Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №922/777/26 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року м. Харків Справа № 922/777/26

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Хачатрян В.С.,

за участю секретаря судового засідання: Борсук В.Б.,

за участю представників сторін:

від позивача (апелянта): Маркова О.І., довіреність №160-Д від 19.06.2026;

від відповідача: Харцизова Т.В., довіреність від 21.07.2025,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (вх. № 1238 Х/2),

на рішення Господарського суду Харківської області від 13.05.2026 (повне рішення складено 18.05.2026) у справі № 922/777/26 (суддя Трофімов І.В.),

за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель", м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод засобів індивідуального захисту", м. Харків,

про стягнення 1213054,76грн

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року Державне підприємство Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (далі - ДП Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель", позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод засобів індивідуального захисту" (далі - ТОВ "Харківський завод засобів індивідуального захисту", відповідач) про стягнення пені в розмірі 1198886,98грн та штрафу в розмірі 14167,78грн, мотивуючи позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за укладеним між сторонами договором №244/06-24-РМ від 10.06.2024 в частині своєчасної поставки товару.

Відповідач у ході розгляду справи в суді першої інстанції заперечував проти позовних вимог, з огляду на прострочення виключно через виникнення обставин непереборної сили, просив зменшити розмір штрафних санкцій на 70% до суми 363916,43грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.05.2026 у справі №922/777/26 позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ "Харківський завод засобів індивідуального захисту" на користь ДП МОУ "Агенція оборонних закупівель" пеню в сумі 539499,14грн, штраф у сумі 14167,78грн та судовий збір у сумі 14556,66грн.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступного:

- позивач має право вимагати від відповідача сплати пені та штрафу, які встановлені п. 8.2 Договору, у зв`язку з порушенням відповідачем строків поставки товару, що підтверджено матеріалами справи та не заперечується самим відповідачем;

- вказаний розрахунок позивача є арифметично правильним;

- суд частково задовольнив клопотання відповідача про зменшення неустойки та дійшов висновку про зменшення заявленої до стягнення пені на 55% з огляду на таке:

1) прострочення відповідача має об`єктивну причину (відбулось з незалежних від нього причин) та носить винятковий характер;

2) відповідачем було докладено максимум зусиль для негайного повідомлення позивача про настання даних обставин та добровільного їх усунення в максимально можливі короткі терміни;

3) відповідач виконав свої зобов`язання за договором в повному обсязі, при цьому порушення зобов`язання не завдало збитків позивачу;

4) крім того, суд врахував соціальну значущість підприємства відповідача, який є стратегічно важливим, таким, що виконує замовлення для держави під час воєнного стану.

Не погодившись із ухваленим рішенням суду першої інстанції, позивач - ДП Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 13.05.2026 у справі №922/777/26 в частині відмови у стягнення пені у розмірі 659387,84грн та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 1198886,98грн в повному обсязі; у решті позовних вимог залишити рішення без змін.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд безпідставно зменшив розмір штрафних санкцій, з огляду на таке:

- наявний факт порушення відповідачем строків виконання зобов`язань (який останній також не заперечує);

- укладаючи контракт, сторони погодили всі істотні умови, в тому числі відповідальність за невиконання передбачених договором зобов`язань;

- суд не врахував характер спірних правовідносин - ті, що пов`язані з забезпеченням обороноздатності держави в умовах воєнного стану;

- суд не врахував поведінку відповідача як суб`єкта господарювання, а саме те, що він систематично не виконує належним чином умови інших державних контрактів (справи №922/2621/25, №922/2622/25, №922/4561/25);

- повідомлення відповідача про настання обставин переборної сили не відповідає умовам п. 10.7 договору (сертифікат про настання форс-мажорних обставин був сформований вже після виконання зобов`язань і після закінчення строків поставки).

Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2026 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Демідова П.В., суддя Крестьянінов О.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП МОУ "Агенція оборонних закупівель" на рішення Господарського суду Харківської області від 13.05.2026 у справі №922/777/26; призначено розгляд апеляційної скарги на 07.07.2026 о 10:30; встановлено учасникам справи строк - 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження.

