Рішення від 16 липня 2026 р. у справі №128/1469/26 — Іллінецький районний суд Вінницької області

ІЛЛІНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 128/1469/26

Провадження № 2/131/475/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" липня 2026 р. м. Іллінці

Іллінецький районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого - судді Марчук В.І.,

за участю секретаря судових засідань Яременко Г.О.,

та представника позивача, адвоката Чуприни О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань №2 в м.Іллінці Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та на утримання повнолітньої дитини, яка навчається,

В С Т А Н О В И В :

08 квітня 2026 року ОСОБА_1 (надалі – позивачка) звернулася до Вінницького районного суду Вінниької області із позовом до ОСОБА_2 (надалі – відповідач), в якому просить стягнути із останнього на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до повноліття дитини, та аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на період його навчання у Вінницькому фаховому коледжі Національного Університету харчових технологій у розмірі 1/6 частки всіх видів заробітку (доходів) відповідача щомісячно, починаючи з дня подання позову і до досягнення ним 23 річного віку або припинення навчання, та понесені судові витрати з надання правничої допомоги.

В обґрунтування позову вказала, що з відповідачем перебувала у шлюбних відносинах. Від шлюбу у них народилися син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та доча ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Зуважила, що з січня 2020 року вони з відповідачем припинили шлюбні стосунки, стали проживати окремо та він припинив матеріально утримувати дітей. Вона самостійно не може забезпечити належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дітей.

На даний час син навчається у Вінницькому фаховому коледжі Національного Університету харчових технологій. Термін навчання - 2023-2027 навчальні роки.

Зазначено, що між сторонами відсутні домовленості щодо добровільного утримання дітей, матеріально їх не забезпечує. Така поведінка з боку батька дітей фактично перекладає весь тягар забезпечення дітей виключно на матір.

Відмічено, що поскільки відповідач ОСОБА_2 в добровільному порядку не надає належного матеріального забезпечення на утримання дітей, при цьому, є працездатною особою, працевлаштований, відсутністю інших утриманців, що з врахуванням обставин, передбачених ст.182 СК України, дозволяє йому надавати допомогу дітям в заявленому розмірі, що, на думку позивачки, не порушить прав відповідача, відповідатиме інтересам дітей та забезпечить рівність при несенні обов`язку отримання дітей.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 15 квітня 2026 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та на утримання повнолітньої дитини, яка навчається, передано за підсудністю на розгляд до Іллінецького районного суду Вінницької області.

Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 27 травня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання по даній справі.

В судовому засіданні представник позивачки, адвокат Чуприна О.М., позовні вимоги підтримала.

Відповідач ОСОБА_2 в судові засідання 29 червня 2026 року та 17 липня 2026 року року не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, не скористався своїм процесуальним правом та не направив суду відзив на позовну заяву у встановлений в ухвалі суду про відкриття провадження від 27 травня 2026 року строк, про причини своєї неявки не повідомив, клопотань про відкладення судового засідання не подавав.

За таких обставин, відповідно до ст. 280 ЦПК України, за згодою представника позивача суд ухвалює заочне рішення у відсутності відповідача на підставі наявних у справі матеріалів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі.

ОСОБА_2 , відповідач по справі, є батьком ОСОБА_4 , що підтверджується даними свідоцтва про його народження, серії НОМЕР_1 , виданого 23 травня 2008 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області.

Крім того, відповідач є батьком ОСОБА_3 , що підтверджується даними свідоцтва про її народження, серії НОМЕР_2 , виданого 3 травня 2018 року Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області.

На даний час ОСОБА_4 є повнолітнім та навчається у Відокремленому структурному підрозділі «Вінницький фаховий коледж Національного університету харчових технологій», є студентом третьог курсу денної форми навчання. Навчається з 01 вересня 2023 року. Термін навчання – до 30 червня 2027 року. Даний факт підтверджується даними довідок №20 від 07.04.2026 року та №383 від 07.07.2026 року, виданих Відокремленим структурним підрозділом «Вінницький фаховий коледж Національного університету харчових технологій».

В зв`язку з навчанням ОСОБА_4 потребує матеріальної допомоги з боку батьків.

Діти ОСОБА_5 і ОСОБА_6 проживають спільно із позивачкою без реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується даними Акту обстеження на предмет проживання від 06.04.2025 року, даними довідки №215, виданої 07.04.2026 року старостою Вінницько-Хутірського округу Вінницької міської ради, та не заперечується стороною відповідача.

