Рішення від 18 травня 2026 р. у справі №752/24931/19 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/24931/19

Провадження № 2/752/375/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

19.05.2026 року Голосіївський районний суд міста Києва

у складі: головуючого по справі судді - Мазура Ю.Ю.,

секретаря - Бєляєвої К.Д.,

за участю сторін:

позивачів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представника позивачів - ОСОБА_3 ,

представника відповідача-4 - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , треті особи: Головне територіальне управління юстиції у місті Києві, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шершун Наталія Костянтинівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокія Юріївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бахмут Ірина Михайлівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Павелко Борис Олександрович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Басенко Катерина Олександрівна про визнання правочину недійсним, визнання права власності на житлове приміщення та витребування майна з чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2019 року до Голосіївського районного суду м. Києва надійшов позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи: Головне територіальне управління юстиції у місті Києві, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шершун Наталія Костянтинівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокія Юріївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бахмут Ірина Михайлівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Павелко Борис Олександрович про визнання недійсною довіреності, визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири, визнання права власності на квартиру та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Чередніченко Н.П. від 27.12.2019 у клопотанні позивача ОСОБА_2 про відстрочення сплати судового збору - відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи: Головне територіальне управління юстиції у місті Києві, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шершун Наталія Костянтинівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокія Юріївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бахмут Ірина Михайлівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Павелко Борис Олександрович про визнання недійсною довіреності, визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири, визнання права власності на квартиру та витребування майна з чужого незаконного володіння - постановлено вважати неподаною та повернуто позивачам.

Постановою Київського апеляційного суду від 24.02.2020 апеляційні скарги представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 27.12.2019 - задоволено. Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 27.12.2019 - скасовано, направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Чередніченко Н.П. від 19.03.2020 заяву про самовідвід судді Чередніченко Н.П. від розгляду цивільної справи № 752/24931/19 - задоволено. Відведено головуючого суддю Чередніченко Н.П. від розгляду цивільної справи № 752/24931/19.

В обґрунтування позову зазначили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_9 , який на момент смерті був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 є дочкою померлого ОСОБА_9 і є спадкоємцем за законом майна померлого батька. ОСОБА_2 є дружиною померлого ОСОБА_9 і є спадкоємцем за законом майна померлого чоловіка. Спадкове майно складається із квартири АДРЕСА_2 . Під час оформлення спадкових прав на спадкове майно, а саме 04.01.2019 позивачами в квартирі АДРЕСА_2 були виявлені невідомі особи, які користувались даною квартирою. 05.01.2019 Слідчим відділом Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено кримінальне провадження № 12019100010000062 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, за фактом заволодіння невстановленими особами шахрайським шляхом квартирою АДРЕСА_2 . Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачам стало відомо, що квартира АДРЕСА_2 належить ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу укладеному 03.12.2018 між померлим на той час ОСОБА_9 , від імені якого діяв ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Разом з тим, Голосіївським УП ГУНП у м. Києві в ході досудового розслідування встановлено, що для посвідчення вищевказаного договору від 03.12.2018, купівля-продажу квартири АДРЕСА_2 , невстановлена розслідуванням особа надала довіреність від імені померлого ОСОБА_9 на ім`я ОСОБА_5 та паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_5 , який відповідно до реєстрів МВС перебуває серед викрадених та втрачених з 31.12.2015. Вказана довіреність на ім`я ОСОБА_5 , посвідчена 04.06.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Павелком Б.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 543. Позивачі наполягають на тому, що ОСОБА_9 ніколи не видавав довіреності на ім`я ОСОБА_5 та не уповноважував будь-кого діяти від його імені щодо відчуження вказаної квартири. Вважають, що вказаний правочин є нікчемним. Разом з цим, позивачі отримали у нотаріуса постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Із вказаних постанов позивачі дізнались, що 06.03.2019 право власності на квартиру АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу належить ОСОБА_7 . Зауважують, що в подальшому ОСОБА_7 зламавши замки на вхідних дверях самовільно заволоділа вказаною квартирою, змінила замки і таким чином позбавила позивачів доступу до квартири.

