Рішення від 19 липня 2026 р. у справі №922/1809/26 — Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1809/26

Господарський суд Харківської області у складі

судді Чистякової І.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Алексаняна Армана Аркадійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до Фізичної особи-підприємця Тімченка Володимира Олександровича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 )

про стягнення 198 950,48 грн

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Алексанян Арман Аркадійович (позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Тімченка Володимира Олександровича (відповідач) про стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення № 01/2022 від 05 серпня 2022 у сумі 175 000,00 грн, заборгованості за пенею відповідно до договору оренди нежитлового приміщення № 01/2022 від 05 серпня 2022 року у сумі 19 083,56 грн, 3% річних у розмірі 1847,26 грн та інфляційного збільшення у сумі 3019,66 грн.

Позивач також просить відповідно до частини десятої статті 238 ГПК України зазначити в рішенні про нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на суму боргу до моменту виконання рішення.

Позивачем також заявлено клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження та стягнення з відповідача судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 27.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1809/26. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Роз`яснено відповідачу, що згідно ст.251 ГПК України, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Попереджено про те, що у разі ненадання відзиву на позов у встановлений строк, справа згідно з ч.9 ст.165 ГПК України буде розглянута за наявними в ній матеріалами. Встановлено позивачу строк для подання до суду відповіді на відзив із урахуванням вимог ст.166 ГПК України - п`ять днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечення із урахуванням вимог ст.167 ГПК України - п`ять днів з дня отримання відповіді на відзив.

У постанові від 07.06.2024 у справі №904/1273/23 Об`єднана палата Касаційного господарського суду зазначила, що процесуальним законодавством передбачено два способи надсилання судового рішення - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через «Електронний кабінет», у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС. Вимога про надіслання судового рішення через підсистеми ЄСІТС є обов`язковою для осіб, визначених пунктом 10 Положення про ЄСІТС, та тих осіб, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.

Відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України, адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Враховуючи відсутність у сторін електронного кабінету, копію ухвали суду від 27.05.2026 було надіслано позивачу та відповідачу поштовими відправленнями з повідомленням про вручення поштового відправлення.

04.06.2026 на адресу суду повернулося рекомендоване поштове повідомлення №R068103751750, з якого вбачається, що 02.06.2026 поштове відправлення (ухвала суду від 27.05.2026) вручено позивачу.

Водночас копію ухвали суду від 27.05.2026 про відкриття провадження у цій справі було надіслано судом за відомою адресою місцезнаходження відповідача згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: АДРЕСА_2 , проте її не було одержано відповідачем та 12.06.2026 повернуто відділенням поштового зв`язку до суду з відміткою "адресат відсутній".

Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (ч.6 ст.242 ГПК України).

Виходячи зі змісту ст. 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил №270 (в редакції на день видачі та направлення ухвали суду), у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі №910/22873/17.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).

Суд також зазначає, що вказана вище ухвала суду про відкриття провадження у справі оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

За таких обставин, суд дійшов висновку про належне повідомлення сторін про відкриття провадження у даній справі та призначення її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ураховуючи те, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 ГПК України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно з ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 05 серпня 2022 року між фізичною особою-підприємцем Алексаняном Арманом Аркадійовичем (Орендодавець) та фізичною особою Тімченко Володимиром Олександровичем (Орендар) укладено Договір оренди нежитлового приміщення № 01/2022 від 05 серпня 2022 року (далі - Договір).

20 вересня 2022 року, відповідно додаткової угоди № 1 до Договору оренди нежитлового приміщення № 01/2022 від 05 серпня 2022 року, у зв`язку з державною реєстрацією Фізичної особи - підприємця Тімченко Володимира Олександровича «17» вересня 2022 року (код ЄДРПОУ: 3143908530, Реєстраційний номер: 2010350000000204410) Сторони погодили визнати Фізичну особу - підприємця Тімченко Володимира Олександровича повним правонаступником попереднього орендатора - фізичної особи Тімченко Володимира Олександровича із повним переходом прав та обов`язків по Договору оренди № 01/2022 від 05.08.2022 року в якості орендатора до Фізичної особи - підприємця Тімченко Володимира Олександровича.

Згідно з п.1.1. Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 308,0 кв.м., мансардного поверху нежитлової будівлі літера «А-1», розташованої за адресою: Харківська обл., Харківський р-н, смт Пісочин, вул. Дагаєва, 7 (надалі в тексті - «Об`єкт оренди»).

За умовами п. 1.2. Договору об`єкт оренди належить Орендодавцеві на праві спільної часткової власності на підставі Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності індексний номер: 198803471, дата формування: 04.02.2020р., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 20220523633251, номер запису про право власності: 35315400 та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер: 198803067, дата формування: 04.02.2020 р., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 20220523633251, номер запису про право власності: 35315320. Орендодавець зазначає та гарантує, що даний договір укладається зі згоди та в інтересах іншого співвласника. Орендодавець гарантує, що він має всі необхідні права для укладення цього Договору й не існує будь-яких перешкод, обтяжень, обмежень тощо для укладення цього Договору та використання Об`єкту оренди.

Відповідно до пункту 3.3. Договору Об`єкт оренди вважається переданим/прийнятим в користування чи повернутим з користування з моменту підписання Акту приймання-передачі. Датою передачі/приймання Об`єкта оренди є дата підписання Акту приймання-передачі. За відсутності такого Акту Сторони не мають права посилання на інші докази часу приймання/передачі Об`єкта оренди.

Про передання Орендарю об`єкту оренди свідчить Акт приймання-передачі об`єкту оренди підписаний сторонами від 05 серпня 2022 р.

Пунктом 4.1. Договору визначено, що за користування Об`єктом оренди за 1 (один) повний календарний місяць Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату у розмірі 25000,00 грн (двадцять п`ять тисяч гривень 00 коп.) без ПДВ.

Згідно з 4.2. Договору Орендар протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту прийняття приміщення, здійснює сплату Орендодавцю за перший і за останній місяць оренди. За перший місяць оренди Орендар сплачує оренду плату пропорційно кількості днів орендного користування.

Пунктом 4.6. Договору визначено, що сплата орендних платежів за другий та наступні місяці здійснюється Орендарем щомісячно, у вигляді 100% попередньої оплати до 25 числа місяця що передує місяцю, за який здійснюється оплата на підставі виставлених Орендодавцем рахунків.

За умовами п. 4.7. Договору орендна плата нараховується Орендарю з 15 серпня 2022 р. та до моменту повернення Об`єкту оренди, що підтверджується відповідним Актом приймання-передачі.

Відповідно до пункту 7.1. Договору, цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 05.12.2024.

Пунктом 7.4. Договору визначено, що договір вважається пролонгованим на той самий строк та на тих самих умовах, якщо за 14 днів до закінчення договору, від жодної з сторін не надійде письмова заява про розірвання договору.

Договір оренди нежитлового приміщення № 01/2022 від 05 серпня 2022 року був пролонгований до 05.12.2025, так як за 14 днів до закінчення договору, від жодної з сторін не надійшла письмова заява про розірвання договору.

Орендар відповідно до пункту 5.1.2. Договору зобов`язується своєчасно та у повному обсязі сплачувати Орендодавцю орендну плату, відповідно до умов Розділу 4 Договору.

Відповідно до пункту 5.1.11. Договору нести всі витрати з експлуатації Об`єкту оренди.

Пунктом 5.4.2. Договору Орендодавець має право здійснювати контроль за своєчасною оплатою Орендарем орендної плати.

Відповідно до п. 6.1. Договору у разі не виконання або неналежного виконання своїх зобов`язань, Сторони несуть відповідальність згідно з Договором і діючим законодавством України.

Як вказано позивачем, починаючи з 05.08.2022 та протягом дії договору на рахунок позивача від відповідача періодично, з порушенням термінів, надходили кошти за орендну плату за договором оренди нежитлового приміщення № 01/2022, які перестали надходити 01.07.2024.

Позивач 08 липня 2025 року звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом, в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просив суд стягнути заборгованість з орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення № 01/2022 від 05 серпня 2022 року в сумі 300 000 грн; заборгованість за пенею відповідно до договору оренди нежитлового приміщення № 01/2022 від 05 серпня 2022 року в сумі 47 076,52 грн; 3% річних у сумі 4 863,94 грн, інфляційне збільшення в сумі 20 953,07 грн; відповідно до частини десятої статті 238 ГПК України зазначити в рішенні про нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на суму боргу до моменту виконання рішення 7); розірвати Договір оренди нежитлового приміщення № 01/2022, з урахуванням додаткової угоди №1 від 20 вересня 2022 року, укладений між фізичною особою-підприємцем Алексаняном Арманом Аркадійовичем (далі - Орендодавець або Позивач) та фізичною особою Тімченко Володимиром Олександровичем 05 серпня 2022 року; повернути нежитлові приміщення загальною площею 308,00 кв.м., мансардного поверху нежитлової будівлі літера «А-1», розташованої за адресою: Харківська обл., Харківський р-н, смт Пісочин, вул. Дагаєва, 7 фізичній особі-підприємцю Алексанян Арману Аркадійовичу (РНОКПП НОМЕР_1 , номер і серія паспорта (для фізичних осіб - громадян України): НОМЕР_3 , орган що видав - 6313, дата видачі — 13.12.2021).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 17 листопада 2025 року у справі №922/2349/25 позов задоволено. Розірвано договір оренди нежитлового приміщення № 01/2022, з урахуванням додаткової угоди №1 від 20 вересня 2022 року, укладений між фізичною особою-підприємцем Алексаняном Арманом Аркадійовичем та фізичною особою ОСОБА_1 05 серпня 2022 року. Повернуто нежитлові приміщення загальною площею 308,00 кв.м., мансардного поверху нежитлової будівлі літера «А-1», розташованої за адресою: Харківська обл., Харківський р-н, смт Пісочин, вул. Дагаєва, 7, фізичній особі-підприємцю Алексанян Арману Аркадійовичу (РНОКПП НОМЕР_1 , номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України): 007230648, орган що видав - 6313, дата видачі 13.12.2021). Стягнуто з фізичної особи-підприємця Тімченко Володимира Олександровича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , номер і серія паспорта (для фізичних осіб - громадян України): НОМЕР_4 , орган що видав - 6327, дата видачі — 22.11.2021) на користь фізичної особи-підприємця Алексаняна Армана Аркадійовича ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , номер і серія паспорта (для фізичних осіб - громадян України): НОМЕР_3 , орган що видав - 6313, дата видачі 13.12.2021) заборгованість з орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення № 01/2022 від 05 серпня 2022 року у сумі 300 000,00 грн., пеню у сумі 47 076, 52 грн., 3% річних у сумі 4 863,94 грн., інфляційне збільшення у сумі 20 953,07 грн, витрати зі сплати судового збору у розмірі 11649,40 грн. Клопотання фізичної особи-підприємця Алексаняна Армана Аркадійовича про визначення в рішенні суду про нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на суму боргу до моменту виконання рішення - задоволено частково. Відповідно до ч.10 ст.238 Господарського процесуального кодексу України, органом (особою), що буде виконувати рішення, здійснювати нараховування 3% річних на суму залишку основного боргу за правилами, визначеними у рішенні, за кожен повний день прострочення, починаючи з дати ухвалення цього рішення і до моменту його виконання. В іншій частині клопотання - відмовлено.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30 січня 2026 року повернуто апеляційну скаргу відповідача - фізичної особи-підприємця Тімченка Володимира Олександровича (вх.№2708Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 17.11.2025 у справі №922/2349/25 та на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 01.12.2025 у справі №922/2349/25.

Отже, вказане рішення суду набрало законної сили 30 січня 2026 року.

У справі №922/2349/25 судом стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за договором оренди за період з липня 2024 року по червень 2025 року, а також пеню, 3% річних та інфляційне збільшення за період з 25.06.2024 по 24.06.2025.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За доводами позивача, протягом розгляду справи №922/2349/25 в суді першої та апеляційної інстанції договір оренди нежитлового приміщення № 01/2022 від 05 серпня 2022 року був чинним, відповідач користувався орендованим приміщенням, не сплачував платежі за орендну плату, внаслідок чого станом на 30.01.2026 утворилась заборгованість з орендної плати у сумі 175 000,00 грн за період з 25.06.2025 по 30.01.2026, за несвоєчасну сплату якої позивачем нараховано до стягнення пеню у сумі 19 083,56 грн за період з 25.06.2025 по 30.01.2026 на підставі п. 6.2. договору, а також 3% річних у розмірі 1847,26 грн та інфляційне збільшення у сумі 3019,66 грн за період з 25.06.2025 до 30.01.2026 на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідач правом на висловлення своєї правової позиції у справі не скористався та відзив на позов не надав.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає (стаття 762 ЦК України).

Згідно з частинами першою та третьою статті 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Законом можуть бути встановлені максимальні (граничні) строки договору найму окремих видів майна. Якщо до спливу встановленого законом максимального строку найму жодна із сторін не відмовилася від договору, укладеного на невизначений строк, він припиняється зі спливом максимального строку договору. Договір найму, строк якого перевищує встановлений законом максимальний строк, вважається укладеним на строк, що відповідає максимальному строку.

Якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (стаття 764 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Судом встановлено, що пунктом 4.1. Договору визначено, що за користування Об`єктом оренди за 1 (один) повний календарний місяць Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату у розмірі 25000,00 грн (двадцять п`ять тисяч гривень 00 коп.) без ПДВ.

Пунктом 4.6. Договору визначено, що сплата орендних платежів за другий та наступні місяці здійснюється Орендарем щомісячно, у вигляді 100% попередньої оплати до 25 числа місяця що передує місяцю, за який здійснюється оплата на підставі виставлених Орендодавцем рахунків.

Матеріалами справи підтверджено, що протягом розгляду справи №922/2349/25 в суді першої та апеляційної інстанції договір оренди нежитлового приміщення № 01/2022 від 05 серпня 2022 року був чинним, відповідач користувався орендованим приміщенням, не сплачував платежі за орендну плату, внаслідок чого станом на 30.01.2026 утворилась заборгованість з орендної плати у сумі 175 000,00 грн за період з 25.06.2025 по 30.01.2026, що не спростовано відповідачем.

Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із частиною 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Ураховуючи вищенаведене та те, що відповідачем не спростовано позовні вимоги, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення № 01/2022 від 05 серпня 2022 у сумі 175 000,00 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення пені у сумі 19 083,56 грн, 3% річних у розмірі 1847,26 грн та інфляційного збільшення у сумі 3019,66 грн, суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 статті 549 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Пунктом 6.2. Договору визначено, що у випадку несвоєчасної сплати орендної плати Орендар сплачує Орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 19 083,56 грн, 3% річних у розмірі 1847,26 грн та інфляційного збільшення у сумі 3019,66 грн є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо клопотання позивача про зазначення в рішенні відповідно до частини 10 статті 238 ГПК України про нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на суму боргу до моменту виконання рішення, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Правовий аналіз наведених вище норм чинного законодавства свідчить про те, що остання передбачає право, а не обов`язок суду зазначити про нарахування відсотків або пені у рішенні про стягнення боргу, і таке право надано суду для нарахування відсотків, або для нарахування пені, тобто за вибором позивача один з видів відповідальності.

Частиною 1 статті 2 ГПК України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до приписів статті 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Використовуючи в абзаці першому частини десятої статті 238 ГПК України сполучник «або» під час формулювання вимог до змісту судового рішення, законодавець у такий спосіб прямо виключив (через імперативну альтернативність нарахування або відсотків, або пені) одночасність стягнення відсотків і пені. У такий спосіб гарантується справедливість відповідальності, що покладатиметься на відповідача за судовим рішенням на майбутнє.

Якщо допустити протилежне, а саме можливість одночасного стягнення відсотків та пені після ухвалення судового рішення та до моменту його виконання, то це було б продовженням стягнення, присудженого судом на майбутнє, шляхом застосування відразу двох видів відповідальності, що з високою ймовірністю може створити кабальні умови для боржника, які в кінцевому випадку призведуть до неможливості виконання судового рішення. Такий підхід спотворював би дійсний зміст частини десятої статті 238 ГПК України та частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України.

Тож, потрібно враховувати, що в абзац другий частини десятої статті 238 ГПК України містить вказівки не суду, який ухвалює рішення, а органу, який виконуватиме судове рішення та здійснюватиме остаточний розрахунок відсотків чи пені, нарахованих судом на підставі абзацу першого частини десятої статті 238 ГПК України. Саме абзац перший частини десятої статті 238 ГПК України визначає певне правило поведінки, обов`язкове для суду, і до того ж формулює його із використанням сполучника «або», а саме: «Суд…, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення».

Вказівка у судовому рішенні про стягнення боргу, на який нараховують відсотки або пеню, про їх одночасне нарахування за весь період до виконання відповідного судового рішення є недопустимою, оскільки це прямо суперечить імперативним приписам частини десятої статті 238 ГПК України (або відсотки, або пеня), принципу верховенства права у частині правової визначеності та унеможливлює гарантування реалізації засади справедливості в будь-який момент під час фактичного виконання судового рішення.

Умова в судовому рішенні про нарахування на майбутнє одночасно пені та відсотків без обмеження у часі перетворить такий судовий акт на кабальний, оскільки навіть у разі об`єктивної неможливості боржника виконати це судове рішення припинити нарахування на майбутнє відповідних пені та відсотків буде неможливо.

Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 червня 2024 року у справі №910/14524/22 виснувала, що під час ухвалення рішення про стягнення боргу, на який нараховують відсотки або пеню, суд не має права зазначати в рішенні про нарахування одночасно відповідних відсотків та пені до моменту виконання рішення суду.

До того ж згадані норми процесуального права дають суду певний розсуд у вирішенні питання щодо задоволення або ж відмови в задоволенні відповідного клопотання позивача про продовження нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, оскільки визначають не обов`язок суду зазначити в рішенні про таке нарахування, а можливість. Таке правило поведінки для суду, як «суд, приймаючи рішення …, може зазначити…», прямо передбачено у частині десятій статті 238 ГПК України.

Відповідно суд на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, як-от: майнового стану відповідача, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності, вирішує питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи частини десятої статті 238 ГПК України.

Можливість нарахування пені або відсотків до моменту виконання рішення суду нерозривно пов`язана із безпосереднім їх застосуванням у рішенні суду (розглядом та задоволенням таких вимог). Тобто якщо суд в рішенні по суті спору не стягував пеню або ж відсотки, то не може бути зазначено й про нарахування відсотків або пені до моменту виконання цього рішення суду.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що нарахування пені або відсотків у порядку частини десятої статті 238 ГПК України ґрунтується на підставі тих самих норм матеріального права, які є й підставою для задоволення позову про стягнення відсотків або пені за порушення виконання грошового зобов`язання. Тобто це ті самі відсотки чи пеня, але продовжені на наступний період часу, протягом якого зобов`язання не виконується. Зазначені правові норми не визначають якоїсь іншої особливої правової природи відсотків чи пені, які нараховуються до моменту виконання судового рішення.

Тож, правила наведених норм процесуального права можна застосовувати для продовження на майбутнє нарахування будь-яких відсотків (як за правомірне користування чужими грошовими коштами, так і за неправомірне користування ними) або пені, які розраховуються за методикою, що враховує фактор часу, що передбачені законодавством або договором і які суд вирішив стягнути з боржника на користь кредитора за невиконання певного зобов`язання.

Відтак, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України 3% річних охоплюються приписами частини десятої статті 238 ГПК України, якщо позивач заявив позовну вимогу про стягнення 3% річних за порушення виконання грошового зобов`язання, а суд задовольнив цю вимогу.

Водночас, індекс інфляції хоч математично і може бути виражений через відсоткове співвідношення, але за методикою розраховується за набагато складнішою формулою, ніж відсотки чи пеня на суму борги, за своєю економічною суттю є показником, що характеризує зміни загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а отже не підпадає під дію ч. 10 ст. 258 ГПК України.

За приписами частини 11, 12 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Враховуючи наявність у відповідача боргу та заявлене позивачем клопотання, суд дійшов висновку про можливість зазначення в цьому рішенні про нарахування 3% річних органом (особою) на суму залишку основного боргу, що здійснює примусове виконання рішення, до моменту виконання рішення згідно ч.10 ст.238 ГПК України, за формулою:

сума 3% річних = С х 3% х Д : К : 100, де:

С - сума залишку боргу (станом на день прийняття цього рішення сума залишку основного боргу складає 175 000,00 грн);

Д - кількість днів прострочення;

К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість, за кожен повний день прострочення, починаючи з дати ухвалення судового рішення і до моменту виконання цього рішення.

Водночас суд зазначає, що нарахування 3% річних здійснюється виключно на суму основного боргу у сумі 175 000,00 грн, а не на суму основного боргу з урахуванням уже нарахованих 3% річних.

З огляду на вище викладене та враховуючи імперативні приписи частини десятої статті 238 ГПК України, в іншій частині клопотання позивача щодо зазначення в рішення відповідно до частини десятої статті 238 ГПК України про нарахування інфляційних втрат на суму боргу до моменту виконання рішення - слід відмовити.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у сумі 3328,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 6, 11, 253, 509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 759, 762, 763 Цивільного кодексу України, та ст. 4, 20, 73, 74, 75, 77, 86, 129, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Тімченка Володимира Олександровича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Фізичної особи-підприємця Алексаняна Армана Аркадійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) заборгованість з орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення № 01/2022 від 05 серпня 2022 у сумі 175 000,00 грн, заборгованість за пенею відповідно до договору оренди нежитлового приміщення № 01/2022 від 05 серпня 2022 року у сумі 19 083,56 грн, 3% річних у розмірі 1847,26 грн та інфляційне збільшення у сумі 3019,66 грн, а також судовий збір у сумі 3328,00 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Клопотання фізичної особи-підприємця Алексаняна Армана Аркадійовича про зазначення в рішенні відповідно до ч.10 ст.238 Господарського процесуального кодексу України про нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на суму боргу до моменту виконання рішення - задовольнити частково.

Відповідно до ч.10 ст.238 Господарського процесуального кодексу України органом (особою), що буде виконувати рішення, здійснювати нараховування 3% річних на суму залишку основного боргу за правилами, визначеними у рішенні, за кожен повний день прострочення, починаючи з дати ухвалення цього рішення і до моменту його виконання.

В іншій частині клопотання - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "20" липня 2026 р.

СуддяІ.О. Чистякова