Рішення від 14 липня 2026 р. у справі №750/8475/25 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/8475/25

Провадження № 2/750/143/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

судді - Рахманкулової І.П.,

секретаря - Левченка К.С.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представників відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та перебування її на утриманні,

третя особа: Міністерство оборони України,

в с т а н о в и в :

23 червня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , в якому просить встановити факт її проживання разом з ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу в період з 2007 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 та встановити факт її перебування на утриманні чоловіка.

Обґрунтовано заяву тим, що з 2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_7 проживали однією сім`єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_1 . Вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет та побут. ОСОБА_7 сприймав синів позивача від попереднього шлюбу як своїх рідних, між ними були відносини притаманні батьку та дітям. ОСОБА_7 був військовослужбовцем та помер ІНФОРМАЦІЯ_2 під час захисту Батьківщини. Підтвердження факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу необхідне для реалізації права на виплати грошового забезпечення, передбачені державою у зв`язку із загибеллю військовослужбовця, також для отримання пільг членам сім`ї загиблих.

У ОСОБА_7 є мати та син від поперднього шлюбу, з якими він не проживав, але вони є його рідними і відповідно до законодавства також мають право на виплати, пов`язані зі смертю військовослужбовця.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 липня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

06 травня 2025 року Міністерство оборони України направило до суду письмові пояснення, в яких зазначило, що позивач не підтвердила факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_7 належними та допустимими доказами. А тому, Міністерство оборони України просило врахувати ці пояснення при розгляді справи і відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову у повному обсязі.

16 липня 025 року представник позивача засобами поштового зв`язку надіслала до суду заперечення на пояснення третьої особи, зазначивши, що всі доводи, викладені у позовній заяві знаходять своє підтвердження та узгоджуються з наданими позивачем доказами, а тому, позов підлягає задоволенню, а письмові пояснення третьої особи - не заслуговують на увагу при ухваленні рішення.

Представник відповідача ОСОБА_6 , адвокат Нам`як Ю.Ю. через систему «Електронний суд» надіслав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що належних та допустимих доказів ведення спільного господарства, тобто: наявності спільних витрат на харчування, купівлю майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонту, взаємної допомоги один одному, наявності усних або письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, що підтверджують реальність сімейних відносин позивача з ОСОБА_7 , до позовної заяви не додано. Щодо перебування на утриманні заявницею на підтвердження перебування її на постійному утриманні ОСОБА_7 надано виписки по картковому рахунку за період з травня 2024 по липень 2024, з якої вбачається, що померлий ОСОБА_7 та позивач перераховували один одному на рахунок кошти, однак у призначенні платежу не зазначено будь якої інформації, яка б давала підстави вважати, що ці кошти призначені на забезпечення їх сумісного побуту. Крім того, вказані виписки, з урахуванням сум, які ОСОБА_1 перераховувала ОСОБА_7 , не дають підстав вважати, що заявниця перебувала на його утриманні. За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, ОСОБА_1 є власницею кількох земельних ділянок, які надає в оренду ТОВ «АК Магнат», в тому числі з 2016 року та з визначенням орендної плати, тобто отримує дохід. Крім цього, заявниця 12.03.2025 придбала за договором купівлі-продажу житловий будинок в АДРЕСА_2 . За положеннями ст. 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» члени сім`ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Тому просить врахувати роз`яснення, наведені у пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», відповідно яких перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. Таким чином, повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім постійної допомоги померлого. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Отже, факт перебування фізичної особи на утриманні померлого, може бути встановлено за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування утриманця.

Позивач подала відповідь на відзив, в якій з приводу придбання нею у 2025 році будинку вказала, що будинок придбано 12.03.2025, а позовна заява стосується встановлення факту проживання однією сім`єю та встановлення факту утримання за період по час загибелі ОСОБА_7 , тому ніякого відношення придбання даного будинку до предмету спору у справі він не має. Даний будинок придбано сином ОСОБА_1 , який отримав кошти за поранення, придбав його, але оформив на ім`я позивача. В цьому будинку проживає її син з цивільною дружиною.