Повнолітній син ОСОБА_4 перебуває на утриманні матері, ОСОБА_1 , що підтверджується матеріалами справи та не заперечується стороною відповідача.

Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 180 Сімейного кодексу України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 1, 2 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов`язані забезпечити дітям умови для достатнього фізичного, духовного та культурного розвитку.

Приписами ст.141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, у тому числі щодо її утримання.

Згідно ч.3 ст.181, ч.1 ст.183 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Ч.5 ст.183 СК України встановлено, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

У ч.2 ст.182 цього ж Кодексу вказано, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно ст.183 того ж Кодексу частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Згідно п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» звернуто увагу на те, що, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів щодо стану здоров`я дітей чи відповідача, підтвердження матеріального стану таких осіб.

При визначенні розміру аліментів суд, відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України, враховує потреби дитини щодо належного утримання, відсутність даних про розмір доходів сторін та стан здоров`я дитини та відповідача.

Обов`язок щодо доведеності обставин вказаних у позові чи відзиві визначено ст.76, 77, 81 ЦПК України та покладено на сторін.

Вирішуючи питання щодо можливості батька надавати матеріальну допомогу неповнолітнім дітям, суд враховує, що відповідач не надав відзиву у межах визначеного судом строку. При цьому, суд враховує, що відповідач є особою працездатного віку, доказів щодо неможливості нести обов`язок щодо утримання дітей суду не подано.

Відповідач не подав доказів на спростування його можливості сплачувати аліменти на утримання дітей, чи свідчення про домовленість між сторонами щодо утримання їх спільних дітей.

Разом з тим, суд зауважує, що сторонами не було додано договорів про домовленість сторін щодо утримання дітей, отож слід дійти висновку, що існує спір, що є підставою для вирішення судом вимог про присудження аліментів із відповідача на утримання його неповнолітньої дитини та повнолітньої дитини, яка навчається, та які проживають з матір`ю. У той же час відповідачем не надано доказів, що він несе інші аліментні зобов`язання, чи існують обставини визначені ст.182 СК України.

Таким чином, відповідач ОСОБА_2 є працездатним, працевлаштований (за вказівкою позивачки), докази того, що не може працювати за станом здоров`я чи з інших причин в справі відсутні, як і відсутні відомості про перебування на його утриманні інших осіб. Тому, виходячи із засад цивільного законодавства, зокрема справедливості та розумності, матеріального становища позивачки ОСОБА_1 , яка утримує та виховує спільних з відповідачем дітей, а також те, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину визначений в законодавчому порядку і становить 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, враховуючи, що обов`язок утримувати дітей є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, інтереси дітей при визначенні розміру аліментів, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити та стягувати з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_6 в заявленому розмірі.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка навчається, суд зазначає наступне.

Вирішуючи спір суд діє відповідно до засад справедливості, добросовісності та розумності та моральних засад суспільства, визначених в ст. 7 СК України, з максимально можливим урахуванням інтересів осіб, які потребують матеріальної допомоги.

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199,200,201 СК України).

Статтею 199 СК України передбачено обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів"обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України суд вирішує спір на засадах змагальності. Кожна сторона доказами повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Встановлено, що повнолітній син відповідача – ОСОБА_4 , навчається на денній формі навчання у Відокремленому структурному підрозділі «Вінницький фаховий коледж Національного університету харчових технологій». В зв`язку із навчанням потребує матеріальної допомоги, його утримує мати, тобто позивачка ОСОБА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 силу вимог ст.199 ЦПК України зобов`язаний утримувати свого повнолітнього сина ОСОБА_5 до закінчення ним навчання, але не більше як до досягнення ним двадцяти трьох років.

Суд враховує, що відповідач ОСОБА_2 є здоровою, працездатною особою. Доказів наявності у відповідача інших дітей та утриманців, крім неповнолітньої дочки ОСОБА_3 та повнолітньої дитини – ОСОБА_4 , а також об`єктивних перешкод для сплати аліментів на утримання дитини до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення 23-х років, які б давали підстави для зменшення розміру аліментів, відповідачем суду надано не було. Також відповідачем суду не надано доказів, які б свідчили про неспроможність сплачувати аліменти на утримання повнолітнього сина заявленому позивачкою розмірі.

