Постанова від 16 липня 2026 р. у справі №921/87/26 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 року

м. Київ

cправа № 921/87/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратової І. Д. - головуючої, суддів - Баранця О. М., Студенця В. І.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 02.03.2026

(суддя Чопко Ю. О.)

та постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.05.2026

(головуюча - Зварич О. В., судді: Іванчук С. В., Панова І. Ю.)

у справі за позовом ОСОБА_1

до: 1. Голови правління Приватного акціонерного товариства "Опілля" Чорнія Богдана Амбросійовича;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Пивоварня Опілля"

про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою,

Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду № 32.2-01/1118 від 14.07.2026 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 921/87/26 у зв`язку з відпусткою судді Вронської Г. О.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2026 для розгляду справи № 921/87/26 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у наступному складі: головуюча - Кондратова І. Д., судді: Баранець О. М., Студенець В. І.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

18.02.2026 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Голови правління Приватного акціонерного товариства "Опілля" Чорнія Б. А. (далі - відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Пивоварня Опілля" (далі - відповідач 2) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою. Зокрема, позивач просив суд:

- зобов`язати відповідачів солідарно відшкодувати Приватному акціонерному товариству "Опілля" (далі - ПрАТ "Опілля") збитки в натурі, шляхом передачі (повернення) ПрАТ "Опілля" наступного рухомого майна: Вага "Хронос Д-2"; Заточний верстат 3К 633; Компресор повітряний Atlas Copco; Солодробилка; Станок вальцевий мукомольний; Станок К-280; Цистерна; Агрегат для розливу КЕГ КHS Keg-boy C2; Апарат високого тиску; Компресор Airpol 18; Парогенератор SEG 154; Автомат для розливу KEГ GEA Key-boy C2; Компресор Airpol K15; Центробіжний насос 65 NHD 315; Центробіжний насос 50 NHD 315; Центробіжний насос 65 NHD 315; Пляшкомийна машина R.BARDI; Ринзер марка СВІ; Інспектор пустих пляшок МІНО; Наповнювач пляшок Krones; Інспектор наповнених пляшок МІНО; Етикувальний автомат Krones; Транспортери пляшок СВІ; Термопакувальний комплекс KHS; Установка пастеризації та охолодження; Палетайзер АСМІ; Автоматичний обмотчик Robopac; Чан бродильний №1; Чан бродильний №2; Чан бродильний №3; Чан бродильний №4; Чан бродильний №5; Чан бродильний №6; Чан бродильний №7; Чан бродильний №8; Чан бродильний №9; Чан бродильний №10; Чан бродильний №11; Чан бродильний №12; Чан бродильний №13; Чан бродильний №14; Чан бродильний №15; Чан бродильний №16; Чан бродильний №17; Чан бродильний №18; Чан бродильний №19; Чан бродильний №20 Чан бродильний №21; Станції СІП лінія розлив скло; Силоc №1 С4К95.60; Силос №2 С5К20.55; Силос №3 С4К95.60; Пульт керування силосами; Вага автомобільна ТВА-60; Норія Н-10-19.5 Л; Норія Н-25-19.5 Л; Конвеєр приймального бункера; Конвеєр скребковий КС10-3.4; Конвеєр скребковий КС10-9.3; Мачта норійна; Компресор повітряний Atlas Copco;

- зобов`язати відповідачів солідарно відшкодувати збитки в натурі, шляхом передачі (повернення) ПрАТ "Опілля" наступного нерухомого майна:

- Будівлі (Майстерня, під літ. "Б", Цех, під літ. "В", Виробничо-складська будівля, під літ. "Г"), загальною площею 4413,7 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Білецька, 33В;

- Будівлі (Адміністративно-виробничі приміщення під літ. "А", Приймальний пункт, під літ. "Д", Вагову під №2, Силос під №3, Силос під №4, Силос під №5), загальною площею 2165,3 кв.м, що знаходиться за аресою: м. Тернопіль, вул. Білецька, 33;

