він отримував державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям. Оскільки відповіді на своє звернення він не отримав і базова соціальна допомога йому призначена не була, 18.03.2026 р. позивач звернувся через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою про надання інформації про результати розгляду його заяви про призначення базової соціальної допомоги. Листом ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 18.03.2026 р. №30671-16591/Л-01/8-0400/26 позивача було повідомлено про відмову у наданні базової соціальної допомоги через те, що в державних електронних інформаційних ресурсах, з якими здійснюється електронна взаємодія, відсутня інформація щодо нього про реєстрацію у центрі зайнятості як безробітного. Позивач вважає відсутність відомостей у державних електронних інформаційних ресурсах є наслідком технічної помилки або неналежної електронної інформаційної взаємодії між Державною службою зайнятості та Пенсійним фондом України, а не відсутності у нього статусу зареєстрованого безробітного. З огляду на викладене, ОСОБА_1 стверджує, що вищевказане рішення про відмову в призначенні базової соціальної допомоги є протиправним, так як він фактично зареєстрований у Кам`янській філії Дніпропетровського ОЦЗ як безробітний, що підтверджується довідками

центру зайнятості від 19.09.2025 р. №803-25, від 19.09.2025 р. №806-25 та від 18.02.2026 р. №147, копії яких додано до позову.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 р. відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У цій ухвалі суд встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Відповідно до ч. 5 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, у порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Відповідно до п. 37 підрозділу 2 розділу III Положення "Про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи" підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.

Відповідно до п. 17 підрозділу 1 розділу III Положення "Про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи" особам, які зареєстрували Електронний кабінет в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зареєстроване в Електронному кабінеті Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи".

Ухвала суду від 11.05.2026 р., якою відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи була направлена та доставлена до електронного кабінету відповідача 11.05.2026 р. о 22:06 год., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. Копія позовної заяви та додатками була направлена та доставлена до електронного кабінету відповідача 06.05.2026 р., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Станом на день розгляду справи по суті відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Пояснень, заяв або клопотань по суті спору від відповідача до суду також не надходило.

Відповідно до частини 4 статті 159 КАС України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Таким чином, відповідач правом на подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) та надання доказів по справі не скористався, з клопотанням про продовження строків на надання відзиву до суду не звертався.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою згідно довідки №1230-7002179797 від 24.12.2024 р. та у період з 01.05.2025 р. по 31.10.2025 р. отримував державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям.

Відповідно до виданої П`ятихатським відділом Кам`янської філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості довідки за №803-25 від 19.09.2025 р. позивач перебуває на обліку зі статусом безробітнього з 26.12.2024 р. по теперішній час.

Згідно довідок ДО Дніпропетровський ОЦЗ за №806-25 від 19.09.2025 р. та за №147 від 18.02.2026 р. позивач у періоди з квітня по серпень та з листопада по грудень 2025 року, а також в січні 2026 року не отримував допомогу по безробіттю.

23.09.2025 р. позивач подав заяву про призначення базової соціальної допомоги в електронній формі засобами мобільного додатка Порталу Дія (Дія).

Про результати розгляду цієї заяви, як стверджує позивач, його не повідомлено.

18.03.2026 р. ОСОБА_1 звернувся через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою про надання інформації про результати розгляду його заяви про призначення базової соціальної допомоги.

Листом ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 18.03.2026 р. №30671-16591/Л-01/8-0400/26 позивача було повідомлено про те, що за результатами розгляду заяви від 23.09.2025 р. останньому відмовлено у наданні базової соціальної допомоги через те, що в державних електронних інформаційних ресурсах, з якими здійснюється електронна взаємодія, відсутня інформація щодо нього про реєстрацію у центрі зайнятості як безробітного.

Вважаючи протиправними дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні йому базової соціальної допомоги, ОСОБА_1 звернувся за захистом власних прав та інтересів до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з нормами статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Отже, право особи на отримання пенсії як складової частини права на соціальний захист є конституційним правом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон № 1058- ІV).

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Пунктом 2 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №280 від 23.07.2014 р. (зі змінами) визначено, що Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Отже, управління Пенсійного фонду України у своїй діяльності повинно діяти у межах повноважень та у спосіб, визначений нормативно-правовими документами.

Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації експериментального проекту щодо надання базової соціальної допомоги" за №371 від 25.03.2025 р. (далі – Постановка №371) встановлено, що базова соціальна допомога призначається в автоматичному режимі програмними засобами Єдиної інформаційної системи соціальної сфери у режимі реального часу на підставі заяви про намір отримати базову соціальну допомогу та заяви про призначення базової соціальної допомоги уповноваженого представника сім`ї, поданих в електронній формі з використанням засобів Єдиного державного вебпорталу електронних послуг.