Враховуючи викладене, позивачі просять визнати недійсною з моменту вчинення довіреність, яка видана від імені ОСОБА_9 на ім`я ОСОБА_5 , та посвідчена 04.06.2018 приватним нотаріусом Київського територіального округу Павелком Борисом Олександровичем за реєстровим номером № 543; визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , від 03.12.2018, укладеного між ОСОБА_5 , який діяв від імені ОСОБА_9 , та ОСОБА_10 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бахмут Іриною Михайлівною та зареєстрованого в реєстрі за № 373; визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , від 06.03.2019, укладеного між ОСОБА_10 та ОСОБА_7 , посвідченого приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Буждиганчук Євдокією Юріївною та зареєстрованого в реєстрі за номером 250; визнати за ОСОБА_1 право власності на частину чотирикімнатної квартири АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом після померлого батька ОСОБА_9 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на частину чотирикімнатної квартири АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом після померлого чоловіка ОСОБА_9 ; витребувати на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_2 , із незаконного володіння ОСОБА_7 ; скасувати рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень за індексними номерами: 44380073 від 03.12.2018 та 45840686 від 06.03.2019; скасувати записи про право власності 29230863 від 03.12.2018 та 30589094 від 06.03.2019 в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 975013280000; вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г. від 01.06.2020 відкрито провадження у даній цивільній справі, поставлено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г. від 01.06.2020 відстрочено ОСОБА_2 сплату судового збору за даним позовом.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Хоменко В.С. від 08.09.2022 заяву представника позивачів про забезпечення доказів - задоволено частково.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г. від 01.12.2022 закрито підготовче провадження по даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 16.05.2023 позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи: Головне територіальне управління юстиції у місті Києві, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шершун Наталія Костянтинівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокія Юріївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бахмут Ірина Михайлівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Павелко Борис Олександрович про визнання недійсною довіреності, визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири, визнання права власності на квартиру та витребування майна з чужого незаконного володіння - задоволено.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 27.11.2023 заяву представника відповідача ОСОБА_7 - ОСОБА_11 про перегляд заочного рішення у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи: Головне територіальне управління юстиції у місті Києві, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шершун Наталія Костянтинівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокія Юріївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бахмут Ірина Михайлівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Павелко Борис Олександрович про визнання правочину недійсним, визнання права власності на житлове приміщення та витребування майна з чужого незаконного володіння - задоволено. Скасовано заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16 травня 2023 по цивільній справі № 752/24931/19 та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

У листопаді 2024 року позивачі подали до суду нову редакцію позовної заяви, в якій просять визнати недійсною з моменту вчинення довіреність, яка видана від імені ОСОБА_9 на ім`я ОСОБА_5 , та посвідчена 04.06.2018 приватним нотаріусом Київського територіального округу Павелком Борисом Олександровичем за реєстровим номером № 543; визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , від 03.12.2018, укладеного між ОСОБА_5 , який діяв від імені ОСОБА_9 , та ОСОБА_10 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бахмут Іриною Михайлівною та зареєстрованого в реєстрі за № 373; визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , від 06.03.2019, укладеного між ОСОБА_10 та ОСОБА_7 , посвідченого приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Буждиганчук Євдокією Юріївною та зареєстрованого в реєстрі за номером 250; визнати недійсним договір іпотеки від 14.05.2021, укладеного між ОСОБА_7 - іпотекодавець та ОСОБА_8 - іпотеко держатель, щодо передачі в іпотеку квартири АДРЕСА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Басенко Катериною Олександрівною та зареєстрованого в реєстрі за номером 774; визнати за ОСОБА_1 право власності на частину чотирикімнатної квартири АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом після померлого батька ОСОБА_9 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на частину чотирикімнатної квартири АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом після померлого чоловіка ОСОБА_9 ; витребувати на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_2 , із незаконного володіння ОСОБА_7 ; скасувати рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень за індексними номерами: 44380073 від 03.12.2018 та 45840686 від 06.03.2019; скасувати записи про право власності 29230863 від 03.12.2018 та 30589094 від 06.03.2019 в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 975013280000; вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 10.02.2025 клопотання представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про залучення співвідповідача та третьої особи в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи: Головне територіальне управління юстиції у місті Києві, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шершун Наталія Костянтинівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокія Юріївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бахмут Ірина Михайлівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Павелко Борис Олександрович про визнання правочину недійсним, визнання права власності на житлове приміщення та витребування майна з чужого незаконного володіння - задоволено. Залучено до участі по справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи: Головне територіальне управління юстиції у місті Києві, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шершун Наталія Костянтинівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокія Юріївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бахмут Ірина Михайлівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Павелко Борис Олександрович про визнання правочину недійсним, визнання права власності на житлове приміщення та витребування майна з чужого незаконного володіння: співвідповідача - ОСОБА_8 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_3 ), третю особу - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Басенко Катерину Олександрівну (місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Джона Маккейна, 37А, оф. 44).

