Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №289/17/26 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №289/17/26 Головуючий у 1-й інст. Кириленко О. О.

Номер провадження №33/4805/1115/26

Категорія ч. 1 ст. 130 КУпАП Доповідач Кіянова С. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року року Житомирський апеляційний суд

в складі:

судді судової палати у кримінальних справах Кіянової С.В.,

за участю : захисника Крижанівського В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Крижанівського В.П. в інтересах особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 на постанову Радомишльського районного суду Житомирської області від 03 червня 2026 року,

в с т а н о в и в :

Цією постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП в матеріалах справи відсутній,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та призначено йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 665 грн. 60 коп.

Згідно постанови суду, 25.12.2025 о 01:15 год. в м. Радомишль по вул. Велика Житомирська, 70, Житомирської області ОСОБА_1 керував транспортним засобом «RENAULT LOGAN», державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.9 а) ПДР, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник Крижанівський В.П. просить постанову суду скасувати, а провадження по справі закрити, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Вважає постанову суду незаконною та необґрунтованою. Зазначає, у медичному закладі було проведено тест на стан алкогольного сп`яніння, однак при його проведенні було порушено Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оскільки після проведення огляду за допомогою алкотестера не було проведено підтверджуючого дослідження, не відібрано біологічних зразків. Вказує, що відповідно до акту № 28 від 25.12.2025 року, зазначено, що проводилось друге обстеження в 01:55 приладом «Alcotester» від якого він відмовився. Крім того, в акті лікар не зазначив модель приладу, чек роздруківки про проходження огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння, що позбавляє можливості впевнитись, чи саме цим приладом проводився огляд ОСОБА_2 , а також перевірити його сертифікацію та останню повірку до моменту застосування.

Особа, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не з`явився, будучи належним чином повідомлений про місце, день та час апеляційного розгляду. Клопотання про відкладення апеляційного розгляду не заявляв.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Враховуючи, що відповідно до ч.6 ст.294 КУпАП участь ОСОБА_1 в апеляційному розгляді не є обов`язковою, його інтереси представляє адвокат Крижанівський В.П., який подав апеляційну скаргу в інтересах ОСОБА_1 , та не просив про відкладення апеляційного розгляду, підтвердив, що правова позиція з останнім погоджена, апеляційний суд вважає можливим проводити апеляційний розгляд у відсутності ОСОБА_1 .

Заслухавши доповідача, доводи захисника Крижанівського В.П. в підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення, визначеного приписами ч. 1 ст. 9 КпАП України.

Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У рішенні Європейського суду у справі «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року відображено послідовну рекомендацію цієї міжнародної установи про пріоритетність неформального розуміння поняття «обвинувачення» національними судами.

Положеннями ст.9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Склад правопорушення - сукупність передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення і є підставою для притягнення суб`єкта правопорушення до адміністративної відповідальності.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 2.9. (а) Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за порушення вимог пункту 2.9. (а) ПДР України передбачена ст.130 КУпАП.

Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Складом правопорушення є наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.

При цьому, суд (суддя) повинен обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих не спростованих презумпцій факту (рішення ЄСПЛ "Коробов проти України" №39598/0з від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування.

У п. 4.1 рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010 КСУ дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

В розумінні ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення є кримінальним провадженням, тому до таких справ за аналогією можливо застосувати принципи кримінального процесу.

А відтак, у справах про адміністративні правопорушення, на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, особа, щодо якої розглядається справа, та потерпілий додатково користуються гарантіями ст.6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника (за браком коштів), ін. Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості.

Поширення стандартів кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення, безсумнівно, зумовлює необхідність дотримання особливих вимог до процедури збирання, подання та оцінки доказів, а також до вмотивованості судових рішень, які у разі визнання особи винною повинні містити відповідні достатні мотиви, які дали змогу спростувати презумпцію невинуватості та призначити пропорційне вчиненому покарання.

У рішенні у справі «Олег Колесник проти України» ЄСПЛ вказав, що вимоги пункту 3 статті 6 Конвенції слід розглядати як конкретні аспекти права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції, і завдання суду полягає у тому, щоб з`ясувати, чи був увесь зазначений процес, включно зі способом, у який здійснювався збір доказів, «справедливим» у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Аналізуючи матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції залишено поза увагою недоліки, допущені уповноваженою посадовою особою під час оформлення протоколу про адміністративне правопорушення.

Підстави та порядок виявлення у водіїв транспортних засобів, в тому числі, алкогольного сп`яніння, передбачені статтею 266 КУпАП та Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 9 листопада 2015 року № 1452/735 (далі Інструкція №1452) з наступними змінами.

Огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого сп`яніння (частина 1 статті 266 КУпАП, пункт 2 Інструкції №1452).

Відповідно до частини 4 статті 266 КУпАП, огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Положеннями частини 5 статті 266 КУпАП визначено, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Відповідно до пункту 9 розділу ІІ Інструкції, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 550025 від 25.12.2025 року, 25.12.2025 о 01:15 год. в м. Радомишль по вул. Велика Житомирська, 70, Житомирської області ОСОБА_1 керував транспортним засобом «RENAULT LOGAN», державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння згідно висновку КНП «Радомишльська лікарня» РМР № 28 від 25.12.2025 року.

Однією з головних умов огляду водія транспортного засобу на стан сп`яніння є не лише наявність достатності підстав вважати, що водій перебуває у стані сп`яніння, а й встановлення стану сп`яніння в порядку, визначеному чинним законодавством.

Як зазначає в поданій апеляційній скарзі захисник Крижанівський В.П., огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, який він висловив бажання пройти у медичному закладі, був проведений за допомогою спеціальних технічних засобів приладу «Alcotest Drager 6510».

Вказані доводи апелянта знайшли своє підтвердження дослідженим відеозаписом зазначених подій з нагрудних камер поліцейських, що долучено до протоколу серії ЕПР1 № 550025 від 25.12.2025 року.

Згідно відеозапису події, після зупинки співробітниками поліції транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , під час спілкування в останнього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння та запропоновано пройти відповідний огляд на місці зупинки ТЗ, від якого ОСОБА_1 відмовився та висловив бажання пройти такий огляд у медичному закладі.

Надалі, прибувши до лікарні інспектор поліції повідомив чергового лікаря про необхідність провести огляд на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 . Огляд на виявлення стану алкогольного сп`яніння було проведено в закладі охорони здоров`я за допомогою алкотестеру «Alcotest Drager 6510» з результатом 1,54 проміле. Через 20 хв. було запропоновано пройти повторний тест, від якого ОСОБА_1 відмовився, після чого інспекторами патрульної поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП.

Приймаючи рішення про наявність в діях ОСОБА_1 порушення ним п.2.9а ПДР України, а саме керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, суд першої інстанції виходив, зокрема, із того, що його вина в інкримінованому йому правопорушенні підтверджується проведеним медичним оглядом, результатом якого став висновок КНП «Радомишльська лікарня» РМР від 25.12.2025 року, згідно якого він перебував у стані алкогольного сп`яніння.

Разом із цим, як зазначено в оскаржуваній постанові районного суду, проведення лабораторних досліджень біологічного середовища обов`язкове при проведенні огляду на стан наркотичного сп`яніння, в той час як відібрання біологічного матеріалу з метою проведення повного медичного обстеження у випадку виявлення у водія ТЗ ознак алкогольного сп`яніння, підтвердження чи спростування яких здійснюється лікарем за допомогою використання спеціального технічного засобу.

Проте, погодитися з такими висновками суду першої інстанції не можна за таких підстав.

Так, відповідно до пункту 12 розділу ІІ Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції визначено, що метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп`яніння в обстежуваної особи.

Пунктом 8 розділу ІІІ Інструкції, огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів, тестів (скринінгових лабораторних досліджень) на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини. У разі позитивного результату тесту обов`язковим є проведення підтверджуючого дослідження газорідинної хроматографії з полум`яно-іонізаційним детектором для визначення концентрації алкоголю у крові та сечі та газової (рідинної) хроматомасспектрометрїї на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи.

Пунктом 9 Розділу ІІІ інструкції визначено, що зразки біологічного середовища для лабораторного дослідження відбираються двома наборами. Один набір використовується для первинного дослідження. Другий набір використовується для підтверджуючого дослідження.

Відповідно до пункту 11 розділу ІІІ Інструкції, передбачено, що предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук.

Разом з цим, відповідно до пункту 12 розділу ІІІ Інструкції для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 розділу ІІІ Інструкції.

Відповідно до висновку КНП «Радомишльська лікарня» РМР від 25.12.2025 року убачається, що 25.12.2025 року о 01 год. 35 хв. ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння. (а.с. 9)

Згідно відповіді на адвокатський запит ОСОБА_3 КНП «Радомишльська лікарня» РМР № 474 від 04.05.2026 року, 25.12.2025 року КПК «Радомишльська лікарня» відбір зразків (кров, слина, сеча, змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук) їх консервування, маркування, упаковки, зберігання та транспортування до лабораторії для визначення концентрації алкоголю у крові та сечі згідно інструкції № 1452/735 від 09.11.2015 року не проводилося (а.с.47)

Зазначене підтверджується і змістом акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №28 від 25.12.2025 року. (а.с. 47 (зворот)).

Зважаючи на викладене, огляд на стан алкогольного сп`яніння, проведений у лікарні лише за допомогою Драгера (газоаналізатора) без лабораторних досліджень крові чи сечі, є недійсним згідно з вимогами чинного законодавства, оскільки процедура вимагає обов`язкового лабораторного підтвердження результату.

На обов`язковості проведення лабораторних досліджень наголошено і у правовому висновку Верховного суду України від 24.04.2020 року (справа № 823/1022/16), де зазначено, що разом з вимірюванням вмісту етилового спирту у видихуваному повітрі за допомогою технічних засобів, з метою уточнення наявних речовин впливу, обов`язково проводиться лабораторна діагностика.

За таких обставин, зважаючи на те, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного, сп`яніння у медичній установі, на який він погодився, був проведений з порушенням вимог, встановлених КУпАП та Інструкції №1452, апеляційний суд вважає, що він не може вважатися дійсним, а тому приходить до висновку про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Так, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Наявність обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Суд вправі обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення ЄСПЛ, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series А заява № 25).

Таким чином порушено принципи всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, а саме: обґрунтування вини сформовано лише на формально перелічених документах.

Тобто, має місце недотримання уповноваженою особою, яка проводила огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі, норм КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Враховуючи, що огляд на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 у медичній установі був проведений з порушенням вимог, встановлених КУпАП та Інструкції №1452, а тому вважається недійсним, у зв`язку із чим висновок про керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, є недоведеним.

Таким чином, обставини, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 550025 від 25.12.2025 року, не знайшли свого обґрунтованого підтвердження під час апеляційного перегляду, оскільки лікарем не було дотримано порядок проведення огляду на стан сп`яніння, встановлений Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 9 листопада 2015 року № 1452/735.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги є слушними та підлягають задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню, із закриттям провадження на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника Крижанівського В.П. в інтересах особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Радомишльського районного суду Житомирської області від 03 червня 2026 року відносно ОСОБА_1 скасувати та прийняти нову постанову.

Провадження у справі щодо ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП закрити у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя судової палати у кримінальних справах

Житомирського апеляційного суду С.В. Кіянова