Рішення від 16 березня 2026 р. у справі №752/12110/19 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/12110/19

Провадження № 2/752/71/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

(заочне)

17.03.2026 року Голосіївський районний суд міста Києва

у складі: головуючого по справі судді - Мазура Ю.Ю.,

за участю секретаря судового засідання - Бєляєвої К.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійний вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гніденко Наталія Юріївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Беляєв Володимир Олександрович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Літош Валентина Петрівна про визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири, визнання покупцем частки квартири за договором купівлі-продажу, визнання недійсним в частині договору дарування квартири, визнання права власності на частку квартири, визнання права власності в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В :

В червні 2019 року позивач ОСОБА_6 в особі представника Кириченко І.О. звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійний вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гніденко Наталія Юріївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Беляєв Володимир Олександрович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Літош Валентина Петрівна про визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири, визнання покупцем частки квартири за договором купівлі-продажу, визнання недійсним в частині договору дарування квартири, визнання права власності на частку квартири, визнання права власності в порядку спадкування.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_6 проживав з його матір`ю ОСОБА_8 в спільній, придбаній ними квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана квартира була придбана за 10800,00 грн на підставі договору купівлі-продажу від 11.10.2001. Фактично за договором купівлі-продажу квартири, ОСОБА_6 сплатив суму, що складає 47/100 вартості цієї квартири та разом із своєю матір`ю, що сплатила 53/100 вартості квартири переїхав жити до квартири, прийнявши квартиру у власність. Зауважує, що 02.10.2001 за договором купівлі-продажу ОСОБА_6 продав свою квартиру за 5000,00 грн, що належала йому на праві власності. 11.10.2001 за договором купівлі-продажу ОСОБА_8 продала свою квартиру за 5800,00 грн, що належала їй на праві власності. Інших доходів, за рахунок яких, позивач та його мати могли придбати нерухомість в них не було. Зазначає, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 була придбана у спільну часткову власність, де кожна частка в квартирі відповідає його вкладу. При цьому, за договором купівлі-продажу 1/3 частини квартири від 06.08.2004, за яким ОСОБА_8 продала 1/3 частку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_4 , в частині 15,6651/100, яка належала їй на праві власності, та вибула без його волі. Квартира за адресою: АДРЕСА_1 перебувала у спільній частковій власності, а ОСОБА_8 , будучи фіктивним покупцем за договором купівлі-продажу квартири від 11.10.2001 не мала відчужувати без згоди ОСОБА_6 спільне майно, договори підписані нею про відчуження часток без його згоди вважає недійсними в частині продажу його частки в спільному майні, а право переважного викупу іншої частки має бути переведено на нього.

Враховуючи викладене, позивач просить визнати недійсним в частині покупця договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 від 11.10.2001, укладений між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_8 , посвідчений Гніденко Н.Ю., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 11.10.2001 за реєстровим № 770, зареєстрованого Комунальним підприємством Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 29.10.2001 за № 5761; визнати покупцем 47/100 частки квартири ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу квартири від 11.10.2001, укладений між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_8 , посвідчений Гніденко Н.Ю., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 11.10.2001 за реєстровим № 770, зареєстрованого Комунальним підприємством Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 29.10.2001 за № 5761, що розташована за адресою 6 АДРЕСА_1 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/3 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , від 06.08.2004 укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , посвідчений Бєляєвим В.О., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 06.08.2004 за реєстровим № 6612; визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/3 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , від 01.11.2005 укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , посвідчений Літош В.П., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 11.11.2005 за реєстровим № 10685; визнати в частині 47/100 недійсним договір дарування 1/3 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 від 02.03.2015 укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , посвідченого Сергеєвим О.О., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 02.03.2015 за реєстровим № 411; визнати право власності ОСОБА_6 на 47/100 квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати право власності в порядку спадкування ОСОБА_6 за ОСОБА_8 на 35,4/100 квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - 35,4%.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 20.06.2019 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійний вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гніденко Наталія Юріївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Беляєв Володимир Олександрович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Літош Валентина Петрівна про визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири, визнання покупцем частки квартири за договором купівлі-продажу, визнання недійсним в частині договору дарування квартири, визнання права власності на частку квартири, визнання права власності в порядку спадкування, та призначено підготовче судове засідання.

У жовтні 2019 до суду надійшов відзив відповідача-3 ОСОБА_4 , в якому зазначено, що вважає позовні вимоги щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу 1/3 частини квартири від 06.08.2004 та щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу 1/3 частини квартири від 01.11.2005 заявлені з пропуском позовної давності, а щодо іншим позовних вимог заперечує та просить відмовити у їх задоволенні.

