Рішення від 19 липня 2026 р. у справі №911/3221/25 — Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2026 р. м. Київ Справа №911/3221/25

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЙВ ВОРЛД ТЕХНОЛОДЖІЗ» (04075, м. Київ, вул. Ірини Жиленко, 18)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВР ЕНЕРДЖИ» (07301, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, промисловий майданчик «Карат», буд. 5А)

про стягнення 400000,00 грн

Суддя Третьякова О.О.

Без виклику представників сторін

Обставини справи:

Господарським судом Київської області розглянута справа №911/3221/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЙВ ВОРЛД ТЕХНОЛОДЖІЗ» (позивач) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВР ЕНЕРДЖИ»» (відповідач) 400000,00 грн основного боргу.

Рішенням Господарського суду Київської області від 18.03.2026 у справі №911/3221/25 (повний текст складено та підписано 20.07.2026), надалі – рішення у справі №911/3221/25) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЙВ ВОРЛД ТЕХНОЛОДЖІЗ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВР ЕНЕРДЖИ» про стягнення 400000,00 грн основного боргу задоволені повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 400000,00 грн основного боргу та 4800,00 грн судового збору.

При ухваленні рішення у справі №911/3221/25 питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи в суді першої інстанції, судом вирішено не було, враховуючи, що в судовому засіданні 18.03.2026 до закінчення судових дебатів позивач заявив про намір подати докази понесення судових витрат на професійну правничу допомогу протягом 5-ти днів після ухвалення рішення у справі.

20.03.2026 до Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява від 19.03.2026 про ухвалення додаткового рішення (вх. № суду 2323 від 20.03.2026), надалі – заява позивача про ухвалення додаткового рішення, згідно з якою позивач просить стягнути з відповідача 27000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.03.2026 заяву позивача про ухвалення додаткового рішення прийнята до розгляду, запропоновано відповідачу надати суду письмові пояснення чи заперечення з приводу заяви протягом 10 днів з моменту отримання ухвали. Ухвала суду від 02.04.2026 направлена відповідачу поштовим відправленням від 02.04.2026 №R067138802997, яке відповідно до даних трекінгу «Укрпошти» відділенням пошти за місцезнаходженням відповідача повернуто до суду 21.04.2026 без вручення адресату, причина невручення відповідачу – за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до частини 7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Відповідач, який не зареєстрував електронний кабінет, але був обізнаний про розгляд справи судом, правом на подання суду пояснень чи заперечень з приводу заяви позивача про ухвалення додаткового рішення та розподілу судових витрат не скористався.

Розглянувши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, суд дійшов висновку, що вказана заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 3 частини 1 ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини 1 ст.124 цього Кодексу разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Частиною 8 ст.129 цього Кодексу визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з частиною 1 ст.221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Отже, практична реалізація принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 цього Кодексу);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 цього Кодексу): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття цього 129 Кодексу).

У поданій до суду позовній заяві від 19.10.2025 позивач навів розцінки на послуги адвоката позивача та орієнтовний розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу у зв`язку з цим.

Представництво позивача в суді першої інстанції у цій справі здійснював адвокат Адвокатського бюро «Малеванчук та партнери» Малеванчуком І.В. на підставі ордера адвоката від 15.10.2025 та договору про надання правничої допомоги від 09.09.2025 №09/09.

У заяві від 19.03.2026 про ухвалення додаткового рішення позивач просить стягнути з відповідача 27000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, які обчислені на підставі розцінок на послуги адвоката, про які позивач зазначив в позовній заяві, а саме:

- підготовка позовної заяви - 6000,00 грн

- представництво інтересів позивача в судовому засіданні - 4000,00 грн (за одне судове засідання);

- підготовка та подання заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката - 1000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в загальній сумі 27000,00 грн позивачем разом із заявою від 19.03.2026 про ухвалення додаткового рішення надано також такі докази:

- договір про надання правничої допомоги від 09.09.2025 №09/09, укладений позивачем як клієнтом з Адвокатським бюро «Малеванчук та партнери». Основний текст вказаного договору від 09.09.2025 не містить конкретного виду та обсягу правової допомоги та умов її надання (вид, строки, обсяг, вартість тощо), у зв`язку із якою позивач та адвокатське бюро уклали цей договір. Відповідно до пункту 3.3 цього договору від 09.09.2025 порядок обчислення гонорару та його сплати визначаються в додатковій угоді;

- додаткову угоду №1 від 09.09.2025 до договору про надання правничої допомоги. У пункті 1 вказаної додаткової угоди №1 від 09.09.2025 містяться розцінки винагороди (гонорару) адвокатського бюро, серед яких, зокрема: підготовка позовної заяви - 6000,00 грн, представництво інтересів позивача в судовому засіданні - 4000, 00 грн (за одне судове засідання); підготовка та подання заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката - 1000,00 грн;

- опис наданих адвокатом позивача послуг (цей опис наведений позивачем в тексті заяви про ухвалення додаткового рішення), відповідно до якого гонорар адвокатського бюро та понесені позивачем у зв`язку з цим витрати в загальній сумі 27000,00 грн складаються із таких складових: 6000,00 грн – за підготовку позовної заяви, 20000,00 грн – за представництво в судових засіданнях 18.12.2026, 23.01.2026, 12.02.2026, 04.03.2026 та 18.03.2026 (по 4000,00 грн за кожне засідання, всього 5 засідань), 1000,00 грн – за послуги з підготовки заяви про ухвалення додаткового рішення;

