Рішення від 13 липня 2026 р. у справі №489/4/26 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

Справа № 489/4/26

Провадження № 2/489/4/26

РІШЕННЯ

Іменем України

14 липня 2026 року м. Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі

головуючого судді Микульшиної Г.А., ,

із секретарем судового засідання Бородіною В.Ю.,

за участі:

представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Жильцова В.В., який приймає участь у розгляді справи в режимі відеоконференції,

представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Зеленської А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку спрощеного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

встановив:

В січні 2026 року ОСОБА_1 через свого представника Жильцова В.В. із використанням системи «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди в розмірі різниці між ринковою вартістю завданих збитків та страховою виплатою у розмірі 314 239,08 грн., судового збору в розмірі 4 603,00 грн. та витрат на проведення експертного дослідження в розмірі 8 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивував тим, що 09.10.2025 о 18:10 год. у м. Миколаєві на перехресті просп. Миру та вул. Свиридова, відповідач ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Ауді А4, д.н.з. НОМЕР_1 , по проспекту Миру, не вибрав безпечну швидкість руху, допустив зіткнення з транспортним засобом Тойота, д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував позивач ОСОБА_1 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Причому відповідач під час вказаного ДТП допустив зіткнення із іще одним автомобілем та мав ознаки наркотичного сп`яніння.

Відповідно до постанови Інгульського районного суду м. Миколаєва від 05.11.2025, залишеною без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 02.12.2025 по справі № 489/8454/25, відповідача, зокрема, визнано винним у вчиненні вказаної дорожньо-транспортної пригоди та притягнуто його до адміністративної відповідальності за ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Внаслідок вказаного ДТП автомобіль позивача в силу норм законодавства визнаний страховою компанією та висновком експерта фізично знищеним.

З метою визначення матеріального збитку, заподіяного в результаті ДТП позивач звернувся до суб`єкта оціночної діяльності – ФОП ОСОБА_3 . Згідно наданого ним висновку вартість матеріального збитку, заподіяного ОСОБА_1 внаслідок ДТП через пошкодження вищевказаного транспортного засобу становить 314 239,08 грн. (різниця між вартістю відновлювального ремонту – 454 239,08 грн. та сумою страхової виплати – 140 000,00 грн.).

При цьому, цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією транспортного засобу Ауді А4, д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована в ПрАТ «Страхова компанія «УСК «Княжа Вієнна Іншуаранс Груп», та вказана страхова компанія виплатила на користь позивача страхове відшкодування в розмірі 140 000,00 грн. Однак матеріальні збитки, фактично завдані позивачу, значно перевищують розмір вказаної суми та за її відрахуванням становлять 314 239,08 грн. Позивач вважає, що вказана сума підлягає стягненню на його користь з відповідача разом із витратами за проведення оцінки у розмірі 8 000,00 грн.

Окрім викладеного, ОСОБА_1 вказував на те, що внаслідок ДТП йому було завдано також і моральної шкоди, яка полягала в душевних стражданнях від пошкодження його автомобіля, який був сімейним авто та використовувався для доставки тестя та тещі позивача до медичних закладів через їх вік та інвалідність 1 групи відповідно, доставки літнім людям ліків та продуктів харчування. Зокрема вказав, що згідно медичних документів його теща ОСОБА_4 повинна проходити сеанси гемодіафільтрації 3 рази на тиждень по 4 години. Отже вказана ДТП призвела до зміни звичного ритму життя позивача та членів його родини, необхідності використовувати послуги таксі, обмеження у пересуванні, неможливості виконати заплановані справи. Окрім викладеного посилався на те, що сам факт скоєння ДТП відповідачем у стані наркотичного сп`яніння викликав у позивача пригнічений стан.

Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просив суд: стягнути з відповідача на його користь відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, в розмірі 314 239,08 грн.; стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн.; стягнути з відповідача на його користь витрати, пов`язані з проведенням експертного дослідження у розмірі 8 000,00 грн. та сплачений судовий збір у розмірі 4 603,00 грн.

Згідно ухвали Інгульського районного суду м. Миколаєва від 06.01.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

14.01.2026 позивач через свого представника ОСОБА_5 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, відповідно до якої просив:

- вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, а також грошові кошти, що належать ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у тому числі ті, що знаходяться на банківських рахунках та/або будуть виявлені державним чи приватним виконавцем, у межах суми позовних вимог 354 239,08 грн.;

- заборонити відповідачу вчиняти дії, спрямовані на відчуження, приховування або обтяження належного йому майна в межах зазначеної суми.