Щодо двох земельних ділянок, про які зазначено у відзиві, позивач вказує, що ці ділянки їй дісталися у спадок, доказів того, що ОСОБА_1 отримує за них таку суму коштів, яка б унеможливлювала її утримання покійним чоловіком, відповідачем не надано. Позивач вважає, що отримання особою інших виплат не може бути перешкодою для визнання факту перебування її на утриманні.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 жовтня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач та її представник у судовому засіданні позов підтримали та просили суд встановити факт її проживання разом з ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу та встановити факт перебування її на утриманні покійного чоловіка.

Преставники відповідачів у судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог та зазначили, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що вона проживала однією сім`єю з померлим ОСОБА_7 та перебувала на його утриманні.

Представник Міністерства оборони України у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений завчасно і належним чином.

Заслухавши пояснення учасників справи, допитавши у судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

Як пояснила у судовому засіданні ОСОБА_1 , вона фактично з 2004 року почалася зустрічатися, а з 2007 року почала проживати однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу разом з ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 . Проживали вони разом з матір`ю позивача, а будинок належав батьку позивача. Вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, робили ремонт у будинку, купували меблі, разом виховували дітей позивача. У 2025 році вона дійсно придбала будинок в цьому ж селі по АДРЕСА_1 , але він придбаний за кошти сина і на його прохання оформлено право власності на неї.

ОСОБА_7 був військовослужбовцем та помер ІНФОРМАЦІЯ_2 під час захисту Батьківщини, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 28 т. 1).

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 вважати, що сапер розмінування групи розмінування роти розмінування центру розмінування та ліквідації наслідків військової частини НОМЕР_3 старший солдат ОСОБА_7 зник безвісти ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 30-32 т. 1).

Постановою про ідентифікацію особи трупа встановлено, що труп особи чоловічої статі, який зареєстровано в журналі ДСУ «Сумське обласне бюро» № 1502 за 2024 рік визнано як військовослужбовець ЗСУ ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 22-23 т. 1).

Відповідно до копії лікарського свідоцтва про смерть та довідки про причину смерті № 687 від 17 квітня 2025 ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Причина смерті - інші уточнені травми із залученням декількох ділянок тіла. Ушкодження внаслідок військових дій від інших видів вибухів та уламків (а.с. 24 т. 1).

Відповідно до довідки № 1518 від 04.04.2025 до складу зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_3 входять: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 13 т. 1).

Актом від 02 травня 2025 року підтверджується, що ОСОБА_7 , 1977 року народження був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживав разом з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 з 2007 року по липень 2024 року, вели спільне господарство, пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки (а.с. 14-15 т. 1).

Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 підтвердили доводи позивача щодо факту спільного проживання позивача з ОСОБА_7 в указаний в позові період.

Зокрема, свідок ОСОБА_8 суду повідомила, що є сусідкою позивачки, проживає в будинку АДРЕСА_4 . Свідок достеменно знає, що позивач проживала з ОСОБА_7 у будинку АДРЕСА_1 з 2004 року, а у 2007 році він остаточно почав проживати з нею як чоловік та жінка. Вони працювали разом в агрофірмі «Злагода». Свідку відомо, що вони спільно робили прибудову до хати (ванна, туалет, кухня). Разом купували меблі в будинок: кровать, диван, кухонний гарнітур. Свідок особисто бачила, як ОСОБА_7 купив антену та розраховувався за неї. Діти позивача дуже добре ставилися до ОСОБА_7 , відносини між ними були як між батьком та дітьми. Свідок сприймала позивача та ОСОБА_7 як чоловіка та дружину, не цікавилася тим, чи перебувають вони в зареєстрованому шлюбі. Свідок також була присутня на церемонії прощання на щиті з ОСОБА_7 , яке відбувалося по селу Безуглівка, а поховання здійснювалося у м. Чернігові. Вказану церемонію замовила саме позивач, люди стояли на колінах, коли везли тіло загиблого військовослужбовця ОСОБА_7 . Позивач була присутня і на похованні чоловіка, всі питання щодо поховання вони узгоджували з матір`ю покійного. Свідок також особисто бачила, як мати покійного ОСОБА_7 приїздила у гості до сина та невістки в с. Безуглівка, зокрема, у 2005 році вона була присутня на святкуванні дня народження сина позивачки.

