Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №922/4462/25 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року м. Харків Справа № 922/4462/25

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Жельне С.Ч., суддя Тихий П.В.,

за участю секретаря судового засідання Голозубової О.І.,

за участю представників:

від позивача - Балла Н.О. в порядку самопредставництва,

від відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Ковтун Тамари Володимирівни, м.Харків, (вх.N1334 Х/1) та апеляційну скаргу Комунального підприємства "Сучасне місто", м.Харків, (вх.N1386 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 28.05.2026 у справі N922/4462/25 (суддя Аюпова Р.М., ухвалене в м.Харків, дата складення повного тексту - 08.06.2026)

за позовом: Комунального підприємства "Сучасне місто", м.Харків,

до відповідача: фізичної особи-підприємця Ковтун Тамари Володимирівни, м.Харків,

про стягнення коштів у розмірі 104982,68грн.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Сучасне місто" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до фізичної особи-підприємця Ковтун Тамари Володимирівни, в якому просило суд:

- стягнути з ФОП Ковтун Тамари Володимирівни на користь Комунального підприємства "Сучасне місто" заборгованість за добровільне відшкодування плати за фактичне користування окремим елементом благоустрою за договором N 2647Ф/В9/23 від 13.09.2023 у розмірі 51078,88грн.;

- стягнути з ФОП Ковтун Тамари Володимирівни на користь Комунального підприємства "Сучасне місто" витрати, пов`язані з демонтажем кіоску без логотипу за адресою: вул. Нескорених (колишня Героїв Праці), 49, у м.Харків, у розмірі 53903,80грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що в період з 06.04.2022 по 01.10.2023 фізичною особою-підприємцем Ковтун Т.В. використовувався окремий елемент благоустрою за адресою: вул.Героїв Праці, 49, м.Харків, що стало підставою для укладення договору N2647Ф/В9/23 від 13.09.2023 про добровільне відшкодування плати за фактичне користування окремим елементом благоустрою за період фактичного користування з 06.04.2022 по 01.10.2023 (18 місяців) на загальну суму 78500,80грн.

Згідно умов укладеного між сторонами договору, сторони узгодили сплату суми 78500,80грн. розстрочити частинами, термін розстрочення встановлено з вересня 2023 по 25.02.2025.

В подальшому, на підставі додаткової угоди від 16.04.2024 до договору N2647Ф/В9/23 від 13.09.2023 внесено зміни, якими встановлено строк погашення заборгованості з 25.06.2024 по 25.11.2025.

Проте, з 25.06.2024 по 01.10.2024 згідно з погодженим графіком погашення боргу відповідачем заборгованість у розмірі 14593,92грн. сплачена не була, що стало підставою для звернення КП "Сучасне місто" до господарського суду Харківської області з відповідним позовом про стягнення, в тому числі заборгованості за договором N 2647Ф/В9/23 від 13.09.2023 в розмірі 14593,92грн., пені в розмірі 717,56грн., інфляційних в сумі 207,96грн. та 3% річних в сумі 81,64грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.05.2025, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2025 у справі N922/3757/24 позовні вимоги Комунального підприємства "Сучасне місто" задоволено частково та стягнуто з відповідача заборгованість за договором N2647Ф/В9/23 від 13.09.2023 в розмірі 14593,92грн., інфляційні в сумі 207,96грн. та 3% річних в розмірі 81,64грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач зазначив, що оскільки дія договору була продовжена на підставі додаткової угоди, а судом в межах справи N922/3757/24 стягнуто лише частину наявної заборгованості за період з 25.06.2024 по 01.10.2024 за договором N 2647Ф/В9/23, за період з 01.11.2024 по 25.11.2025 у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором, в останнього виникла заборгованість в розмірі 51078,88грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача витрат, пов`язаних з демонтажем кіоску без логотипу за адресою: вул. Нескорених (колишня Героїв Праці), 49, у м.Харків, у розмірі 53903,80грн., позивач посилався на те, що після припинення в односторонньому порядку з його ініціативи договору N5033/К4/24 від 16.04.2024 тимчасового користування окремим елементом благоустрою комунальної власності для розміщення тимчасових об`єктів підприємницької та іншої діяльності, відповідачем в порушення умов договору не було здійснено заходів щодо демонтажу кіоску без логотипу, площею 28,35 кв.м., розташованого за адресою: вул. Нескорених (колишня Героїв Праці), 49, у м. Харкові.

У зв`язку із вказаними обставинами, посилаючись на пункт 9.2. Положення про тимчасове користування окремими елементами благоустрою комунальної власності для розміщення малих архітектурних форм та тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного та іншого призначення на території міста Харкова, затвердженого рішенням Харківської міської ради N688/17 від 21.06.2017, позивачем на виконання рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради N 205 (п.1) від 30.04.2025 та заявки Департаменту з інспекційної роботи Харківської міської ради N3691/0/226-25 від 23.05.2025 щодо необхідності проведення демонтажу за вищевказаною адресою, КП "Сучасне місто" 23.09.2025 було демонтовано зазначений кіоск без логотипу та перевезено до КП "Харківводоканал" на майданчик для зберігання у відповідності до вимог Правил благоустрою території міста Харкова, затверджених рішенням Харківської міської ради від 16.11.2011 N504/11.

Рішення господарського суду Харківської області від 28.05.2026 у справі N922/4462/25 в задоволенні позову відмовлено частково; стягнуто з фізичної особи-підприємця Ковтун Тамари Володимирівни на користь Комунального підприємства "Сучасне місто" заборгованість за добровільне відшкодування плати за фактичне користування окремим елементом благоустрою за договором N 2647Ф/В9/23 від 13.09.2023 у розмірі 51078,88грн. та судовий збір у розмірі 2422,40грн.

Відповідні висновки місцевого господарського суду з посиланням на положення статей 509, 525, 526, 530, 610, 612, 651 Цивільного кодексу України мотивовані тим, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором про добровільне відшкодування плати за фактичне користування окремим елементом благоустрою N2647Ф/В9/23 від 13.09.2023, що свідчить про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 51078, 88грн. за період з 01.11.2024 по 25.11.2025.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов`язаних з демонтажем кіоску без логотипу за адресою: вул. Нескорених (колишня Героїв Праці), 49, у м.Харків, у розмірі 53903,80грн., суд керуючись положеннями статей 22, 611, 623, 1166 Цивільного кодексу України встановив, що позивачем було доведено лише один з чотирьох необхідних елементів складу цивільного правопорушення - протиправну поведінку відповідача (невиконання обов`язку щодо демонтажу у 10-денний строк після припинення договору).

