Вирок від 19 липня 2026 р. у справі №145/1187/26 — Тиврівський районний суд Вінницької області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2026 р. селище Тиврів Справа номер 145/1187/26

Провадження номер 1-кп/145/180/2026

Тиврівський районний суд Вінницької області у складі: головуючого судді ОСОБА_1

за участю: секретаря судових засідань ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Тиврівського районного суду Вінницької області обвинувальний акт, складений у кримінальному провадженні, відомості про яке 12.02.2026 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12026020080000026, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Сутиски Тиврівського району Вінницької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, на утриманні має троє неповнолітніх дітей, учасника бойових дій, військовослужбовця, із середньою спеціальною освітою, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263 КК України,

ВСТАНОВИВ:

І. Формулювання обвинувачення, яке визнане судом доведеним.

Солдат ОСОБА_4 , у невстановлені в ході досудового розслідування час і місці, маючи умисел на незаконне придбання, носіння, зберігання з метою збуту та збут бойових припасів, за невстановлених слідством обставин, в 2023 році перебуваючи у зоні проведення бойових дій у Донецькій області, знайшов 510 патронів калібру 5,45x39 мм. та 300 патронів калібру 7,62x39 мм., які надалі вирішив забрати собі, таким чином незаконно придбав бойові припаси з метою подальшого збуту зазначених бойових припасів громадянам за грошові кошти.

У подальшому ОСОБА_4 продовжуючи свої злочині дії, незаконно перевіз вищевказані бойові припаси з метою подальшого зберігання та збуту до місця свого проживання за адресою АДРЕСА_1 , де продовжував зберігати.

Надалі, 09.04.2026, в період часу з 16:00 год. по 17:30 год., під час проведеного контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки бойових припасів, ОСОБА_4 переслідуючи корисливий мотив та умисел, направлений на незаконний збут бойових припасів, незаконно збув ОСОБА_6 , що діяв під контролем правоохоронних органів, 510 патронів до стрілецької нарізної вогнепальної зброї проміжними патронами калібру 5,45x39 мм за грошові кошти в сумі 9000 (дев`ять тисяч) гривень.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України, тобто незаконне носіння, зберігання, придбання та збут бойових припасів, без передбаченого законом дозволу.

Крім того, солдат ОСОБА_4 , у невстановлені в ході досудового розслідування час і місці маючи умисел на незаконне придбання, носіння, зберігання з метою збуту та збут бойових припасів, за невстановлених слідством обставин, в 2023 році перебуваючи у зоні проведення бойових дій у Донецькій області, знайшов 510 патронів калібру 5,45x39 мм. та 300 патронів калібру 7,62x39 мм., які надалі вирішив забрати собі, таким чином незаконно придбав бойові припаси з метою подальшого збуту зазначених бойових припасів громадянам за грошові кошти.

У подальшому ОСОБА_4 продовжуючи свої злочині дії, незаконно перевіз вищевказані бойові припаси з метою подальшого зберігання та збуту до місця свого проживання за адресою АДРЕСА_1 , де продовжував зберігати.

Надалі, 10.04.2026, в період часу з 16:00 год. по 17:30 год., під час проведеного контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки бойових припасів, ОСОБА_4 переслідуючи корисливий мотив та умисел, направлений на незаконний збут бойових припасів, незаконно збув ОСОБА_6 , що діяв під контролем правоохоронних органів, 300 патронів до стрілецької нарізної вогнепальної зброї проміжними патронами калібру 7,62x39 мм за грошові кошти в сумі 8000 (вісім тисяч) гривень.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України, тобто незаконне носіння, зберігання, придбання та збут бойових припасів, без передбаченого законом дозволу.

Крім того, солдат ОСОБА_4 , обвинувачується у тому, що він у невстановлені в ході досудового розслідування час і місці маючи умисел на незаконне придбання, зберігання, носіння бойових припасів, за невстановлених слідством обставин, перебуваючи у зоні проведення бойових дій у Донецькій області, знайшов один магазин для автоматичної нарізної зброї споряджений 29 набоями калібру 5,45x39 мм. який надалі вирішив забрати собі, таким чином незаконно придбав бойові припаси.