Ухвалою суду від 16.01.2026 було постановлено накласти арешт на грошові кошти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , що знаходяться на будь-яких рахунках, відкритих на його ім`я у банківських установах, які будуть виявлені під час виконання ухвали про забезпечення позову в межах заявленої до стягнення суми позовних вимог в розмірі 354 239,08 грн.

17.03.2026 відповідач через свого представника - адвоката Зеленську А.П. подав відзив на позовну заяву, в якому просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки ліміт страхової відповідальності за майнову шкоду згідно полісу складав 250 000,00 грн., а позивач самостійно погодився на зменшення страхової виплати до 140 000,00 грн. Крім того, вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу, згідно наданого позивачем висновку складала лише 188 218,57 грн., а тому не зрозуміло чому позивач рахує завдану шкоду від повної вартості відновлювального ремонту у 454 239,08 грн. Більш того просила врахувати суд, що позивачем згідно оголошення на сайті OLX продано належний йому автомобіль «Тойота», д.н.з. НОМЕР_2 , у не відремонтованому стані за 2 900,00 дол. США.

Також представник відповідача вважала, що позивачем жодним чином не доведено заподіяння саме йому, а не членам його родини моральної шкоди.

14.07.2026 представником позивача Жильцовим В.В. подано суду клопотання про уточнення прохальної частини позову в частині не зазначенні в ній 100 000,00 грн. щодо стягнення моральної шкоди, а також заяву про зменшення позовних вимог та долучення до матеріалів справи доказів.

Представник позивача Жильцов В.В., який приймає участь у розгляді справи у режимі відеоконференції, в судовому засіданні 14.07.2026 підтримав подані заяви від 14.07.2026. Протокольними ухвалою суду від 14.07.2026 судом відмовлено у прийнятті заяви про зменшення позовних вимог та повернення надмірно сплаченого судного збору з посиланням на п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, та прийнято заяву в частині уточнення прохальної частини позову та долучення доказів, зокрема щодо продажу автомобіля позивача у пошкодженому стані за 2 500,0 дол. США. Після цього представник позивача частково підтримав позовні вимоги та остаточно просив задовольнити вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, в розмірі 26 582,77 грн. (різниця між вартістю матеріального збитку – вартості автомобіля до ДТП (272 285,77 грн.) мінус – 140 000,00 грн. страхової виплати та мінус 105 703,00 грн. вартості залишків автомобіля у пошкодженому стані, що є еквівалентом відповідно до курсу дол. США на момент їх відчуження – 11.12.2025); моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн.; витрати, пов`язані з проведенням експертного дослідження у розмірі 8 000,00 грн. та сплачений судовий збір у розмірі 4 603,00 грн.

Представник відповідача Зеленська А.П. в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову з підстав, зазначених у відзиві.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль TOYOTA AVENSIS, д.н.з. НОМЕР_2 , з 04.07.2022 належав на праві власності ОСОБА_1 (а.с. 32).

09.10.2025 близько 18 год. 10 хв. в місті Миколаєві на перехресті проспекту Миру та вулиці Геннадія Матуляка (Генерала Свиридова) сталася ДТП за участі сторін та іншої особи. Зокрема відповідач ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом – автомобілем марки та моделі Audi A4, реєстраційний номер НОМЕР_4 , не вибрав безпечної швидкості руху, допустив зіткнення з транспортним засобом – автомобілем марки Toyota, реєстраційний номер НОМЕР_5 , під керуванням позивача ОСОБА_1 , який зупинився у лівій полосі для повороту ліворуч, після чого транспортний засіб – автомобіль марки та моделі Audi A4, реєстраційний номер НОМЕР_4 , здійснив самовільний рух та допустив зіткнення з транспортним засобом – автомобілем Gelly, реєстраційний номер НОМЕР_6 , під керуванням водія ОСОБА_6 .

В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивача отримав механічні пошкодження. Згідно звіту № 127/11-25 від 05.12.2025, виконаного ФОП ОСОБА_3 , вартість матеріального збитку, заподіяного внаслідок ДТП власникові автомобіля TOYOTA AVENSIS, д.н.з. НОМЕР_2 , становить 272 285,77 грн., що є ринковою вартістю вказаного автомобіля на дату (до) ДТП, тому що вартість відновлювального ремонту складає 454 239,08 грн. (а.с. 19-37). Вартість виготовлення вказаного звіту склала 8 000,00 грн. (а.с. 17-18).

Відповідно до постанови Інгульського районного суду м. Миколаєва від 05.11.2025, залишеною без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 02.12.2025 по справі № 489/8454/25, відповідача, зокрема, визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та притягнуто його до адміністративної відповідальності за ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до статті 82 ЦПК України постанова по справі про адміністративне правопорушення обов`язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Таким чином, вина відповідача у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди є преюдиційним фактом, та не підлягає доказуванню.

Як вбачається з матеріалів справи на дату скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача, який керував автомобілем Ауді А4, д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована в ПрАТ «Страхова компанія «УСК «Княжа Вієнна Іншуаранс Груп».

Ця страхова компанія здійснила страхове відшкодування на користь позивача в розмірі 140 000,00 грн. на підставі заяви про страхову виплату та погодження цієї суми із позивачем (а.с. 9).

При цьому, позивач вирішив продати залишки пошкодженого у ДТП автомобіля TOYOTA AVENSIS, д.н.з. НОМЕР_2 , розмістивши оголошення на сайті ТОВ «Інтернет-реклама РІА» за ціною 2 500,00 грн. 09.12.2025 і в той же деактивував це оголошення та видав 11.12.2025 довіреність на ОСОБА_7 , якого уповноважив продавати, обмінювати чи здавати оренду вказаний автомобіль, що на думку суду, поза розумним сумнівом підтверджує фактичну реалізацію залишків пошкодженого у ДТП автомобіля позивача за ціною 2 500,00 дол. США 11.12.2025.

Вказані доводи позивача підтверджуються копією відповіді на адвокатський запит ТОВ «Інтернет-реклама РІА» за вих. № 819/ІРР від 13.07.2026 та копією довіреності від 11.12.2025.

Згідно сайту «Мінфін» курс долара США станом на 11.12.2025 становив 42,2812 грн. за 1 дол. США. Тобто позивач здійснив продаж залишків пошкодженого у ДТП автомобіля «Тайота» за ціною 105 703,00 грн.

Доводи сторони відповідача щодо розміщення оголошення про продаж залишків у ДТП автомобіля «Тайота» д.н.з. НОМЕР_2 за 2 900,00 дол. США суд не приймає до уваги, враховуючи видану позивачем довіреність від 11.12.2025 та розміщення такого оголошення на сайті, враховуючи відповідь на адвокатський запит вже після 11.12.2025 – з 13.12.2025.

Враховуючи викладене, фактично матеріальна шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 відповідачем ОСОБА_2 в повному обсязі не відшкодована. Різниця між отриманою страховою виплатою та реальними збитками, згідно наданого позивачем розрахунку складає 26 582,77 грн. (різниця між вартістю матеріального збитку – вартості автомобіля до ДТП (272 285,77 грн.) мінус – 140 000,00 грн. страхової виплати та мінус 105 703,00 грн. вартості залишків автомобіля у пошкодженому стані, що є еквівалентом відповідно до курсу дол. США на момент їх відчуження – 11.12.2025).

Так, за змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно із частинами 1, 2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За правилами частин 1, 2 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до частини 5 статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частина 1 статті 1188 ЦК України).

Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до статті 28 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу

Згідно зі статтею 29 цього Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, зокрема, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу ,розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а згідно статті 30Закону № 1961-IV-транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

У постанові від 19 вересня 2019 року у справі № 643/4161/15-ц Верховний Суд дійшов висновку про те, що відповідно до статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.

Отже, якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження. Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано вищенаведеною статтею 30 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, який згідно зі статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватися не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують його вартість до ДТП.

З аналізу змісту наведених норм можна дійти висновку, що автомобіль вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є економічно необґрунтованим, витрати на ремонт перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. У разі, якщо власник не згоден із визначенням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця пригоди.

Згідно з частиною 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 20 жовтня 2021 року у справі № 205/1314/16-ц про застосування стаття 30 Закону № 1961-IV дійшов висновку, що у разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди. Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди здійснюється у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Право на залишки транспортного засобу отримує страховик (моторне транспортне страхове бюро), або інша особа, яка відповідає за завдану шкоду.

Відповідно до частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З наданого позивачем звіту № 127/11-25 від 05.12.2025, виконаного ФОП ОСОБА_3 , вартість матеріального збитку, заподіяного внаслідок ДТП власникові автомобіля TOYOTA AVENSIS, д.н.з. НОМЕР_2 , становить 272 285,77 грн., що є ринковою вартістю вказаного автомобіля на дату (до) ДТП, а повний відновлювальний ремонт т/з згідно цього звіту перевищує ринкову вартість автомобіля, отже відновлювальний ремонт є економічно необґрунтованим, а тому автомобіль вважається фізично знищеним (а.с. 19). Аналогічні відомості щодо недоцільності здійснення відновлювального ремонту вказаного т/з містить і розрахунок суми страхового відшкодування (а.с.9), в якому вказано, що ринкова вартість т/з складає 243,540,00 грн., а його відновлювальний ремонт 329 146,57 грн.

