Рішення від 19 липня 2026 р. у справі №490/185/26 — Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/1789/2026 Справа № 490/185/26

Центральний районний суд м. Миколаєва

__________________________________________________________________________

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року Центральний районний суд міста Миколаєва у складі: головуючого судді Гуденко О.А., при секретарі Романовій К.Т., без участі представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідача адвоката Мірошніченка А.О. про винесення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної Казначейської служби України, Миколаївської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції у Миколаївській області про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

25 червня 2026 року адвокат Мірошніченко А.О. , який представляє інтереси позивача ОСОБА_1 , звернувся до суду із заявою про вирішення судом питання про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у вказаній справі.

Заява обгрунтована тим, що під час розгляду справи по суті сторони висловили свою позицію у справі, в цей же день було досліджено матеріали даної цивільної справи та сторони виступили в судових дебатах. Як у позові, так і під час судових дебатів стороною позивача було наголошено на тому, що вони просили суд стягнути з відповідачів витрати на професійну правничу допомогу. З приводу суми стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в судових дебатах було акцентовано що розмір цієї суми буде надано в установлені нормами ЦПК України строки.

Зважаючи на те, що сторона позивача заявила до закінчення судових дебатів у справі про вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог, у зв`язку з цим суд має вирішити питання про судові витрати та ухвалити додаткове рішення. Зазначаю, що сума витрат понесених позивачем на правничу допомогу в суді першої інстанції складає 20 000 (двадцять тисяч) гривень.

Від представника відповідача ДКС України, 13.07.2026 року до суду надано письмові заперечення проти задоволення заяви. Ззаначає, що представник позивачки до суду надав тільки договір про надання юридичних послуг від 15.12.2025 № б/н, додаткову угоду від 22.06.2026 № 1 до договору про надання юридичних послуг від 15.12.2025 та квитанцію до прибуткового касового ордеру від 22.06.2026 № 013. Акту виконаних робіт до суду не було надано.

Також, представник Позивачки у клопотанні про доручення доказів зазначає про стягнення з Відповідача понесених Позивачкою витрат на правничу допомогу у розмірі 20000грн, про що постановити додаткове рішення. Але не зрозуміло з кого саме стягнути ці витрати. Казначейство не завдавало шкоди Позивачці, а є лише органом виконання рішень суду про стягнення шкоди з Державного бюджету.

Відсутність документального підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Отже, витрати, пов`язані із наданням правової допомоги (оплата послуг адвоката) не є тотожними реальними збитками та не набувають відповідних ознак внаслідок не реалізації права на їх відшкодування у передбаченому законом порядку. Справа, що перебувала на розгляді, не була складною для вирішення, не потребувала глибокого аналізу норм права, побудови спеціальної юридичної логіки та оригінальних правових конструкцій, тому сума у 20000,00 грн не є співмірною, необхідною та розумною. Зазначені витрати повинні бути документально підтверджені та доведені.

Щодо порядку стягнення витрат на професійну правничу допомогу, то у разі задоволення позовних вимог витрати на правничу допомогу підлягають стягненню з державного органу, що заподіяв шкоду, оскільки статтею 56 Конституції України з Держави України передбачено стягнення лише шкоди. У зв`язку з викладеним, уважають що в задоволенні відшкодування витрат на правничу допомогу слід відмовити.

14.07.2026 року від представника прокуратури Алли Кадєєвої надійшли заперечення на заяву про стягнення судових витрат. Так, до позовної заяви додано квитанцію від 07.03.2025, яка виготовлена особисто адвокатом, і відповідно викликає сумніви у здійсненні такої оплати. Водночас, у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2019 у справі № 727/4597/19 колегія суддів, скасовуючи додаткове рішення суду першої інстанції про стягнення витрат на правову допомогу зазначила, що на підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано квитанцію, відповідно до якої адвокатом отримано від позивача грошові кошти за надання правової допомоги. Разом з цим, позивачем не надано суду доказів, що його адвокат має касу і веде касову книгу. Відтак, адвокат позивача не може сам виписувати квитанцію чи касовий прибутковий ордер про отримання коштів. Тому суд зазначає, що з наданих позивачем документів неможливо встановити точної вартості отриманих позивачем послуг, а також факт оплати вказаних послуг. Відтак, суд вважає заявлені позивачем витрати на правничу допомогу документально не підтвердженими, а отже відсутні підстави для відшкодуванні таких витрат.

Представник позивачки до суду надав тільки договір про надання юридичних послуг від 15.12.2025 № б/н, додаткову угоду від 22.06.2026 № 1 до договору про надання юридичних послуг від 15.12.2025 та квитанцію до прибуткового касового ордеру від 22.06.2026 № 013. Акт виконаних робіт до суду не надано. Відсутність документального підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат

Також зазначає, що справа, що перебувала на розгляді, не була складною для вирішення, не потребувала глибокого аналізу норм права, побудови спеціальної юридичної логіки та оригінальних правових конструкцій, тому сума у 20 000 грн не є співмірною, необхідною та розумною. Зазначені витрати повинні бути документально підтверджені та доведені. Виходячи з наведеного, прошу відмовити у задоволенні заяви про постановлення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 20 000 грн

15.07.2026 року від представника ГУНП в Миколаївській області надійшли заперечення на заяву, в якомуц просять відмовити в її задоволенні.