- Будівлі (Виробничо-складське приміщення, під літ. "З": приміщення підвального поверху площею 1832,2 кв.м (приміщення 1-4, приміщення 1-6 по приміщення 1-29), приміщення першого поверху площею 651,8 кв.м (приміщення 2-1 по приміщення 2-11, приміщення 2-13 по приміщення 2-17, Будівля під літ. "И", Прохідна під літ. "К", Склад під літ. "М", Склад під літ. "Р"), загальною площею 4776,9 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Тернопіль, вул. Білецька, 33Б;

- Будівлі (Адміністративно-виробничі приміщення під літ. "А"), загальною площею, 991,6 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Тернопіль, вул. Білецька, 33; -Адміністративно-виробничі приміщення під. Літ. А загальною площею 2138,6 кв.м, пункт прийому під літ. Д загальною площею 26,7 кв.м, ваговою під №2 ,силос під №3, силос під №4 силос під №5, що знаходяться по вул. Білецька, буд. 33, в м. Тернополі;

- стягнути солідарно з відповідачів на користь ПрАТ "Опілля" збитки у формі упущеної вигоди, завданої внаслідок передачі рухомого та нерухомого майна ПрАТ "Опілля" за договором оренди обладнання № 1-2022/O від 02.05.2022, договором оренди нерухомого майна № ПРАТ/090523/33 від 09.05.2023, договору оренди нерухомого майна № ПРАТ/090523/33Б від 09.05.2023, договору оренди нерухомого майна № ПРАТ/090523/33В від 09.05.2023, договору оренди нерухомого майна № ПРАТ-010123-РЕСТ від 01.01.2023, договору оренди нерухомого майна № ПРАТ/090523/ПРИМ1 від 09.05.2023, в розмірі 1 (одна) грн.

2. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

19.02.2026 Господарський суд Тернопільської області постановив ухвалу у цій справі, якою позовну заяву залишив без руху й встановив заявнику строк протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали для сплати судового збору в сумі 1 164 800,00 грн.

26.02.2026 позивач подав до суду через підсистему "Електронний суд" заяву про усунення недоліків, в якій зазначив, що не має можливості сплатити судовий збір у визначеному судом розмірі та вказав про необхідність змінити предмет позову, забравши з нього вимогу про стягнення збитків у формі упущеної вигоди, залишивши лише вимоги немайнового (зобов`язального) характеру. У вказаній заяві зазначив, що з врахуванням викладеного, на виконання вимог ухвали Господарського суду Тернопільської області від 19.02.2026, позивач надає нову редакцію позовної заяви, в якій відсутня вимога про стягнення збитків у формі упущеної вигоди.

02.03.2026 Господарський суд Тернопільської області постановив ухвалу, якою позовну заяву повернув ОСОБА_1 на підставі частин четвертої, шостої статті 174 ГПК України.

Місцевий господарський суд виходив з того, що судовий збір з позовної заяви про витребування або повернення майна як рухомих речей, так і нерухомості визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру, при цьому, позивач, змінивши заявою предмет спору, не дотримався вимог пункту 2 частини першої статті 164 ГПК України, доказів сплати судового збору за подання позовної заяви не надав. Натомість, долучені платіжні інструкції № 667 від 15.09.2025 та № 645 від 15.08.2025 про сплату судового збору в сумі 14 534,40 грн та 12 112,00 грн до уваги суд не взяв, оскільки відповідно до виписок про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України вказані платіжні інструкції про сплату судового збору враховані у справі № 921/494/25, а у справі № 921/87/26 пред`явлені повторно.

11.05.2026 Західний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Апеляційний господарський суд виходив з того, що позивач, на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, подавши заяву від 26.02.2026 про усунення недоліків, не надав належних доказів сплати судового збору за подання позовної заяви у цій справі, тобто, не дотримався положень статті 164 ГПК України. Водночас ГПК України не передбачено можливості повторного залишення судом позовної заяви без руху, у випадку неусунення позивачем недоліків первинно поданої позовної заяви та подання ним заяви про зменшення/збільшення розміру позовних вимог/ зміну предмета позову, у відповідь на ухвалу суду про залишення без руху первинної позовної заяви, і повторного не надання ним належних доказів про сплату судового збору у встановлених Законом України "Про судовий збір" порядку та розмірі. Суд також вважав непереконливими аргументи скаржника про те, що ухвала про повернення позовної заяви постановлена з мотивів, відмінних від тих, що вказані в ухвалі про залишення позову без руху, оскільки підставою залишення позову без руху, як і підставою повернення позовної заяви позивачу, була саме несплата судового збору у встановлених законом порядку та розмірі.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи

29.05.2026 ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати й направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції на стадію відкриття провадження у справі.

