Рішення від 16 липня 2026 р. у справі №140/4843/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 року ЛуцькСправа № 140/4843/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності щодо нарахування та виплати за період з 01 березня 2018 року по 15 серпня 2022 року індексації-різниці грошового забезпечення в повному розмірі відповідно до абзаців третього, четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок №1078), у фіксованій величині 4463,15 грн в місяць, з урахуванням раніше виплачених сум; зобов`язання нарахувати та виплатити в повному розмірі індексацію-різницю грошового забезпечення відповідно до приписів абзаців третього, четвертого, шостого пункту 5 Порядку №1078, у фіксованій величині 4463,15 грн в місяць, з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 (далі – Порядок №44).

Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 у період з 25 листопада 2016 року по 15 серпня 2022 року проходила військову службу та перебувала на грошовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_1 . Із наданого у відповідь на адвокатський запит листа від 27 березня 2026 року №09/6690-26-Вих позивачу стало відомо, що при обчисленні індексації грошового забезпечення відповідач виплачував індексацію не в повному обсязі. Так відповідач не врахував вимоги абзаців третього - шостого пункту 5 Порядку №1078 щодо обчислення у період з 01 березня 2018 року по 15 серпня 2022 року індексації-різниці, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу та у її випадку становить 4463,15 грн на місяць.

Для захисту порушеного права позивач просила позов задовольнити та при виплаті індексації грошового забезпечення зобов`язати відповідача одночасно компенсувати суму податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку №44.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідач у відзиві на позов позовні вимоги не визнав (а.с.30-38). В обґрунтування цієї позиції вказав, що 15 серпня 2022 року позивач виключена зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв`язку з вибуттям для подальшого проходження служби до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України. Інформація про суму нарахованої та виплаченої ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення передана до нового місця проходження військової служби встановленим порядком. Виплата усіх належних військовослужбовцю сум при звільненні, у тому числі індексації, проводиться органом Державної прикордонної служби України, з якого військовослужбовець був виключений зі списків частини у зв`язку із звільненням з військової служби. А оскільки позивача з військової служби звільняла не Військова частина НОМЕР_1 , то позовні вимоги до не неї заявлені безпідставно.

Окрім того відповідач зазначив, що підвищення грошового забезпечення ОСОБА_1 в березні 2018 року - 6484,41 грн перевищило суму можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року - 4463,15 грн, що відповідно до абзацу третього пункту 5 Порядку №1078 підтверджує необґрунтованість позовних вимог про нарахування та виплату індексації-різниці згідно з абзацами четвертим- шостим пункту 5 цього Порядку.

Відповідач також вважає, що не підлягає задоволенню позовна вимога про виплату компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, адже наразі між сторонами наявний спір щодо виплати індексації грошового забезпечення.

На переконання відповідача, позивач пропустила встановлений частиною п`ятою статті 122 КАС України місячний строк звернення до суду із цим позовом.

З урахуванням наведеного відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.

Суд, перевіривши доводи сторін, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

Не є спірною та обставина, що позивач ОСОБА_1 у період з 25 листопада 2016 року по 15 серпня 2022 року проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджено військовим квитком НОМЕР_3 (а.с.8-10), особистими картками грошового забезпечення (а.с.14-23).

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15 серпня 2022 року №139-ОС (про особовий склад) штаб-сержанта ОСОБА_1 , яка перебуває у розпорядженні начальника НОМЕР_4 прикордонного загону та яка наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 10 серпня 2022 року №848-ОС зарахована у розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 і вибуває для подальшого проходження служби до Військової частини НОМЕР_5 , з 15 серпня 2022 року виключено із списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення (а.с.24).

З архівних відомостей особистих карток грошового забезпечення за 2018-2022 роки слідує, що ОСОБА_1 нараховано індексацію грошового забезпечення (поточну) у грудні 2018 року – лютому 2019 року у сумі 71,08 грн щомісячно, у березні-червні 2019 року у сумі 134,47 грн щомісячно, у листопаді 2019 року у сумі 1033,60 грн, у грудні 2019 року – червні 2020 року у сумі 216,51 грн щомісячно, у липні-серпні 2020 року у сумі 226,29 грн щомісячно, у грудні 2020 року у сумі 912,68 грн, у січні-березні 2021 року у сумі 331,42 грн щомісячно, у квітні-червні 2021 року у сумі 415,41 грн щомісячно, у липні-листопаді 2021 року у сумі 540,03 грн щомісячно, у січні 2022 року у сумі 1126,38 грн, у лютому-квітні 2022 року у сумі 672,35 грн щомісячно, у травні 2022 року у сумі 913,01 грн, у червні 2022 року у сумі 1017,21 грн, у липні 2022 року у сумі 1066,00 грн, у серпні 2022 року у сумі 1281,80 грн (а.с.14-23).