Зазначають, що до матеріалів справи не подано детального опису виконаних адвокатом робіт із зазначенням часу, витраченого на кожну процесуальну дію, не наведено розрахунку вартості окремих послуг, що унеможливлює перевірку співмірності заявлених витрат вимогам статті 137 ЦПК України. При цьому дана справа не є справою підвищеної складності. Предметом спору є вимоги про відшкодування моральної шкоди, правова позиція сторін ґрунтувалася на письмових доказах, не потребувала проведення експертиз, допиту значної кількості свідків чи виконання адвокатом значного обсягу процесуальних дій. Верховний Суд неодноразово зазначав, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо встановить, що їх розмір є неспівмірним, необґрунтованим або надмірним щодо складності справи та фактичного обсягу виконаних адвокатом робіт.

Тобто, просять врахувати, що позовної заява, з якою звернувся позивач, за своєю природою є компіляцією вже зроблених та описаних правових позицій Верховного Суду, а тому вважають витрати на правову допомогу необґрунтованими.

Відповідно до ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, судом не вирішено питання про судові витрати.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. Суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. (ч. 3 ст. 258, ч. 1 ст. 259 Цивільного процесуального кодексу України)

Згідно положень статті 263 Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України, у резолютивній частині рішення зазначається, серед іншого, розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 Цивільного процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 22 червня 2026 року позов ОСОБА_1 - задоволено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 752 000 (сімсот п`ятдесят дві тисячі) грн моральної шкоди, заподіяної незаконним притягненням до кримінальної відповідальності .

В порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України представник позивача у позові та під час судових дебатів вказав, що докази витрат на правову допомогу будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

25 06.2026 року представник позивача подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20000,00 грн.

Згідно договору № б/н від 15.12. 2025 адвокат Мірошніченко А.О., з однієї сторони, та ОСОБА_1 з іншої сторони, уклали договір про надання правничої допомоги, згідно умов якого гонорар адвокатат погоджується за взаємною угодою сторін та оформляється додатковою угодою до цього Договору - в залежності від обсягу наданих правових послуг.

Згідно Додаткової угоди № 1 від 15.12. 2025 року сторони договору погодили, що сума гонорару адвоката за роботу в суді першої інстанції в справі № 490/185/26 ( підготовка позовної заяви та всіх необхідних процесуальних документів, а також участь в судових засіданнях) складає 20 000 грн.

Згідно квитанції до прибуткового касового ордера № 013 від 22.06.2026 року Алєйнік С.І. сплачено адвокату 20 000 грн. згідно Договору від 15.12.2025 та додаткової угоди № 1.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом ч.ч.2, 3 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Цивільним процесуальним законодавством передбачено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, позивачка має право на відшкодування за рахунок відповідача витрат, пов`язаних з її розглядом, зокрема витрат на професійну правничу допомогу.

Проаналізувавши надані відповідачем докази, суд визнає доведеним понесення відповідачем витрати на правничу допомогу згідно Договору про надання правової допомоги від 15.12.2025 року , а саме: на суму 20 000,00 грн, що є сумою гонорару адвоката.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При розгляді справи «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04) ЄСПЛ зазначив, що при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) також зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішеннівід 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72) (пункт 5.43 постанови).

Основними критеріями визначення та розподілу судових витрат є їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Схожі правові висновки викладені в пункті 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19.

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

У додатковій постанові Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Крім того, згідно з пунктом пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Представниками відповдіачів заявлено про зменшення розміру судових витрат в зв`язку з їх необгрунтованістю та неспівмірністю зі складністю справи.

Беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом позивача послуг, виходячи із засад цивільного законодавства щодо розумності та справедливості, сталу судову практику в даній категорії справ, проведення судом лише одного судового засідання по суті справи, суд вважає, що відшкодування на користь позивачки підлягають витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн. - оскільки такий розмір відповідає загальним засадам цивільного законодавства справедливості та розумності.

Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу (десять тисяч грн) є доведеним, відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони , тривалістю слухання справи у суді першої інстанції .

Аналогічна позиція щодо оцінки критерію реальності наданих адвокатських послуг виклдаена в постанові Верховного Суду у справі № 490/1923/23 від 04 червня 2025 року.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 258, 259, 263, 265, 270, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача Алєйнік С.І. про винесення додаткового рішення у справі №490/185/26 - задовольнити частково.

Ухвалити додаткове рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної Казначейської служби України, Миколаївської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції у Миколаївській області про відшкодування моральної шкоди,

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 коп.

Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриття чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.А. Гуденко