Рішення від 19 липня 2026 р. у справі №490/5362/26 — Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/5362/26

н\п 2/490/4066/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Рябой Д.В., представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Качана Р.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

11.06.2026 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 про стягнення на її користь з відповідача ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини, від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи стягнення від дня подання позовної заяви до суду та до досягнення дитиною повноліття.

Позовні вимоги мотивовано тим, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, в якому у сторін народилася спільна дитина – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Наразі сторони проживають окремо. Дитина фактично проживає разом із позивачкою та перебуває на її утриманні. Відповідач є працездатною особою, проходить військову службу в лавах Збройних Сил України, однак, за твердженням позивачки, добровільно не надає достатньої матеріальної допомоги на утримання дитини, а сама позивачка знаходиться у декретній відпустці, у зв`язку із чим вона вимушена звернутися до суду.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2026 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

Ухвалою судді від 15.06.2026 року прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідмоленнім (викликом) сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 20.07.2026 року о 09:15 год.

У судовому засіданні представник позивачки – адвокат Качан Р.Ю., позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. 22.06.2026 подав до суду письмову заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги визнав повністю.

20.07.2026 року, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 , також подала письмові пояснення, в яких просила розглянути справу без її участі. У своїй заяві зазначила, що відповідач до червня 2026 року добровільно забезпечував утримання їхніх спільних дітей, а також висловила думку, що звернення позивачки до суду пов`язане з наміром зменшити розмір аліментів, які стягуються на утримання дітей від попереднього шлюбу відповідача.

Суд, вислухавши представника позивачки, дослідивши письмові докази, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

02.01.2025 року Інгульським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністрерства юстиції (м.Одеса) було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , про що зроблено відповідний актовий запис №1. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_6 », що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 02.01.2025 року.

В шлюбі у сторін народилася спільна донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією Свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 12.06.2025 року Інгульським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністрерства юстиції (м.Одеса), про що складено відповідний актовий запис №224.

Із матеріалів справи вбачається, що малолітня дитина фактично проживає разом із матір`ю, що підтверджується копією акта №256 обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства (фактичного місця проживання) особи від 05 травня 2026 року, видане УСВК Інгульського району. Відповідно до вищезазначеного акту, заявниця – ОСОБА_1 , її син – ОСОБА_7 , 2009 р.н. та донька – ОСОБА_4 , 2025 р.н., проживають у службовій однокімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до Витягу з реєстру територіальної громади №2026/009341053 від 08.06.2026 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 05.02.2024 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до Витягу з реєстру територіальної громади №2026/009341278 від 08.06.2026 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 04.11.2025 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Крім того, судом встановлено, що судовим наказом Звягельського міськрайонного суду Житомирської області по справі №285/3393/26 від 03 червня 2026 року з ОСОБА_2 стягуються аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання двох неповнолітніх дітей – ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у розмірі 1/3 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину щомісячно. Ця обставина підтверджується копією зазначеного судового наказу, долученою до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.

Відповідно до ч. 10 ст. 7 Сімейного кодексу України кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї (ст. 150 СК України).

Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей.

Частиною першою ст. 12 зазначеного Закону встановлено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її стан здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, що була ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

За змістом ст. 18 Конвенції суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За приписами частин першої, третьої статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі.

Згідно ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Як роз`яснено у п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України.

Відповідно до ст. 183 СК України частка заробітку матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Судом встановлено, що сторони є батьками малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка проживає разом із матір`ю та перебуває на її утриманні, а тому відповідно до вимог сімейного законодавства, відповідач зобов`язаний брати участь у її матеріальному утриманні до досягнення нею повноліття.

Відповідач є працездатною особою, проходить військову службу у Збройних Силах України, що сторонами не заперечувалося.

При цьому, судом враховано, що відповідач позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Разом із тим визнання позову саме по собі не звільняє суд від обов`язку перевірити наявність законних підстав для його задоволення та правильність визначення розміру аліментів, оскільки при вирішенні спору про стягнення аліментів суд зобов`язаний враховувати насамперед найкращі інтереси дитини, а також вимоги статті 182 СК України щодо обставин, які мають значення для визначення їх розміру.

Судом встановлено, що на підставі судового наказу Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 03 червня 2026 року з відповідача вже стягуються аліменти на утримання двох його неповнолітніх дітей від попереднього шлюбу у розмірі 1/3 частини усіх видів його заробітку (доходу).

Наявність у платника аліментів інших неповнолітніх дітей є обставиною, яка відповідно до пункту 3 частини першої статті 182 СК України підлягає обов`язковому врахуванню судом при визначенні розміру аліментів.

Суд також бере до уваги письмові пояснення третьої особи ОСОБА_3 . Водночас її доводи щодо мотивів звернення позивачки до суду є оціночними судженнями та ґрунтуються на власному припущенні, а тому не можуть бути покладені в основу судового рішення. Разом із тим зазначені пояснення підтверджують факт існування у відповідача обов`язку щодо утримання ще двох неповнолітніх дітей, який підтверджується також належним письмовим доказом — судовим наказом.

Враховуючи вік малолітньої дитини, обов`язок обох батьків брати участь у її утриманні, матеріальне становище сторін, а також наявність у відповідача двох інших дітей, на утримання яких уже стягуються аліменти у судовому порядку, суд доходить висновку, що заявлений позивачкою розмір аліментів у 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) не повною мірою відповідає вимогам справедливості та принципу рівності прав усіх дітей відповідача на належне матеріальне забезпечення.

За таких обставин, суд вважає за необхідне визначити розмір аліментів у 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що забезпечить належне утримання малолітньої дитини та одночасно врахує існуючі аліментні зобов`язання відповідача перед іншими дітьми.

При визначенні розміру аліментів суд також виходить із необхідності забезпечення рівності прав усіх дітей відповідача на належне матеріальне утримання. Визначення аліментів у заявленому позивачкою розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача за наявності чинного судового наказу про стягнення з нього аліментів у розмірі 1/3 частини доходу на утримання двох інших дітей не забезпечувало б належного балансу між інтересами всіх дітей відповідача. З урахуванням принципів розумності, справедливості та рівності прав дітей, а також необхідності врахування існуючих аліментних зобов`язань відповідача, суд вважає обґрунтованим визначити розмір аліментів на утримання малолітньої доньки сторін у розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу).

Згідно ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною 4 ст. 273 ЦПК України передбачено, що якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Згідно з ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Згідно із ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, врахувавши вік малолітньої дитини, обов`язок відповідача щодо її утримання, наявність у нього двох інших неповнолітніх дітей, на користь яких уже стягуються аліменти, а також визнання відповідачем позову, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання малолітньої доньки у розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Суд зазначає, що аліменти у визначеному розмірі не поставлять відповідача в завідомо скрутне становище та відповідатимуть законодавчо визначеному обов`язку чоловіка по матеріальному утриманню матері його дитини в межах його фінансових можливостей.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Враховуючи те, що позивачка в силу п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» при зверненні до суду з цим позовом звільнена від сплати судового збору за вимогою щодо стягнення аліментів на утримання дитини, та оскільки відповідач позов визнав, про що подав відповідну заяву, в такому разі судовий збір необхідно стягнути у дохід держави з відповідача в розмірі 50% від суми 1331,20 грн, а саме - 665,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 180-182 СК України, 4, 1 2, 13, 141, 258, 259, 264, 265, 274-279, 354, 430 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 про стягнення аліментів, задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання малолітньої доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше п`ятдесяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 11 червня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ) на користь Держави судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя Саламатін О.В.