Копії ухвали Східного апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження доставлено сторонам у справі через підсистему "Електронний суд", що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

19.06.2026 до Східного апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу ДП Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області по справі №922/777/26 від 13.05.2026 - без змін.

Обґрунтовуючи свої заперечення на апеляційну скаргу, відповідач підтримує позицію, викладену в суді першої інстанції. Зокрема, визнає прострочення строків поставки товару, проте посилається на незалежні від нього обставини виконання зобов`язання, про які він повідомляв позивача належним чином та наголошує на відсутності збитків для позивача у зв`язку з таким простроченням.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.06.2026 задоволено заяву представниці ТОВ "Харківський завод засобів індивідуального захисту" - адвоката Харцизової Т.В. про участь у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.06.2026 задовольнити заяву представниці ДП Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" - адвоката Маркової О.І. про участь у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2026, у зв`язку з відпусткою судді Демідової П.В. для розгляду справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Хачатрян В.С.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 07.07.2026 брали участь в режимі відеоконференції представниця позивача (апелянта) та представниця відповідача.

Представниця позивача (апелянта) підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги, просила скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягнення пені у розмірі 659387,84грн та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Представниця відповідача заперечувала проти доводів та вимог апеляційної скарги, просила оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 10.06.2024 між ДП Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" (в подальшому зазначена юридична особа була приєднана до Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" відповідно до наказу Міністерства оборони України №281 від 02.05.2025, далі - Замовник, позивач) та ТОВ "Харківський завод засобів індивідуального захисту" (далі - Постачальник, відповідач) укладено державний контракт (Договір) про закупівлю №244/06-24-РМ (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Постачальник зобов`язується поставити Замовнику Рукавички тактичні, вид 1 (18420000-9: Аксесуари для одягу), найменування, перелік, характеристики, обсяг, код згідно з національним класифікатором ДК яких визначені в Специфікації (Додаток №1) (номер оголошення про проведення закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель - ID: UA-2024-05-01-011802-a), а Замовник - прийняти та оплатити Товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що отримувачами товару за Договором є Об`єднані центри забезпечення Міністерства оборони України, до яких здійснюється постачання товару (далі - отримувач) для задоволення нагальних потреб функціонування держави, забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів країни.

Відповідно до пунктів 4.1 та 4.1.1 Договору Постачальник зобов`язаний здійснити поставку Товару за цим Договором не пізніше строку, визначеного у Специфікації (Додаток №1), але у будь-якому випадку в строк, визначений Замовником у заявці на поставку, складеній Замовником за формою, визначеною у Додатку №2 до цього Договору (далі - заявка на поставку Товару). Вказані у Специфікації (Додаток №1) або заявках на поставку Товару строки поставки Товару можуть бути змінені за зверненням Замовника, але у будь-якому випадку - за погодженням Сторін.

На виконання умов договору були оформлені та надіслані постачальнику заявки від 11.06.2024 №R000346 та №R000347.

Згідно з п. п. 1 та 5 Специфікації (Додаток №1 до Договору) Постачальник взяв на себе зобов`язання здійснити поставку Товару у загальній кількості 29300 штук за ціною за одиницю без ПДВ 581,65грн в наступні строки:

- 7000 штук до 10.07.2024;

- 8000 штук до 31.08.2024;

- 7000 штук до 10.07.2024;

- 7300 штук до 31.08.2024.

Додатковою угодою №1 до Договору від 28.06.2024 до п. 5 Специфікації внесено зміни та подовжено строки поставки Товару в наступні строки:

- 7000 штук до 10.08.2024;

- 8000 штук до 31.08.2024;

- 7000 штук до 10.08.2024;

- 7300 штук до 31.08.2024.