У лютому 2020 представник позивача подала до суду відповідь на відзив, в якому зазначила, що ОСОБА_6 дізнався про своє порушене право тільки 30.06.2016 та не пропустив строк позовної давності. Позовні вимоги просила задовольнити у повному обсязі.

У березні 2020 відповідач-3 ОСОБА_4 подав до суду заперечення, в яких зазначив, що позов не підлягає задоволенню, у зв`язку із пропуском позовної давності. Зауважив, що представник позивача визнає, що ОСОБА_6 дізнався у 2010 році, що ОСОБА_4 не тільки винаймає кімнату, а ще й зареєстрований в даній квартирі, але позивач жодним чином не оспорював даний факт, бо знав, що ОСОБА_4 є співвласником квартири.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 06.09.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 09.02.2023 провадження у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійний вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гніденко Наталія Юріївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Беляєв Володимир Олександрович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Літош Валентина Петрівна про визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири, визнання покупцем частки квартири за договором купівлі-продажу, визнання недійсним в частині договору дарування квартири, визнання права власності на частку квартири, визнання права власності в порядку спадкування, -зупинено до вступу правонаступників після смерті позивача ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 13.03.2025 поновлено провадження у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійний вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гніденко Наталія Юріївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Беляєв Володимир Олександрович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Літош Валентина Петрівна про визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири, визнання покупцем частки квартири за договором купівлі-продажу, визнання недійсним в частині договору дарування квартири, визнання права власності на частку квартири, визнання права власності в порядку спадкування.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 28.05.2025 клопотання представника ОСОБА_6 - ОСОБА_9 про залучення правонаступника позивача в цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійний вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гніденко Наталія Юріївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Беляєв Володимир Олександрович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Літош Валентина Петрівна про визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири, визнання покупцем частки квартири за договором купівлі-продажу, визнання недійсним в частині договору дарування квартири, визнання права власності на частку квартири, визнання права власності в порядку спадкування - задоволено. Залучено до участі у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійний вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гніденко Наталія Юріївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Беляєв Володимир Олександрович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Літош Валентина Петрівна про визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири, визнання покупцем частки квартири за договором купівлі-продажу, визнання недійсним в частині договору дарування квартири, визнання права власності на частку квартири, визнання права власності в порядку спадкування, правонаступника позивача ОСОБА_6 - ОСОБА_1 .

В судове засідання позивач не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку. Представник позивача надала до суду заяву, в якій просила провести розгляд справи за її відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечувала, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Інші сторони не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені в установленому законом порядку.

Оскільки сторона позивача не заперечувала проти проведення заочного розгляду справи і відповідно до ст. ст. 223, 280 ЦПК України суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані у справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

В силу ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 проживав зі своєю матір`ю ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 .

02.10.2001 між ОСОБА_6 (продавець) та ОСОБА_10 (покупець) укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 . Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тетерською О.Ю. за реєстровим № 2117. Вказану квартиру продано за 5000,00 грн.

11.10.2001 між ОСОБА_8 (продавець) та ОСОБА_11 (покупець) укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 . Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гніденко Н.Ю. за реєстровим № 766. Вказану квартиру продано за 5800,00 грн.

11.10.2001 між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (продавці) та ОСОБА_8 (покупець) укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 . Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гніденко Н.Ю. за реєстровим № 770. Вказану квартиру придбано за 10800,00 грн.

Позивач зазначає, що квартира АДРЕСА_4 , була придбана за спільні кошти, отримані як ОСОБА_6 так і ОСОБА_8 від продажу вищезазначеної нерухомості, що перебувала у приватній власності. Тобто, квартиру придбано у спільну власність, а покупцем за договором від 11.10.2001 виступала тільки ОСОБА_8 .

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_8 сильно хворіла, важко пересувалась, а 06.08.2001 проведено огляд МСЕК, згідно якого вона визнана інвалідом 3 групи, що підтверджується копією медичної картки ОСОБА_8 .

Як вбачається з матеріалів справи, в письмових поясненнях наданих адвокату Кириченко І.О. - ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , сплативши повну ціну за договором купівлі-продажу квартири, яка становила 10800,00 грн ОСОБА_6 та ОСОБА_8 переїхали до купленої квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно ст. 128 ЦК УРСР право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 86 ЦК УРСР право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Згідно ст. 224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 357 ЦК України, якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.

Таким чином, фактично за договором купівлі-продажу квартири ОСОБА_6 сплатив суму, що складає 47/100 вартості цієї квартири та разом із своєю матір`ю, що сплатила 53/100 вартості квартири переїхав жити до квартири, прийнявши квартиру у власність.

06.08.2004 між ОСОБА_8 (продавець) та ОСОБА_4 (покупець) укладено договір купівлі-продажу 1/3 частини квартири АДРЕСА_4 . Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біляєвим В.О. за реєстровим № 6612.

01.11.2005 між ОСОБА_8 (продавець) та ОСОБА_4 (покупець) укладено договір купівлі-продажу 1/3 частини квартири АДРЕСА_4 . Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літош В.П., за реєстровим № 10685.

Актом від 18.10.2013 затвердженим генеральним директором ТОВ «Житловик-плюс» засвідчено, що комісією проведено обстеження житлової квартири АДРЕСА_4 та встановлено факт не проживання ОСОБА_4 за вказаною адресою.

26.03.2014 до Голосіївського РУ ГУМВС України в м. Києві надійшов рапорт ДІМ Голосіївського РУ ГУМВС України в м. Києві про те, що надійшло звернення ОСОБА_6 , який повідомив про те, що 07.12.2010 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 шахрайським шляхом, зловживаючи довірою і за допомогою обману, заволодів 2/3 частинами квартири АДРЕСА_4 , що підтверджується витягом з кримінального провадження № 12014100010002293.

Постановою старшого слідчого СВ Голосіївського РУ ГУ МВС в м. Києві Перощук О.І. від 10.07.2014 закрито кримінальне провадження.

02.03.2015 між ОСОБА_8 (дарувальник) та ОСОБА_5 (обдаровуваним) укладено договір дарування, згідно якого дарувальник безоплатно передає у власність обдаровуваному належну їй на праві приватної власності 1/3 частину квартири під АДРЕСА_4 . Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергеєвим О.О., за реєстровим № 411.

Разом з цим, в матеріалах справи наявна пояснювальна записка ОСОБА_8 від 05.06.2016, в якій вона зазначає, що просить скасувати підписаний нею документ як недійсний, а саме договір купівлі-продажу від 06.08.2004, укладений між нею та ОСОБА_4 , оскільки останній шахрайським шляхом ввів в оману ОСОБА_8 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у місті Києві 18.06.2016, актовий запис № 9508.

Згідно довідки форми № 3, виданою ЖЕД-110 від 20.07.2016 № 3751 зазначено, що у квартирі АДРЕСА_4 ОСОБА_8 (власник ос. рахунку), ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 (співвласник квартири), ОСОБА_6 (син).

Згідно відповіді Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації № 26/04/2018 від 26.04.2018 за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 07.12.2010 по час надання відповіді. За архівними даними за вищевказаною адресою були зареєстровані громадяни, ОСОБА_4 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 з 18.11.2004 до 28.08.2006.

Разом з цим, згідно відповіді Голосіївського управління поліції ГУ НП у м. Києві № 224аз/125/47/02-218 від 14.06.2018 на звернення адвоката Кириченко І.О. повідомлено, що здійснено за номером «102» виклики поліції на адресу: АДРЕСА_1 за період часу з 01.01.2018, по час 14.06.2018 зазначені: ЄО № 27969 від 06.05.2018; ЄО № 29429 від 11.05.2018; ЄО № 32069 від 22.05.2018; ЄО № 32428 від 23.05.2018.

Згідно інформаційної довідки реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 169407241 від 05.06.2019 квартира АДРЕСА_4 на праві спільної приватної власності в розмірі частки 1/3 належить ОСОБА_5 на підставі договору дарування серії та номер 411, виданий 02.03.2015, видавник: приватний нотаріус КМНО Сергеєв О.О.

Продаючи свою частку у спільному майні, ОСОБА_8 повинна була відповідно до правил встановлених ст. 362 ЦК України запропонувати продати спочатку ОСОБА_6 .

Таким чином, ОСОБА_8 без волі ОСОБА_6 передала належне йому на праві власності майно, чим порушила його право власності.

Як вбачається з ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 2 ст. 202 ЦК України визначено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Згідно ч.4 ст.202 ЦК України дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, до яких належать: 1) Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. 2) Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності 3) Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі 4) Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом 5) Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним 6) Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочин) або якщо він визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правочини поділяються за ступенем недійсності на абсолютно недійсні з моменту їх вчинення (нікчемні) та відносно недійсні, які можуть бути визнані судом недійсними за певних умов (оспорювані).

Згідно із ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Перевіряючи обґрунтованість та доведеність позовних вимог, суд приймає до уваги те, що відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами першою та другою статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Разом з цим, відповідно до змісту ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Тобто, основними ознаками фіктивного правочину є введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням ч.ч. 1,5 ст. 203 ЦК України, що за правилами ст. 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст. 234 ЦК України.

Верховний Суд у постанові від 17.01.2024 у справі № 522/5850/19 зазначив, що укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно. Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину. Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

Таким чином, за договором купівлі-продажу 1/3 частини квартири від 06.08.2004, за яким ОСОБА_8 , продала 1/3 частки квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_4 , в частині 15,6651/100, яка належала ОСОБА_6 на праві власності, та вибула без його волі.