При ухваленні рішення суд враховує, що позивачка просить стягнути аліменти на утримання дитини у розмірі, що не суперечать положенням сімейного та цивільного законодавства та вирішує справу в межах заявлених вимог. Судом також враховано, що докази того, що відповідач непрацездатний, або не може працювати за станом здоров`я чи з інших причин в справі відсутні, як і відсутні відомості про перебування на його утриманні інших осіб та докази сплати аліментів в добровільному порядку.

З урахуванням встановленого, виходячи з принципу справедливості та розумності, та з урахуванням потреб повнолітнього сина, який продовжує навчання, суд вважає, що відповідач є здоровою, працездатною людиною, має можливість працювати і спроможний сплачувати аліменти на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, у заявленому позивачкою розмірі, а саме в розмірі 1/6 частки всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи із дня подачі заяви до суду і до закінчення ним навчання, але не більше ніж до досягнення 23-х років.

Такий розмір аліментного зобов`язання, на думку суду, відповідатиме критерію розумності та співмірності, забезпечуватиме мету аліментного зобов`язання та баланс інтересів як отримувача, так і платника аліментів.

Крім того, суд звертає увагу на те, що сторони не позбавлені можливості згодом, після визначення розміру аліментів, у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених СК України, звернутися до суду з позовом про зміну розміру аліментів (стаття 192 СК України).

З огляду на викладене, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Разом з тим, суд вважає за необхідне допустити рішення суду до негайного виконання в частині стягнення аліментів за один місяць.

Розподіляючи судові витрати, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог частини 6 статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Так, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів (пункт 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір»), а тому з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Щодо вимоги про стягнення понесених витрат за надання правничої допомоги суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких за частиною 3 статі 133 ЦПК належать витрати на професійну правову допомогу, які за змістом статті 137 ЦПК несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Приписами статті 141 ЦПК України визначено: розмір витрат, які сторона сплатила у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд звертає увагу, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених позивачкою витрат на правничу допомогу до матеріалів справи долучено Договір про надання правничої допомоги №1, укладений 06 квітня 2026 року між адвокатом Чуприною О.М. та ОСОБА_1 , розрахунок оптати з виконаних робіт, наданих ОСОБА_1 у справі №128/1469/26, від 12.07.2026 року, Акт виконаних робіт та прийому-передачі послуг, наданих ОСОБА_1 у справі №128/1469/26, від 12.07.2026 року, ордер на надання правничої допомоги, виданий на підставі вищевказаного Договору про надання правничої допомоги, від 06.04.2026 року та квитанцію до прибуткового касового ордера №2 від 07 квітня 2026 року, згідно якої позивачка сплатила 10000,00грн. в рахунок наданої правничої допомоги по справі.

Отже, з огляду на зазначені норми права та встановлені обставин справи, враховуючи, що дані витрати пов`язані з розглядом цієї справи, розмір останніх є обґрунтованим та пропорційним до предмету спору, докази про їх неспівмірність відсутні, за відсутності клопотання відповідача про зменшення їх розміру, а тому, зважаючи на те, що позовні вимоги задоволені повністю, суд дійшов переконання, що вимоги про відшкодування витрат позивача на правничу допомогу в розмірі 10000,00грн. підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 180,182,184, 191,199,200 Сімейного кодексу України, 2, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 268, 273-280, 354 ЦПК України ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця с.Неменка Іллінецького району Вінницької області, зареєстрованого по АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженки с.Неменка Іллінецького району Вінницької області, зареєстрованої по АДРЕСА_2 ,РНОКПП НОМЕР_4 :

- аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня звернення до суду з позовом – з 08 квітня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття;

- аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/6 частки всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, починаючи стягнення з дня звернення до суду з позовом - з 08 квітня 2026 року і до закінчення сином навчання у Відокремленому структурному підрозділі «Вінницький фаховий коледж Національного університету харчових технологій», але не більше як до досягнення ним двадцяти трьох років;

- 10000,00грн. /десять тисяч гривень/ витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця с.Неменка Іллінецького району Вінницької області, зареєстрованого по АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь держави 1331,20 грн. /одна тисяча триста тридцять одну гривню двадцять копійок/ судового збору.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 17 липня 2026 року.

Повне найменування сторін:

позивачка – ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_4 .

відповідач – ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .

Суддя Іллінецького районного суду Вінницької області Валентина МАРЧУК