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що оскаржувані судові рішення не відповідають критеріям законності та обґрунтованості судового рішення; суди попередніх інстанцій порушили норми статей 163, 164 ГПК України й помилково дійшли висновку про повернення позовної заяви з мотивів, що не вказані в ухвалі про залишення позовної заяви без руху.

Скаржник, з посиланням на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 12.05.2025 у справі № 910/14968/22 (910/6426/24), зазначає, що суд першої інстанції не дотримався обов`язку належного повідомлення позивача про усі наявні, на його думку, недоліки позовної заяви, внаслідок чого скаржник не зміг усунути недоліки позовної заяви; суд першої інстанції був зобов`язаний повідомити позивача після отримання заяви про зміну предмету позову (зменшення позовних вимог) про нові недоліки та забезпечити скаржнику розумну можливість звернутись до суду з клопотанням про продовження або поновлення строку на усунення недоліків, разом з доказами сплати судового збору.

На думку скаржника, повернення позовної заяви не відповідає принципу розумної пропорційності між застосованими засобами та законність цілі й порушує сутність права позивача на доступ до суду, що з огляду на положення статті 6 Конвенції є недопустимим.

Скаржник також посилається на висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, й зазначає, що місцевий господарський суд неправильно визначив розмір судового збору і така помилка має місце у зв`язку з неправильною оцінкою заявлених позовних вимог, як майнових. На переконання скаржника, хоч позивач і заявив вимоги про повернення майна, що є його власністю, проте такий позов є негаторним, тобто усуває перешкоди у користуванні майном ПрАТ "Опілля", які створені іншими особами, а отже є немайновим.

При цьому, скаржник вважає, що застосування судом першої інстанції правових висновків Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19 є помилковим, а апеляційний господарський суд не врахував зазначених обставин, не надав оцінки обраному позивачем способу захисту з огляду на факт безспірності права власності, яке обмежено протиправною поведінкою відповідачів у справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пивоварня Опілля" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Відзив обґрунтовано тим, що суди попередніх інстанції належним чином застосували норми матеріального та процесуального права та в повній мірі дослідили ту обставину, що позивач до позовної заяви у справі № 921/87/26, в порушення вимог статті 164 ГПК України не додав належних доказів про сплату судового збору, та застосували наслідки, передбачені частиною четвертою статті 174 ГПК України.

4. Позиція Верховного Суду

За змістом абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до приписів статті 290 ГПК України у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Предметом касаційного перегляду у цій справі є ухвала суду першої інстанції, яка залишена без змін постановою апеляційного господарського суду, про повернення позовної заяви на підставі частини четвертої статті 174 ГПК України.

Верховний Суд, здійснюючи касаційній перегляд оскаржуваних судових рішень щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зазначає таке.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 162, пунктів 1-3 частини першої статті 163 ГПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

Майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.

Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

До позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

Такі правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19, від 04.10.2023 у справі № 906/1026/22.

У постанові від 26.02.2019 у справі № 907/9/17 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно із частиною другою статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно із частиною другою статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 1 пункту 2), а позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 2 пункту 2).

З наведеного слідує, що від визначення характеру позовної вимоги (майнового чи немайнового) залежить розмір судового збору, належного до сплати за подання до суду відповідного позову.

Частиною першою статті 174 ГПК України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно із частиною третьою статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, у позовній заяві викладено вимоги про солідарне стягнення збитків в натурі, шляхом передачі (повернення) рухомого і нерухомого майна, та солідарне стягнення збитків у формі упущеної вигоди у розмірі 1 грн.

Позивач у позовній заяві зазначив про неможливість на момент подання позову точно визначити ціну позову.

Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що в позовній заяві містяться дані, які дозволяють визначити з достатньою точністю справжню ціну позову.