Три інші елементи - розмір збитків (відповідність ринковим цінам), прямий причинний зв`язок між бездіяльністю відповідача і витратами позивача, а також дотримання позивачем передбаченої договором та Положенням про тимчасове користування окремими елементами благоустрою комунальної власності для розміщення малих архітектурних форм та тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного та іншого призначення на території міста Харкова процедури примусового демонтажу - позивачем не доведені та не підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами у розумінні статей 76-79 ГПК України.

Безпосередньою правовою підставою понесених витрат є виконання позивачем публічно-правових завдань відповідно до рішень Виконавчого комітету Харківської міської ради (N 634 від 04.12.2023, N 205 від 30.04.2025) та заявки Департаменту з інспекційної роботи Харківської міської ради. Відповідні витрати відносяться до сфери публічно-правових відносин і не можуть бути автоматично трансформовані у цивільно-правові збитки, завдані конкретним порушенням договору з відповідачем, без доведення прямого причинного зв`язку між цими різнорідними правовими явищами.

Крім того, позивач не дотримався передбаченої договором та Положенням процедури примусового демонтажу: не надав доказів належного повідомлення відповідача про дату демонтажу, не надав йому реальної можливості виконати обов`язок добровільно безпосередньо перед здійсненням примусових заходів, що суперечить принципу добросовісності (ст. 3 ЦК України) та не вживав розумних заходів для зменшення власних витрат (принцип mitigation of loss), а саме протягом понад 10 місяців не вчиняв жодних дій щодо захисту свого права та не скористався доступними правовими механізмами (в тому числі, позовом про зобов`язання відповідача здійснити демонтаж у натурі), що є порушенням засад добросовісності та розумності.

Фізична особа-підприємець Ковтун Тамара Володимирівна з рішенням місцевого господарського суду не погодилась та звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 28.05.2026 у справі N922/4462/25 в частині задоволених позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за добровільне відшкодування плати за фактичне користування окремим елементом благоустрою за договором N 2647Ф/В9/23 від 13.09.2023 у розмірі 51078,88грн. та судовий збір у розмірі 2422,40грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Крім того, апелянт просить суд рішення господарського суду Харківської області від 28.05.2026 у справі N922/4462/25 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача витрат, пов`язаних з демонтажем кіоску без логотипу за адресою: вул. Нескорених (колишня Героїв Праці), 49, у м.Харків, у розмірі 53903,80грн. - залишити без змін по суті спору, змінивши його мотивувальну частину шляхом додаткового включення обґрунтувань щодо дії обставин непереборної сили (форс-мажору воєнного стану), відсутності вини та титулу власності скаржника, а також обов`язкових правових висновків Верховного Суду щодо звільнення наймача (користувача) від плати на підставі частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України у зв`язку з неможливістю використання майна через воєнні дії та руйнування інфраструктури.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки всім обставинам справи, а також наданим відповідачем доводам та доказам щодо відсутності можливості ведення господарської діяльності в спірний період з підстав дії форс - мажорних обставин спричинених військовою агресією Російської Федерації та безпекової ситуації в місті Харкові, які в силу приписів частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомими та не потребують доказуванню.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Ковтун Тамари Володимирівни на рішення господарського суду Харківської області від 28.05.2026 у справі N922/4462/25; встановлено позивачу у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; встановлено сторонам у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; призначено справу до розгляду на 15.07.2026 о 10:00 годині.

Комунальне підприємство "Сучасне місто" з рішенням місцевого господарського суду також не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 28.05.2026 у справі N922/4462/25 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення витрат, пов`язаних з демонтажем кіоску без логотипу за адресою: вул. Нескорених (колишня Героїв Праці), 49, у м.Харків, у розмірі 53903,80грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки всім обставинам справи, а також наданим позивачем доводам та доказам, що призвело до передчасного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов`язані з демонтажем кіоску без логотипу за адресою: вул. Нескорених (колишня Героїв Праці), 49, у м.Харків, у розмірі 53903,80грн.

Скаржник не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем було доведено лише один з чотирьох необхідних елементів складу цивільного правопорушення - протиправну поведінку відповідача (невиконання обов`язку щодо демонтажу у 10-денний строк після припинення договору).

Протиправність поведінки відповідача доведено тим, що розміщення тимчасової споруди на земельній ділянці комунальної власності без правових підстав вже несе собою протиправність дій відповідача, оскільки дію договору від 16.04.2024 N5033/К4/24 було припинено 14.11.2024 в односторонньому порядку.

Крім того, законом встановлено презумпцію вини заподіювача шкоди, відповідачем не було надано будь-яких доказів відсутності вини у вчиненні правопорушення у сфері розміщення тимчасової споруди, а тому наявним є такий елемент складу цивільного правопорушення як вина.

Причинно-наслідковий зв`язок полягає в самовільному (незаконному) розміщення відповідачем тимчасової споруди після припинення дії договору, що призвело до необхідності вчинення позивачем дій спрямованих на демонтаж цієї тимчасової споруди, у зв`язку із чим зв`язок між протиправною поведінкою та виною є доведеним.

Відповідач, як власник тимчасової споруди не виконав умови договору та не здійснив заходи щодо демонтажу кіоску без логотипу, площею 28,35кв.м., розташованого за адресою: вул. Нескорених (колишня Героїв Праці), 49, у м. Харкові, у зв`язку із чим позивач поніс витрати на проведення робіт пов`язаних з демонтажем, які склали 53903,80грн.

Скаржник також звертає увагу суду на те, що чинне законодавство не містить обов`язку сторони у кожному випадку доводити ринкову вартість понесених витрат виключно шляхом надання висновку суб`єкта оціночної діяльності або проведення спеціального експертного дослідження.

При зверненні до суду з відповідним позовом, на думку апелянта, останнім було надано належні первинні документи, що підтверджують фактичне виконання робіт з демонтажу, транспортування та зберігання об`єкта, а також їх вартість, а саме: заявку Департаменту з інспекційної роботи Харківської міської ради N3691/0/226-25 від 23.05.2025 на виконання рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради N205 (п.1) від 30.04.2025, специфікацію до акту наданих послуг N56 від 30.09.2025, акт прийому-передачі самовільно розміщених об`єктів від 23.09.2025, калькуляцію розрахунку проведення демонтажних робіт.

Отже, за наведених обставин, на думку апелянта, наявні всі елементи складу цивільного правопорушення, які підтверджені належними та допустимим доказами.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.06.2026 прийнято апеляційну скаргу Комунального підприємства "Сучасне місто" на рішення господарського суду Харківської області від 28.05.2026 у справі N922/4462/25 до спільного розгляду з апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Ковтун Тамари Володимирівни, призначити справу до розгляду на 15.07.2026 о 10:00 годині; встановлено відповідачу у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; встановлено сторонам у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.