Підпунктом 2 пункту 3 Постанови №371 передбачено, що учасниками експериментального проекту є:

суб`єкти звернення за базовою соціальною допомогою - громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають на території України, особи, яких визнано в Україні біженцями або особами, які потребують додаткового захисту (крім осіб, які перебувають на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого в установленому Кабінетом Міністрів України порядку, для яких не визначена дата завершення тимчасової окупації, та осіб, які перебувають за кордоном):

- з 01.07.2025 - на дату звернення за призначенням базової соціальної допомоги є отримувачами державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям; допомоги на дітей одиноким матерям; допомоги на дітей, які виховуються у багатодітних сім`ях (за технічної можливості); тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме;

з 01.11.2025 - також особи / сім`ї, не зазначені в абзаці третьому цього підпункту, якщо вони на дату звернення за призначенням базової соціальної допомоги відповідають вимогам та критеріям, визначеним Порядком.

Постановою №371 затверджено, зокрема, Порядок реалізації експериментального проекту щодо надання базової соціальної допомоги (далі – Порядок).

Відповідно до п. 2 Порядку, метою експериментального проекту є надання базової соціальної допомоги для забезпечення державною підтримкою сімей з низьким рівнем доходів.

Відповідно до п. 3 Порядку, експериментальний проект реалізується за рахунок коштів, передбачених у загальному фонді державного бюджету за бюджетною програмою 2501530 «Соціальний захист громадян, які потрапили у

Відповідно до п. 4 Порядку, базова соціальна допомога призначається на сім`ю та виплачується одному з її членів, який звернувся за її призначенням (далі - уповноважений представник сім`ї) строком на шість місяців з автоматичним продовженням виплати такої допомоги на наступний період, але не більше ніж протягом строку реалізації експериментального проекту.

Під час звернення за призначенням базової соціальної допомоги через органи Пенсійного фонду України (за технічної можливості) така допомога, призначена на сім`ю, може виплачуватися рівними частинами (із заокругленням до найближчого цілого числа, більшого за розрахункове) на кожну повнолітню особу з числа членів сім`ї за спільним бажанням усіх таких осіб (крім випадків звернення в електронній формі засобами мобільного додатка Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (Дія) (далі - мобільний додаток Порталу Дія (Дія).

Відповідно до п. 7 Порядку, базова соціальна допомога призначається в автоматичному режимі програмними засобами Єдиної інформаційної системи соціальної сфери (далі - Єдина система) у режимі реального часу на підставі заяви про намір отримати базову соціальну допомогу (далі - заява про намір), яка формується засобами Єдиної системи на основі запиту уповноваженого представника сім`ї, поданого засобами мобільного додатка Порталу Дія (Дія), та заяви про призначення базової соціальної допомоги (далі - заява про призначення), поданої уповноваженим представником сім`ї в електронній формі засобами мобільного додатка Порталу Дія (Дія).

У разі відсутності в електронних інформаційних ресурсах, з якими здійснюється електронна інформаційна взаємодія, відомостей, необхідних для призначення базової соціальної допомоги, щодо уповноваженого представника сім`ї та/або членів його сім`ї рішення про призначення такої допомоги приймається засобами Єдиної системи на підставі заяви про намір та заяви про призначення, поданих у паперовій формі до органів Пенсійного фонду України. При цьому датою звернення вважається дата реєстрації запиту на формування заяви про намір (далі - запит) у Єдиній системі.

Відповідно до п. 9-10 Порядку, для подання запиту засобами мобільного додатка Порталу Дія (Дія) уповноваженому представнику сім`ї необхідно установити мобільний додаток Порталу Дія (Дія) на електронному носії, критерії якого підтримують його використання, пройти електронну ідентифікацію та автентифікацію з використанням інтегрованої системи електронної ідентифікації, електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, та/або інших засобів електронної ідентифікації, що мають високий або середній рівень довіри, та сформувати запит.

Запит формується засобами мобільного додатка Порталу Дія (Дія) у формі, зручній для сприйняття його змісту, і містить прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності) уповноваженого представника сім`ї; серію (за наявності) та номер паспорта громадянина України або паспорта громадянина України для виїзду за кордон, оформленого засобами Єдиного державного демографічного реєстру, або посвідки на постійне або тимчасове проживання, оформленої засобами Єдиного державного демографічного реєстру; реєстраційний номер облікової картки платника податків.

Відповідно до п. 16 Порядку, про прийняте рішення уповноважений представник сім`ї повідомляється засобами мобільного додатка Порталу Дія (Дія).

Відповідно до п. 17 Порядку, у разі виявлення під час розрахунку майбутнього (орієнтовного) розміру базової соціальної допомоги засобами Єдиної системи відсутності, неповних або недостовірних відомостей в державних електронних інформаційних ресурсах, з якими здійснюється електронна інформаційна взаємодія, щодо уповноваженого представника сім`ї та членів його сім`ї, які необхідні для призначення базової соціальної допомоги, уповноваженому представнику сім`ї повідомляється про це засобами мобільного додатка Порталу Дія (Дія).