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 05.06.2025 заяву позивача ОСОБА_1 про виправлення описки в ухвалі суду від 22.04.2024 в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , треті особи: Головне територіальне управління юстиції у місті Києві, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шершун Наталія Костянтинівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокія Юріївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бахмут Ірина Михайлівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Павелко Борис Олександрович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Басенко Катерина Олександрівна, про визнання правочину недійсним, визнання права власності на житлове приміщення та витребування майна з чужого незаконного володіння - задоволено. Виправлено описку в ухвалі суду від 22.02.2024 у справі № 752/24931/19 (провадження № 2- з/752/78/24), а саме замість помилково зазначеного «нерухоме майно (квартиру), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер: 975013280000, що належить ОСОБА_7 на праві приватної власності.», зазначити вірно «нерухоме майно (квартиру), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер: 975013280000.». Постановлено вважати та читати абзац другий резолютивної частини ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 22.02.2024 року викладеним у такій формі: «Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на: - нерухоме майно (квартиру), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер: 975013280000.».

У червні 2025 ОСОБА_8 звернувся до Київського апеляційного суду з апеляційною скаргою на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 05.06.2025.

Постановою Київського апеляційного суду від 01.09.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_8 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 05.06.2025 - повернуто особі, яка її подала.

У вересні 2025 дана цивільна справа надійшла до Голосіївського районного суду.

У липні 2025 позивачі подали до суду позовну заяву в новій редакції, в якій просили визнати недійсною з моменту вчинення довіреність, яка видана від імені ОСОБА_9 на ім`я ОСОБА_5 та посвідчена 04 червня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Павелком Борисом Олександровичем за реєстровим № 543; визнати неукладеним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , від 03 грудня 2018 року, укладений між ОСОБА_5 , який діяв від імені ОСОБА_9 , та ОСОБА_10 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бахмут Іриною Михайлівною та зареєстрований у реєстрі за № 373; визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , від 06 березня 2019 року, укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_7 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокією Юріївною та зареєстрований у реєстрі за № 250; визнати недійсним договір іпотеки від 14 травня 2021 року, укладений між ОСОБА_7 як іпотекодавцем та ОСОБА_8 як іпотекодержателем, щодо передачі в іпотеку квартири АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Басенко Катериною Олександрівною та зареєстрований у реєстрі за № 774; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину чотирикімнатної квартири АДРЕСА_2 , у порядку спадкування за законом після померлого батька ОСОБА_9 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину чотирикімнатної квартири АДРЕСА_2 , у порядку спадкування за законом після померлого чоловіка ОСОБА_9 ; витребувати із чужого незаконного володіння чи від добросовісного набувача на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_2 , із незаконного володіння ОСОБА_7 ; скасувати рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень за індексними номерами: 44380073 від 03 грудня 2018 року; 45840686 від 06 березня 2019 року; 76635568 від 16 грудня 2024 року; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про право власності на квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 975013280000, а саме: запис № 29230863 від 03 грудня 2018 року; запис № 30589094 від 06 березня 2019 року; запис № 58025196 від 10 грудня 2024 року; вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