Як вбачається з матеріалів справи, замовник отримав, а постачальник поставив товар:

- отримувачу військовій частині (далі - ВЧ) НОМЕР_1 у кількості 7000 штук, що підтверджується Актом приймання Товару №454 від 20.08.2024;

- отримувачу ВЧ НОМЕР_2 у кількості 7300 штук, що підтверджується Актом приймання Товару №231 від 02.09.2024;

- отримувачу ВЧ НОМЕР_3 у кількості 8000 штук, що підтверджується Актом приймання Товару №891 від 19.09.2024;

- отримувачу ВЧ НОМЕР_2 у кількості 7000 штук, що підтверджується Актом приймання Товару №260 від 27.09.2024.

Відповідно до пункту 8.1. Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань, що виникають з цього Договору, Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством України.

Пунктом 8.2 Договору передбачено, що у разі порушення строку поставки, не передачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) Товару, Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,3 (нуль цілих три десятих) відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) Товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань, включаючи день виконання порушеного зобов`язання. За порушення строку поставки Товару понад 30 (тридцять) календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від ціни Товару, строк поставки якого порушено. При цьому, відібрані зразки партії Товару для проведення лабораторних випробувань не вважаються непоставленими.

З огляду на допущене постачальником (відповідачем) прострочення поставки товару, замовник (позивач) відповідно до п.п. 8.2, 8.4 договору нарахував останньому пеню в розмірі 1198886,98грн та штраф в сумі 14167,78грн.

12.12.2024 ДП "ДОТ" на адресу ТОВ "Харківський завод засобів індивідуального захисту" направлено претензію (вих.№2165/06/2090-2024) про сплату штрафних санкцій за договором.

Відповідачем у добровільному порядку штрафні санкції не сплачено, що стало підставою звернення позивача до суду для захисту своїх прав.

Відповідач проти заявлених позивачем сум стягнення пені заперечував, просив зменшити суму штрафних санкцій на 70% до суми 363916,43грн.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає про те, що порушення строків виконання зобов`язання з постачання товару зумовлено обставинами непереборної сили (форс-мажорів), про що позивача було повідомлено належним чином. Означене є підставою для застосування судом ч. 3 ст. 551 ЦКУ та ст. 233 ГКУ та зменшення суми нарахованих позивачем штрафних санкцій на 70% до суми 363916,43грн.

Як вже зазначалось, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та наявності підстав для зменшення розміру заявленої позивачем пені на 55% до суми 539499,14грн.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Предметом апеляційного оскарження та апеляційного розгляду у цій справі є рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 659387,84грн, а саме в частині зменшення нарахованих до стягнення сум пені на 55%.

Так, доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для зменшення неустойки.

Розглядаючи вимоги апеляційної скарги в частині зменшення розміру нарахованої пені, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, у зв`язку з недотриманням відповідачем строків поставки товару за укладеним між сторонами договором позивачем заявлено вимоги про стягнення з останнього пені у розмірі 1198886,98грн.

За визначенням, наведеним у ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів (ч. 2 цієї статті). Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За приписами ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом положень ст. 610 ЦК України невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання.

Як встановлено нормами ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини виникли з договору поставки.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Із досліджених судом матеріалів справи вбачається, що у додатковій угоді №1 до Договору від 28.06.2024 до п. 5 Специфікації сторонами було погоджено та внесено зміни щодо подовження строків поставки товару.

Як встановлено місцевим господарським судом, відповідач здійснив поставку товару з порушенням погоджених строків, а сме:

- за актом приймання-передачі №454 від 20.08.2024 строк прострочення складає 10 календарних днів;

- за актом приймання-передачі №260 від 27.09.2024 строк прострочення складає 48 календарних днів;

- за актом приймання-передачі №231 від 02.09.2024 строк прострочення складає 2 календарні дні;

- за актом приймання-передачі №891 від 19.09.2024 строк прострочення складає 19 календарних днів.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені.

