Рішення від 14 липня 2026 р. у справі №136/408/26 — Оратівський районний суд Вінницької області

Справа № 136/408/26

Провадження №2/141/314/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2026 року с-ще Оратів

Оратівський районний суд Вінницької області в складі головуючого судді Слісарчука О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу № 136/408/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,

У С Т А Н О В И В:

01.05.2026 до Оратівського районного суду Вінницької області із Липовецького районного суду Вінницької області надійшла цивільна справа № 136/408/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що рішенням Оратівського районного суду Вінницької області від 05.03.2014 шлюб між ним та відповідачкою було розірвано. Від даного шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В подальшому, рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 14.03.2019 (справа № 136/40/19) було ухвалено стягувати із позивача на користь відповідачки ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 11.01.2019 і до досягнення дитиною повноліття та 14.05.2019 позивач отримав виконавчий лист, відповідно до якого Липовецьким ВДВС у Вінницькому районі Вінницької області ЦКУ МЮ (м. Київ) було відкрито виконавче провадження № 59128365.

08.06.2024 ОСОБА_1 шлюб із ОСОБА_4 , від спільного проживання із якою у них народились дві доньки.

На час подання позовної заяви до суду позивач ОСОБА_1 продовжує сплачувати аліменти у розмірі, визначеному судом, на сина від першого шлюбу, однак вказаний розмір аліментів є занадто великою сумою для нього, оскільки на його утриманні перебуває неповнолітній син дружини від попереднього шлюбу, який проживає разом із позивачем та його дружиною, сама дружина, а також двоє дітей, народжених від спільного проживання із дружиною.

Таким чином, зазначений розмір аліментів ставить позивача та його сім`ю у скрутне становище, у зв`язку з чим ОСОБА_1 має можливість сплачувати лише 1/8 частку від свого заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно і до досягнення сином повноліття. Враховуючи те, що на час подачі позовної заяви до суду ОСОБА_1 проходить військову службу по мобілізації у Збройних Силах України, вважає, що такий розмір аліментів відповідатиме його фактичним фінансовим можливостям та його обов`язку, як батька, забезпечити належні умови життя та розвитку спільного із відповідачкою сина, а також його дітей від іншого шлюбу та не поставить у менш вигідне становище когось із дітей і відповідачку, а розмір відрахувань від його доходу не перевищить максимально можливий розмір, визначений законодавством, який складе частку заробітку.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просить суд зменшити розмір аліментів, які з нього стягуються на підставі рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 14.03.2019 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно і до досягнення дитиною повноліття на 1/8 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою суду від 12.05.2026 провадження у справі № 136/408/26 відкрито, розгляд справи призначено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 16.06.2026.

26.05.2026 до суду від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що посилання позивача на зміну сімейного стану не може вважатися безумовною та достатньою підставою для зменшення розміру аліментів у розумінні статті 192 СК України, а сам по собі факт створення нової сім`ї та народження дітей не звільняє відповідача від обов`язку належного та своєчасного утримання дитини від попереднього шлюбу та не є автоматичною підставою для зменшення аліментних зобов`язань. Окрім того, позивачем не надано жодних доказів фактичного утримання ним інших дітей або осіб, на яких він посилається, а також не доведено, що зазначені обставини призвели до істотного зменшення його доходів або неможливості виконання обов`язку зі сплати аліментів у визначеному судом розмірі.

Окрім того, ОСОБА_2 зауважує, що позивач безпідставно включає до кола осіб, які перебувають на його утриманні, сина дружини від попереднього шлюбу, оскільки він не є його батьком, а тому обов`язок щодо утримання на позивача законом не покладений. Також, не заслуговують на увагу і посилання позивача на необхідність утримання дружини, оскільки на момент розгляду справи їх спільні діти досягли трирічного віку, а отже дружина позивача не позбавлена можливості працювати та не перебувати на утриманні позивача, як непрацездатна особа. Інших аліментних зобов`язань позивач не несе, а тому відповідачка вважає, що розмір встановлених судом аліментів відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення, у зв`язку із утриманням позивача неповнолітніх дітей без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на неналежне забезпечення спільної із позивачем дитини та суперечитиме її інтересам, оскільки батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншими.

Також, позивач на даний час проходить військову службу в Збройних Силах України, отримує грошове забезпечення та має постійне джерело доходу, при цьому, станом на квітень 2026 у ОСОБА_1 наявна значна заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 139591,96 грн, що свідчить про систематичне невиконання ним обов`язку щодо утримання дитини, визначеного статтею 180 СК України, яка встановлює безумовний обов`язок батьків утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

На підставі викладеного відповідачка ОСОБА_2 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі, розгляд справи проводити без її участі та витребувати у військової частини НОМЕР_1 (через фінансово - економічну частину) відомості про доходи (грошове забезпечення) ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 16.06.2026 клопотання відповідача ОСОБА_2 від 22.05.2026 про витребування доказів задоволено та витребувано у військової частини НОМЕР_1 (через фінансово - економічну частину) відомості про доходи (грошове забезпечення) ОСОБА_1 , відкладено розгляд справи № 136/408/26 на 15.07.2026.

13.07.2026 до суду через систему «Електронний суд» від військової частини НОМЕР_1 на виконання вимог ухвали суду від 16.06.2026 надійшла заява, а саме довідка про доходи ОСОБА_1 .

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши матеріали справи № 136/408/26, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 07.10.2011 виконавчим комітетом Кожанської сільської ради Оратівського району Вінницької області, у ОСОБА_5 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 .

Рішенням Оратівського районног осуду Вінницької області від 05.03.2014 у справі №141/96/14-ц позов ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про розірвання шлюбу задоволено та шлюб між сторонами розірвано.

Згідно виконавчого листа Липовецького районного суду Вінницької області від 14.03.2019 (справа № 136/40/19) вирішено стягувати із ОСОБА_6 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 11.01.2019 і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до свідоцтва про народження (повторно) серії НОМЕР_3 , виданого 06.03.2019 Липовецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась дочка ОСОБА_7 .

Як убачається зі свідоцтва про народження (повторно) серії НОМЕР_4 , виданого 06.03.2019 Липовецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась дочка ОСОБА_8 .

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 08.06.2024 зареєстрували шлюб у Липовецькому відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Прізвище дружини після одруження змінено на ОСОБА_9 .

Згідно витягу з реєстру територіальної громади № 2024/010804564 від 09.09.2024, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Як убачається із довідки Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області № 09-12-01/16-802 від 11.02.2026, гр. ОСОБА_1 дійсно проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 разом із сім`єю: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (дружина), ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (донька), ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (донька), ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (сином дружини). На даний час діти знаходяться на утриманні ОСОБА_1 .

Згідно консультаційного висновку спеціаліста КНП «ВОКЕЦ ВОР» ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має діагноз Е23.0-Гипопітуїтарізм (часткова соматотропна недостатність. Затримка статевого розвитку (помірного ступеню вираженості). Дефіцит маси тіла).

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, де боржником вказано ОСОБА_1 , станом на 02.03.2026 розмір аліментів, визначений у виконавчому документі – 25%, сукупний розмір заборгованості з моменту відкриття виконавчого провадження – 128756,86 грн, сукупний розмір заборгованості – 102688,39 грн.

Також, відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, де боржником вказано ОСОБА_1 , станом на 18.05.2026 розмір аліментів, визначений у виконавчому документі – 25%, сукупний розмір заборгованості з моменту відкриття виконавчого провадження – 153472,18 грн, сукупний розмір заборгованості – 139591,96 грн.

Як убачається із довідки про доходи № 1579/16/953 від 09.07.2026, виданої військовою частиною НОМЕР_1 , ОСОБА_1 служить у військовій частині НОМЕР_1 та заробітна плата у тому числі в натуральній формі за період із вересня 2025 року по червень 2026 року становить 770267,78 грн, ПДФО становить 138468,18 грн, сплачені аліменти – 305596,48 грн.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та встановлених обставин, суд керується наступним.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (частина друга статті 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві. Зокрема, статтею 180 СК України на батьків покладено обов`язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку

В ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» зазначено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватись про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Із зазначених правових норм також вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів.

При цьому, суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.

Згідно із ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3)наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Враховуючи зміст ст. ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. А тому, зміна сімейного становища чи погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Згідно судової практики ЄСПЛ суд повинен дотримуватись справедливого балансу між інтересами батьків та дитини, і приділяти першочергову увагу найкращим інтересам дитини.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що у нього змінився сімейний стан, оскільки він вдруге уклав шлюб та на його утриманні перебуває дружина, її син від минулого шлюбу, а також двоє спільних дітей.

При цьому, доказів, які б вказували на зменшення доходу позивача, а також доказів того, що дружина та її син від колишнього шлюбу перебувають на його утриманні суду не надано та матеріали справи не містять. Окрім того, спільні діти позивача та його дружини досягли трирічного віку, що не позбавляє можливості дружину працевлаштуватися по закінченню нею декретної відпустки по догляду за дітьми.

Також суд зауважує, що зміна сімейного стану позивача не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів, та звертає увагу позивача на той факт, що він не довів належними та допустимими доказами покращення матеріального стану відповідача, а також погіршення свого матеріального стану.

Зокрема, суд зазначає, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Як відповідач, так і позивач, в рівних частках повинні утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття.

Так, метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторін, суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, оскільки позивачем не доведено, що від дня постановлення судового рішення про стягнення з нього аліментів на неповнолітню дитину виникли обставини, які слугували б підставою для зміни їх розміру, суд, з`ясувавши обставини справи та надавши оцінку поданим сторонами доказам, дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, у зв`язку із його недоведеністю.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 180, 181, 191, 192 СК України, ст.ст. 10, 13, 76-81, 141, 258, 263, 273, 279, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Копію рішення направити сторонам у справі згідно ч. 5 ст. 272 ЦПК України.

Рішення суду оформлено та виготовлено 20 липня 2026

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 ).

Суддя О.М. Слісарчук