У липні 2025 відповідач ОСОБА_8 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що 10.12.2024 новим власником нерухомого майна (квартири), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 став ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 14.05.2021 між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 був укладений договір позики. Зауважує, що застереження, яке міститься в цьому договорі, є документом, що підтверджує перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно. Право власності Іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації на підставі застереження, що міститься в цьому договорі. З підстав, викладених у відзиві просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 29.10.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , треті особи: Головне територіальне управління юстиції у місті Києві, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шершун Наталія Костянтинівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокія Юріївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бахмут Ірина Михайлівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Павелко Борис Олександрович про визнання правочину недійсним, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Басенко Катерина Олександрівна визнання права власності на житлове приміщення та витребування майна з чужого незаконного володіння, до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивачі та їх представник позовну заяву в редакції від 03.07.2025 просили задовольнити у повному обсязі.

Представник відовідача-4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог в частині ОСОБА_8 . Зазначив, що будь-які обтяження на квартиру були відсутні під час її набуття ОСОБА_8 та останній відповідно є добросовісним набувачем.

Інші сторони в судове засідання не з`явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені в установленому законом порядку.

Суд, заслухавши позивачів та їх представника, представника відповідача-4, дослідивши письмові докази по справі, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

В силу ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що 13.07.2016 року - ОСОБА_9 набув право власності на квартиру АДРЕСА_2 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 13.07.2016 Другою київською державною нотаріальною конторою.

19.07.2016 року право власності ОСОБА_9 на квартиру АДРЕСА_2 , було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності - 30514410.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Павелком Борисом Олександровичем 04.06.2018 року посвідчено довіреність від імені ОСОБА_9 на ім`я ОСОБА_5 за реєстровим № 543.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 29.09.2018 відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у місті Києві серії НОМЕР_2 . На момент смерті ОСОБА_9 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 є дочкою померлого ОСОБА_9 та спадкоємцем за законом майна померлого батька.

ОСОБА_2 є дружиною померлого ОСОБА_9 та спадкоємцем за законом майна померлого чоловіка.

Спадкове майно складається із квартири АДРЕСА_2 , яка належала ОСОБА_9 на праві приватної власності.

З метою оформлення спадкових прав на квартиру АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися із відповідними заявами до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шершун Наталії Костянтинівни.

03.12.2018 року від імені ОСОБА_9 , через ОСОБА_5 , укладено договір купівлі-продажу квартири № 6 на користь ОСОБА_6 . Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бахмут Іриною Михайлівною та зареєстровано в реєстрі за № 373.

03.12.2018 року на підставі договору купівлі-продажу квартири за ОСОБА_6 зареєстровано право власності на спірну квартиру; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень має індексний номер 44380073, номер запису про право власності - 29230863.

Під час оформлення спадкових прав 04.01.2019 року Позивачі виявили у спірній квартирі невідомих осіб, які користувалися квартирою на підставі договору оренди, укладеного із ОСОБА_6

05.01.2019 року за заявою ОСОБА_1 слідчим відділом Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено кримінальне провадження № 12019100010000062 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, за фактом заволодіння невстановленими особами шахрайським шляхом квартирою АДРЕСА_2

09.01.2019 року Позивачі, отримавши інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, дізналися, що право власності на спірну квартиру зареєстровано за ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 03.12.2018 року.

У межах досудового розслідування встановлено, що для посвідчення договору купівлі-продажу від 03.12.2018 року невстановлена особа надала довіреність від імені померлого ОСОБА_9 на ім`я ОСОБА_5 та паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_5 серії НОМЕР_3 . Відповідно до реєстрів МВС України паспорт на ім`я ОСОБА_5 перебуває серед викрадених та втрачених з 31.12.2015 року.

Позивачі стверджують, що ОСОБА_9 не видавав довіреності на ім`я ОСОБА_5 та не уповноважував будь-кого діяти від його імені щодо відчуження спірної квартири.