Стосовно підстав для зменшення розміру неустойки, судова колегія виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 1 ст. 230 ГК України (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Колегія суддів враховує, що у договорі від 10.06.2024 сторони погодили відповідальність за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов`язань, а суд в оскаржуваному рішенні дійшов правомірного висновку про наявність підстав для нарахування пені та штрафу.

Дослідивши наявні матеріали справи, взявши до уваги доводи та пояснення сторін щодо підстав зменшення неустойки, колегія суддів наголошує, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013. Аналогічні висновки наведено у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19.

Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21).

Судова колегія враховує приписи ч. 3 ст. 551 ЦК України, де передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України також передбачено, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому належить взяти до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Як виснував Верховний Суд у постанові від 26.05.2026 у cправі №922/3800/25, словосполучення "може зменшити за рішенням суду", "суд має право" та "суд може", вжиті у ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, свідчать, що саме суди першої інстанції користуються певною свободою розсуду в аспекті можливості/неможливості зменшення розміру неустойки, оцінюючи конкретні обставини, які мають істотне значення.

Аналогічних висновків про право суду на зменшення розміру неустойки, заявленої до стягнення, дійшов Верховний Суд у постановах від 16.11.2023 у справі №916/3232/22, від 07.11.2023 у справі №924/215/23, від 10.08.2023 у справі №910/8725/22.

При цьому, у законодавстві не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності. Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №922/266/20.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 зазначив, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є різними, оскільки щоразу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, а також досліджуватися й оцінюватися судом у порядку ст. ст. 86, 210, 237 ГПК України.

Так суд, вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, повинен:

- з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків,

- а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі, вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), тощо.

Подібні висновки наведено у постановах Верховного Суду від 07.10.2025 у справі №910/582/25, від 08.07.2025 у справі №922/3697/24, від 10.06.2025 у справі №925/585/24, від 17.04.2025 у справі №910/7827/2, від 26.02.2025 у справі №911/168/24.

Як послідовно наголошує Верховний Суд у своїх постановах, зменшення розміру неустойки залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. За відсутності в законі переліку виняткових обставин та врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), з дотриманням правил статей 86, 210 ГПК України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність/відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення і його конкретний розмір.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до ст. ст. 86, 210 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення такої дії.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач звернувся з клопотанням про зменшення розміру штрафних санкцій на 70% до суми 363916,43грн, посилаючись на виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), на підтвердження яких ним надано, зокрема, договір на постачання товару №1206-2 від 12.06.2024, укладеним між ТОВ "Харківський завод засобів індивідуального захисту" та ТОВ "Суперформ"; сертифікат ТПП №3200-24-2223 від 05.12.2024 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), де дата настання форс - мажорних обставин 27.07.2024, дата закінчення - 30.08.2024; а також докази повідомлення відповідачем позивача про такі обставини: листування ТОВ "Харківський завод засобів індивідуального захисту" з ДП "Державний оператор тилу".

Як встановлено судом, у сертифікаті про форс-мажорні обставини визначено, що форс-мажорні обставини, що виникли у ланцюгу учасників постачання за Договором про закупівлю №244/06-24-РМ від 10.06.2024, укладеним між ТОВ "Харківський завод засобів індивідуального захисту" та ДП МОУ "Державний оператор тилу", а саме: форс-мажорні обставини, спричинені стихійним лихом, повінню, внаслідок тайфуну Гемі, що спричинило псування виготовленої та готової до відвантаження та перевезення продукції за зовнішньоекономічним контрактом №1 від 19.02.2024, укладеним між ТОВ "Суперформ" та Shanghai Inchoi Safety Products CO LTD (Китай) та як наслідок унеможливило виконання зобов`язань ТОВ "Суперформ" як постачальника товару за укладеним Договором №1206-2 з ТОВ "Харківський завод засобів індивідуального захисту", що спричинило об`єктивну неможливість своєчасного та належного виконання зобов`язань за Державним контрактом (Договором) про закупівлю №244/06-24-РМ від 10.06.2024.