- рахунки-фактури адвокатського бюро позивачу на загальну суму 27000,00 грн, серед яких: рахунок від 16.10.2025 на суму 6000,00 грн, від 19.12.2025 на суму 4000,00 грн, від 23.01.2026 на суму 4000,00 грн, від 12.02.2026 на суму 4000,00 грн, від 04.03.2026 на суму 4000,00 грн та від 18.03.2026 на суму 5000,00 грн;

- акти приймання-передачі наданих послуг на загальну суму 27000,00 грн до договору про надання правничої допомоги від 09.09.2025 №09/09, серед яких: акт від 16.10.2025 на суму 6000,00 грн (за підготовку позовної заяви), акт від 19.12.2025 на суму 4000,00 грн (за представництво в засіданні), акт від 23.01.2026 на суму 4000,00 грн (за представництво в засіданні), від 12.02.2026 на суму 4000,00 грн (за представництво в засіданні), акт від 04.03.2026 на суму 4000,00 грн (за представництво в засіданні) та акт від 18.03.2026 на суму 5000,00 грн (за представництво в засіданні та підготовку заяви про ухвалення додаткового рішення);

- платіжні інструкції на загальну суму 27000,00 грн на оплату послуг за договором про надання правничої допомоги від 09.09.2025 №09/09, а саме платіжна інструкція від 17.10.2025 на суму 6000,00 грн, платіжна інструкція від 19.12.2025 на суму 4000,00 грн, платіжна інструкція від 23.01.2026 на суму 4000,00 грн, платіжна інструкція від 12.02.2026 на суму 4000,00 грн, платіжна інструкція від 05.03.2026 на суму 4000,00 грн та платіжна інструкція від 18.03.2026 на суму 5000,00 грн.

Надаючи оцінку вищевказаним доказам понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Також, згідно з частиною 5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (правова позиція, викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19).

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд також враховує висновок, що міститься в п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц та в п.5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18), відповідно до якого при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West» проти України»).

Аналізуючи надані позивачем докази витрат на професійну правничу допомогу щодо підготовки позовної заяви та заявлений їх розмір (6000,00 грн), суд відмічає, що ця справа про стягнення коштів за договором позики не була складною для підготовки адвокатом позивача, враховуючи незначну кількість доказів. Водночас суд не вбачає неспівмірності у заявленому позивачем розмірі цих витрат на підготовку позовної заяви (6000,00 грн).

Аналізуючи надані позивачем докази витрат на професійну правничу допомогу на загальну суму 20000,00 грн щодо представництва адвокатом позивача в судових засіданнях (виходячи із ставки 4000,00 грн за одне судове засідання, всього 5 засідань), суд відмічає, що участь позивача в особі його адвоката в судових засіданнях є правом сторони, в той час як суд у цій справі не визнавав обов`язковою явку представника позивача в судове засідання у цій справі. Тобто не всі витрати позивача на участь його представника в судових засіданнях є неминучими витратами сторони. Також суд враховує, що адвокат позивача в засіданнях суду у цій справі брав участь в режимі відеоконференції, деякі судові засідання не були тривалими та/або були відкладені, тобто фактично не відбулись і витрачений адвокатом позивача час на участь в судових засіданнях у цій справі не був настільки значним.

У зв`язку з цим суд, виходячи із критеріїв неминучості та реальності витрат на професійну правничу допомогу, обмежує для цілей відшкодування за рахунок протилежної сторони ці витрати позивача у зв`язку із участю адвоката в судових засіданнях до розміру 8000,00 грн.

Щодо заявлених позивачем витрат на підготовку і складання заяви про ухвалення додаткового рішення та розподіл судових витрат, то, як зазначив Верховний Суд у постанові від 02.02.2024 у справі №910/9714/22, заява про ухвалення додаткового рішення є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.

Отже, суд дійшов висновку про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат позивача на професійну правничу допомогу шляхом стягнення з відповідача на користь позивача документально підтверджених та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 14000,00 грн (6000,00 грн за підготовку позовної заяви та 8000,00 грн за представництво в судових засіданнях).

Керуючись ст.ст.2, 3, 7, 11, 13-16, 73-80, 123, 124, 126, 129, 221, 233, 236-238, 240-241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЙВ ВОРЛД ТЕХНОЛОДЖІЗ» від 19.03.2026 (вх. № суду 2323 від 20.03.2026) про ухвалення додаткового рішення та стягнення 27000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВР ЕНЕРДЖИ» (07301, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, «Карат» промисловий майданчик (пн), буд. 5А, код ЄДРПОУ 44796889) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЙВ ВОРЛД ТЕХНОЛОДЖІЗ» (04075, м. Київ, вул. Ірини Жиленко, 18, код ЄДРПОУ 36356650) 14000 (чотирнадцять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили у строк та порядку, які передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту додаткового рішення.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 20.07.2026.

Суддя О.О. Третьякова