03.07.2026 позивачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Ковтун Тамари Володимирівни (вх.N7393), в якому просить суд відмовити в її задоволенні, рішення господарського суду Харківської області від 28.05.2026 у справі N922/4462/25 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення витрат, пов`язаних з демонтажем кіоску без логотипу за адресою: вул. Нескорених (колишня Героїв Праці), 49, у м.Харків, у розмірі 53903,80грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

06.07.2026 відповідачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу Комунального підприємства "Сучасне місто" (вх.N7430), в якому просить суд відмовити в її задоволенні, рішення господарського суду Харківської області від 28.05.2026 у справі N922/4462/25 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення витрат, пов`язаних з демонтажем кіоску без логотипу за адресою: вул. Нескорених (колишня Героїв Праці), 49, у м.Харків, у розмірі 53903,80грн. залишити без змін.

13.07.2026 відповідачем подано до апеляційного господарського суду письмові пояснення на відзив позивача на апеляційну скаргу відповідача (вх.N7644), в яких просить суд апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Ковтун Тамари Володимирівни задовольнити в повному обсязі, скасувати рішення господарського суду Харківської області від 28.05.2026 у справі N922/4462/25 в частині задоволених позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за добровільне відшкодування плати за фактичне користування окремим елементом благоустрою за договором N 2647Ф/В9/23 від 13.09.2023 у розмірі 51078,88грн.

Також відповідач просить суд пункт 3 прохальної частини відзиву КП "Сучасне місто" про скасування рішення суду в частині відмови у стягненні збитків залишити без розгляду на підставі частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, відповідач просить суд здійснювати розгляд справи за відсутності його представника (вх.N7647 від 13.07.2026).

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 15.07.2026 представник 2-го апелянта - Комунального підприємства "Сучасне місто" підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати рішення господарського суду Харківської області від 28.05.2026 у справі N922/4462/25 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення витрат, пов`язаних з демонтажем кіоску без логотипу за адресою: вул. Нескорених (колишня Героїв Праці), 49, у м.Харків, у розмірі 53903,80грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Крім того, представник 2-го апелянта заперечив проти вимог апеляційної скарги фізичної особи-підприємця Ковтун Тамари Володимирівни, просив відмовити в її задоволенні, рішення господарського суду Харківської області від 28.05.2026 у справі N922/4462/25 в частині задоволених позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за добровільне відшкодування плати за фактичне користування окремим елементом благоустрою за договором N 2647Ф/В9/23 від 13.09.2023 у розмірі 51078,88грн. залишити без змін.

Враховуючи, що представник позивача з`явився в судове засідання та надав пояснення в обґрунтування своїх вимог та заперечень, а відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянтів, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, Комунальне підприємство "Сучасне місто" зазначало, що фізична особа-підприємець Ковтун Т.В. у своїй підприємницькій діяльності використовує МАФ (малу архітектурну форму), що розташовуються на окремому елементі благоустрою комунальної власності площею 28,35кв.м поблизу буд.49 по вул.Героїв Праці, 49, у м.Харків.

Рішенням Харківської міської ради N688/17 від 21.06.2017 затверджено Положення про тимчасове користування окремими елементами благоустрою комунальної власності для розміщення малих архітектурних форм та тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного та іншого призначення на території міста Харкова (надалі - Положення), яким визначено КП "Сучасне місто" виконавцем з надання права тимчасового користування окремими елементами благоустрою комунальної власності міста Харкова для розміщення тимчасових об`єктів підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з Положенням для розміщення/обслуговування тимчасових споруд (далі МАФ, об`єкт) укладаються договори щодо елементу благоустрою комунальної власності, який обліковується на балансі позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, між КП "Сучасне місто" (надалі - виконавець, сторона 1) та ФОП Ковтун Т.В. (надалі - замовник, сторона 2) щодо зазначено вище об`єкту було укладено два договори, а саме:

- договір N2647Ф/В9/23 від 13.09.2023 про добровільне відшкодування плати за фактичне користування окремим елементом благоустрою, за адресою: вул.Героїв Праці, 49, м.Харків за період з 06.04.2022 по 01.10.2023 (т.1 а.с.15-16);

- договір N5033/К4/24 від 16.04.2024 тимчасового користування окремим елементом благоустрою комунальної власності для розміщення тимчасових об`єктів підприємницької та іншої діяльності для розміщення кіоску без логотипу з функціональним призначенням інше функціональне призначення (тимчасові споруди, що не увійшли до жодної з представлених категорії), площею 28,35кв.м за адресою: вул.Героїв Праці, 49, м.Харків, який діє з 01.03.2024 по 28.02.2025 включно (т.1 а.с.12-14).

В період з 06.04.2022 по 01.10.2023 фізичною особою-підприємцем Ковтун Т.В. використовувався окремий елемент благоустрою за адресою: вул.Героїв Праці, 49, м.Харків, що стало підставою для укладення договору N2647Ф/В9/23 від 13.09.2023 про добровільне відшкодування плати за фактичне користування окремим елементом благоустрою за період фактичного користування з 06.04.2022 по 01.10.2023 (18 місяців) на загальну суму 78500,80 грн. (надалі - договір N2647Ф/В9/23 т.1 а.с.15-16).

Відповідно до пункту 2 договору N2647Ф/В9/23 сторони погодили, що розмір суми добровільного відшкодування плати за фактичне користування елементом благоустрою складає 78 500,80 грн. у т.ч. ПДВ.

Сторона 2 зобов`язується сплатити рівними частинами у безготівковій формі на рахунок КП "Сучасне місто" суму, зазначену у п.2 цього договору, протягом 18 місяців, але не пізніше 24.02.2025 (пункт 3 договору N2647Ф/В9/23).

Сплата за фактичне користування елементом благоустрою здійснюється щомісячно рівними частинами до 25 числа кожного місяця, відповідно до графіку платежів, зазначеного у додатку 2 до цього договору (пункт 4 договору N2647Ф/В9/23).

Згідно з пунктом 5 договору N2647Ф/В9/23 сторона 2 сплачує суму коштів, зазначену у п.2 цього договору, у вигляді щомісячного платежу, що складає до 25.09.2023 - 8722,30грн. (в тому числі ПДВ), після 25.09.2023 - 4104,61грн. (у тому числі ПДВ) на рахунок КП "Сучасне місто".

Тобто, сторони узгодили сплату суми 78500,80грн. розстрочити частинами, термін розстрочення встановлено з вересня 2023 по 25.02.2025.

Відповідно до пункту 7 договору N2647Ф/В9/23 укладення цього договору не звільняє фізичну особу-підприємця Ковтун Т.В. від обов`язку оформлення права тимчасового користування елементом благоустрою відповідно до Положення про тимчасове користування окремими елементами благоустрою комунальної власності для розміщення малих архітектурних форм та тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного та іншого призначення на території міста Харкова, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 21.06.2017 N688/17.