За клопотанням слідчого Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 29.01.2019 року у справі № 752/1858/19 на квартиру АДРЕСА_2 , накладено арешт.

Після накладення судом арешту 06.03.2019 року право власності на квартиру № 6 було зареєстровано за ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокією Юріївною та зареєстрованого в реєстрі за № 250.

06.03.2019 року прийнято рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень з індексним номером 45840686; номер запису про право власності - 30589094.

ОСОБА_1 28.03.2019 року отримала від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шершун Н.К. постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті батька - ОСОБА_9

ОСОБА_2 28.11.2019 отримала від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шершун Н.К. постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_9

14.05.2021 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 укладено договір позики.

Відповідно до п. 1.1. договору позики, сума позики складає 3254750,00 грн, що еквівалентно, згідно комерційного курсу долара США встановленого Ат КБ «Приватбанк» на дату підписання цього договору становить 117500 доларів США 00 центів.

14.05.2021 року з метою забезпечення виконання зобов`язань за договором позики між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 укладено договір іпотеки без видачі заставної, предметом якого стала квартира АДРЕСА_2 . Договір іпотеки посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Басенко Катериною Олександрівною та зареєстровано в реєстрі за № 774.

Згідно з умовами договору іпотеки, у разі порушення ОСОБА_7 умов договору в іпотекодержателя ОСОБА_8 виникало право задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_2 .

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чмируком Олександром Валерійовичем 10.12.2024 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 , за ОСОБА_8 .

16.12.2024 року прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 76635568, на підставі якого право власності на спірну квартиру зареєстровано за ОСОБА_8 .

Відповідно до частини першої статті 15 та частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також має право звернутися до суду за захистом свого майнового чи немайнового права та інтересу.

Отже, вирішуючи цей спір, суд повинен встановити фактичні обставини, з якими закон пов`язує виникнення, зміну чи припинення спірних правовідносин, надати оцінку поданим сторонами доказам, а також перевірити, чи є обраний Позивачами спосіб захисту належним та ефективним для відновлення порушених прав.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду. Аналогічне положення закріплене у частині шостій статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якої висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

З огляду на характер спірних правовідносин суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах, що стосуються вирішення спорів щодо відчуження спадкового майна після смерті спадкодавця на підставі довіреності, припинення представництва у зв`язку зі смертю довірителя, а також застосування способів захисту права власності, зокрема шляхом витребування майна з чужого незаконного володіння.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених належними та допустимими доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості повністю або частково здійснити належне йому право.

Під способами захисту цивільних прав розуміються передбачені законом матеріально-правові заходи, спрямовані на поновлення або визнання порушених чи оспорюваних прав та інтересів.

Тлумачення наведених норм свідчить, що цивільні права та інтереси підлягають захисту способом, який передбачений законом або договором та є ефективним для захисту конкретного порушеного права чи інтересу. Якщо законом або договором такий спосіб захисту не визначений, суд може визначити спосіб захисту, який не суперечить закону та є ефективним у конкретних правовідносинах.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений статтею 16 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес способом, установленим договором або законом, а у визначених законом випадках - іншим способом, що не суперечить закону.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить від виду та змісту правовідносин, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, а також від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Обраний спосіб захисту має бути ефективним, тобто відповідати змісту порушеного права чи інтересу, характеру його порушення та наслідкам такого порушення. Подібні висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц та від 06 квітня 2021 року у справі № 925/642/19.

Ефективний судовий захист можливий за умови, що право або інтерес позивача є дійсно порушеним, невизнаним чи оспорюваним, а заявлений спосіб захисту здатний привести до реального поновлення такого права або усунення наслідків його порушення.

Щодо вимог про визнання довіреності недійсною, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої та третьої статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Згідно із частиною першою статті 245 ЦК України форма довіреності повинна відповідати формі, у якій відповідно до закону має вчинятися правочин. Оскільки довіреністю від 04.06.2018 року ОСОБА_5 були надані повноваження щодо розпорядження нерухомим майном, така довіреність підлягала нотаріальному посвідченню.

