Вирок від 19 липня 2026 р. у справі №587/1099/26 — Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/1099/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року Сумський районний суд Сумської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника – адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Суми внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінальне провадження № 62025170040005082 відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Тарасівка Троїцького району Луганської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, пенсіонера, зареєстрованого за місцем фактичного проживання за адресою АДРЕСА_1 , учасника бойових дій, учасника АТО, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 413 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Обвинувачений ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 413 КК України за наступних обставин.

Так, 25.06.2019 ОСОБА_5 на добровільній основі уклав з Міністерством оборони України в особі командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_6 контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу строком на три роки.

Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, в Україні із 05 години ЗО хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан, який надалі неодноразово продовжувався та діє і на теперішній час.

09.02.2021 підполковнику ОСОБА_5 видано для виконання своїх обов`язків військове майно, а саме пістолет ПМ 9 мм, заводський номер НОМЕР_1 в комплекті, який перебуває на балансі військової частини НОМЕР_2 .

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 01.07.2022 №169 ОСОБА_5 продовжено строк військової служби за контрактом на період до оголошення демобілізації з 01.07.2022.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 02.08.2023 №221 підполковника ОСОБА_5 призначено на посаду старшого оперативного чергового відділення напрямків командного пункту штабу військової частини НОМЕР_2 .

Наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (по особовому складу) від 30.12.2024 № 1037 підполковника ОСОБА_5 звільнити з військової служби у відставку за підпунктом «а» (за віком - у разу досягнення граничного віку перебування на військовій службі).

Відповідно до ч. З ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 07.02.2025 №39 ОСОБА_5 знято з усіх видів забезпечення з 08.01.2025, виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 з 07.02.2025.

08.01.2025 під час здачі зброї у військовій частина НОМЕР_2 в АДРЕСА_2 , підполковник ОСОБА_5 виявив відсутність виданого йому для користування пістолета ПМ 9 мм, заводський номер НОМЕР_1 , 1984 року випуску в комплекті.

Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.

Будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, підполковник ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст. ст. 6, 9, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі Статуту), ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, не допускати протиправних дій, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг завдань, доручених йому за посадою, бути готовим до виконання завдань, пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, берегти державне майно.

Відповідно до ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців певні обов`язки, зокрема, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.

Порядок організації обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї, боєприпасів у Збройних Силах України визначений Інструкцією про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у

Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 29.06.2005 №359 (надалі - Інструкція), 10 розділом якої визначено «Особливості збереження стрілецької зброї, боєприпасів та ручних гранат під час ведення бойових дій, проведення антитерористичної операції».

Так, відповідно до положень розділу 10 «Особливості збереження стрілецької зброї, боєприпасів та ручних гранат під час ведення бойових дій, проведення антитерористичної операції» зазначеної Інструкції, Військовослужбовці отриману стрілецьку зброю та боєприпаси повинні постійно тримати при собі. У разі тимчасового виходу (виїзду) військовослужбовців до населених пунктів, у тому числі тих, що не належать до району відповідальності підрозділу, для вирішення особистих чи службових питань стрілецька зброя та боєприпаси здаються відповідальному за облік стрілецької зброї і боєприпасів підрозділу або черговому підрозділу з внесенням відповідних змін до опису зброї, яка зберігається у шафі (ящику) (додаток 22). Місця, де зберігаються стрілецька зброя та боєприпаси, повинні постійно перебувати під охороною. Охорона місць, де зберігаються стрілецька зброя та боєприпаси, здійснюється в загальній системі охорони блокпоста або опорного пункту.

Відповідно до п. 2 зазначеної Інструкції, військовослужбовці отриману стрілецьку зброю та боєприпаси повинні постійно тримати при собі.

З огляду на вказане, підполковник ОСОБА_5 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок зберігання зброї та боєприпасів та відповідальність, яка передбачена за його порушення, вчинив військовий злочин за наступних обставин.

08.01.2025, точного часу під час досудового розслідування не встановлено, однак не пізніше 14 години, підполковник ОСОБА_5 , перебуваючи на службі, діючи зі злочинною недбалістю, достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок зберігання зброї та боєприпасів та відповідальність, яка передбачена, перебуваючи в с. Миколаївка Сумського району Сумської області, прямуючи від місця мешкання до розташування військової частини НОМЕР_2 для здачі озброєння та іншого військово майна, виданого йому для користування під час проходження військової служби, допустив втрату ввіреної йому для службового користування зброї, а саме: ПМ 9 мм, заводський номер НОМЕР_1 , 1984 року випуску в комплекті.