Позивач зазначав, що ФОП Ковтун Т.В. за період дії договору N2647Ф/В9/23 було проведено лише дві оплати, а саме 13.09.2023 на суму 8723,00 грн. та 13.10.2023 на суму 4105,00грн.

16.04.2024 ФОП Ковтун Т.В. звернулась до КП "Сучасне місто" з заявою про укладення додаткової угоди та перегляд графіку платежів, у зв`язку із скрутним матеріальним становищем (т.1 а.с.19).

Вказана заява стала підставою для укладення додаткової угоди від 16.04.2024 до договору N 2647Ф/В9/23 від 13.09.2023 (т.1 а.с.17), якою було внесені зміни, за якими встановлений строк погашення заборгованості з 25.06.2024 по 25.11.2025, та викладено пункти 3 та 5 в наступній редакції:

"3. Сторона 2 зобов`язується сплатити рівними частинами у безготівковій формі на рахунок КП "Сучасне місто" суму, зазначену у п.2 цього договору, протягом 18 місяців, але не пізніше 25.11.2025.

5. Сторона 2 сплачує суму коштів, зазначену у п.2 цього договору, у вересні 2023 - 8723,00грн. з ПДВ, у жовтні 2023 - 4105,00грн. з ПДВ, а у подальшому у вигляді щомісячного платежу у розмірі 3648,48грн. з ПДВ до 25 числа кожного місяця починаючи з червня 2024 на рахунок КП "Сучасне місто".

Тобто, сторонами були внесені зміни, за якими встановлений інший період погашення заборгованості з 25.06.2024 по 25.11.2025.

Проте, з 25.06.2024 по 01.10.2024 згідно з погодженим графіком погашення боргу відповідачем заборгованість у розмірі 14593,92грн. сплачена не була, що стало підставою для звернення КП "Сучасне місто" до господарського суду Харківської області з відповідним позовом про стягнення, в тому числі заборгованості за договором N 2647Ф/В9/23 від 13.09.2023 в розмірі 14593,92грн., пені в розмірі 717,56грн., інфляційних в сумі 207,96грн. та 3% річних в сумі 81,64грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.05.2025, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2025 у справі N922/3757/24 позовні вимоги Комунального підприємства "Сучасне місто" задоволено частково та стягнуто з відповідача заборгованість за договором N 2647Ф/В9/23 від 13.09.2023 в розмірі 14593,92грн., інфляційні в сумі 207,96грн. та 3% річних в розмірі 81,64грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Позивач вказував, що оскільки дія договору продовжувалась, а судом стягнуто лише частину наявної заборгованості за період з 25.06.2024 по 01.10.2024 за договором N 2647Ф/В9/23 від 13.09.2023, за період з 01.11.2024 по 25.11.2025, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором, в останнього виникла заборгованість в розмірі 51078,88грн.

Крім того, як було зазначено вище, 16.04.2024 між Комунальним підприємством "Сучасне місто" (надалі - виконавець) та фізичною особою-підприємцем Ковтун Т.В. (надалі - замовник) було укладено договір N5033/К4/24 тимчасового користування окремим елементом благоустрою комунальної власності для розміщення тимчасових об`єктів підприємницької та іншої діяльності для розміщення кіоску без логотипу з функціональним призначенням інше функціональне призначення (тимчасові споруди, що не увійшли до жодної з представлених категорії), площею 28,35кв.м за адресою: вул.Героїв Праці, 49, м.Харків (надалі - договір N5033/К4/24 т.1 а.с.12-14) строком дії з 01.03.2024 по 28.02.2025 (включно) (пункт 8.1 договору).

Згідно з пунктом 7.1.5 договору N5033/К4/24 дія договору припиняється в разі односторонньої відмови виконавця від договору.

За умовами пунктів 7.2, 7.2.1 договору N5033/К4/24 виконавець має право відмовитися від договору в односторонньому порядку та вимагати звільнення та повернення елемента благоустрою, якщо замовник не вносить плату, визначену згідно з розділом 4 цього договору, протягом двох місяців поспіль або має заборгованість, що еквівалентна двомісячному розміру плати, передбаченої цим договором.

Виконавець повідомляє замовника про намір в односторонньому порядку відмовитися від договору за 14 календарних днів до прийняття такого рішення. Письмове повідомлення виконавця про припинення (розірвання) договору чи відмову від договору вважається одержаним замовником, якщо, зокрема, це повідомлення надіслано на адресу замовника виконавцем поштою рекомендованим листом із повідомленням про вручення поштового відправлення адресату. Таке повідомлення надсилається за адресою місцезнаходження замовника, зазначеною в договорів, або за адресою, за якою здійснено реєстрацію замовника юридичної особи чи фізичної особи-підприємця (пункт 7.3 договору).

30.10.2024 керуючись пунктами 7.1, 7.2, 7.2.1 договору виконавцем було направлено на адресу замовника повідомлення N6604/0/967-24 та через 14 днів припинено дію договору N5033/К4/24 від 16.04.2024 в односторонньому порядку з 14.11.2024 (т.1 а.с.53), що також встановлено рішенням господарського суду Харківської області від 05.05.2025, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2025 у справі N 922/3757/24.

Таким чином, дію договору тимчасового користування елементом благоустрою комунальної власності для розміщення тимчасових об`єктів підприємницької та іншої діяльності N5033/К4/24 від 16.04.2024 припинено з 14.11.2024.

Пунктом 9.1. договору N5033/К4/24 встановлено, що після припинення дії договору замовник у 10-денний строк звільняє елемент від об`єкта та приводить його у стан, не гірший порівняно за той, що існував до укладення цього договору та повертає елемент виконавцю. Окремий елемент благоустрою вважається повернутим після його фактичного звільнення замовником, що підтверджується наданими замовником до виконавця доказами (пункт 9.1.1. договору N5033/К4/24).

Крім того, пунктом 5.3.16. договору N5033/К4/24 також передбачено обов`язок замовника (відповідача) протягом 10 календарних днів після припинення дії договору з будь-яких підстав демонтувати об`єкт, звільнити та передати КП "Сучасне місто" елемент благоустрою з приведенням його у придатний до виконання стан.

Проте, як зазначав позивач, відповідачем в порушення вимог пунктів 5.3.16, 9.1. договору N5033/К4/24 не було здійснено заходів щодо демонтажу кіоску без логотипу, площею 28,35 кв.м., розташованого за адресою: вул. Нескорених (колишня Героїв Праці), 49, у м. Харкові.

Пунктом 9.2. Положення про тимчасове користування окремими елементами благоустрою комунальної власності для розміщення малих архітектурних форм та тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного та іншого призначення на території міста Харкова встановлено, що у випадку невиконання замовником пункту 9.1 договору щодо добровільного демонтажу об`єкта та звільнення елемента такий об`єкт може бути демонтовано виконавцем самостійно або із залученням третіх осіб. У такому разі демонтований об`єкт повертається замовнику після компенсації витрат, пов`язаних із демонтажем, транспортуванням та зберіганням об`єкта.