Свідок ОСОБА_9 , суду пояснила, що вона все своє життя проживає у селі Безуглівка, а тому добре знає позивача та її чоловіка ОСОБА_7 . Вони як одна сім`я проживали по АДРЕСА_1 більше 20 років, вели спільне господарство, робили ремонт у будинку (перекриття даху), купували меблі (кровать, м`які меблі в кухню, стінку в залу), виховували дітей позивача, між якими були теплі, приязні відносини. Свідку відомо, що мати ОСОБА_7 також приїздила у гості до сина в с. Безуглівка, де він мешкав з позивачем, вона привозила подарунки дітям позивача, відносини між ними були добрими, але після смерті ОСОБА_7 свекруха змінила своє ставлення до невістки, перестала з нею спілкуватися.

Про спільне проживання позивача та ОСОБА_7 свідчать і фотокартки, наявні в матеріалах справи (а.с. 41-42 т. 1).

Копіями квитанцій підтверджується перерахування коштів ОСОБА_7 на картку ОСОБА_1 та навпаки, інколи ОСОБА_1 перераховувала кошти ОСОБА_7 , проте, в значно менших розмірах, ніж він перераховував позивачу (а.с.43-57 т.1)

ОСОБА_7 у 2022 році замовляв та оплатив послуги за інсталяційні роботи з організації й підключення FTTH за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.58-60 т.1)

Також позивачем надано суду докази на підтвердження замовлення ОСОБА_7 та оплати ним упродовж 2021-2024 років будівельних матеріалів із зазначенням адреси замовника: АДРЕСА_1 (а.с.142-150 т.1)

З копії запису акта про одруження № 1332 від 07.10.2000, наданої на запит суду, вбачається, що ОСОБА_7 07 жовтня 2000 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_11 . Шлюб розірвано 08.10.2004 (а.с. 172 т. 1).

З інформації Відділу реєстрації актів цивільного стану у Чернігівській області від 01.08.2025, наданої на запит суду, видно, що ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_12 , актовий запис №32 від 04.07.1990, складений виконавчим комітетом Ковалівської сільської ради Полтавського району, Полтавської області (а.с.169-170 т.1)

У зв`язку з цим, позивачем надано суду копію свідоцтва про смерть її чоловіка ОСОБА_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.223 т.1)

Такі ж відомості підтверджені Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавській області (а.с.240-241, т.1)

Частиною 1 статті 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із частиною 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Згідно із частиною 2 статті 3 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до частин 1, 2 статті 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Про утворення особами сім`ї може свідчити не тільки укладення між ними шлюбу, кровне споріднення, усиновлення, а й інші обставини, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. Про те, що законодавець визнає можливість створення сім`ї чоловіком і жінкою, які не перебувають у шлюбі, свідчать положення ст. 74 СК України. Встановлення такого факту передбачено в судовому порядку (п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України).

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю. Таким чином, предметом доказування у справах про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05.10.2022 у справі №686/15993/21, від 09.11.2022 у справі №753/10315/19, від 16.11.2022 у справі №199/3941/20.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких слідує, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства тощо.

Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну «сімейне життя», вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв`язків. Так, у справі "Ельсхольц проти Німеччини" суд визначив, що "поняття сім`ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші "сімейні" de facto зв`язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом".

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 №5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї») визначено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках.

Отже, за вимогою про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу предметом доказування є наявність обставин ведення сторонами спільного господарства, наявності в них спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім`ї.

З аналізу досліджених у судовому засіданні доказів та показів свідків суд вважає доведеним той факт, що позивач перебувала тривалий час у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_7 , з яким вони спільно проживали в АДРЕСА_1 з 2007 року, були пов`язані спільним побутом, мали спільний бюджет та взаємні права й обов`язки, піклувались один про одного, вели спільне господарство. Зазначене свідчить про те, що між ними як жінкою та чоловіком склалися усталені відносини, які притаманні подружжю, та є підтвердженням факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

При цьому позиція представника відповідача - Міністерства оборони України з приводу того, що встановлення факту проживання однією сім`єю не надасть права позивачу на отримання виплат як члену сім`ї загиблого військовослужбовця, не спростовує наявності самого факту, за встановленням якого звернулася остання, оскільки наявність такого права буде предметом дослідження за відповідним зверненням компетентним органом, а в разі наявності спору щодо цього - предметом доказування у провадженні в порядку адміністративного судочинства. У даному ж спорі встановлення факту проживання однією сім`єю впливає на реалізацію позивачем й інших прав, пільг та гарантій.

Враховуючи наведене вище, суд уважає, що письмовими доказами, показами свідків, підтверджується факт постійного проживання позивача з ОСОБА_7 однією сім`єю, як чоловіка та жінки без шлюбу, в АДРЕСА_1 з 2007 року до смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Позивачем заявлено також вимогу про встановлення факту перебування її на утриманні.

Конституційний Суд України в рішенні від 03 червня 1999 року у справі № 1-8/99 (№ 5-рп/99) роз`яснив, під членом сім`ї військовослужбовця треба розуміти особу, пов`язану кровними (родинними) зв`язками або шлюбними відносинами; постійним проживанням з військовослужбовцем, веденням з ним спільного господарства. До кола членів сім`ї військовослужбовця належать його (її) дружина (чоловік), їх діти і батьки. Діти є членами сім`ї незалежно від того, чи є це діти будь-кого з подружжя, спільні або усиновлені, народжені у шлюбі або позашлюбні.

Членом сім`ї, що перебуває на утриманні військовослужбовця є особа, що перебуває на повному утриманні військовослужбовця або одержує від нього допомогу, яка є для неї постійним і основним джерелом засобів до існування. Це особи, що не мають власних доходів, або особи, пенсія, стипендія чи інший сукупний середньомісячний доход яких не перевищує офіційно встановленої межі малозабезпеченості (до законодавчого визначення прожиткового мінімуму). До них належать, зокрема непрацездатні.

При цьому, обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат; спільний бюджет: спільне харчування; купівля майна для спільного користування; участі у витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин.

За судовою практикою при розгляді справ даної категорії судам необхідно мати на увазі, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

При цьому повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо, крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалась систематично, протягом певного періоду часу, і що померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у вигляді грошових переказів, продуктових чи речових посилок тощо. Ні отримання непрацездатною особою пенсії, ні її окреме проживання від спадкодавця не можуть бути перешкодою для визнання факту перебування на утриманні.

Таким чином, для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого судам необхідно дослідити зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 210/343/19, від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17, від 27 червня 2018 року у справі № 210/2422/16-ц, від 13 січня 2021 року у справі №592/17552/18.

Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги необхідно з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів (постанова ВС від 22.05.2019 у справі № 520/6518/17).

Посилання позивача на те, що ОСОБА_7 регулярно здійснював перекази грошових коштів зі своєї банківської карти АТ КБ «ПриватБанк» через додаток Приват24 на банківську карту ОСОБА_1 (а.с. 43-57 т. 1) суд не вважає беззаперечними доказами перебування її на повному утриманні померлого ОСОБА_7 , оскільки матеріали справи містять докази наявності інших джерел доходів позивача (довідка про доходи від 12.06.2025 (а.с. 62 том 1);), Інформаційна довідка з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно свідчить, що у позивача у власності є декілька земельних ділянок та 12.03.2025 нею придбано житловий будинок (а.с.192-194, т.1)

Надані позивачем докази не є безспірним підтвердженням перебування її на утриманні ОСОБА_7 та надання ним матеріальної допомоги, яка була для неї постійним і основним джерелом засобів для існування, а тому в цій частині позовних вимог позивачу слід відмовити.

Також, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

позовну заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків: НОМЕР_4 ) до ОСОБА_5 (місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової карти платника податків: НОМЕР_5 ), ОСОБА_6 (місце реєстрації: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової карти платника податків: НОМЕР_6 ) про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та перебування її на утриманні - задовольнити частково.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , із ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу у період з 2007 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 по 605 грн. 10 коп. з кожного у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний тест рішення складено 20.07.2026.

Суддя