Рішення від 19 липня 2026 р. у справі №160/7147/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 рокуСправа №160/7147/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ніколайчук С.В., розглянувши в письмовому провадженні заяву представника позивача про вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу у справі № 160/7147/26 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 червня 2026 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – відмовлено.

01.07.2026 на адресу суду від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі № 160/7147/26, у якому останній просить стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_2 ), за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати, пов`язані з наданням правничої допомоги адвоката у розмірі 20 000,00 грн.

В обґрунтування заяви заявник посилається на те, що попри відмову судом першої інстанції у задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, позивач має намір оскаржити зазначене рішення в апеляційному порядку. У зв`язку з цим подання заяви про розподіл судових витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвоката та надання доказів, що підтверджують їх розмір, зумовлене необхідністю виконання вимог частини 7 статті 139 КАС України щодо своєчасного подання доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Розглянувши заяву про відшкодування витрат витрати, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвоката, суд встановив таке.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно із ч. 2-5 ст. 252 КАС України заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу. Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

В позовній заяві представник позивача зазначив, що попередній розрахунок судових витрат складає 20 000,00 грн.

З метою захисту прав та законних інтересів ОСОБА_1 між нами 16 січня 2026 року укладено Договір про надання правничої допомоги № 001-02-02 та Доручення № 1 про надання правничої допомоги (додаток № 1 до Договору про надання правничої допомоги) на підставі яких адвокат прийняв на себе зобов`язання надати професійну правничу допомогу в адміністративній справі щодо порушення клієнтом (позивачем у адміністративній справі № 160/7147/26) правил військового обліку.

Згідно з Дорученням № 1 про надання правничої допомоги (додаток № 1 до Договору про надання правничої допомоги) сторони погодили фіксований розмір гонорару у розмірі 20000,00 грн. (двадцять тисяч гривень нуль копійок) без ПДВ, який клієнт сплатив у повному обсязі 20 січня 2026 року, що підтверджується копією квитанції № 1/001-02-02, виданою адвокатом Бондарем І.А.

Відповідно частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із статтею 139 КАС України при задоволенні позову сторони , яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Тобто загальне правило розподілу судових витрат визначене в статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України , зокрема у разі відмови в позові - на позивача.

Таким чином, покладення судових витрат на правничу допомогу на сторону відповідача можливе за умови задоволення позовних вимог позивача.

Аналіз змісту частин першої-третьої статті 139 КАС України дозволяє зробити однозначний висновок про те, що у разі відмови у задоволенні позовних вимог фізичній особі або юридичній особі підстави для вирішення питання розподілу судових витрат згідно із ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні, з огляду на те, що позивачу (юридичній особі) відмовлено в задоволенні позову.

Суд вважає, що наведені представником позивача доводи про повернення судового збору ілюструє помилковість підходу до тлумачення норм про розподіл судових витрат у випадку відмови у задоволенні позовних вимог.

Наведені мотиви додатково підтверджують наведений вище висновок суду про відсутність підстав для ухвалення додаткового рішення про повернення судового збору .

Таким чином, дослідивши вказані матеріали, суд вважає, що підстав для ухвалення додаткового рішення немає, оскільки всі позовні вимоги позивача судом було розглянуто і рішення по них прийнято, тому в ухваленні додаткового рішення позивачу належить відмовити.

Керуючись статтями 132, 139, 143, 243, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про ухвалення додаткового рішення у справі № 160/7147/26 - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук