Рішення від 19 липня 2026 р. у справі №760/15177/25 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/15177/25

2/760/6321/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого-судді - Букіної О.М.,

за участю секретаря - Пилипенко Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сальваровська Ніна Ігорівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2025 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис нотаріуса від 22.04.2021 № 891, про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 2 782 250,00 грн заборгованості за Договором позики грошей від 06.08.2020 № 1223, 27 822,50 грн мита за вчинення виконавчого напису, у загальному розмірі 2 810 072,50 грн, та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що позивач через державний онлайн-сервіс «Дія» дізнався про наявність відкритих відносно нього виконавчих проваджень № 65297334 та № 72699559, що були відкриті приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Павлюком Н.В. 27.04.2021 та 05.09.2023 щодо примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сальваровської Н.І.

Позивач вважає, що виконавчий напис було вчинено з численними порушеннями норм законодавства, у зв`язку з чим він підлягає скасуванню з огляду на таке.

По-перше, як зазначає позивач, останній не отримував грошових коштів та не підписував будь-яких документів із відповідачем.

По-друге, всупереч положень ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», п. 2.3 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій, позивач не отримував жодних вимог про стягнення боргу від відповідача, що свідчить про відсутність законних підстав для вчинення виконавчого напису.

Крім цього, встановлено відсутність документів, на підставі яких було вчинено оспорюваний виконавчий напис нотаріуса.

Позивач також зазначає, що під час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватний нотаріус не переконався у безспірності заборгованості за кредитним договором.

Враховуючи викладене, просить задовольнити позов.

Також, разом із позовною заявою позивач надав суду заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису від 22.04.2021 № 891 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 2 810 072,50 грн, до завершення розгляду судом даної цивільної справи.

04.06.2025 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями цивільну справу було передано до провадження головуючому судді Букіній О.М.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 13.06.2025 у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Сторонам було направлено копію ухвали від 13.06.2025, також відповідачу було направлено копію позовної заяви із додатками.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 13.06.2025 було задоволено заяву позивача про забезпечення позову у даній цивільній справі та зупинено стягнення на підставі виконавчого напису № 891 від 22.04.2021, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сальваровською Н.І. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 2 810 072,50 грн.

28.07.2025 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позову заяву, в якому останній заперечував проти задоволення заявлених позивачем позовних вимог з огляду на таке.

Представник відповідача вважає доводи позивача про те, що він не підписував жодних документів із відповідачем та не отримував від нього грошових коштів, не відповідає дійсності, адже, 06.08.2020 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір позики грошей, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сальваровською Н.І. за реєстровим номером № 1223 на загальну суму 2 782 250,00 грн, що станом на дату укладення договору становило 100 000,00 доларів США. Факт укладення даного договору підтверджується особистим підписом позивача. Строк повернення грошових коштів вказаний до 06.02.2021.

Після спливу зазначеного строку відповідач звернувся до позивача із вимогою про повернення грошових коштів, в результаті чого останній визнав наявну в нього суму боргу за Договором позики грошей, про що свідчить підписана позивачем заява, нотаріально завірена.

22.04.2021 ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису.

Представник відповідача звертає увагу суду на те, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 23.11.2023, залишеного без змін постановою Київського апеляційного суду від 20.06.2024, позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договором позики було задоволено, та стягнуто з ОСОБА_3 (дружини ОСОБА_1 ) заборгованість за договором позики у розмірі 2 782 250,00 грн.

Дані обставини свідчать про те, що позивач підписував договір позики грошей та отримав відповідно до його умов грошові кошти. Крім цього, позивач достовірно знав про наявність у нього заборгованості та своїм власноручним підписом у присутності приватного нотаріуса підтвердив наявність у нього зазначеної заборгованості та не заперечував проти її стягнення шляхом вчинення приватним нотаріусом виконавчого напису.

Щодо неправомірності виконавчого напису представник відповідача зазначає про таке.

Приватним нотаріусом під час вчинення оспорюваного виконавчого напису були дотримані вимоги ч. 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат», адже факт безспірності наявної у позивача заборгованості за договором позики підтверджується заявою останнього, у якій позивач підтвердив про наявність у нього заборгованості, а також те, що він не здійснював платежів на її погашення та не заперечує проти стягнення заборгованості шляхом здійснення приватним нотаріусом виконавчого напису.

У зв`язку з викладеним, представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Суд, дослідивши та оцінивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 06.08.2020 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір позики грошей, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сальваровською Н.І. за реєстровим номером № 1223 на загальну суму 2 782 250,00 грн, що станом на дату укладення договору становило 100 000,00 доларів США. Факт укладення даного договору підтверджується особистим підписом позивача. Строк повернення грошових коштів вказаний до 06.02.2021.

22.04.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сальваровською Н.І. вчинено виконавчий напис, зареєстрований за № 891, яким звернуто з ОСОБА_1 стягнення заборгованості у сумі 2 782 250,00 грн на користь ОСОБА_2 за договором позики грошей від 06.08.2020 № 1223; а також 27 822,50 грн мита за вчинення виконавчого напису.

Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Павлюком Н.В. було відкрито виконавче провадження № 65297334 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса № 891 від 22.04.2021 зі стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором позики грошей від 06.08.2020 № 1223.

За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Процедура вчинення нотаріусами виконавчих написів визначена у Главі 14 Закону України «Про нотаріат» та Главі 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року.

Відповідно до ст. ст .88 Закону України « Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Згідно зі ст. 87 Закону для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 1.1, 1.2, 3.2, 3.5 Глави 16 "Вчинення виконавчих написів" Розділу ІІ "Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій" Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року.

Під час вчинення виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку.

Пунктом 2 Розділу "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин" Переліку в редакції змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року, встановлено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, подаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 до Переліку, визнано незаконними та нечинними.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року рішення суду залишено без змін.

Згідно з пунктом 10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20 травня 2013 року "Про судове рішення в адміністративній справі" визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Таким чином, застосуванню при вирішенні спору підлягає постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" № 1172 від 29 червня 1999 року / в редакції постанови КМУ від 29 листопада 2001 року /.

Пунктом 1 зазначеного Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються:

а) оригінал нотаріально посвідченої угоди;

б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Підпунктом 5.1. пункту 5 глави 16 "Вчинення виконавчих написів" розділу ІІ "Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій" Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, встановлено, що виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість.

Таким чином, після скасування внесених постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 до Переліку змін виконавчий напис міг бути вчинений лише за умови подання оригіналу нотаріально посвідченого договору чи його дублікату, що має силу оригіналу.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності необхідних оригіналів договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в справі № 750/1627/18 (провадження № 61-43895 св 18) від 06 червня 2019 року, яка, з точки зору ч. 4 ст. 263 ЦПК України, має враховуватися судом, при здійсненні своєї діяльності нотаріус не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права.

Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше.

Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

При цьому, з точки зору ст. 88 Закону України «Про нотаріат», безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.

Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року по справі № 310/9293/15, яка має враховуватися судом у порядку виконання судом вимог ч.4 ст.263 ЦПК України.

На думку Верховного суду в постанові № 750/1627/18 (провадження № 61-43895 св 18) від 06 червня 2019 року, розрахунок заборгованості, зроблений стягувачем, з урахуванням положень Переліку документів, не може вважатись доказом на підтвердження безспірності заборгованості боржника.

Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника є обов`язковою умовою вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Враховуючи ці обставини та вимоги ст. ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.

Це право існує, поки суд не встановить зворотного.

Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

При вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Суд при цьому має перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

В той же час законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості.

Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року по справі № 6-887цс17.

Позивач у позовній заяві стверджує проте, що він не підписував з відповідачем жодних договорів про надання грошових коштів, та не визнає наявну в нього заборгованість за договором позики.

Проте, суд критично ставиться до таких доводів позивача, адже як було встановлено судом, між сторонами дійсно був укладений договір позики грошей, відповідно до умов якого відповідач надав позивачу грошові кошти.

Даний факт підтверджується договором позики грошей, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сальваровською Н.І. за реєстровим № 1223, на загальну суму 2 782 250,00 грн (100 000,00 доларів США станом на момент укладення договору).

Факт укладання зазначеного договору позики встановлений рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 24.11.2023 у справі № 756/11607/21, залишеного без змін постановою Київського апеляційного суду від 20.06.2024, відповідно до якого позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договором позики було задоволено, та стягнуто з ОСОБА_3 (дружини ОСОБА_1 ) заборгованість за договором позики у розмірі 2 782 250,00 грн.

Таким чином, обставини встановлені вказаним вище рішення суду у силу вимог ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягають.

В матеріалах справи міститься заява-вимога про погашення боргу, засвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сальваровською Н.І. за реєстровим № 483, адресована ОСОБА_1 , яку останній отримав, про що свідчить власноручний підпис останнього.

Також міститься заява ОСОБА_1 , засвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сальваровською Н.І. за реєстровим № 482, адресована ОСОБА_2 , відповідно до якої ОСОБА_1 підтверджує, що станом на момент посвідчення даної заяви останнім не було здійснено жодних дій на погашення заборгованості за договором позики грошей, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сальваровською Н.І. за реєстровим № 1223, підтверджує наявність у нього заборгованості за даним договором у розмірі 2 782 250,00 грн, а також не заперечує проти звернення стягнення на вказану суму заборгованості, будь-яким способом, не забороненим законом, у тому числі на підставі рішення суду чи виконавчого напису нотаріуса у встановленому чинним законодавством України порядку.

Отже, з даних документів вбачається, що позивач достовірно знав про наявність у нього заборгованості за укладеним договором позики грошей, яку він визнав та не заперечував проти її стягнення шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса, що спростовує доводи останнього, викладені у позовній заяві, та підтверджує факт безспірності заборгованості, необхідної для вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Таким чином, під час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватним нотаріусом було дотримано вимоги ст. 88 Закону України «Про нотаріат», щодо підтвердження безспірності заборгованості боржника перед стягувачем.

Отже, у зв`язку з необґрунтованістю та недоведеністю належними та допустимими доказами позивачем своєї позиції, та спростування її матеріалами справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

З огляду на те, що суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову,як необґрунтованого, а тому подана заява відповідача про застосування строку позовної давності у даній справі задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 9 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Керуючись ст. ст.15,16, 18 ЦК України, ст. ст. 1, 87, 88, 89 Закону України «Про нотаріат», постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року, ст. ст. 2, 4, 5, 11, 12, 13, 76 - 82, 109, 110, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сальваровська Ніна Ігорівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову у виді зупинення стягнення на підставі виконавчого напису № 891 від 22.04.2021, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сальваровською Н.І. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 2 810 072,50 грн, що були вжиті згідно ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 13.06.2025 у цивільній справі № 760/15177/25.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: О.М. Букіна