В іншій частині, яка складає 17,6649/100, вказаний договір укладений з порушенням переважного права купівлі, що є підставою для визнання його недійсним.

Крім того, договором купівлі-продажу 1/3 частини квартири від 01.11.2005, ОСОБА_8 , продала 1/3 частки квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_4 , в частині 15,6651/100, яка належала ОСОБА_6 на праві власності, та вибула без його волі.

В іншій частині, яка складає 17,6649/100, вказаний договір укладений з порушенням переважного права купівлі, що є підставою для визнання його недійсним.

Стаття 321 ЦК України передбачає, непорушність права власності, а саме ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Судом встановлено, що позивач не мала волевиявлення на продаж квартири, при цьому ОСОБА_4 шахрайським шляхом, зловживаючи довірою і за допомогою обману ОСОБА_8 заволодів 2/3 частинами квартири АДРЕСА_4 , а тому спірні договори, які були зареєстровані в реєстрі є недійсними, відповідно до положень ст. 203 ЦК України, оскільки, не було волевиявлення учасника на їх вчинення.

Згідно ч. 3 ст. 388 ЦК України, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналіз встановлених судом обставин переконливо свідчить про те, що оспорювані договори купівлі-продажу квартири були укладені поза волею позивача, а тому останні суперечать вимогам закону.

Враховуючи викладене, а також з метою відновлення порушених прав позивача, та відсутністю доказів на спростування вимог позову з боку відповідача, суд приходить до висновку, що наявні підстави для задоволення позову.

Щодо посилання відповідача про пропущені позивачем строки позовної давності, суд зазначає наступне.

30.06.2016 після звернення до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини ОСОБА_6 дізнався про відчуження квартири стороннім особам.

14.09.2016 ОСОБА_6 подано позов про визнання права власності на частину квартири. 21.02.2018 рішення суду у справі № 752/14482/16-у за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: приватний нотаріус КМНО Сергеєв Олександр Олександрович, приватний нотаріс КМНО Біляєв В.О. про визнання права власності на частину квартири - в задоволенні позову відмовлено.

20.04.2018 ухвалою Апеляційного суду м. Києва апеляційну скаргу на вказане рішення суду, повернуто заявнику.

Таким чином, позивач звернувся за захистом свого права, однак з іншої правової підстави.

Згідно зі ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 264 ЦК України, позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Отже, позовна заява, подана з дотриманням встановленого законом строку позовної давності.

В порядку ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 23052,00 грн, що підтверджується випискою про зарахування судового збору, яка наявна в матеріалах справи.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійний вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гніденко Наталія Юріївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Беляєв Володимир Олександрович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Літош Валентина Петрівна про визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири, визнання покупцем частки квартири за договором купівлі-продажу, визнання недійсним в частині договору дарування квартири, визнання права власності на частку квартири, визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати недійсним в частині покупця договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 від 11.10.2001, укладений між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_8 , серія та номер бланку АЕВ № 609824, посвідчений Гніденко Н.Ю., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 11.10.2001 за реєстровим № 770, зареєстрованого Комунальним підприємством Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 29.10.2001 за № 5761.

Визнати покупцем 47/100 частки квартири ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу квартири від 11.10.2001, укладений між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_8 , серія та номер бланку АЕВ № 609824, посвідчений Гніденко Н.Ю., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 11.10.2001 за реєстровим № 770, зареєстрованого Комунальним підприємством Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 29.10.2001 за № 5761, що розташована за адресою 6 АДРЕСА_1 .

Визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/3 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , від 06.08.2004 укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , серія та номер бланку ВВК № 580682, посвідчений Бєляєвим В.О., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 06.08.2004 за реєстровим № 6612.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/3 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , від 01.11.2005 укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , серія та номер бланку НВО № 939699, посвідчений Літош В.П., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 11.11.2005 за реєстровим № 10685.

Визнати в частині 47/100 недійсним договір дарування 1/3 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 від 02.03.2015 укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 ,серія та номер бланку НАМ № 605344, посвідченого Сергеєвим О.О., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 02.03.2015 за реєстровим № 411.

Визнати право власності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_5 ) на 47/100 квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати право власності в порядку спадкування ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_5 ) за ОСОБА_8 (померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ) на 35,4/100 квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - 35,4%.

Стягнути з ОСОБА_2 (останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 (останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_6 ), ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_6 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_5 ) судовий збір у розмірі 5763 (п`ять тисяч сімсот шістдесят три) грн 00 коп. з кожного.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Ю.Ю. Мазур