КП "Сучасне місто" відповідно до рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради від 04.12.2023 N 634 визначено виконавцем робіт зі звільнення території міста Харкова від самовільно (незаконно) встановлених об`єктів та покинутих транспортних засобів шляхом демонтажу, транспортування їх до місця зберігання та приведення звільненої території в придатний для подальшого використання стан за рахунок власних коштів.

На виконання рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради N 205 (п.1) від 30.04.2025 та заявки Департаменту з інспекційної роботи Харківської міської ради N 3691/0/226-25 від 23.05.2025 щодо необхідності проведення демонтажу за вищевказаною адресою, КП "Сучасне місто" 23.09.2025 було демонтовано зазначений кіоск без логотипу та перевезено до КП "Харківводоканал" на майданчик для зберігання у відповідності до вимог Правил благоустрою території міста Харкова, затверджених рішенням Харківської міської ради від 16.11.2011 N 504/11.

Сума витрат підприємства на проведення робіт, пов`язаних із демонтажем склала 53903,80грн., що підтверджується доданими до позовної заяви калькуляцією розрахунку проведення демонтажних робіт, рахунком на оплату від 30.09.2025, платіжну інструкцію від 02.10.2025 N1245, актом надання послуг від 30.09.2025 N56 та специфікацією до нього, актом прийому - передачі самовільно розміщених об`єктів та/або їх конструктивних елементів від 23.09.2025 (т.1 а.с.9, 24-28).

Враховуючи викладені вище обставини, 11.12.2025 Комунальне підприємство "Сучасне місто" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом за захистом свого порушеного права, в якому просило суд стягнути з фізичної особи - підприємця Ковтун Тамари Володимирівни заборгованості за добровільне відшкодування плати за фактичне користування окремим елементом благоустрою за договором N 2647Ф/В9/23 від 13.09.2023 в розмірі 51078,88грн., а також витрат, пов`язаних з демонтажем кіоску без логотипу за адресою: вул. Нескорених (колишня Героїв Праці), 49, у м.Харків, у розмірі 53903,80грн. (т.1 а.с.1-30).

Рішенням господарського суду Харківської області від 28.05.2026 у даній справі в задоволенні позов задоволено частково; стягнуто з фізичної особи-підприємця Ковтун Тамари Володимирівни на користь Комунального підприємства "Сучасне місто" заборгованість за добровільне відшкодування плати за фактичне користування окремим елементом благоустрою за договором N 2647Ф/В9/23 від 13.09.2023 у розмірі 51078,88грн. та судовий збір у розмірі 2422,40грн., з підстав викладених вище (т.1 а.с.171-126). В іншій частині позову відмовлено.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судова колегія зазначає, що згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України унормовано, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

В силу приписів частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується, що 13.09.2023 між КП "Сучасне місто" (надалі - сторона 1) та ФОП Ковтун Т.В. (надалі - сторона 2) було укладено договір про добровільне відшкодування плати за фактичне користування окремим елементом благоустрою N2647Ф/В9/23 за період фактичного користування з 06.04.2022 по 01.10.2023 (18 місяців) (надалі - договір N2647Ф/В9/23 т.1 а.с.15-16), яким сторони погодили умови та строки здійснення відповідачем відшкодування плати за фактичне користування окремим елементом благоустрою та тимчасового користування окремим елементом благоустрою комунальної власності.

Так, відповідно до пункту 2 договору N2647Ф/В9/23 розмір суми добровільного відшкодування плати за фактичне користування елементом благоустрою складає 78500,80грн. у т.ч. ПДВ.

Сторона 2 зобов`язується сплатити рівними частинами у безготівковій формі на рахунок КП "Сучасне місто" суму, зазначену у п.2 цього договору, протягом 18 місяців, але не пізніше 24.02.2025 (пункт 3 договору N2647Ф/В9/23).

Сплата за фактичне користування елементом благоустрою здійснюється щомісячно рівними частинами до 25 числа кожного місяця, відповідно до графіку платежів, зазначеного у додатку 2 до цього договору (пункт 4 договору N2647Ф/В9/23).

Згідно з пунктом 5 договору N2647Ф/В9/23 сторона 2 сплачує суму коштів, зазначену у п.2 цього договору, у вигляді щомісячного платежу, що складає до 25.09.2023 - 8722,30грн. (в тому числі ПДВ), після 25.09.2023 - 4104,61грн. (у тому числі ПДВ) на рахунок КП "Сучасне місто".

Тобто, сторони узгодили сплату суми 78500,80грн. розстрочити частинами, термін розстрочення встановлено з вересня 2023 по 25.02.2025.

В подальшому, на підставі додаткової угоди від 16.04.2024 до договору N2647Ф/В9/23 від 13.09.2023 (т.1 а.с.17) внесені зміни до договору, якими встановлено строк погашення заборгованості з 25.06.2024 по 25.11.2025, та викладено пункти 3 та 5 в наступній редакції:

"3. Сторона 2 зобов`язується сплатити рівними частинами у безготівковій формі на рахунок КП "Сучасне місто" суму, зазначену у п.2 цього договору, протягом 18 місяців, але не пізніше 25.11.2025.

5. Сторона 2 сплачує суму коштів, зазначену у п.2 цього договору, у вересні 2023 - 8723,00грн. з ПДВ, у жовтні 2023 - 4105,00грн. з ПДВ, а у подальшому у вигляді щомісячного платежу у розмірі 3648,48грн. з ПДВ до 25 числа кожного місяця починаючи з червня 2024 на рахунок КП "Сучасне місто".

Тобто, сторонами були внесені зміни, за якими встановлений інший період погашення заборгованості з 25.06.2024 по 25.11.2025.

Проте, з 25.06.2024 по 01.10.2024 згідно з погодженим графіком погашення боргу відповідачем заборгованість у розмірі 14593,92грн. сплачена не була, що стало підставою для звернення КП "Сучасне місто" до господарського суду Харківської області з відповідним позовом про стягнення, в тому числі заборгованості за договором N 2647Ф/В9/23 від 13.09.2023 в розмірі 14593,92грн., пені в розмірі 717,56грн., інфляційних в сумі 207,96грн. та 3% річних в сумі 81,64грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.05.2025, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2025 у справі N922/3757/24 позовні вимоги Комунального підприємства "Сучасне місто" задоволено частково та стягнуто з відповідача заборгованість за договором N2647Ф/В9/23 від 13.09.2023 в розмірі 14593,92грн., інфляційні в сумі 207,96грн. та 3% річних в розмірі 81,64грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач вказував, що оскільки дія договору була продовжена на підставі додаткової угоди, а судом в межах справи N922/3757/24 стягнуто лише частину наявної заборгованості за період з 25.06.2024 по 01.10.2024 за договором N 2647Ф/В9/23, за період з 01.11.2024 по 25.11.2025 у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором, в останнього виникла заборгованість в розмірі 51078,88грн.