Так, за висновками суду першої інстанції позивач посилається на отримані ТОВ "Пивоварня Опілля" прибутки від використання в своїй підприємницькій діяльності належного ПрАТ "Опілля" майна. Ці прибутки за 2022-2025 роки становлять суму 210 840 272 грн. При цьому, виплачена за той же період ПрАТ "Опілля" орендна плата становить лише 18 770 000 грн. Відтак, розрахунковий розмір збитків становить різницю між цими двома сумами, тобто, 192 070 272 грн. Саме ця сума і є ціною позову, з якої слід розраховувати розмір судового збору.

З наведеного висновку вбачається, що розмір судового збору суд першої інстанції визначав з позовної вимоги про солідарне стягнення збитків у формі упущеної вигоди.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що розмір судового збору, який підлягав сплаті при зверненні з позовною заявою, становить 1 164 800 грн.

Суд першої інстанції постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви (подання доказів сплати судового збору у зазначеному розмірі) десять днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Позивачем в суд першої інстанції було подано заяву про усунення недоліків, в якій змінено предмет позову та виключено вимогу про стягнення збитків у формі упущеної вигоди.

Водночас, вимоги про солідарне стягнення збитків в натурі, шляхом передачі (повернення) рухомого та нерухомого майна, залишились незміненими.

У заяві про усунення недоліків позивач також зазначив, що вимоги, які залишились, про солідарне стягнення збитків в натурі, на його думку, є негаторним позовом, та відповідно вимогами немайнового характеру.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що даний спір є різновидом майнових спорів, оскільки об`єктом позовних вимог виступає рухоме та нерухоме майно, що підлягає грошовій оцінці.

При цьому, колегія суддів відхиляє аргументи скаржника, які викладені у касаційній скарзі з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду, про те, що ним заявлено негаторний позов (позов немайнового характеру), оскільки: негаторний позов (стаття 391 ЦК України) - це позов власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном; натомість позов у справі, що переглядається, заявлено акціонером юридичної особи, на підставі статей 22, 1192 ЦК України, статті 54 ГПК України, про солідарне стягнення збитків в натурі.

Разом з тим, дійшовши правильного висновку про те, що позивачем заявлено вимоги майнового характеру, суд першої інстанції в ухвалі про повернення позовної заяви не встановив вартість рухомого і нерухомого майна та не визначив точну суму судового збору, яка підлягає сплаті. А зазначений в ухвалі про залишення позовної заяви без руху розмір судового збору, який підлягав сплаті позивачем, був судом розрахований з позовної вимоги, від якої відмовився позивач.

Натомість позивач вважав, що йому не потрібно доплачувати судовий збір, оскільки ним до позовної заяви додано платіжні інструкції № 667 від 15.09.2025 та № 645 від 15.08.2025 про сплату судового збору в сумі 14 534,40 грн та 12 112,00 грн, і ці інструкції не були відхилені судом першої інстанції в ухвалі про залишення позовної заяви без руху.

Отже, враховуючи, що заявою про усунення недоліків позивачем було змінено позовні вимоги, і за наслідком такої зміни суду першої інстанції необхідно було визначати розмір судового збору, який підлягає сплаті, суд першої інстанції мав повторно постановити ухвалу про залишення позовної заяви у зміненій редакції без руху для надання можливості позивачу усунути недоліки, які не були визначені в ухвалі від 19.02.2026 про залишення без руху позовної заяви. Відповідно у позивача була б можливість сплатити судовий збір та подати суду необхідні докази.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов передчасного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви.

Аргументи Товариства з обмеженою відповідальністю "Пивоварня Опілля", викладені у відзиві на касаційну скаргу, не спростовують наведеного у цій постанові.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із частиною третьою статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Пунктом 2 частини першої статті 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 310 ГПК України).

З огляду на вищенаведене, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

6. Судові витрати

Оскільки в цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 ГПК України).

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 02.03.2026 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.05.2026 у справі № 921/87/26 скасувати.

3. Справу № 921/87/26 передати до Господарського суду Тернопільської області для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча І. Кондратова

Судді О. Баранець

В. Студенець