При цьому, позивач ОСОБА_1 , отримавши страхове відшкодування у розмірі 140 000,00 грн., автомобіль забрав собі та продав його залишки, тим самим не погодився із визначенням транспортного засобу фізично знищеним.

У випадку його погодження з визнанням автомобіля фізично знищеним, він передає залишки транспортного засобу особі, яка відповідає за завдану шкоду, і тим самим набуває право отримати від останнього відшкодування шкоди у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП, чого в даному випадку не відбулось.

З огляду на зазначене, у разі, якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП.

Судом встановлено, що вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу TOYOTA AVENSIS, д.н.з. НОМЕР_2 , перевищує ринкову вартість пошкодженого автомобіля, а отже вимога про відшкодування винною особою саме вартості відновлюваного ремонту пошкодженого автомобіля не ґрунтуються на вимогах закону та встановлених обставинах у цій справі.

За встановленими обставинами ринкова вартість вказаного транспортного засобу до ДТП складає 272 285,77 грн., вартість пошкодженого автомобіля після ДТП дорівнює 105 703,00 грн. (вартість продажу позивачем авто у пошкодженому стані), а відтак різниця дорівнює 166 582,77 грн. Отже, з урахуванням виплаченої суми страхового відшкодування, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 26 582,77 грн. (166 582,77 грн. - 140 000,00 грн.).

Оскільки позивачем при розгляді вказаної справи було понесено витрати (а.с.17,18) в розмірі 8 000,00 грн. для визначення вартості завданого йому матеріального збитку, що підтверджується належними письмовими доказами, суд вважає, що такі витрати в повному обсязі підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2 .

Щодо вимог ОСОБА_1 про компенсацію моральної шкоди, судом встановлено наступне.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частина 2 статті 11 ЦК України). Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 23 ЦК України).

Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому, як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (пункт 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц).

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичний або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно зі ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Враховуючи викладене, суд при визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди враховує глибину емоційних та моральних страждань позивача, незручності і обмеження у зв`язку з порушенням звичайного способу його життя, життєвих зв`язків, пов`язаних з пошкодженням/знищенням його автомобіля, а тому суд вважає справедливим і обґрунтованим відшкодування відповідачем на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн.

При цьому суд, враховує, що докази щодо стану здоров`я тещі позивача ним надано, проте суду не надано беззаперечних доказів того, що пошкоджений у ДТП автомобіль позивача використовувався для доставки тещі позивача ОСОБА_4 для проходження сеансів гемодіафільтрації 3 рази на тиждень по 4 години як до ДТП, так і не надано доказів витрат на таксі саме позивачем для її доставки до лікарні після ДТП. Сам позивач особисто участі у судовому засіданні жодного разу не приймав, показами свідків доводи щодо обґрунтування моральної шкоди саме у розмірі 100 000,00 грн. не довів.

Тому позов в цій частині підлягає частковому задоволенню. На переконання суду, позивач поза всяким розумним сумнівом зазнав моральних та душевних страждань у вигляді втрати душевного спокою, хвилювання, роздратування, порушення звичайного укладу життя у зв`язку з протиправною поведінкою щодо його майна, причиною яких стало завдання шкоди його майну (автомобілю). Вищевказані прояви душевних страждань є типовими для будь-якої звичайної людини, майно якої було пошкоджено на значну суму при вищенаведених обставинах та яка має змінити свій нормальний уклад життя для здійснення заходів з приводу відновлення пошкодженого майна. Наявність у позивача цих душевних страждань є очевидною.

Згідно із ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому оскільки позов в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 111,43 грн.

Керуючись статтями 141, 263-265 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 26 582,77 грн. (двадцять шість тисяч п`ятсот вісімдесят дві гривні 77 копійок) та витрати з визначення вартості матеріального збитку в розмірі 8 000,00 грн. (вісім тисяч гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 до ОСОБА_2 судовий збір в сумі 1 111,43 грн. (одна тисяча сто одинадцять гривень 43 копійки).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Роз`яснити, що відповідно до ч. 7 ст. 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 20.07.2026.

Суддя Г.А. Микульшина