Рішення від 19 липня 2026 р. у справі №760/30392/25 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/30392/25

Провадження №2/760/4374/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«20» липня 2026 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Тесленко І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (у письмовому провадженні) матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про повернення грошових коштів, сплачених як аванс, та відшкодування моральної шкоди у зв`язку з відмовою від договору купівлі-продажу товару неналежної якості,

ВСТАНОВИВ:

31 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про повернення грошових коштів, сплачених як аванс, та відшкодування моральної шкоди у зв`язку з відмовою від договору купівлі-продажу товару неналежної якості.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 25 вересня 2025 року було досягнуто усної домовленості щодо постачання йому Відповідачем вживаної автозапчастини із-за кордону, а саме частини кузова (порога з частиною стійки) на автомобіль Toyota RAV4. На підтвердження домовленності Відповідач надіслав фотографію деталі, але лише з одного боку повідомивши, що вона перебуває у нормальному стані. Для підтвердження наміру придбати товар позивач, на вимогу Відповідача, 26.09.25 року перерахував аванс у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень на банківські реквізити, які відповідач йому надав, а саме на рахунок НОМЕР_1 . Після прибуття деталі з-за кордону до Відповідача на склад, Відповідач повідомив його про це. Позивач попросив Відповідача надіслати додаткові фотографії замовленої ним деталі. На отриманих додаткових фотографіях було чітко видно, що зворотний бік деталі мав значні сліди корозії. Оскільки товар не відповідав заявленому стану і виявився неналежної тості позивач відмовився від купівлі і звернувся до Відповідача з вимогою повернути йому сплачений аванс. Відповідач безпідставно відмовився повертати сплачені грошові кошти, що підтверджується матеріалами листування, що є порушенням його прав як споживача на підставі частини другої статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів». У разі виявлення істотних недоліків товару (які неможливо усунути або які з`являються знову після усунення), споживач має право за своїм вибором вимагати: 1. розірвання договору та повернення сплаченої за товар суми; 2. заміни товару на такий же товар належної якості або на інший з відповідним перерахунком ціни. З врахуванням наведенного просив стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 5000 (п`ять тисяч) гривень, сплачені як аванс за товар неналежної якості; стягнути з Відповідача на користь Позивача компенсацію моральної шкоди у розмірі 1500 грн.

31 жовтня 2025 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали цивільної справи передані судді Тесленко І.О. Фактично справу передано судді згідно реєстру передачі справ 05 листопада 2025 року.

Судом в порядку ч. 2 ст. 27 ЦПК України направлявся запит до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо місцезнаходження фізичної особи-підприємця - відповідача у справі. Відповідь на такий запит надійшла до суду 02 грудня 2025 року.

Ухвалою від 08 грудня 2025 року прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про повернення грошових коштів, сплачених як аванс, та відшкодування моральної шкоди у зв`язку з відмовою від договору купівлі-продажу товару неналежної якості, до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Інших процесуальних дій не вчинялось.

Ухвала суду від 08 грудня 2025 року та копія позовної заяви з доданими матеріалами надсилалася за місцезнаходженням відповідача, вказаним у Відповіді №20731175 від 02.12.2025 року, а саме: АДРЕСА_1 . Вказане поштове відправлення відповідач отримав.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Крім того, 23 лютого 2026 року від представника відповідача до суду надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.

Як вбачається з довідкок про доставку електронного документу, 22 квітня 2026 року представник відповідача отримала Ухвалу про відкриття провадження у справі від 08 грудня 2025 року та матеріали позовної заяви.

Оскільки у встановлений судом строк відповідачем відзиву на позовну заяву не подано, на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, що регулюються нормами цивільно-процесуального законодавства.

Судом встановлено, що відповідач є фізичною особою - підприємцем, види економічної діяльності: оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу інтернет, що підтверджується Відповіддю з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань №20731175 від 02.12.2025 року.

Позивачем було досягнуто домовленості з відповідачем щодо придбання вживаної автозапчастини на транспортний засіб Rav 4 загальною вартістю 28 000,00 грн., на умовах сплати передплати у розмірі 5 000,00 грн., що підтверджується наданим до матеріалів справи листуванням у месенжері між позивачем та відповідачем.

Відповідно до платіжного доручення №2.326780697.1 від 26.09.2025 року, позивачем було сплачено на користь ОСОБА_2 ФОП грошові кошти в розмірі 5 000,00 грн., призначення платежу: сплата за деталь кузова до авто Рав 4.

Як вбачається з листування у месенжері, деталь, яка підлягала відправці позивачу не відповідала за своєю якістю та станом попереднім домовленостям та фото, які направлялись відповідачем позивачу до моменту погодження придбання відповідного товару у зв`язку з чим почивачем було висловлена вимога щодо повернення сплачених у якості попередньої оплати грошових коштів та надано реквізити карткового рахунку для зарахування коштів.

Доказів повернення сплаченої суми в розмірі 5 000,00 грн., відповідачем позивачу станом на момент розгляду справи надано не було.

Інших доказів надано суду не було.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Як вбачається з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно дот ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. ч. 1 - 2 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ч. 1 чт. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, судом встановлено, що між позвачем та відповідачем було укладено договір купівлі - продажу, відповідно до якої відповідач зобов`язався продати, а позивач купити деталь для транспортного засобу вартістю 28 000,00 грн.

Сторонами було погоджено порядок розрахунків, відповідно до якого позивачем було сплачено 5 000,00 грн., у якості попередньої оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є фізичною особою - підприємцем.

Згідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», 9) договір - усний чи письмовий правочин між суб`єктом господарювання та споживачем щодо купівлі-продажу продукції, в якому міститься інформація про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких придбавається або реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформлюється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном, розрахунковим документом, передбаченим Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", або іншим документом (далі - розрахунковий документ); 24) продавець - суб`єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачу товари/харчові продукти та/або пропонує їх для реалізації; 25) продукція - будь-який товар, робота (послуга), що виготовляється, виконується чи надається споживачу, а також харчовий продукт; 29) споживач - фізична особа, яка замовляє, придбаває, отримує, використовує, вживає або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю чи виконанням обов`язків найманого працівника; 35) суб`єкт господарювання - виробник, продавець, виконавець; 38) товар - нехарчова продукція, а саме: будь-яке рухоме майно, за винятком предметів, продаж яких необхідний для дотримання закону або іншим чином обумовлений законодавством; будь-яке рухоме майно, яке включає або взаємопов`язане з цифровим вмістом або цифровою послугою таким чином, що відсутність цифрового вмісту або цифрової послуги унеможливлює використання товару за призначенням (товари з цифровими елементами);

Таким чином, суд дійшов висновку, що у правовідносинах, які виникли між позивачем та відповідачем, позивач є споживачем, а відповідач є продавцем - суб`єктом господарювання, який здійснює господарську діяльність.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно до ст. 673 ЦК України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам. Продавець і покупець можуть домовитися про передання товару підвищеної якості порівняно з вимогами, встановленими законом.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», суб`єкт господарювання у разі здійснення споживачем попередньої оплати за продукцію укладає із споживачем договір у письмовій або електронній формі відповідно до цивільного законодавства. Якщо суб`єкт господарювання, який отримав суму попередньої оплати за продукцію, не виконав зобов`язання з постачання такої продукції споживачу у передбачений договором строк, споживач за власним вибором має право: 1) змінити умови договору щодо строку постачання та отримання продукції від суб`єкта господарювання, установивши новий строк; або 2) відмовитися в односторонньому порядку від договору і вимагати повернення суми попередньої оплати за продукцію. У разі відмови споживача від договору суб`єкт господарювання зобов`язаний повернути йому кошти в сумі попередньої оплати за продукцію у строк, що не перевищує 14 днів з моменту звернення споживача у паперовій або електронній формі. Суб`єкт господарювання не несе відповідальності за невиконання, прострочення виконання або інше неналежне виконання зобов`язання за договором з попередньою оплатою продукції, якщо доведе, що це сталося з вини споживача (споживач зазначив неправильну адресу, відмовився отримати поштове відправлення тощо) чи внаслідок випадку або дії непереборної сили.

Доказів поставки товару належної якості відповідачем позивачу надано суду не було.

Статтею 3 Закону України «Про захист прав споживачів» закріплено основні принципи здійснення захисту прав споживачів, зокрема: 1) пріоритетності прав та інтересів споживачів перед будь-якими іншими інтересами і цілями суб`єктів господарювання; 2) відкритості, прозорості і системності формування та реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів; 3) незалежності та неупередженості органів державної влади, органів місцевого самоврядування, які здійснюють захист прав споживачів; 4) врахування інтересів споживачів під час формування державної політики в інших сферах; 5) прийняття рішення на користь споживача, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого відповідно до закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) тлумачення прав та обов`язків споживача або суб`єкта господарювання, а також якщо договором між суб`єктом господарювання та споживачем передбачено нечіткі або двозначні положення; 6) доступності для споживача простих та ефективних способів відновлення порушених прав; 7) захисту економічних інтересів споживачів від нечесної і такої, що вводить в оману, або агресивної комерційної практики та підвищення ролі громадських об`єднань споживачів у запобіганні такій діяльності; 8) сприяння заходам з розроблення, модернізації та підтримки технологічних інструментів (баз даних, інформаційних та телекомунікаційних систем) у сфері захисту прав споживачів; 9) доступності для споживача корисної та зрозумілої інформації щодо пропонованих товарів, робіт, послуг, включаючи інформацію, що забезпечує можливість ідентифікувати продукцію та простежити її походження; 10) врахування потреб вразливих категорій споживачів; 11) забезпечення захисту персональних даних споживачів.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як визначено у ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, ч. 6 ст. 81 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У ч. ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Разом з тим, суд бере до уваги, що п. п. 3, 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість (див. зокрема, постанову Верховного Суду від 15.02.2024 у справі № 910/5282/23).

З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що право позивача як споживача було порушено та підлягає захисту, з огляду на що суд дійшов висновку, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача сплачених у якості попередбної оплати грошових коштів в сумі 5 000,00 грн., підлягає задоволенню.

Позивач у позовній заяві також просив стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду у розмірі 1500,00 грн.

Як вбачається з п. п. 5, 6 ч.1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на, зокрема: 5) відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; 6) звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів», держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності.

Згідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відшкодування моральної (немайнової) шкоди - є одним з способів захисту цивільних прав та інтересів (п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Згідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода полягає, зокрема: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; (п. 3 ч.2 ст.23 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року, Справа № 752/17832/14-ц (Провадження № 14-538цс19) було сформульовано наступний правовий висновок: Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Також, у Постанові Другої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 16.06.2022 року справі №569/20510/19 (провадження № 61-13787св20) зазначено, що аналіз положень статей 11 та 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав». Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи.

При цьому, позивачем не було надано будь - яких доказів на підтвердження завдання моральної шкоди у вказаному у позові розмірі та причинно - наслідкового зв`язку між завданою шкодою та протиправними діями та / або бездіяльністю відповідача.

З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача завданої моральної шкоди задоволенню не підлягає.

Щодо розподілу судових витрат, судом встановлено наступне.

Згідно положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При цьому, відповідно до положень ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Позивачем було заявлено у позові позовну вимогу про стягнення сплачених у якості попередньої оплати коштів, а також моральної шкоди.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою - підприємцем судовий збір складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином судовий збір за подання вказаного позову складає 1211,20 грн.

З врахуванням того, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь державного бюджету у розмірі: 931,69 грн., який розрахований наступним чином: 5 000,00 грн. (розмір задоволених позовних вимог) х 1211,20 (сума судового збору) / 6 500,00 грн. (розмір заявлених вимог щодо стягнення коштів та моральної шкоди).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2-13, 76-83, 89, 133, 141, 258, 259, 263 - 265, 268, 274, 352, 354 - 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про повернення грошових коштів, сплачених як аванс, та відшкодування моральної шкоди у зв`язку з відмовою від договору купівлі-продажу товару неналежної якості, - задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) грошові кошти в сумі 5000,00 грн.

У задоволенні інших позовних вимог, - відмовити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця підприємця ОСОБА_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь держави судовий збір 931,69 грн.

Іншу частину судового збору віднести на рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 );

Відповідач: Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Суддя І. О. Тесленко