Уповноважений представник сім`ї отримує повідомлення щодо документів/відомостей, які повинні бути подані додатково для спростування/уточнення відомостей, а також про те, що у разі зміни фінансово-майнового стану, що може вплинути на право отримання базової соціальної допомоги, внаслідок звільнення з місця роботи чи зменшення розміру оплати праці уповноважений представник сім`ї може подати до органів Пенсійного фонду України документи, що підтверджують доходи протягом періоду, за який враховується дохід.

Зі змісту листа ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 18.03.2026 р. №30671-16591/Л-01/8-0400/26 слідує, що підставою для відмови ОСОБА_1 в наданні базової соціальної допомоги на підставі його заяви від 23.09.2025 р. стала відсутність в державних електронних інформаційних ресурсах, з якими здійснюється електронна взаємодія, інформації щодо нього про реєстрацію у центрі зайнятості як безробітного.

Позивачем такі доводи відповідача не заперечуються, проте він стверджує, що його офіційний статус як безробітнього зафіксовано у довідках, виданих центром занятості, які додані до позовної заяви.

При цьому, суд вважає, що в рамках спірних правовідносин ГУ ПФУ в Дніпропетровській області при розгляді заяви позивача від 23.09.2025 р. не дотримано вимог п. 17 Порядку, оскільки за відсутності відповідної інформації щодо статусу позивача в державних електронних ресурсах останнього слід було повідомити про необхідність надання додаткових документів на підтвердження такого статусу.

Натомість, доказів такого повідомлення відповідачем до суду не надано.

З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку, що відмова ГУ ПФУ в Дніпропетровській області у призначенні позивачу базової соціальної допомоги була передчасною. Доказів протилежного до суду не надано й про існування таких доказів відповідачем суд не повідомлено.

Основним завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (частини 1, 2 статті 2 КАС України).

При цьому необхідно зазначити, що у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини застосовує підхід згідно з яким, дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення від 26.10.2000 р. у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» заява №.30985/96).

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд вважає, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, у спірних правовідносинах порушено принцип захисту обґрунтованих сподівань (reasonable expectations), який тісно пов`язаний із принципом юридичної визначеності (legal certainty) і є невід`ємним елементом принципу правової держави та верховенства права. Як зазначено у справі «Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG», (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Як зазначив Європейський суд у справі «Yvone van Duyn v. Home Office», принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.

Така дія названого принципу пов`язана із іншим принципом відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності.

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («Лелас проти Хорватії», заява №55555/08, п. 74, від 20.05.2010 р., і «Тошкуце та інші проти Румунії», заява №36900/03, п. 37, від 25.11.2008 р.) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах («Онер`їлдіз проти Туреччини», п. 128, та «Беєлер проти Італії», п. 119).

Крім того, згідно з висновками Європейського суду з прав людини перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів» (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та проти Греції» та «Малама проти Греції». «Майном» може бути як «існуюче майно», так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні «легітимні сподівання» на реалізацію майнового права (пункт 83 рішення від 12 липня 2001 року у справі «Ганс-Адам 11 проти Німеччини»). «Легітимні сподівання» за характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі «Копецький проти Словачини»).

Відповідно до вимог пунктів 3, 4 частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пунктів 3, 4 і 10 частини 2 статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; а може обрати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Між тим, суд зазначає, що у постанові Верховного Суду від 24.11.2015 р. у справі №816/1229/14, поміж іншого, вказано, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово звертав увагу на те, що "ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації не відповідає зазначеній нормі Конвенції (Постанова Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 р. у справі №705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 р. у справі №826/14016/16, від 11.02.2019 р. у справі № 2а-204/12, у справі №802/1827/17-а від 18.06.2020 р.).

Відтак, суд при перевірці правомірності вчинених дій відповідача у спірних відносинах, згідно приписів КАС України, не перебираючи на себе повноважень відповідного органу, вправі покласти на суб`єкта владних повноважень зобов`язання вчинити певні дії з метою захисту порушених прав та інтересів позивача.

Таким чином, враховуючи встановлений факт протиправних дій відповідача, з метою повного захисту прав позивача, суд вважає достатніми підстави для покладення обов`язку на ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 23.09.2025 р. з урахуванням відомостей про перебування на обліку як безробітного згідно з наданими довідками, виданими ДО Дніпропетровський ОЦЗ від 10.03.2026 р. №171, №172, починаючи з дати звернення.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з частиною 2 статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до приписів частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем по справі, як суб`єктом владних повноважень дії якого оскаржуються, не виконано покладеного на нього обов`язку доказування правомірності таких дій та не спростовано доводи позивача викладені у позовній заяві.

З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 242-246, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні базової соціальної допомоги.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 23.09.2025 р. з урахуванням відомостей про перебування на обліку як безробітного згідно з наданими довідками, виданими ДО Дніпропетровський ОЦЗ від 10.03.2026 р. №171, №172, починаючи з дати звернення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.

Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

У зв`язку з перебуванням судді у відпустці, повний текст рішення суду складено та підписано 20.07.2026 року.

Суддя О.М. Неклеса