Згідно довідки-розрахунку, наданої військової частиною НОМЕР_2 , балансова вартість пістолета ПМ 9 мм, заводський номер НОМЕР_1 , 1984 року випуску в комплекті, з урахуванням кратності становить 16 411,7 грн., які ОСОБА_5 добровільно відшкодував у повному обсязі.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав в повному обсязі і пояснив, що дійсно 26 червня 2019 року він уклав контракт на походження військової служби, після цього проходив службу в в/ч НОМЕР_2 , яка дислокувалася в Донецької області, на Лисичанському напрямку в інших місцях. В 2020 році отримав статус учасника бойових дій, має звання підполковника ЗСУ. 08 січня 1965 року йому виповнювалось 60 років і його попередили про наступне звільнення з лав ЗСУ за віком. Оскільки він мав звільнитися з ЗСУ, він повинен був здати зброю, яка була йому видана військовою частиною і зареєстрована на ним, а саме - автомат АКСУ-74 та пістолет ПМ. Він привів зброю в порядок і мав намір здати зброю до комендантського взводу штабу військової частини, однак виявив відсутність пістолету ПМ. Він зрозумів, що пістолет він випадково викинув в сміттєвий бук разом з іншим сміттям. Він намагався шукати втрачену зброю в сміттєвому баку, однак сміття вже вивезли на полігон для складування відходів, де він також не зміг знайти пістолет. Свою вину обвинувачений визнав в повному обсязі, пояснивши, що завдану шкоду він відшкодував в ході досудового слідства в добровільному порядку.

Учасникам судового провадження, в тому числі і обвинуваченому, роз`яснено, що суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд має з`ясувати, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Після роз`яснення положень статті 349 КПК України обвинувачений, повністю визнавши свою вину, погодився з кваліфікацією вчиненого кримінального правопорушення, обставинами вчинення кримінального правопорушення, викладеними в описовій частині вироку, вважав недоцільним дослідження інших доказів по справі.

Інші учасники судового провадження також вважали недоцільним дослідження інших доказів по справі, враховуючи позицію самого обвинуваченого, який повністю визнає свою вину, правильно розуміє суть обвинувачення, не оспорює обставин вчинення кримінального правопорушення, які підлягають доказуванню, сумнівів в добровільності позиції обвинуваченого немає.

Таким чином, суд вважає, що вина обвинуваченого в судовому засіданні встановлена в повному обсязі.

Дії обвинуваченого суд кваліфікує за ч. 3 ст. 413 КК України, оскільки він втратив ввірену йому для службового користування зброю внаслідок порушення прави її зберігання, вчинене в умовах воєнного стану.

Призначаючи покарання обвинуваченому суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

В Постанові № 7 від 24.10.2003 "Про практику призначення судами кримінального покарання" із подальшими змінами Пленум Верховного Суду України звернув увагу на те, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного обвинуваченого, який визнається винним у вчиненні злочину, слід суворо додержуватися вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку необхідно дотримуватися вимог кримінального закону й враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує обставини справи, характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного, особу обвинуваченого, який виключно позитивно характеризується, пом`якшуючі відповідальність обвинуваченого обставини – раніше не судимий, свою вину визнав в повному обсязі і щиро розкаявся у скоєному, своїми правдивими показаннями як в ході досудового слідства так і в судовому засіданні сприяв розкриттю злочину та встановленню істини по справі, матеріальна шкода відшкодована обвинуваченим в повному обсязі і добровільному порядку, має хронічні вади здоров`я, в тому числі пов`язані з проходженням військової служби, тривалий час проходив службу в ЗСУ, брав участь в бойових діях, мав статус учасника АТО і є учасником бойових дій, має нагороди та відзнаки командування ЗСУ.

Обтяжуючих відповідальність обставин судом не встановлено.

З врахуванням зазначених пом`якшуючих відповідальність обставин суд вважає за необхідне призначити покарання з застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в доход держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 374, 376 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_5 визнати винним за ч. 3 ст. 413 КК України і призначити йому покарання з застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в доход держави в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 гривень.

Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Сумський районний суд Сумської області протягом 30 діб з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_1