Цей спір стосується наявності підстав нарахування та виплати позивачу індексації-різниці відповідно до абзаців третього-шостого Порядку №1078 за період з 01 березня 2018 року по 15 серпня 2022 року.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту 2 статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон №2011-ХІІ) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (пункт 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ).

Згідно з преамбулою Закону України від 03 липня 2001 року №1282-ХІІ “Про індексацію грошових доходів населення” (далі – Закон №1282-ХІІ) цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

За змістом статті 1 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Перелік об`єктів індексації установлений частиною першою статті 2 Закону №1282-ХІІ. Так індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру; до таких об`єктів індексації належить оплата праці (грошове забезпечення).

Межі індексації визначені частиною шостою статті 2 Закону №1282-ХІІ, відповідно до якої індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Статтею 4 Закону №1282-XII встановлено підстави для проведення індексації, зокрема, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 6 Закону №1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюються на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються Порядком №1078.

Пункт 1-1 Порядку №1078 загалом дублює приписи статей 3, 4 Закону №1282-ХІІ, деталізуючи відповіді на питання про те, коли проводиться індексація.

Відповідно до абзаців першого, четвертого, п`ятого пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Абзаци другий, четвертий пункту 4 Порядку №1078 деталізують межі індексації, які законодавець обумовив в частині шостій статті 2 Закону №1282-ХІІ.

Абзацами першим, другим пункту 5 Порядку №1078 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 “Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації га внесення змін до деяких нормативно-правових актів”, яка застосовується з 01 грудня 2015 року, далі – Постанова №1013) установлено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

01 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (далі – Постанова №704), якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Абзац третій пункту 5 Порядку №1078 застосовувався з 01 грудня 2015 року у редакції Постанови №1013 і передбачав, що сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Цей же абзац з 15 березня 2018 року діє у редакції постанови Уряду від 28 лютого 2018 року №141 “Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення” (далі - Постанова №141) та передбачає, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Абзац четвертий пункту 5 Порядку №1078 з 01 грудня 2015 року встановлює таке правило: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Абзац п`ятий пункту 5 Порядку №1078 в редакції Постанови №1013 з 01 грудня 2015 року передбачав, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 2021 року №278 “Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення” абзац п`ятий пункту 5 Порядку №1078 має такий зміст: “У разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.”.

Абзац шостий пункту 5 Порядку №1078 з 01 грудня 2015 року установлював, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Цей же абзац з 15 березня 2018 року діє в редакції Постанови №141, згідно з якою до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Отже, зміст вказаних положень дає підстави для висновку про те, що Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, “поточної” та “індексації-різниці”. Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.

Право на отримання поточної індексації виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац другий пункту 1-1, абзац шостий пункту 5 Порядку №1078). Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзаци другий, п`ятий пункт 4 Порядку №1078).

Однак, як можна зрозуміти зі змісту позову, правовідносини щодо нарахування й виплати поточної індексації не є спірними.

Поряд з тим спірним є питання застосування абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку №1078, якими врегульовано питання виплати індексації у місяці підвищення посадових окладів, а також виплати визначеної суми індексації до чергового підвищення тарифних ставок (окладів).

З 01 грудня 2015 року в абзацах третьому - шостому пункту 5 Порядку №1078 по суті йдеться про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци третій - п`ятий пункту 5 Порядку №1078 передбачають обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац третій); сума індексації у місяці підвищення грошових доходів нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац четвертий). У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру (абзац п`ятий).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів, грошового доходу) сума цієї індексації нараховується, то абзац шостий пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців четвертого-шостого пункту 5 Порядку №1078 дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу необхідно: визначити розмір підвищення грошового доходу особи у місяці підвищення (А); визначити суму індексації, що склалася у місяці підвищення грошового доходу (Б); порівняти розмір підвищення грошового доходу (А) з сумою індексації у місяці його підвищення (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення друге абзацу п`ятого пункт 5 Порядку №1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу четвертого пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Указані висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 20 квітня 2023 року у справі №320/8554/21, від 11 травня 2023 року у справі №260/6386/21, а тому враховуються при вирішенні цієї справи.