Відповідно до статті 43 Закону України «Про нотаріат» під час вчинення нотаріальної дії нотаріус зобов`язаний установити особу її учасників. Встановлення особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, та зазначення реквізитів документа, що посвідчує її особу, у тексті нотаріально посвідчуваного документа є різними за своїм змістом діями.

Для вирішення вимоги про визнання довіреності недійсною суд повинен установити, чи було на момент її вчинення дотримано передбачені законом вимоги до форми та змісту довіреності, чи виходила вона від ОСОБА_9 та чи відповідала його волевиявленню.

Як убачається з матеріалів справи, 04.06.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Павелком Б.О. посвідчено довіреність від імені ОСОБА_9 на ім`я ОСОБА_5 , яку зареєстровано в реєстрі за № 543.

Голосіївським УПГУНП у м. Києві в ході досудового розслідування встановлено, що для посвідчення вищевказаного договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 від 03.12.2018, невстановлена розслідуванням особа надала довіреність від імені померлого ОСОБА_9 на ім`я ОСОБА_5 , яка посвідчена 04.06.2018 приватним нотаріусом КМНО Павелком Б.О. та паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_5 серії НОМЕР_3 . Разом з цим, в ухвалі суду наголошується, що відповідно до реєстрів МВС України, паспорт на імя ОСОБА_5 перебуває серед викрадених та втрачених з 31.12.2015.

Суд зауважує, що саме, на підставі вищевказаного втраченого паспорта, нотаріус установлював особу ОСОБА_9 як особи, яка видавала довіреність.

Пунктом 6 частини першої статті 248 ЦК України передбачено, що представництво за довіреністю припиняється у разі смерті особи, яка видала довіреність. Водночас у разі смерті довірителя представник зберігає повноваження для ведення невідкладних справ або вчинення дій, невиконання яких може призвести до виникнення збитків.

Тому, смерть ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 має наслідком припинення або, у визначених законом випадках, обмежене збереження повноважень представника на майбутнє, однак вона не свідчить про недійсність довіреності з моменту її посвідчення 04.06.2018 року .

При цьому, вказаний вище правочин був спрямований на порушення права позивачів на спадкове майно як спадкоємців, при цьому свідоцтво про право на спадщину за зконом, згідно з яким власником квартири АДРЕСА_2 є померлий ОСОБА_9 знаходиться у позивачів.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

За правилом ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Положенням ч. 3 ст. 215 ЦК України встановлено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі. Наданій послузі. - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та несе ризик настання наслідків, пов`язаних із невчиненням нею процесуальних дій.

Стороною відповідачів не спростовано вищезазначені твердження.

За таких обставин суд доходить висновку, що вимога про визнання недійсною довіреності, виданої від імені ОСОБА_9 на ім`я ОСОБА_5 та посвідченої 04.06.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Павелком Б.О. за реєстровим № 543, підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про визнання неукладеним договору купівлі-продажу квартири від 03 грудня 2018 року, суд зазначає наступне.

03.12.2018 року ОСОБА_5 , посилаючись на довіреність від 04 червня 2018 року та діючи від імені ОСОБА_9 , уклав із ОСОБА_6 договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 . На момент укладення зазначеного договору ОСОБА_9 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 29.09.2018 року.

За змістом ч. 1ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суд зазначає, що неукладеність договору та недійсність правочину є різними правовими категоріями.

Неукладеним є договір, щодо якого сторони не досягли згоди з усіх істотних умов у належній формі або щодо якого відсутній сам юридичний факт погодженого волевиявлення сторін на виникнення відповідних прав та обов`язків.

Суд зауважує, що так як вимога про визнання недійсною довіреності, виданої від імені ОСОБА_9 на ім`я ОСОБА_5 та посвідченої 04.06.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Павелком Б.О. за реєстровим № 543, підлягає задоволенню, а вимога про визнання неукладеним договору купівлі-продажу квартири від 03.12.2018 року є похідною, то вона також підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 06 березня 2019 року, суд зазначає наступне.

