Постанова від 16 липня 2026 р. у справі №467/793/26 — Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/793/26

3/467/204/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2026 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі :

головуючого судді – Явіци І.В.

з участю секретаря судового засідання – Рожкової Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Арбузинка справу про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Благодатне Арбузиннського району Миколаївської області, громадянина України, працюючого водієм на П ПАЕС, місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ; раніше до адміністративної відповідальності не притягувався,

за ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ :

06 травня 2026 року о 13 год. 30 хв. ОСОБА_1 , знаходячись на блок – посту «Експрес», що розташований на 106 км автодороги Н-24 «Благовіщенське – Миколаїв», вчинив дрібне хуліганство, оскільки висловлювався нецензурною лайкою на адресу ОСОБА_2 , погрожував останньому фізичною розправою та вбивством, чим порушив громадський порядок та спокій громадян.

Дії ОСОБА_1 уповноваженою на складання протоколу особою кваліфіковані за ст.173 КУпАП, як дрібне хуліганство.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, хоча викликався у нього неодноразово, про що у справі є достовірні дані, причин неявки не повідомляв, заяв і клопотань, що свідчили б про його наміри брати участь у справі, до суду не направляв.

У зв`язку із цим, постановою від 02 липня 2026 року щодо ОСОБА_1 застосовано примусовий привід, який, однак, поліцію виконаний не був.

Разом з тим, ужиті заходи, попри їх об`ємність, не сприяли досягненню мети забезпечення участі в судовому засіданні особи, що притягається до адміністративної відповідальності.

З огляду на, що суд, беручи до уваги те, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки ( постанова ВС у справі № 0870/8014/12), вважає за можливе провести розгляд справи у її відсутність.

Потерпілий ОСОБА_2 направив до суду клопотання, у якому просив розглядати справу за його відсутності паралельно із посиланням на наявні у справі його письмові пояснення.

У свою чергу, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, дослідивши матеріали справи у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, виходив із такого.

Статтею 173 КпАП передбачена адміністративна відповідальність за дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку.

Тоді як об`єктивна сторона правопорушення виражається у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому чіплянні до громадян та інших подібних діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян (формальний склад).

Суб`єкт адміністративного проступку - загальний (фізична осудна особа, яка досягла 16- річного віку).

А суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу.

Згідно з диспозицією статті 173 КпАП об`єктивну сторону складу дрібного хуліганства становлять такі альтернативні діяння: 1) нецензурна лайка в громадських місцях; 2) образливе чіпляння до громадян; 3) інші подібні дії, за умови, що кожне із цих діянь порушує громадський порядок і спокій громадян, а обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони цього правопорушення є хуліганський мотив поведінки особи, яка вчиняє зазначені вище дії.

При цьому норма статті 173 КУпАП не дає однозначного визначення, що саме підпадає під поняття «інших подібних дій», що порушують громадський порядок і спокій громадян, та в чому саме проявляється хуліганський мотив дій особи, а тому це потребує з`ясування і конкретизації у кожній справі, яка вирішується судом (постанова ВСУ від 27.04.2015 у справі № 5-7к15).

При хуліганстві об`єктом захисту є громадський порядок, який слід розуміти як стан суспільних відносин, що виник, сформувався, змінюється та існує під впливом дії правових норм (значною мірою), моральних засад, звичаїв, етичних правил, традицій, інших позаюридичних чинників і знаходить свій вияв (відображається) у безпечності громадського спокою, охороні здоров`я, честі та гідності людини, її прав та свобод, зокрема, права на відпочинок, усталених правил співжиття, комунікації (спілкування), у поведінці в побуті, у повазі і ставленні членів спільноти один до одного, у нормальному функціонуванні органів державної влади, місцевого самоврядування, різних установ, організацій, громадських об`єднань, інших інституцій, які займаються корисною суспільною діяльністю.

Посягання на ці відносини здійснюються в активній формі, в основному з ініціативи правопорушника або через використання незначного (нікчемного) приводу, як правило, відбуваються в публічних (громадських, людних) місцях, супроводжуються ненормативною (брутальною, нецензурною) лексикою та/або фізичним насильством, і призводять до заподіяння моральної та матеріальної шкоди.

За зовнішнім виявом (набором фактів) хуліганство певним чином схоже на ряд інших діянь, зокрема найбільше на ті з них, які посягають на здоров`я, честь та гідність людини, її майно. Однак схожість цих діянь не завжди може бути підставою для визнання їх однаковими (рівнозначними).

Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок та інші зазначені вище об`єкти захисту. Зміст та спрямованість цього діяння висновуються із характеру дій особи, яка їх вчиняє, а також із стосунків, які склалися між такою особою та потерпілим.

Особливість мотиву хуліганства полягає у причинній зумовленості. Спонукання вчинити такі дії можуть бути різні. Поєднує їх те, що вони, здебільшого, позбавлені будь-якої необхідності, нерідко постають із бажання особи показати свою ніби вищість (винятковість), чи з розгнузданого самолюбства, пов`язаного з неповагою до особи, людської гідності, байдужим ставленням до законів і правил поведінки (див. з цього питання постанову ВСУ від 04.10.2012 у справі № 5-7к12).

У даному випадку, як вбачається з матеріалів справи, вина особи, що притягається до адміністративної відповідальності у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КпАП повністю доведена, у розумінні ст. 251 КпАП, належними та допустимими доказами, зокрема, відомостями відображеними у протоколі про адміністративне правопорушення від 06 травня 2026 року, який складено у відповідності з вимогами ст. 256 КпАП та містить необхідні у ньому відомості, у т.ч. щодо часу. Місця, способу та наслідків, що настали; даними, що містяться у долучених до протоколів матеріалах в їх сукупності, а саме: письмових поясненнях двох свідків та самого потерпілого від 06 травня 2026 року.

Зокрема, суд вважає, що обстановка й обставини події, динаміка їх розвитку й об`єктивні ознаки поведінки ОСОБА_1 , які зафіксовані у матеріалах справи, свідчать про те, що він, перебуваючи в громадському місці, бажав протиставити себе суспільству і продемонструвати зневагу до загальноприйнятих норм та правил поведінки.

Його дії були направлені на порушення громадського порядку саме з хуліганських мотивів і таке посягання було здійснене в людному місці, з ініціативи правопорушника, супроводжувалося нецензурною лайкою.

Такі дії мали безпосередній вплив на роботу блок – посту і перебуваючих на ньому військовослужбовців, позаяк, зокрема, потерпілого змусило викликати наряд поліції і брати участь у складанні протоколу та інших матеріалів, що долучені до нього.

До цього ж, такі дії ОСОБА_1 мали місце у присутності інших людей і привернули їх увагу.

А тому суд, з`ясувавши природу взаємин ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про яких відсутні дані, що вони були раніше знайомі, непростежуваність реальних і об`єктивних причин, що зумовили таку його поведінку, обстановку і обставини ( нецензурну лайку у присутності сторонніх осіб) та загалом перебіг посягання на громадський порядок у місці режимного об`єкту (блок – посту), характер та динаміку дій порушника, у т.ч. й причинний зв`язок між діями та наслідками, кваліфікує її ОСОБА_1 за ст. 173 КУпАП як дрібне хуліганство.

А докази, на підставі яких суд зробив такі висновки, є належними, оскільки вони прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у цьому провадженні і мають для нього значення, а також допустимими, так як підстав вважати, що вони отримані з порушенням встановленого законом порядку немає, принаймні, протилежного судом не виявлено та іншими особами не доведено.

Водночас, суд позбавлений можливості установити ознаки правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 435-1 КК України, позаяк, не має даних, що потерпілий військовослужбовець безпосередньо здійснював заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації.

Будь – яких інших доказів в ході судового розгляду здобуто не було та суду не надано.

Обставин, що виключають адміністративну відповідальність, передбачених ст.ст. 18-20 КУпАП, у цьому провадженні суд не установив.

Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення суд відповідно до вимог ст. 33 КУпАП враховує: характер вчиненого правопорушення, у т.ч. й наслідки, що настали, місце його учинення, особу порушника, який працевлаштований і щодо якого відсутні дані про його притягнення до адміністративної відповідальності, ступінь його вини, зокрема, умисний характер дій, відсутність обставин, які пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, і вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції 173 КУпАП у виді штрафу.

На підставі ст. 40-1 КУпАП із ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню й судовий збір у розмірі 665,50 грн., розмір якого передбачений ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

З цих мотивів, керуючись ст.ст.245, 283,284 КУпАП, суд,

ПОСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 притягнути до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП, у зв`язку із чим накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 51 (п`ятдесят одна) грн. 00 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 50 коп.

Відповідно до ст.308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першоюстатті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповіднійстатті цього Кодексута зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.(ч.1ст.307 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на неї.

Строк пред`явлення постанови до виконання - три місяці з дня її винесення.

Суддя Ірина Явіца