У зв`язку із підвищенням у березні 2018 року доходу позивача (з 01 березня 2018 року набрала чинності Постанова №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців) належить вирішити питання, чи має ОСОБА_1 право на отримання індексації-різниці з 01 березня 2018 року, а якщо так, то у якому розмірі.

Судячи з наданих суду доказів та позиції відповідача, це питання він не вирішував.

Суд враховує, що відповідно до пункту 2 розділу І Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року №558 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 липня 2018 року за №854/32306; далі – Інструкція №558), грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Місячне грошове забезпечення складається із: основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням); щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).

З архівної відомості особистої картки грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_1 за 2018 рік (а.с.14-15) встановлено, що розмір нарахованого місячного грошового забезпечення (грошовий дохід) ОСОБА_1 з урахуванням постійних складових, які не мають разового характеру, становив: за лютий 2018 року – 12270,39 грн (12955,39 грн мінус суму матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань 685,00 грн); розмір нарахованого місячного грошового забезпечення за березень 2018 року (місяць підвищення посадового окладу відповідно до Постанови №704) – 9693,66 грн (10193,66 грн мінус суму премії разової 500,00 грн).

Верховний Суд у постанові від 14 квітня 2020 року у справі №820/3719/18 застосував підхід, за яким для віднесення винагороди за участь в АТО до постійних виплат підлягає з`ясуванню, чи систематично (щомісячно) така виплачувалися у складі грошового забезпечення.

Такий принциповий підхід Верховний Суд застосовує незалежно від виду виплат.

У постанові від 09 червня 2022 року у справі №200/11472/20-а Верховний Суд виходив з того, що оскільки щомісячна додаткова грошова винагорода та винагорода за участь в АТО нараховувалися і виплачувалися позивачеві щомісяця, підстави уважати такі винагороди одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.

З архівної відомості особистої картки грошового забезпечення за 2018 рік (а.с.15) слідує, що винагорода за участь в АТО виплачувалася позивачу щомісяця, тобто винагорода мала систематичний характер, як і щомісячна додаткова грошова винагорода, яка виплачувася на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій”, доки ця постанова така була чинною (до 01 березня 2018 року).

Також Верховний Суд у постанові від 14 липня 2021 року у справі №240/12040/19 зазначив, що твердження судів про те, що отримана позивачем у березні 2018 року щомісячна додаткова грошова винагорода була нарахована та виплачена за лютий 2018 року, а отже не входить в грошове забезпечення за березень 2018 року, вважає безпідставними, оскільки ... визначальне значення має саме факт виплати зазначеної допомоги в березні 2018 року, а не період, за який вона виплачена.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 22 червня 2023 року у справі №520/6243/22, правомірним є включення щомісячної грошової допомоги для порівняння різниці доходу у місяці її виплати, а не за місяць нарахування такої виплати.

У такому ж порядку здійснено розрахунок грошового забезпечення, виплаченого в лютому та березні 2018 року, з метою обчислення підвищення доходу у березні 2018 року у постановв Верховного Суду від 04 квітня 2024 року у справі №160/4155/22 (пункт 84).

Повертаючись до обставин цієї справи, слід погодитися із позивачем, що підвищення грошового доходу (А) у неї не відбулося (різниця між розміром грошового забезпечення за лютий та березень 2018 року: тобто 9693,66 грн – 12270,39 грн).

Відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 Порядку №1078 сума індексації грошового забезпечення за березень 2018 року (Б) розраховується так: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножити на величину приросту індексу споживчих цін і поділити на 100 відсотків (1762,00 грн х 253,30% / 100 = 4463,15 грн).

Наведене відповідає висновку у постановах Верховного Суду від 22 червня 2023 року у справі №520/6243/22, від 23 травня 2024 року у справі №160/15411/23.

Таким чином, оскільки підвищення доходу позивача у березні 2018 року не відбулося, то це вказує на наявність підстав для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці (становитиме 4463,15 грн) до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Доказів чергового підвищення посадового окладу, окрім як з 01 березня 2018 року, матеріали справи не містять.

В обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, зважаючи на висловлену Верховним Судом правову позицію у такій категорії справ, межі позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити у спосіб визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення ОСОБА_1 відповідно до абзаців четвертого - шостого пункту 5 Порядку №1078 нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 15 серпня 2022 року (до дати виключення з особового складу військової частини та всіх видів забезпечення); зобов`язання відповідача здійснити позивачу відповідно до абзаців четвертого - шостого пункту 5 Порядку №1078 нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 15 серпня 2022 року, що розраховується як різниця між сумою індексації та розміром підвищення доходу (з розрахунку 4463,15 грн в місяць).

При цьому суд відхиляє аргументи відповідача про те, що він не є належним відповідачем у спірних правовідносинах.

Суд зазначає, що за приписами статтею 9 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Відповідно до пункту 3 розділу І Інструкції №558 грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату.

Оскільки виплату грошового забезпечення у спірний період з 01 березня 2018 року по 15 серпня 2022 року здійснювала Військова частина НОМЕР_1 , то саме вона і є належним відповідачем щодо нарахування та виплати індексації за цей період.

Пунктом 2 Порядку №44 установлено, що громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, виплачується грошова компенсація.

За приписами пунктів 4, 5 Порядку №44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Верховний Суд у постанові від 27 липня 2023 року у справі №380/813/22 зазначав, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення. Індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовців і як одна з основних державних гарантій щодо оплати їх праці підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Верховний Суд констатував, що оскільки нарахування та виплата індексації грошового забезпечення мала бути здійснена відповідачем саме з моменту набуття позивачем права на її нарахування та виплату відповідно до вимог Закону №1282-ХІІ, то така має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44.

Аналогічний підхід застосував Верховний Суд у постановах від 27 вересня 2023 року у справі №420/23176/21, від 27 вересня 2023 року у справі №420/23176/21, від 31 січня 2024 року у справі №320/6441/22, від 18 квітня 2024 року у справі №160/10789/22 та від 30 квітня 2024 року у справі №360/700/23.

Таким чином, нарахування та виплата сум індексації позивачу має здійснюватися з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку №44.

Задоволення цієї вимоги означатиме, що спір вирішено остаточно.

При цьому на аргументи відповідача щодо пропуску позивачем установленого частиною п`ятою статті 122 КАС України місячного строку звернення до суду із позовом суд звертає увагу, що строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю визначає стаття 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), яка є нормою матеріального права. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 липня 2024 року у справі №990/156/23 зазначила, що указана норма поширює свою дію на всіх працівників і службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.

Верховний Суд у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в постанові від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23, вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, дійшов таких висновків: якщо мають місце тривалі правовідносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01 липня 2022 року №2352-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин” (далі - Закон №2352-IX, чинний з 19 липня 2022 року), то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положеннями статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону №2352-IX).

Тобто, за період до 18 липня 2022 року норму частини другої статті 233 КЗпП України необхідно застосовувати у редакції до змін, внесених Законом №2352-IX, якою визначено, що особа (працівник, службовець) має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (частина перша статті 233 КЗпП України в редакції Закону №2352-IX) чи у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні (частина друга статті 233 КЗпП України). Оскільки на момент звернення до суду позивач з військової служби не звільнена, то нема підстав застосовувати частину другу статті 233 КЗпП України в редакції Закону №2352-IX.

Відповідач, зауважуючи у відзиві на позовну заяву (без окремо поданого клопотання) про пропуск ОСОБА_1 строку звернення до суду із цим позовом, документального підтвердження ознайомлення позивача з розміром та порядком обчислення у спірному періоді індексації грошового забезпечення раніше, як до 27 березня 2026 року, не надав. Натомість у позовній заяві позивач стверджує, щодо нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 15 серпня 2022 року у неналежному розмірі дізналася із листа від 27 березня 2026 року №09/6690-26-Вих. До суду звернулася із цим позовом 21 квітня 2026 року.

Окремо необхідно вказати, Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2025 року №1-р/2025 визнав такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) частину першу статті 233 КЗпП України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.

З огляду на наведене доводи відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду із цим позовом є необґрунтованими.

Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_7 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення ОСОБА_1 відповідно до абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, нарахування та виплати індексації грошового забезпечення у період з 01 березня 2018 року по 15 серпня 2022 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 відповідно до абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 15 серпня 2022 року, що розраховується як різниця між сумою індексації та розміром підвищення доходу (з розрахунку 4463,15 грн в місяць), з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ж.В. Каленюк