06.03.2019 року між ОСОБА_6 як продавцем та ОСОБА_7 як покупцем укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю. та зареєстрований у реєстрі за № 250.

На момент укладення зазначеного договору право власності на квартиру було зареєстроване за ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 03.12.2018 року. Водночас ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 29.01.2019 року у справі № 752/1858/19 на спірну квартиру було накладено арешт.

Сам факт постановлення ухвали про накладення арешту свідчить про встановлення судом обмеження щодо розпорядження відповідним майном.

При цьому, в Державному реєстрі право власності на спірну квартиру було зареєстроване за ОСОБА_6 . Договір, на підставі якого вона набула право власності, вище визнаний неукладеним, а відповідний запис про право власності підлягає скасуванню.

За таких обставин вимога ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 06 березня 2019 року підлягає задоволенню підлягає.

Щодо вимог про визнання недійсним договору іпотеки від 14 травня 2021 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека є видом забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, відповідно до якого іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами боржника в порядку, встановленому законом.

Частиною першою статті 36 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або відповідно до окремого договору між іпотекодавцем та іпотекодержателем.

За змістом статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для державної реєстрації такого права є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке за своїми правовими наслідками прирівнюється до такого договору.

Судом встановлено, що 14.05.2021 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 укладено договір позики.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за цим договором того ж дня між ОСОБА_7 як іпотекодавцем та ОСОБА_8 як іпотекодержателем укладено договір іпотеки без видачі заставної, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Басенко К.О. та зареєстрований у реєстрі за № 774.

Предметом іпотеки визначено квартиру АДРЕСА_2 , право власності на яку на час укладення договору було зареєстровано за ОСОБА_7 .

Договір іпотеки містив застереження про можливість задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття ним права власності на предмет іпотеки в разі невиконання забезпеченого зобов`язання.

На підставі відповідного іпотечного застереження 10.12.2024 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності ОСОБА_8 на спірну квартиру, а 16.12.2024 року прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 76635568.

Статтею 388 ЦК України встановлено, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи,, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Таким чином, у відповідності до вимог ст.ст. 330, 388 ЦК України право власності на майно, яке було відчужено поза волею власника не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, недійсність договору іпотеки Позивачі обґрунтовують насамперед тим, що ОСОБА_7 набула спірну квартиру за договором купівлі-продажу від 06 березня 2019 року після її первинного відчуження від імені померлого ОСОБА_9 .

Таким чином вимога про недійсність договору іпотеки має похідний характер від доводів Позивачів щодо незаконності попередніх переходів права власності на спірну квартиру, тому підлягає задоволенню.

Щодо вимог про скасування рішень державних реєстраторів та записів про право власності, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація права власності не є самостійною підставою його набуття, а становить офіційне підтвердження вже набутого на відповідній правовій підставі речового права. Тому вирішення спору щодо належності нерухомого майна потребує оцінки передусім матеріально-правових підстав його набуття та вибуття, а не лише вчинених щодо нього реєстраційних дій.

У новій редакції позовної заяви Позивачі просять скасувати: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 44380073 від 03 грудня 2018 року; рішення з індексним номером 45840686 від 06 березня 2019 року; рішення з індексним номером 76635568 від 16 грудня 2024 року; записи про право власності № 29230863 від 03 грудня 2018 року, № 30589094 від 06 березня 2019 року та № 58025196 від 10 грудня 2024 року.

Зазначені вимоги Позивачі обґрунтовують тим, що державна реєстрація прав ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є наслідком первинного незаконного відчуження квартири від імені ОСОБА_9 після його смерті.

Таким чином, вимога позивачів про скасування рішень державних реєстраторів та записів про право власності, підлягає задоволенню.

Щодо вимог про витребування квартири від добросовісного набувача, суд зазначає наступне.

Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства, прямо закріпленою у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. У спорах про витребування майна від останнього набувача суд зобов`язаний оцінити не лише формальні обставини первинного вибуття майна, а й поведінку особи, у якої майно фактично витребовується.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на необхідність оцінки добросовісності зареєстрованого володільця, зокрема у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц та від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18.

Відповідно до частини другої статті 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. У межах спору щодо квартири № 6 Позивачі не надали доказів, які б спростовували правомірність набуття ОСОБА_8 права власності у порядку звернення стягнення на предмет іпотеки.

Стаття 388 ЦК України допускає витребування майна від добросовісного набувача лише у вичерпних випадках: якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; викрадене у власника або такої особи; або вибуло з їхнього володіння не з їхньої волі іншим шляхом. При цьому добросовісність набувача презюмується, доки не буде доведено протилежне.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Оскільки відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, право на витребування майна, передбачене ст. 388 ЦК України, переходить до спадкоємців померлого.

Таким чином, вимога про витребування квартири від добросовісного набувача, підлягає задоволенню.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, а також з метою відновлення порушених прав позивачів, як спадкоємців померлого власника квартири, яка поза волею вибула із їх власності, на даний час зареєстровані за відповідачем-4, та доказів на спростування вимог позову з боку відповідачів суду надано не було, а відтак наявні підстави для задоволення позову.

В порядку ст. 141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивачів слід стягнути судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 605,60 грн та судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 4802,50 грн, що підтверджується випискою про зарахування судового збору, яка наявна в матеріалах справи.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , треті особи: Головне територіальне управління юстиції у місті Києві, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шершун Наталія Костянтинівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокія Юріївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бахмут Ірина Михайлівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Павелко Борис Олександрович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Басенко Катерина Олександрівна про визнання правочину недійсним, визнання права власності на житлове приміщення та витребування майна з чужого незаконного володіння - задовольнити.

Визнати недійсною з моменту вчинення довіреність, яка видана від імені ОСОБА_9 на ім`я ОСОБА_5 та посвідчена 04 червня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Павелком Борисом Олександровичем за реєстровим № 543.

Визнати неукладеним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , від 03 грудня 2018 року, укладений між ОСОБА_5 , який діяв від імені ОСОБА_9 , та ОСОБА_10 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бахмут Іриною Михайлівною та зареєстрований у реєстрі за № 373.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , від 06 березня 2019 року, укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_7 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокією Юріївною та зареєстрований у реєстрі за № 250.

Визнати недійсним договір іпотеки від 14 травня 2021 року, укладений між ОСОБА_7 як іпотекодавцем та ОСОБА_8 як іпотекодержателем, щодо передачі в іпотеку квартири АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Басенко Катериною Олександрівною та зареєстрований у реєстрі за № 774.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину чотирикімнатної квартири АДРЕСА_2 , у порядку спадкування за законом після померлого батька ОСОБА_9 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину чотирикімнатної квартири АДРЕСА_2 , у порядку спадкування за законом після померлого чоловіка ОСОБА_9 .

Витребувати із чужого незаконного володіння чи від добросовісного набувача на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_2 , із незаконного володіння ОСОБА_7 .

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень за індексними номерами: 44380073 від 03 грудня 2018 року; 45840686 від 06 березня 2019 року; 76635568 від 16 грудня 2024 року; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про право власності на квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 975013280000, а саме: запис № 29230863 від 03 грудня 2018 року; запис № 30589094 від 06 березня 2019 року; запис № 58025196 від 10 грудня 2024 року.

Стягнути з ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_6 ), ОСОБА_6 (РНОКПП: НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_7 ), ОСОБА_7 (РНОКПП: НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_8 ), ОСОБА_8 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_9 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_7 , місце проживання: АДРЕСА_10 ), судовий збір у розмірі 676 (шістсот сімдесят шість) грн. 01 коп. з кожного.

Стягнути з ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_6 ), ОСОБА_6 (РНОКПП: НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_7 ), ОСОБА_7 (РНОКПП: НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_8 ), ОСОБА_8 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_9 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_8 , місце проживання: АДРЕСА_10 ), судовий збір у розмірі 676 (шістсот сімдесят шість) грн. 01 коп. з кожного.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Текст рішення складений 16.07.2026.

Суддя: Ю.Ю. Мазур