Частиною 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачено, що Торгово-промислова палата України, серед іншого, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб; засвідчує форс-мажорні обставини відповідно до умов договорів за зверненнями суб`єктів господарської діяльності, що здійснюють будівництво житла (замовників, забудовників).

У статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Як зробила висновок Велика Палата Верховного Суду від 08.05.2018 у постанові у справі №910/7495/16, ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за конкретних умов господарської діяльності. Тобто ознаками форс-мажорних обставин є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність.

Отже, відповідно до вищезазначених положень законодавства форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Як передбачено п. 10.4. Договору, при настанні надзвичайних та невідворотних форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зокрема тих, які передбачені в ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", які об`єктивно унеможливлюють повне або часткове виконання сторонами зобов`язань, передбачених умовами договору, строк виконання таких зобов`язань може бути відкладений на час, протягом якого діятимуть такі обставини, за умови, якщо сторони не знайдуть інших прийнятних альтернативних способів виконання таких зобов`язань, як це передбачено п. 10.6. цього договору.

Згідно з п. 10.5. Договору протягом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), передбачених п. 10.4. цього договору, та за умови дотримання вимог цього розділу, сторони не несуть відповідальності за невиконання умов договору, якщо це невиконання стало наслідком форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), причин, що знаходяться поза сферою контролю Сторони, яка не виконує свої зобов`язання.

У разі настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) сторона, яка підпала під їх дію, має негайно упродовж 3 робочих днів повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі (на електронну пошту, що зазначена в розділі 12 цього договору; одночасно з цим відповідне повідомлення дублюється та направляється в паперовій формі на фактичну адресу, що зазначена в договорі), вказавши характер цих обставин та очікуваний строк їхньої тривалості. Якщо інша сторона не надає інших письмових інструкцій, сторона, що підпадає під дію обставин непереборної сили, має докласти всіх можливих зусиль для того, щоб і надалі виконувати свої зобов`язання за цим договором, наскільки це буде можливо в конкретних обставинах, та шукати інших прийнятних альтернативних способів виконання своїх зобов`язань, яким би не заважала дія форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Після закінчення дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) сторона, яка підпала під дію таких обставин, повинна повідомити про це іншу сторону протягом 3 робочих днів з моменту припинення дії таких обставин у порядку зазначеному вище (п. 10.6 договору).

Відповідно до п. 10.7. договору якщо сторона, яка підпала під дію форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), протягом 5 робочих днів з моменту їх настання не знайшла інших можливостей виконувати свої зобов`язання за цим договором, вона повинна підтвердити факт виникнення/існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відповідним документом, виданим торгово-промисловою палатою або іншим уповноваженим органом (особою) країни (місцевості), де виникли/існували форс-мажорні обставини (обставин непереборної сили). Такий документ надається іншій стороні протягом 14 робочих днів з дня виникнення таких обставин у порядку зазначеному у п. 10.6. вище. У випадку не надання стороною для якої виникли форс-мажорні обставини, повідомлень та доказів виникнення таких обставин, у строк вказаний у п.п. 10.6 та 10.7 договору, сторона втрачає право, у майбутньому, посилатись на такі форс-мажорні обставини, як на підставу звільнення від відповідальності.

Пункт 10.10. Договору передбачає, що у разі, якщо постачальник підпав під дію форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), та протягом 14 робочих днів з моменту їх настання не знайшов інших можливостей виконувати свої зобов`язання за цим договором, замовник може ініціювати дострокове розірвання Договору в односторонньому порядку.

Відповідно до п. 12.1. договору обмін повідомленнями у межах виконання умов цього договору здійснюється сторонами у письмовій формі власноручно або шляхом надсилання поштовим зв`язком (рекомендованим листом) на адреси, вказані в у розділі 16 цього договору, та/або шляхом надсилання електронного повідомлення засобами електронної пошти, на адреси, вказані в у п. 12.2 цього договору, з застосуванням автентифікації, передбаченої Законом України "Про електронні довірчі послуги". Всі інші повідомлення в межах цього договору здійснюються в письмовій формі шляхом передачі поштовим зв`язком (рекомендованим листом).