За змістом положень статей 626, 627, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В даному випадку, при укладенні договору про добровільне відшкодування плати за фактичне користування окремим елементом благоустрою N2647Ф/В9/23 від 13.09.2023 сторонами погоджено розмір щомісячних платежів, доказів наявності спору з вказаного питання матеріали справи не містять.

Проте, відповідачем не надано доказів погашення спірної заборгованості в розмірі 51078,88грн.

Щодо доводів апелянта про відсутність можливості ведення господарської діяльності в спірний період з підстав дії форс - мажорних обставин спричинених військовою агресією Російської Федерації та безпекової ситуації в місті Харкові, які в силу приписів частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомими та не потребують доказуванню, судова колегія зазначає, що за умовами укладеного між сторонами договору N2647Ф/В9/23 необхідність внесення плати за фактичне користування окремим елементом благоустрою не ставиться у залежність від здійснення/нездійснення комерційної діяльності чи від наявності/відсутності прибутку відповідача.

Обов`язок щодо проведення оплати визначається лише самим фактом розташування на елементі благоустрою тимчасової споруди, яка належить відповідачу.

Крім того, як вірно встановлено господарським судом першої інстанції, відповідачем не надано доказів на підтвердження тих обставин, що в спірний період окремий елемент благоустрою ним не використовувався, а саме, що належна йому тимчасова споруда не знаходилась на окремому елементі, щодо якого укладено договір.

Окрім викладеного, судова колегія зазначає, що відповідно до частин 1, 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

В пункті 1 частини 1 статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за конкретних умов господарської діяльності.

Тобто ознаками форс-мажорних обставин є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність (схожий висновок викладено в пункті 6.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі N 910/7495/16).

Разом з тим форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Тобто мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (схожий правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2019 у справі N 917/1053/18, від 30.11.2021 у справі N 913/785/17, від 25.01.2022 у справі N 904/3886/21, від 30.05.2022 у справі N 922/2475/21, від 31.08.2022 у справі N 910/15264/21).

Колегія суддів зауважує, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними. В тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати України шляхом видачі сертифіката (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі N904/3886/21).

Таким чином, ознаками форс-мажорних обставин є те, що вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов`язанням окремо.

Відповідно до статті 6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за особистим зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та / чи іншим зобов`язанням / обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що сам факт введення воєнного стану не може вважатись належною правовою підставою для невиконання зобов`язань. А обставини, які виникли у зв`язку з війною, мають безпосередньо впливати на неможливість контрагента виконати свій обов`язок, отже сторона, яка посилається на вказану обставину повинна довести зв`язок між неможливістю виконання зобов`язання та військовими діями.

Отже сторона, що посилається на форс-мажорні обставини, повинна надати докази за чотирма складовими події форс-мажору: подія (форс-мажорна обставина); непередбачуваність обставин; причинно-наслідковий зв`язок між обставиною (подією) і неможливістю виконання стороною своїх конкретних зобов`язань; неможливість виконання і альтернативного виконання.

Вказаних висновків дотримується Верховного Суду у постановах від 16.07.2019 у справі N 917/1053/18, від 09.11.2021 у справі N 913/20/21, від 04.10.2022 у справі N927/25/21.

Крім того, необхідно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов`язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з`ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин. Саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти наявність вказаних обставин та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору (правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 31.08.2022 у справі N910/15264/21).

В той же час, відповідачем не надано відповідних документів Торгово-промислової палати України щодо виникнення обставин непереборної сили та унеможливлення виконання зобов`язань за договором.

Крім того, колегія суддів зауважує, що договір про добровільне відшкодування плати за фактичне користування окремим елементом благоустрою N2647Ф/В9/23 від 13.09.2023 було укладено після початку повномасштабних військових дій, у зв`язку із чим, посилання апелянта на неможливість передбачити можливі перешкоди в здійсненні господарської діяльності внаслідок вказаних обставин - не відповідають обставинам виникнення між сторонами договірних відносин.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за добровільне відшкодування плати за фактичне користування окремим елементом благоустрою за договором N 2647Ф/В9/23 від 13.09.2023 у розмірі 51078, 88грн. за період з 01.11.2024 по 25.11.2025.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача збитків, пов`язаних з демонтажем кіоску без логотипу за адресою: вул. Нескорених (колишня Героїв Праці), 49, у м.Харків, у розмірі 53903,80грн. судова колегія зазначає кожна особа має право на відшкодування збитків, завданих порушенням її цивільного права (частина 1 статті 22 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено інше (частина 3 статті 22 Цивільного кодексу України).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, зобов`язаний відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків доказується кредитором.

Загальні підстави деліктної відповідальності закріплені в статті 1166 Цивільного кодексу України: майнова шкода відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Для звільнення від відповідальності така особа повинна довести відсутність своєї вини (частина 2 статті 1166 Цивільного кодексу України).

Усталеною є правова позиція Верховного Суду про те, що для застосування такої санкції, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: (а) протиправна поведінка; (б) збитки; (в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками; (г) вина. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.10.2018 у справі N908/2261/17, від 30.06.2022 у справі N 916/1466/21, від 04.07.2023 у справі N910/7511/20).

Обов`язок доказування наявності збитків, їх розміру, протиправності поведінки заподіювача та причинного зв`язку між такою поведінкою та збитками покладається на позивача (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі N 908/2261/17).

Важливим елементом доказування є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони - слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність є причиною, а збитки - наслідком такої протиправної поведінки. Задоволення позову на підставі абстрактної можливості настання шкоди, без конкретних доказів її реального заподіяння, є неприпустимим.

Суд, розглядаючи спір про стягнення витрат на демонтаж тимчасової споруди торговельного призначення, наголошує, що сам факт невиконання відповідачем зобов`язання щодо демонтажу та звільнення земельної ділянки не є достатнім для стягнення понесених позивачем витрат як збитків - позивач зобов`язаний довести реальність витрат, їх розмір та прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача і понесеними витратами.

Як було зазначено вище, 16.04.2024 між Комунальним підприємством "Сучасне місто" (надалі - виконавець) та фізичною особою-підприємцем Ковтун Т.В. (надалі - замовник) було укладено договір N5033/К4/24 тимчасового користування окремим елементом благоустрою комунальної власності для розміщення тимчасових об`єктів підприємницької та іншої діяльності для розміщення кіоску без логотипу з функціональним призначенням інше функціональне призначення (тимчасові споруди, що не увійшли до жодної з представлених категорії), площею 28,35кв.м за адресою: вул.Героїв Праці, 49, м.Харків (надалі - договір N5033/К4/24 т.1 а.с.12-14) строком дії з 01.03.2024 по 28.02.2025 (включно) (пункт 8.1 договору).

Згідно з пунктом 7.1.5 договору N5033/К4/24 дія договору припиняється в разі односторонньої відмови виконавця від договору.

За умовами пунктів 7.2, 7.2.1 договору N5033/К4/24 виконавець має право відмовитися від договору в односторонньому порядку та вимагати звільнення та повернення елемента благоустрою, якщо замовник не вносить плату, визначену згідно з розділом 4 цього договору, протягом двох місяців поспіль або має заборгованість, що еквівалентна двомісячному розміру плати, передбаченої цим договором.

Виконавець повідомляє замовника про намір в односторонньому порядку відмовитися від договору за 14 календарних днів до прийняття такого рішення. Письмове повідомлення виконавця про припинення (розірвання) договору чи відмову від договору вважається одержаним замовником, якщо, зокрема, це повідомлення надіслано на адресу замовника виконавцем поштою рекомендованим листом із повідомленням про вручення поштового відправлення адресату. Таке повідомлення надсилається за адресою місцезнаходження замовника, зазначеною в договорів, або за адресою, за якою здійснено реєстрацію замовника юридичної особи чи фізичної особи-підприємця (п.7.3 договору).

30.10.2024 керуючись п.п.7.1, 7.2, 7.2.1 договору виконавцем (позивачем) було направлено на адресу замовника (відповідача) повідомлення N6604/0/967-24 та через 14 днів припинено дію договору N5033/К4/24 від 16.04.2024 в односторонньому порядку з 14.11.2024 (т.1 а.с.53), що також встановлено рішенням господарського суду Харківської області від 05.05.2025, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2025 у справі N 922/3757/24.

Таким чином, дію договору тимчасового користування елементом благоустрою комунальної власності для розміщення тимчасових об`єктів підприємницької та іншої діяльності N5033/К4/24 від 16.04.2024 припинено з 14.11.2024.

Пунктом 9.1. договору N5033/К4/24 встановлено, що після припинення дії договору замовник у 10-денний строк звільняє елемент від об`єкта та приводить його у стан, не гірший порівняно за той, що існував до укладення цього договору та повертає елемент виконавцю. Окремий елемент благоустрою вважається повернутим після його фактичного звільнення замовником, що підтверджується наданими замовником до виконавця доказами (пункт 9.1.1. договору N5033/К4/24).

Крім того, пунктом 5.3.16. договору N5033/К4/24 також передбачено обов`язок замовника (відповідача) протягом 10 календарних днів після припинення дії договору з будь-яких підстав демонтувати об`єкт, звільнити та передати КП "Сучасне місто" елемент благоустрою з приведенням його у придатний до виконання стан.

Проте, відповідачем в порушення вимог пунктів 5.3.16, 9.1. договору N5033/К4/24 не було здійснено заходів щодо демонтажу кіоску без логотипу, площею 28,35 кв.м., розташованого за адресою: вул. Нескорених (колишня Героїв Праці), 49, у м. Харкові, що є порушенням договірного зобов`язання у розумінні ст. 610 ЦК України.

Отже, факт протиправної бездіяльності відповідача позивачем доведений та визнається судом встановленим.

Разом з тим, судова колегія зазначає, що наявність протиправної поведінки є лише одним з чотирьох необхідних елементів складу правопорушення і сама по собі не тягне задоволення позову про відшкодування збитків - необхідна сукупність усіх елементів.

Пунктом 9.2. Положення про тимчасове користування окремими елементами благоустрою комунальної власності для розміщення малих архітектурних форм та тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного та іншого призначення на території міста Харкова встановлено, що у випадку невиконання замовником пункту 9.1 договору щодо добровільного демонтажу об`єкта та звільнення елемента такий об`єкт може бути демонтовано виконавцем самостійно або із залученням третіх осіб. У такому разі демонтований об`єкт повертається замовнику після компенсації витрат, пов`язаних із демонтажем, транспортуванням та зберіганням об`єкта.

Комунальне підпроємство "Сучасне місто" відповідно до рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради від 04.12.2023 N 634 визначено виконавцем робіт зі звільнення території міста Харкова від самовільно (незаконно) встановлених об`єктів та покинутих транспортних засобів шляхом демонтажу, транспортування їх до місця зберігання та приведення звільненої території в придатний для подальшого використання стан за рахунок власних коштів.

На виконання рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради N 205 (п.1) від 30.04.2025 та заявки Департаменту з інспекційної роботи Харківської міської ради N 3691/0/226-25 від 23.05.2025 щодо необхідності проведення демонтажу за вищевказаною адресою, КП "Сучасне місто" 23.09.2025 було демонтовано зазначений кіоск без логотипу та перевезено до КП "Харківводоканал" на майданчик для зберігання у відповідності до вимог Правил благоустрою території міста Харкова, затверджених рішенням Харківської міської ради від 16.11.2011 N 504/11.

Як зазначав позивач, розмір витрат на проведення робіт, пов`язаних з демонтажем склав 53903,80грн., що підтверджується доданими до позовної заяви калькуляцією розрахунку проведення демонтажних робіт, рахунком на оплату від 30.09.2025, платіжну інструкцію від 02.10.2025 N1245, актом надання послуг від 30.09.2025 N56 та специфікацією до нього, актом прийому - передачі самовільно розміщених об`єктів та/або їх конструктивних елементів від 23.09.2025 (т.1 а.с.9, 24-28).

Дослідивши вказані вище документи в їх сукупності, колегія суддів зазначає, що такі докази не є достатніми для доведення розміру збитків, завданих порушенням зобов`язання, з огляду на те, що вказаний розмір в силу приписів частини 2 статті 623 Цивільного кодексу України визначається з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення вимоги або на день пред`явлення позову. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Проте, позивачем не було надано доказів відповідності вартості робіт ринковим цінам на демонтаж, транспортування та зберігання аналогічних об`єктів у м.Харків станом на вересень 2025 року, в тому числі: висновку суб`єкта оціночної діяльності, та порівняльного аналізу ринкових пропозицій.

Крім того, позивач не розмежував у складі заявленої суми 53903,80грн витрати на демонтаж, транспортування та зберігання об`єкта на майданчику КП "Харківводоканал".

Зі змісту доданих позивачем до позовної заяви калькуляції розрахунку проведення демонтажних робіт, рахунку на оплату від 30.09.2025, платіжної інструкції від 02.10.2025 N1245, акту надання послуг від 30.09.2025 N56 на суму 788525,00грн. та специфікацією до нього складеного між замовником КП "Сучасне місто" та ТОВ "Стройтрансавто" відповідні обставини встановити неможливо, що позбавляє суд можливості перевірити обґрунтованість кожної складової витрат та їх відповідність ринковим цінам на відповідні послуги окремо.