У подальшому ОСОБА_4 , продовжуючи свої злочині дії, незаконно перевіз вищевказані бойові припаси спорядженні у одному магазині з метою подальшого зберігання до місця свого проживання за адресою АДРЕСА_1 .

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, ОСОБА_4 зберігав один магазин для автоматичної нарізної зброї, споряджений 29 набоями калібру 5,45x39 мм, без передбаченого законом дозволу в приміщенні житлової квартири за адресою АДРЕСА_1 , до моменту вилучення їх працівниками поліції.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України, тобто незаконне носіння, зберігання, придбання бойових припасів, без передбаченого законом дозволу.

ІІ. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Будучи допитаним в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в пред`явленому йому обвинуваченні визнав повністю, погодився з кваліфікацією вчинених ним діянь, та дав покази, які є послідовними та повністю підтверджують обставини вчинення злочинів, що викладені в обвинувальному акті, щиро кається, за скоєне сильно жалкує, засуджує свою протиправну поведінку, Повідомив суду, що в 2022 році він добровільно мобілізувався до лав Збройних Сил України. Зазначені в обвинувальному акті набої та магазини до автомата знайшов під час перебування на бойових позиціях на території Донецької області. Вони належали військовим держави-агресора. Він кинув їх до свого рюкзака та привіз додому під час перебування у відпустці. В подальшому до нього звернувся його товариш, який просив продати набої, що він і зробив 09 та 10 квітня 2026 року. Під час перебування під вартою повністю усвідомив протиправність своїх дій, вказав, що отримав урок на все своє життя. Просить надати можливість йому виправитися та продовжити військову службу з метою захисту Батьківщини.

Суд враховує той факт, що обвинувачений ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальному акті.

Показання обвинуваченого ОСОБА_4 є послідовними, логічними та відповідають фактичним обставинам справи, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінальних правопорушень, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи той факт, що обвинувачений ОСОБА_4 визнав свою вину у повному обсязі та не оспорює фактичні обставини скоєних кримінальних правопорушень, як вони встановлені в обвинувальному акті, суд, вислухавши думки прокурора, обвинуваченого та його захисника, дійшов висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому судом з`ясовано в учасників судового провадження, чи правильно вони розуміють зміст цих фактичних обставин, чи не має сумнівів у добровільності їх позиції, та на виконання вимог ч. 3 ст. 349 КПК України роз`яснено їм, що у такому випадку учасники будуть позбавлені права оскаржити визнані обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд ухвалив розглянути кримінальне провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого, розміру процесуальних витрат, долі речових доказів.

З огляду на те, що кримінальне провадження розглянуто судом в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, інші докази, здобуті в ході досудового розслідування, під час судового розгляду не досліджувались.

ІІІ. Висновок суду щодо кваліфікації кримінальних правопорушень.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів стосовно усіх фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, враховуючи, що сторонами кримінального провадження не оспорюється доведеність вини обвинуваченого та кваліфікація його дій, з`ясувавши правильне розуміння сторонами кримінального провадження змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, роз`яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини справи в апеляційному порядку, суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України. Вина ОСОБА_4 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і доведена повністю поза розумним сумнівом.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 263 КК України, як носіння, зберігання, придбання, збут бойових припасів без передбаченого законом дозволу; ч. 1 ст. 263 КК України, як носіння, зберігання, придбання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

ІV. Призначення покарання.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання суд враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства (аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 10.06.2020 у справі №161/7253/18).

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання.

Питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер злочину, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом`якшують або обтяжують покарання.

Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням всіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст.75 КК тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта.

Дискреційні повноваження суду визнаються і ЄСПЛ, який у п. 77 рішення в справі «Довженко проти України» від 12.04.2012 зазначив про необхідність визначення законності, обсягу, способів та меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи з відповідності таких повноважень суду, принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду. Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.

Отже, під час вибору виду і розміру покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду, оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст. 65-67 КК України та приймає до уваги роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», виходячи із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, позицію сторін кримінального провадження, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особливості конкретних кримінальних правопорушень й обставини їх вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після його вчинення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання та вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженими. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.

У пункті 3 зазначеної постанови Пленуму ВСУ № 7 від 24.10.2003 вказано, що визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо). Досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї, його матеріальний стан, тощо.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 вчинив злочини, передбачені ч. 1 ст. 263 КК України, які, згідно ст. 12 КК України, відносяться до тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років.

ОСОБА_4 є особою, раніше не судимою, має середньо-спеціальну освіту, одружений, на утриманні має троє неповнолітніх дітей, є військовослужбовцем, який з 28.02.2022 призваний до лав Збройних Сил України по мобілізації, бажає продовжити військову службу, незважаючи на наявність підстав для звільнення та тяжкого поранення.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому злочинів визнав в повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся, засуджує свою протиправну поведінку, просить надати можливість йому виправитися та продовжити військову службу з метою захисту Батьківщини. Визнання винуватості обвинуваченим та його щире каяття, на думку суду, не обумовлене лише бажанням отримати мінімальне покарання та наявності беззаперечних доказів вчинення ним злочину, така позиція обвинуваченого є послідовною з моменту початку досудового розслідування до судового розгляду.

Отже, відповідно до статті 66 КК України, суд враховує як обставини, що пом`якшують покарання, - визнання свої вини, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів.

Обставиною, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченому, є вчинення злочину повторно.

Крім цього, суд враховує, що відповідно до службової характеристики за місцем служби у в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_4 займає посаду механіка ремонтного відділення автомобільної техніки взводу забезпечення 3 зенітного ракетного дивізіону. Характеризується задовільно. Функціональні обов`язки виконує в межах визначених завдань, до вимог військової дисципліни та наказів командування ставиться з розумінням. У колективі поводиться стримано, конфліктних ситуацій не створює, на зауваження реагує адекватно. В обсязі займаної посади підготовлений добре. Під час виконання завдань за призначенням отримав тяжке поранення. Незважаючи на перенесене поранення та його наслідки, продовжив проходження військової служби. Морально-психологічний стан оцінюється як задовільний. Емоційно врівноважений, до служби адаптований. В колективі зарекомендував себе з позитивної сторони. Займаній посаді відповідає.

Згідно довідки про обставини травми від 25.07.2023 № 3030 матроса ОСОБА_4 підрозділи батальйону згідно бойового розпорядження від 06.06.2023 вели наступальні дії та до кінця доби захопили та утримували вигідний рубіж. Цього ж дня по підрозділам батальйону нанесено 7 вогневих ударів, внаслідок яких настало травмування матроса ОСОБА_4 під час виконання службових обов`язків, пов`язаних із захистом Батьківщини.

Відповідно до медичної характеристики від 14.05.2026 № 773 військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_4 знаходиться під медичним наглядом у військовій частині НОМЕР_1 з 03.11.2025 по 13.05.2026. 07.03.2025 проведено медичний огляд ВЛК у в/ч НОМЕР_2 . Діагноз: віддалені ВТ: ВОСП сідничної ділянки зліва з дірчастим переломом здухвинної кістки проникаюче в заочеревинний простір з ушкодженням сигмовидної кишки, ВОСП поперекової ділянки зліва, м`яких тканин лівої гомілки з вогнепальним переломом лівої малогомілкової кістки. За висновком ВЛК придатний до служби у військових частинах забезпечення. ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони.

Відповідно до довідки - характеристики Сутисківської селищної ради від 07.07.2026 № 02-17/586 ОСОБА_4 учасник бойових дій. Компрматеріалів відносно ОСОБА_4 в селищній раді немає.

Відповідно до повідомлення КНП "Багатопрофільна лікарня" Тиврівської селищної ради від 14.05.2026 № 230 ОСОБА_4 на амбулаторному лікуванні у лікаря-психіатра не перебуває.

Відповідно до повідомлення КНП "ВОКПЛ ім. акад. О.І.Ющенка ВОР" від 11.06.2026 № 69/3217 ОСОБА_4 станом на 09.06.2026 на лікуванні не перебував та за медичною психіатричною, неврологічною, нейрохірургічною та наркологічною допомогою не звертався.

Згідно повідомлення Департаменту охорони здоров`я та реабілітації Вінницької обласної військової адміністрації від 24.06.2026 № 13-2723 ОСОБА_4 звертався за медичною допомогою 30.07.2025 в КНП "Територіальне медичне об`єднання" Вінницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Вінницької обласної ради". Звертався за медичною допомогою 17.03.2025, 21.07.2025, 08.05.2026 в КНП "Сутисківський центр первинної медико-санітарної допомоги" Сутисківської селищної ради, Вінницької області. Звертався за медичною допомогою в приймальне відділення- 17.3.2024, 14.05.2026 та в травматологічний пункт- 14.05.2026 в КНТ "Друге Вінницьке територіальне медичне об`єднання" Вінницької області.

Таким чином, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєних ним суспільно небезпечних діянь, які, відповідно до ст. 12 КК України, віднесено до тяжких злочинів, та бере до уваги особу обвинуваченого, який є особою, раніше не судимою, вину в скоєному визнав в повному обсязі, у скоєному щиро розкаявся, про скоєне жалкує, за місцем проживання та військової служби характеризується позитивно, на обліках у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, має місце реєстрації та проживання, одружений, на утриманні має трьох неповнолітніх дітей, є військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, який добровільно мобілізувався у 2022 році, незважаючи на наявність підстав для звільнення з військової служби та наявність у нього тяжкого поранення під час проходження військової служби, продовжив та має намір продовжити військову службу з метою виконання свого конституційного обов`язку із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, є учасником бойових дій Також суд враховує наявність трьох обставин, що пом`якшують покарання, та наявність однієї обставини, що обтяжує покарання.

З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, характеру і ступеня тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особи обвинуваченого, обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, суд приходить до висновку, що необхідним й достатнім для виправлення і попередження вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень, буде покарання в межах санкції ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Підстав застосування положень ст. 69 КК України суд не знаходить.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Згідно положень статті 75 КК України, суд враховує тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, фактичні обставини справи, наведені вище дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 . Сукупність вказаних обставин, на переконання суду, дають підстави дійти висновку про можливість виправлення і перевиховання обвинуваченого без відбування покарання та звільнення його від покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням на максимальний строк із покладенням на нього визначених статтею 76 КК України обов`язків.

Призначення ОСОБА_4 саме такого покарання, на переконання суду, буде відповідати принципам індивідуалізації покарання, необхідності і достатності покарання для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню як ним, так і іншими особами нових кримінальних правопорушень, відповідає особистості обвинуваченого та є достатнім для досягнення мети покарання, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду». Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді за наслідками розгляду справи, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети покарання, визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а й здійснити виправлення особистості, запобігти вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

На переконання суду саме такий захід примусу зможе забезпечити досягнення мети покарання і буде відповідати загальним засадам призначення покарання, є необхідним для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню як ним, так і іншими особами кримінальних правопорушень, що повністю узгоджується з принципами законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Таке покарання обвинуваченому, на думку суду, буде відповідати принципу пропорційності обмеження прав та легітимної мети покарання, який передбачений Європейською конвенцією захисту прав людини і основоположних свобод та відповідатиме особі обвинуваченого.

Суд вважає вказане покарання необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 , та попередження вчинення ним нових злочинів, що повністю узгоджується із принципами законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Таке покарання обвинуваченому, на думку суду, буде відповідати принципу пропорційності обмеження прав та легітимної мети покарання, який передбачений Європейською конвенцією захисту прав людини і основоположних свобод та відповідатиме його особі.

Відповідно до протоколу затримання від 13.05.2026 ОСОБА_4 було затримано о 21:22 13.05.2026. Ухвалою слідчого судді Тиврівського районного суду Вінницької області від 15.05.2026 ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб з моменту затримання до 22.07.2026, який було продовжено ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 09.07.2026 до 06.09.2026.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України в строк відбування покарання ОСОБА_4 зараховується строк попереднього ув`язнення у даному кримінальному провадженні з моменту затримання до дня проголошення вироку, тобто з 13.05.2026 до 20.07.2026, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

V. Інші питання, які вирішуються судом під час ухвалення вироку.

Вирішення питання щодо накладених у кримінальному провадженні арештів.

Ухвалою слідчого судді Тиврівського районного суду Вінницької області від 14.04.2026 у справі № 145/595/25 (провадження 1-кс/145/153/2026) накладено арешт на: 2 магазини до автоматичної зброї, поміщених до спеціального упакування Національна поліція України PSP 6106951; 60 одиниць набоїв калібру 5,45 мм із 15 запакованими паперовими упакуваннями вміст яких складають набої у кількості 30 одиниць кожен калібру 5,45 мм, поміщених до спеціального упакування Національна поліція України HYQ 0122680; змиви біологічного походження, які відібрано з корпусу магазинів до автоматичної зброї, кожен з яких був споряджений набоями у кількості 30 одиниць калібру 5,45 мм, упаковано до 4 окремих паперових конвертів.

Ухвалою слідчого судді Тиврівського районного суду Вінницької області від 15.05.2026 у справі № 145/595/25 (провадження 1-кс/145/210/2026) накладено арешт на тимчасово вилучене майно, а саме на: одне картонне упакування, поміщене до спеціального упакування Національна поліція України 5978755; 15 запакованих паперових упакувань з наявними у них набоями у кількості 20 одиниць кожен калібру 7,62 мм, поміщено до спеціального упакування Національна поліція України HYQ 0198149; змив біологічного походження з картонного упакування, який поміщено до 1 паперового упакування.

Ухвалою слідчого судді Тиврівського районного суду Вінницької області від 21.05.2026 у справі № 145/595/25 (провадження 1-кс/145/215/2026) накладено арешт на: кристалічну речовину блакитного кольору, яка знаходиться в полімерному упакуванні, поміщено до спеціального пакету "Національна поліція України Слідче управління" № PSP1251055; скляну ємність, всередині з нашаруванням речовини коричневого кольору, яку поміщено до спеціального пакету "Національна поліція України" № INZ2019484; предмет зовні схожий на магазин до автоматичної зброї, який поміщено до спеціального пакету "Національна поліція України" № RIC 2132513; предмети зоні схожі на набої у кількості 29 одиниць, калібру 5,45х39 мм, які поміщено до спеціального пакету WAR 0059034.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України арешти майна підлягають скасуванню.

Вирішення питань щодо процесуальних витрат.

Процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні складають витрати на проведення судових експертиз № СЕ-19/102-26/7400-БЛ від 15.04.2026 в розмірі 1782,80 грн.; №СЕ-19/102-26/7401-БЛ від 15.04.2026 в розмірі 1782,80 грн.; №СЕ-19/102-26/9707-НЗПРАП від 15.05.2026 в розмірі 2888,16 грн.; №СЕ-19/102-26/9708-НЗПРАП від 18.05.2026 в розмірі 2888,16 грн.; №СЕ-19/102-26/9705-БЛ від 14.05.2026 в розмірі 1925,44 грн.; №СЕ-19/102-26/9706-БЛ від 15.05.2026 в розмірі 1925,44 грн.

Загальна сума витрат на залучення експертів складає 13192,80 грн.

Відповідно до вимог ст. 124 КПК України суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого процесуальні витрати у відшкодування вартості проведення судових експертиз, оскільки їх проведення було зумовлено розслідуванням вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень.

Вирішення питання щодо запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 КПК України суд звільняє ОСОБА_4 з-під варти в залі судового засідання. З урахуванням викладеного, суд змінює ОСОБА_4 запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов`язання із покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

Вирішення питань про долю речових доказів.

Питання про долю речових доказів у кримінальному провадженні вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 32, 50, 51, 63, 65-67, 69, 75, 76, 263 КК України, ст. 100, 124, 126, 174, 349, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі частини 5 статті 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення у даному кримінальному провадженні з моменту затримання до дня проголошення вироку, тобто з 13 травня 2026 року до 20 липня 2026 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Іспитовий строк ОСОБА_4 встановити тривалістю 3 (три) роки.

Початок строку відбування покарання з випробуванням ОСОБА_4 рахувати з дня проголошення вироку, тобто з 20.07.2026.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На підставі ст. 377 КПК України звільнити ОСОБА_4 з-під варти в залі судового засідання.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили змінити на особисте зобов`язання.

Під час дії запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання покласти на ОСОБА_4 відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України такі обов`язки:

1) прибувати до прокурора, суду із встановленою періодичністю або за викликом;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу прокурора або суду;

3) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (у разі їх наявності).

Роз`яснити ОСОБА_4 , що в разі невиконання покладених обов`язків, до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави Україна процесуальні витрати на проведення судових експертиз в сумі 13192 (тринадцять тисяч сто дев`яносто дві) гривні 80 копійок.

Арешти, накладені ухвалами слідчого судді Тиврівського районного суду Вінницької області від 14.04.2026 у справі № 145/595/25 (провадження 1-кс/145/153/2026), від 15.05.2026 у справі № 145/595/25 (провадження 1-кс/145/210/2026), від 21.05.2026 у справі № 145/595/25 (провадження 1-кс/145/215/2026), після набрання вироком законної сили скасувати.

Речові докази у кримінальному провадженні, які перебувають на зберіганні у ВП № 2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, а саме:

- 2 магазини до автоматичної зброї, поміщені до спеціального упакування Національна поліція України PSP 6106951, 1 магазин до автоматичної зброї, який поміщено до спеціального пакету МВС України "Експертна служба" № 5774560 - після набрання вироком законної сили передати до в/ч НОМЕР_1 ;

- 29 патронів проміжного калібру 5,45х39 мм, що поміщені до спеціального пакету "Сейф-пакет" 8890238; 510 патронів проміжного калібру 5,45х39 мм, що поміщені до спеціального пакету "МВС Експертна служба" 6567957; 300 патронів проміжного калібру 7,62х39 мм, що поміщені до спеціального пакету "МВС Експертна служба" 6567956 - після набрання вироком законної сили передати до в/ч НОМЕР_1 ;

- одне картонне упакування, поміщене до спеціального упакування Національна поліція України 5978755 - після набрання вироком законної сили знищити;

- змив біологічного походження з картонного упакування, який поміщено до 1 паперового упакування - після набрання вироком законної сили знищити;

- змиви біологічного походження, які відібрано з корпусу магазинів до автоматичної зброї, кожен з яких був споряджений набоями у кількості 30 одиниць калібру 5,45 мм, упаковано до 4 окремих паперових конвертів - після набрання вироком законної сили знищити;

- кристалічну речовину блакитного кольору, яку поміщено до спеціального пакету "МВС України Експертна служба" № 6670561 - після набрання вироком законної сили знищити;

- скляну ємність, яку поміщено до спеціального пакету "МВС України Експертна служба" №5688818 - після набрання вироком законної сили знищити.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Тиврівський районний суд Вінницької області з урахуванням положень ч. 2 ст. 394 КПК України протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

У відповідності до ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах воєнного стану, судом проголошена резолютивна частина вироку після складання та підписання повного тексту. Повний текст вироку вручається учасникам судового провадження в день його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1