Рішення від 19 липня 2026 р. у справі №160/6428/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 рокуСправа №160/6428/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ніколайчук С.В. розглянувши в письмовому провадженні заяву представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу в адміністративній справі № 160/6428/26 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відповідач-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), Відповідач-2: Військова частина НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, у якій просять суд:

- ухвалити додаткове рішення у цій справі яким стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 30 000 (тридцять тисяч) гривень витрат на правову допомогу.

В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що саме відповідачі створили передумови для того, щоб ОСОБА_1 захищала свої права в суді. При цьому, відповідачі навіть не вчиняли дій, щоб відновити права ОСОБА_2 , тому відповідачі повинні нести ризик майнових наслідків своєї бездіяльності і порушення прав.

Витрати на правничу допомогу відповідають складності справи та витраченому часу на підготовку та подання процесуальних документів через канцелярію суду.

Від представника Військова частина НОМЕР_5 надійшли заперечення на заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, в яких останнім зазначено, що Військова частина НОМЕР_3 вважає заявлений розмір витрат у сумі 30 000 грн неспівмірним зі складністю справи та фактично виконаним обсягом робіт з огляду на таке, оскільки справа розглянута судом у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику сторін), предмет спору не є винятково складним, відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, не повинен призводити до надмірного, неспівмірного та необґрунтованого фінансового навантаження на державний бюджет.

З урахуванням наведеного, Військова частина НОМЕР_3 вважає, що у разі вирішення судом питання про розподіл витрат на правничу допомогу заявлений розмір таких витрат підлягає зменшенню до розміру, співмірного зі складністю справи та фактично наданим обсягом правничої допомоги.

Представник позивача подав додаткові пояснення на заперечення Військова частина НОМЕР_3 , де останній вказав, що Військова частина НОМЕР_3 стверджує, що спір стосується стандартної категорії справ про грошове забезпечення військовослужбовців з усталеною судовою практикою, а тому не вимагав виняткових витрат часу чи кваліфікації. При цьому військова частина ігнорує конкретні фактичні обставини справи, викладені в заяві про ухвалення додаткового рішення від 30.06.2026, жодну з яких військова частина не оспорює.

Військова частина НОМЕР_3 не заперечує жодної з цих конкретних обставин - ні тривалості спору, ні кількості проаналізованих періодів, ні суперечливості вихідних довідок, ні обсягу застосованої практики. Довід обмежується загальним твердженням про типовість категорії спору, що не є доказом невідповідності виконаної роботи заявленому гонорару.

Суд, дослідивши подану заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, доводи заявника та відповідача, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.

Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За змістом частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною п`ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року, у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 12 жовтня 2006 року, у справі «Двойних проти України» від 30 березня 2004 року, у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.09.2019 року у справі № 810/3806/18, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представник позивача до суду надав договір про надання правової допомоги від 01.10.2025 №01/01/10/2025 та додаткову угоду №1 до нього, відповідно до яких “сторони погоджуються, що гонорар Виконавця за надання правничої допомоги, зокрема підготовкою та зверненням до суду до військової частини НОМЕР_3 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії з метою відновлення права клієнта, пов`язаних з зарахуванням пільгової та загальної вислуги років, виплати недоплаченої надбавки за вислугу років та зобов`язання вчинити інші дії, які прямо чи опосередковано стосуються вислуги років та впливають на права та законні інтереси клієнта становить 30 000 грн. (тридцять тисяч гривень)”. (п.5.2.)

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг та пов`язаністю таких послуг безпосередньо з веденням конкретної справи та реального факту понесення таких витрат, як то випливає зі змісту ст. 134 КАС України.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу — це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Верховним судом в постанові від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Здійснені адвокатом дії, визначені в рахунках на оплату, мали бути здійснені адвокатом фактично та дійсність їх вчинення має бути підтверджена в матеріалах справи.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

З матеріалів справи слідує, що представництво інтересів замовника в адміністративному суді фактично здійснювалась в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Зазначені представником позивача витрати на представництво замовника не відповідають принципу співрозмірності витрат часу в обсязі, заявленому представником позивача.

Таким чином, усі ці витрати повинні перебувати у безпосередньому причинному зв`язку із наданням правової допомоги у конкретній справі, а їх розмір повинен бути розумним.

У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (269).

Враховуючи, що на підставі досліджених матеріалів цієї справи суд зробив висновок, що ця справа є адміністративною справою незначної складності та Військова частина НОМЕР_3 є бюджетною установою та фінансується за рахунок Державного бюджету України, та з урахуванням воєнного стану в країні, стягнення витрат на правничу допомогу буде становити надмірний тягар для відповідача, порушуючи принцип пропорційності, тому в даному випадку судові витрати на правничу допомогу підлягають зменшенню та стягненню з Військової частини НОМЕР_3 у розмірі 10 000,00 грн.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

Стосовно покладення на Військову частину НОМЕР_3 відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу, то суд вказує, що під час розгляду справи встановлено, що саме Військова частина НОМЕР_3 порушила права позивача не зарахування до пільгової та загальної вислуги років позивачці певні періоди служби та не нарахування та не виплати позивачці надбавки за вислугу років у розмірі 40% від посадового окладу.

З огляду на викладене, суд зробив висновок про часткового задоволення заяви представника заявника про розподіл судових витрат у розмірі 10000,00 грн.

Пунктом 3 частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись статтями 132, 134, 139, 143, 252 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ВИРІШИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу - задовольнити частково.

Стягнути з Військова частина НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) витрати на правничу допомогу на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у розмірі 10 000,00 грн.

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Додаткове рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в строки, передбачені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук