Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №950/1084/26 — Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/1084/26

Номер провадження 3/950/535/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2026 року м.Лебедин

Суддя Лебединського районного суду Сумської області Бакланов Р. В.,

розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції № 3 (м. Лебедин) Сумського районного управління поліції ГУНП в Сумській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 637710 від 11 квітня 2026 року ОСОБА_1 поставлено у вину те, що 26 березня 2026 року о 15 год. 10 хв. у с. Боровенька Сумського району Сумської області по вул. Шевченка, 20 він керував автомобілем Opel Vectra, державний номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху України.

Дії ОСОБА_1 працівником поліції кваліфіковані за частиною 1 статті 130 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що у зазначені в протоколі час і місці автомобілем не керував. Зазначив, що працівники поліції руху автомобіля під його керуванням не бачили. Просив провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю доказів керування ним транспортним засобом.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі з таких підстав.

Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах та в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно зі статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна, умисна або необережна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, установлений порядок управління та за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За змістом статті 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до статті 280 КУпАП під час розгляду справи суд зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пунктом 2.9 «а» Правил дорожнього руху України водієві заборонено керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебувати під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Таким чином, обов`язковими ознаками об`єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення є одночасна наявність двох обставин: перебування особи у стані алкогольного сп`яніння та керування цією особою транспортним засобом. Недоведеність хоча б однієї із зазначених обставин виключає наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.

Відповідно до пункту 1.10 Правил дорожнього руху України водієм є особа, яка керує транспортним засобом. Під керуванням транспортним засобом слід розуміти виконання особою функцій водія під час руху транспортного засобу, тобто вчинення нею цілеспрямованих дій, пов`язаних із приведенням транспортного засобу в рух та зміною його положення у просторі.

Саме перебування особи в салоні автомобіля, на місці водія або поряд із транспортним засобом без установленого факту його руху не є керуванням транспортним засобом у розумінні частини 1 статті 130 КУпАП.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Такі дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих і свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки чи відеозапису, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Відповідно до статті 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 637710 вбачається, що він складений 11 квітня 2026 року за подією, яка, за твердженням працівника поліції, мала місце 26 березня 2026 року. У протоколі зазначено, що ОСОБА_1 керував автомобілем Opel Vectra у стані алкогольного сп`яніння.

Разом із тим протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, у якому зафіксоване сформульоване працівником поліції обвинувачення. Сам по собі протокол без підтвердження викладених у ньому відомостей іншими належними та допустимими доказами не може бути безумовним доказом винуватості особи.

Відомостей про те, ким саме, за яких обставин і на якій відстані безпосередньо спостерігався рух автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , протокол не містить. Не зазначено також обставин зупинення транспортного засобу працівниками поліції або моменту припинення його руху.

У пункті 10 протоколу як технічний засіб відеозапису зазначено нагрудний портативний відеореєстратор № 1244. Однак відповідний відеозапис до протоколу про адміністративне правопорушення та до матеріалів справи не доданий.

У пункті 11 протоколу серед додатків зазначені висновок щодо результатів медичного огляду та інші матеріали справи. Відеозапис події, зупинення транспортного засобу, руху автомобіля або спілкування працівників поліції із ОСОБА_1 у переліку додатків не зазначений і фактично суду не наданий.

За відсутності відеозапису суд позбавлений можливості перевірити, чи перебував автомобіль у русі, хто саме ним керував, за яких обставин працівники поліції виявили ОСОБА_1 та чи безпосередньо спостерігали вони керування ним транспортним засобом.

Суд не може виходити з припущення про те, що зміст відсутнього відеозапису підтверджує викладені у протоколі обставини. Доказове значення може мати лише фактично наданий суду та безпосередньо досліджений відеозапис.

Наявний у матеріалах справи висновок щодо результатів медичного огляду підтверджує встановлений за результатами огляду стан ОСОБА_1 на час проведення такого огляду. Однак цей документ не містить і за своєю правовою природою не може містити відомостей про те, чи керував ОСОБА_1 транспортним засобом до проходження огляду.

Медичний висновок доводить лише стан особи на час обстеження, але не підтверджує іншої обов`язкової ознаки складу правопорушення, а саме факту керування транспортним засобом.

Направлення на медичний огляд також не є самостійним доказом керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Воно відображає рішення працівника поліції направити особу на огляд та містить похідні відомості про причини такого направлення, однак не фіксує безпосередньо рух автомобіля під керуванням ОСОБА_1 .

Протокол огляду місця дорожньо-транспортної події, схема та додані до них матеріали не містять об`єктивних даних, за якими можна було б беззаперечно встановити, що саме ОСОБА_1 керував автомобілем. Відомостей про дорожньо-транспортну пригоду, яка могла б об`єктивно підтвердити рух транспортного засобу, матеріали справи не містять.

Письмові пояснення, долучені до матеріалів справи, у тому вигляді, в якому вони подані, не містять сукупності чітких і безпосередніх відомостей, достатніх для встановлення поза розумним сумнівом факту руху автомобіля саме під керуванням ОСОБА_1 . Особи, пояснення яких долучені до справи, до суду не викликалися, їхні показання безпосередньо судом не досліджувалися, а тому суд не мав можливості перевірити джерело їхньої обізнаності, послідовність та достовірність повідомлених ними відомостей.

Належних показань очевидців, які безпосередньо бачили рух автомобіля Opel Vectra під керуванням ОСОБА_1 , матеріали справи не містять.

Інших об`єктивних доказів, зокрема відеозапису, фотознімків, показань технічних приладів, відомостей про зупинення автомобіля працівниками поліції під час руху або узгоджених показань безпосередніх очевидців керування, суду не надано.

Натомість ОСОБА_1 у судовому засіданні послідовно заперечив факт керування транспортним засобом. Його пояснення наявними в матеріалах справи доказами не спростовані.

Суд враховує, що для настання відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП недостатньо встановити лише факт перебування особи у стані алкогольного сп`яніння. Необхідно також належними та допустимими доказами довести, що ця особа керувала транспортним засобом.

Сам факт проходження ОСОБА_1 медичного огляду, наявність у нього посвідчення водія або перебування поблизу автомобіля не доводять здійснення ним функцій водія.

Відповідно до частини 3 статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод поширюються на провадження у справах про адміністративні правопорушення, які за характером обвинувачення та суворістю передбачених санкцій мають кримінально-правову природу.

Європейський суд з прав людини у рішеннях у справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії» наголошував, що суд не повинен перебирати на себе функцію сторони обвинувачення, самостійно відшукувати докази винуватості або змінювати на шкоду особі фактичні обставини сформульованого обвинувачення.

Суд не вправі самостійно збирати докази на підтвердження викладених у протоколі обставин, усувати недоліки доказування або припускати наявність факту керування транспортним засобом лише на підставі встановленого стану алкогольного сп`яніння.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом передбачає, що сукупність установлених обставин має виключати будь-яке інше розумне пояснення події, крім того, що правопорушення було вчинене особою, стосовно якої складено протокол.

У цій справі наявні докази не утворюють такої сукупності. Факт керування ОСОБА_1 автомобілем не підтверджений жодним безпосереднім об`єктивним доказом, а наявні сумніви не можуть бути усунені припущеннями.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що органом, який склав протокол про адміністративне правопорушення, не доведено обов`язкової ознаки об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, а саме керування ОСОБА_1 транспортним засобом.

Відсутність доказів керування транспортним засобом виключає наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження у справі не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Оскільки адміністративне стягнення на ОСОБА_1 не накладається, підстави для стягнення з нього судового збору відповідно до статті 40-1 КУпАП відсутні.

Керуючись статтею 62 Конституції України, статтями 7, 9, 40-1, 130, 245, 247, 251, 252, 280, 283-285, 287, 294 КУпАП, суд

постановив:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом десяти днів із дня її винесення.

Суддя: Роман БАКЛАНОВ