Згідно з п. 12.2 договору обмін повідомленнями засобами електронної пошти можуть здійснюватися з застосуванням електронної ідентифікації (автентифікації), передбаченої Законом України "Про електронні довірчі послуги". У межах виконання цього договору сторони обмінюються повідомленнями за наступними електронними адресами (у разі, якщо письмово не будуть повідомлені інші адреси): від замовника: logistics@dotua.org, logistics_ekip@dotua.org; від постачальника: tender@rarog.ua.

З наданих відповідачем документів вбачається, що 09.08.2024 він повідомив позивача про настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), у зв`язку з якими постачання товару відбудеться із затримкою. У подальшому листом від 02.09.2024 відповідач повідомив позивача про затримку в оформленні сертифіката ТПП на підтвердження виникнення обставин непереборної сили. 10.12.2024 відповідачем на електрону адресу позивача було направлено лист із копією сертифікату ТПП №3200-24-2223 від 04.12.2024 та пропозицією укласти додаткову угоду до договору із продовженням терміну постачання на партію рукавичок тактичних 15000 пар до 30.09.2024. Згодом 10.01.2025 відповідачем на електронну пошту позивача було направлено відповідь на претензію, де відповідач відхиляє вимоги щодо сплати штрафних санкцій та просить відкликати претензію. 15.01.2025 позивачем була надана відповідь на заперечення відповідача та зазначено, зокрема, про необґрунтованість відмови у сплаті пені.

З огляду на викладені обставини справи, судом встановлено, що товар, який поставляється за договором позивачу, не виготовляється в Україні, а відповідачем з урахуванням стислих термінів виконання було вжито заходів для забезпечення своєчасного виконання договору з поставки товару, зокрема, ним було укладено договір на постачання товару №1206-2 від 12.06.2024 із виробником ТОВ "Суперформ" на постачання Рукавичок тактичних, вид 1 (18420000-9: Аксесуари для одягу) у кількості 15000 пар, зі строком постачання: 7000 пар до 10.08.2024 та 8000 пар до 31.08.2024. Дані рукавиці виготовляються на замовлення ТОВ "Суперформ" за Контрактом з китайським виробником Shanghai Inchoi Safety Products CO LTD.

Як свідчать матеріали справи, китайський виробник звернувся до ТОВ "Суперформ" з листом-повідомленням про настання форс-мажору, а саме - повені внаслідок тайфуну. В подальшому ТОВ "Суперформ" повідомило відповідача про вже зазначені обставини, внаслідок яких готова до перевезення продукція (рукавички) була зіпсована та не може бути відвантажена у встановлені строки, тому строк поставки відтерміновується до 30.09.2024.

З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що зважаючи на зазначені обставини, вплив відповідача на які об`єктивно неможливий, договірні зобов`язання ним було виконано в повному обсязі, хоча і з простроченням строку поставки.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем було порушено терміни постачання товару через вплив на відповідача обставин непереборної сили, про що позивача було повідомлено належним чином.

Прострочення відповідача має об`єктивну (незалежну від нього) причину та носить винятковий характер. При цьому ним було докладено максимум зусиль для негайного повідомлення позивача про їх настання та добровільного їх усунення в максимально можливі короткі терміни.

Колегія судів вважає за необхідне також наголосити, що міжнародно-торгівельний оборот в умовах воєнного стану має обмежений та винятковий характер, що спричинено постійними обстрілами таможенних та прикордонних зон України. Вказане є загальновідомою обставиною та є однією з об`єктивних причин прострочення при здійсненні постачання товарів.