Окрім того, позивачем не було надано доказів на підтвердження тих обставин, що після перевезення кіоску на місце зберігання він повідомив відповідача про можливість його забрати після компенсації витрат, тобто що процедура, передбачена пунктом 9.2 Положення, була дотримана в повному обсязі, включаючи зворотне повернення об`єкта замовнику.

Отже, за наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо не доведення позивачем розміру заявлених до стягнення збитків у розумінні частини 2 статті 623 Цивільного кодексу України, що є самостійною підставою для відмови в позові.

В контексті спірних правовідносин, судова колегія також враховує, що причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним і безпосереднім наслідком поведінки завдавача шкоди. Суд при цьому повинен встановити, чи є саме протиправна поведінка відповідача тією необхідною умовою, без якої шкода не могла б настати (conditio sine qua non).

З матеріалів справи вбачається, що термін між бездіяльністю відповідача щодо добровільного демонтажу (30.10.2024 - дата направлення повідомлення про припинення дії договору N6604/0/967-24) та фактичним проведенням демонтажу позивачем (вересень 2025 року) становить майже 10 місяців.

Демонтаж тимчасового об`єкту підприємницької та іншої діяльності (кіоску без логотипу з функціональним призначенням інше функціональне призначення) було здійснено позивачем не безпосередньо з його ініціативи, як кредитора в рамках реалізації договірного права самозахисту за умовами п. 9.2 Положення, а на підставі рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради N 205 від 30.04.2025, тобто за рішенням суб`єкта владних повноважень; заявки Департаменту з інспекційної роботи Харківської міської ради N 3691/0/226-25 від 23.05.2025, тобто за ініціативою органу публічної влади,

Позивач - КП "Сучасне місто" виступав виконавцем цих робіт відповідно до рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради від 04.12.2023 N 634 про визначення підприємства виконавцем заходів зі звільнення міської території від самовільно встановлених об`єктів.

Отже, безпосередньою причиною понесення витрат є виконання позивачем публічно-правових завдань, покладених на нього органом місцевого самоврядування, а не порушення відповідачем умов конкретного цивільно-правового договору.

Між бездіяльністю відповідача і витратами позивача причинний зв`язок є не прямим (необхідним), а опосередкованим, оскільки він переривається самостійними вольовими актами третіх осіб - органів публічної влади (Виконавчого комітету Харківської міської ради та Департаменту з інспекційної роботи Харківської міської ради), без яких демонтаж у вересні 2025 року не відбувся б.

З матеріалів справи вбачається, що позивач протягом 10 місяців після припинення договору не вчиняв жодних самостійних дій в порядку реалізації права за пунктом 9.2 Положення, в тому числі не направляв відповідачу повторних вимог з зазначенням конкретного строку та дати демонтажу, не здійснював власних демонтажних заходів.

Демонтаж відбувся виключно після отримання відповідної заявки від Департаменту з інспекційної роботи Харківської міської ради, що свідчить про те, що звільнення окремого елементу благоустрою комунальної власності відбулось не з ініціативи позивача, як кредитора за договором N5033/К4/24, а внаслідок публічно-правової активності органів міської влади.

Отже, позивачем не доведено прямий причинний зв`язок між бездіяльністю відповідача та витратами на демонтаж, що є самостійною і достатньою підставою для відмови у позові в цій частині.

Відповідно до частини 2 статті 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини. Тобто вина у заподіянні шкоди презюмується, проте ця презумпція може бути спростована.

Судова колегія зазначає, що навіть якщо припустити наявність вини відповідача у понесенні позивачем витрат, необхідно враховувати принцип розумного зменшення збитків (mitigation of loss), який є загальновизнаним принципом договірного права і відображений у ст. 7.4.8 Принципів міжнародних комерційних договорів UNIDROIT (2016), а також у загальних засадах добросовісності та розумності (ч. 3 ст. 13, ст. 3 ЦК України).

Зміст цього принципу полягає у тому, що потерпіла сторона не може вимагати відшкодування тієї частини збитків, яких вона могла розумно уникнути, вживши своєчасних заходів. Верховний Суд у Постанові від 22.09.2021 у справі N 916/1889/20 підтвердив застосовність цього принципу у вітчизняному господарському праві.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач протягом понад 10 місяців після припинення договору (листопад 2024 - вересень 2025) не скористався очевидними та доступними правовими механізмами захисту свого права - не звернувся до суду з позовом про зобов`язання відповідача демонтувати об`єкт у натурі (ст. 16, ч. 5 ст. 216 Цивільного кодексу України); не направляв відповідачу вимог із зазначенням конкретних строків і попередженням про примусовий демонтаж за рахунок боржника; не встановлював меж своїх майбутніх витрат на демонтаж шляхом попереднього отримання кількох порівняльних цінових пропозицій.

Право позивача здійснити примусовий демонтаж виникає не автоматично з факту порушення договору, а лише після дотримання передбаченої Положенням та договором процедури.

Пункт 9.2 Положення передбачає, що об`єкт може бути демонтовано виконавцем лише у разі невиконання умов договору щодо добровільного демонтажу - тобто цей механізм є субсидіарним і застосовується після того, як боржнику надано реальну можливість виконати обов`язок самостійно.

Проте, позивачем не було надано доказів на підтвердження тих обставин, що після спливу 10-денного строку для добровільного демонтажу (тобто після 24.11.2024) він направляв відповідачу будь-які повторні вимоги або повідомлення у зв`язку із невиконанням п. 5.3.16 договору; відповідач був повідомлений про конкретну заплановану дату примусового демонтажу (23.09.2025) та про залучення ТОВ "Стройтрансавто" як підрядника; відповідач відмовився від добровільного виконання обов`язку після отримання такого повідомлення; після проведення демонтажу позивач повідомив відповідача про можливість отримати демонтований об`єкт після компенсації витрат, як це передбачено п. 9.2 Положення.

Отже, відсутність зазначених доказів свідчить про те, що позивач не дотримався передбаченої договором та Положенням процедури реалізації права на примусовий демонтаж, у зв`язку із чим, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов`язані з демонтажем кіоску без логотипу за адресою: вул. Нескорених (колишня Героїв Праці), 49, у м.Харків, у розмірі 53903,80грн.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтями 76, 77, 78 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 28.05.2026 у справі N922/4462/25 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правильним вирішенням справи, у зв`язку з чим апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Ковтун Тамари Володимирівни залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Сучасне місто" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 28.05.2026 у справі N922/4462/25 залишити без змін.

Повна постанова складена 20.07.2026.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження постанови передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя С.Ч. Жельне

Суддя П.В. Тихий