Крім того, судова колегія враховує відсутність понесених позивачем збитків та інших для нього наслідків порушення зобов`язання. Відповідач виконав свої зобов`язання з поставки рукавичок належним суб`єктам - отримувачам (відповідно до актів приймання товару), при цьому порушення зобов`язання не завдало збитків позивачу. Отримувачем товару відповідно до умов договору є Об`єднані центри забезпечення Міністерства оборони України, що, насамперед, призначені для забезпечення військ (сил) озброєнням, військовою технікою, іншим військовим майном, їх зберігання та відновлення та відповідають за безперебійне приймання, зберігання та розподіл майна, продуктів харчування, пального та речового забезпечення для військовослужбовців.

Головуючий суддя у судовому засіданні 07.07.2026 з`ясовувала у представника Міністерства оборони України питання щодо призначення товару за договором поставки - рукавичок тактичних та фактичних наслідків їх поставки з порушенням встановлених договором строків.

Як вбачається із змісту пояснень позивача, ним здійснюється закупівля речового забезпечення в межах річної потреби закупівлі для Міноборони України, тобто діяльність спрямована на поповнення планових запасів матеріального забезпечення для військовослужбовців. Відповідний товар фактично постачається на центральний склад зберігання, звідки протягом року розподіляється на потреби та запити військових частин.

Колегія суддів також погоджується з позицією суду першої інстанції та враховує соціальну значущість ТОВ "Харківський завод засобів індивідуального захисту", яке визнано Міністерством оборони України критично важливим для забезпечення потреб ЗСУ, інших військових формувань в особливий період.

Більше того, у спірних правовідносинах обидві сторони є суб`єктами сектору безпеки і оборони, діяльність яких безпосередньо спрямована на забезпечення обороноздатності держави. Позивач, як державний замовник у сфері оборонних закупівель, здійснює свою діяльність виключно в інтересах держави та суспільства, забезпечуючи потреби Збройних Сил України та інших військових формувань у товарах оборонного призначення, при тому що кінцева мета здійснення діяльності відповідача полягає в отриманні прибутку.

Отже, отримання відповідачем відповідного статусу є наслідком його участі у виконанні державних оборонних замовлень, що, у свою чергу, передбачає підвищений рівень відповідальності за належне та своєчасне виконання договірних зобов`язань, оскільки результати його діяльності безпосередньо впливають на забезпечення потреб Збройних Сил України та обороноздатність держави.

Колегія суддів апеляційного господарського суду наголошує, що у цій справі суд першої інстанції, дослідивши обставини справи та реалізуючи свої повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України, дійшов законних та обґрунтованих висновків про можливість зменшення розміру пені та штрафу, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, а також дотримавшись принципу розумного балансу між інтересами сторін, що запобігатиме настанню негативних наслідків для них.

Враховуючи заперечення скаржника проти зменшення розміру неустойки, колегія суддів зазначає, що він не наводить обґрунтування відсутності правових чи фактичних підстав для застосування судом відповідного дискреційного повноваження. Зокрема, позивач не обґрунтовує співмірність заявленої неустойки наслідкам порушення зобов`язання, не спростовує наявність виняткових обставин, на які посилався відповідач у відзиві на позовну заяву, та не доводить, що зменшення неустойки суперечить засадам справедливості, розумності та добросовісності.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства відноситься змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, тягар доведення обставин, на які посилається сторона в обґрунтування своїх вимог та заперечень, лежить саме на ній.

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази з урахуванням вимог ст.ст. 74 - 79, 86 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення нарахованої позивачем пені на 55%.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги та не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та фактично зводяться до переоцінки обставин, встановлених місцевим судом, яким надана належна правова оцінка.

Таким чином, доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга ДП МОУ "Агенція оборонних закупівель" задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Харківської області від 13.05.2026 у справі №922/777/26 підлягає залишенню без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 254, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" на рішення Господарського суду Харківської області від 13.05.2026 у справі №922/777/26 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 13.05.2026 у справі №922/777/26 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення; порядок і строки оскарження постанови передбачені ст.ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повну постанову складено 17.07.2026

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя В.С. Хачатрян