Постанова від 26 травня 2026 р. у справі №910/14408/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2026 р. Справа№ 910/14408/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Колесника Р.М.

суддів: Мальченко А.О.

Сковородіної О.М.

при секретарі судового засідання: Пічкур А.О.

за участю представників учасників справи: згідно з протоколом судового засідання

розглянув у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Смілаенергопромтранс»

та

апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець»

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2026 (повний текст рішення складено 25.02.2026)

у справі № 910/14408/25 (суддя - Грєхова О.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Смілаенергопромтранс»

до Державного підприємства «Гарантований покупець»

прo стягнення 6956500,63 гривень

Короткий зміст позовних вимог

ТОВ «Смілаенергопромтранс» (надалі також позивач, продавець) звернулось в Господарський суд міста Києва із позовом до ДП «Гарантований покупець» (надалі також відповідач, покупець) про стягнення 6956500,63 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем неналежним виконанням відповідачем свого обов`язку щодо оплати купленої електричної енергії, виробленої за «зеленим» тарифом згідно з договором № 6323/02 від 17.08.2010 (надалі також Договір).

Короткий зміст судового рішення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2026 позов задоволено частково, присуджено до стягнення з ДП «Гарантований покупець» на користь ТОВ «Смілаенергопромтранс» основну заборгованість у розмірі 6628141,42 гривень, 3% річних у розмірі 122321,00 гривень, інфляційні втрати в розмірі 204773,81 гривень та судовий збір в розмірі 83462,83 гривень.

Рішення суду першої інстанції мотивоване наступним:

- заявлені позивачем вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 6628141,42 гривень підлягають задоволенню в зв`язку з настанням строку кінцевого розрахунку та відсутності доказів сплати відповідачем такої заборгованості, в тому числі в процесі розгляду справи;

- дослідивши здійснений позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат, з огляду на ненадання відповідачем власного контррозрахунку, суд першої інстанції встановив, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних в розмірі 122321,00 гривень та інфляційні втрати в розмірі 204773,81 гривень, оскільки при обрахунку інфляційних втрат, позивачем неправильно визначено суму заборгованості, що існувала у відповідача в період з 09.06.2025 по 01.11.2025.

Короткий зміст апеляційних скарг

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ «Смілаенергопромтранс» звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення суду першої інстанції в частині стягнення інфляційних втрат та викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції: «Позов задовольнити. Стягнути з ДП »Гарантований покупець» на користь ТОВ «Смілаенергопромтранс» заборгованість у розмірі 6628141,42 гривень, 3% річних у розмірі 122321,00 гривень, інфляційні втрати в розмірі 206038,21 гривень та витрати по сплаті судового збору в розмірі 83478,01 гривень».

Обґрунтовуючи вищевказану апеляційну скаргу, ТОВ «Смілаенергопромтранс» зазначає про те, що суд першої інстанції помилково після власного перерахунку інфляційних втрат відмовив у стягненні 1264,40 гривень інфляційних втрат. Так, Господарський суд міста Києва при розрахунку інфляційних втрат за період з 09.06.2025 по 01.11.2025, на відміну від позивача після часткового погашення боргу ДП «Гарантований покупець» брав для розрахунку суму основного боргу, а не суму основного боргу, помноженої на індекс інфляції.

Також, не погоджуючись з прийнятим рішенням, ДП «Гарантований покупець» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи вищевказану апеляційну скаргу, ДП «Гарантований покупець» зазначає наступне:

- судом першої інстанції не надано належної оцінки особливостям регулювання зобов`язань відповідно до п. 11.4 Порядку № 641 (в редакції з 26.01.2024);

- станом на 04.12.2025 позивач мав перед відповідачем заборгованість у розмірі 3903733,48 гривень, котра складається з 3873279,91 гривень суми неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та 30453,57 гривень за послугу з відшкодування вартості відхилення, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягали задоволенню, адже в відповідача є всі правові підстави для зменшення наявного розміру заборгованості перед ТОВ «Смілаенергопромтранс» на суму 3903733,48 гривень;

- позивачем було неправильно нараховано відповідачу інфляційні втрати, зокрема ТОВ «Смілаенергопромтранс» у своєму розрахунку припустилось математичної помилки вираховуючи базу нарахувань інфляційних втрат за період 09.06.2025-01.11.2025 у сумі 6726554,753 гривень з огляду на те, що якщо від заборгованості за період 01.05.2025-08.06.2025 у сумі 7570256,39 гривень відняти сплачену суму боргу 942114,97 гривень - виходить різниця 6628141,42 гривень, а не вказані 6726554,753 гривень;

- судом першої інстанції при ухвалені оскаржуваного рішення не було враховано існування форс-мажорних обставин в межах спірних правовідносин.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

17 серпня 2010 року між ДП «Енергоринок» (далі - ДПЕ) та ТОВ «Смілаенергопромтранс» (далі - ВАД) укладено договір № 6323/02 (далі - Договір), за умовами якого ВАД зобов`язується продавати, а ДПЕ зобов`язується купувати електроенергію, вироблену ВАД, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору.

30 червня 2019 року між ДП «Енергоринок», ДП «Гарантований покупець» (далі - гарантований покупець) та ТОВ «Смілаенергопромтранс» (далі - виробник за «зеленим» тарифом») укладено Додаткову угоду № 197/01 до Договору, в якій сторони дійшли згоди в преамбулі Договору слова «Державне підприємство «Енергоринок» замінити на слова «Державне підприємство «Гарантований покупець» та замінити статті 1-10 Договору статтями 1-8 у новій редакції.

У подальшому сторонами укладено Додаткові угоди № 1873/07 від 28.12.2019, № 1350/01/20 від 05.05.2020, № 982/01/21 від 26.02.2021, № 1369/07/23 від 25.05.2023, № 1893/07/24 від 12.02.2024, № 3901/07/24 від 14.06.2024 до Договору.

Згідно з пунктом 1.1 Договору за цією угодою продавець зобов`язується продавати, а Гарантований покупець зобов`язується купувати електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії, відпущену генеруючими одиницями продавця, включеними до балансуючої групи гарантованого покупця, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та чинного законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 року № 641 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 2.1 Договору сторони визнають свої зобов`язання згідно з ЗУ «Про ринок електричної енергії», «Про альтернативні джерела енергії», Порядком, Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 307, Правилами ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року № 308, договором про участь у балансуючій групі Гарантованого покупця та керуються їх положеннями і положеннями чинного законодавства України при виконанні цього Договору.

У пункті 2.2 Договору визначено, що купівля-продаж електричної енергії за цим Договором здійснюється за умови включення генеруючих установок продавця до балансуючої групи Гарантованого покупця.

Згідно пунктів 2.3, 2.4 Договору продавець здійснює продаж електричної енергії Гарантованому покупцю за встановленим Регулятором для кожної генеруючої одиниці «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до нього, та іншими цінами, у випадках, передбачених Законом України «Про ринок електричної енергії» та Порядком, у національній валюті України.

Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця у розрахунковому місяці, визначається відповідно до Порядку.

Відповідно до пунктів 3.1-3.3 Договору обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається на підставі даних комерційного обліку. Наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до Порядку.

Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електричну енергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця, з урахуванням ПДВ. Гарантований покупець та продавець при виникненні взаємно однорідної заборгованості мають право за взаємною згодою проводити зарахування зустрічних однорідних вимог, що оформлюється сторонами в установленому законодавством порядку.

Оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців у розрахунковому місяці, формування актів купівлі-продажу електричної енергії здійснюються відповідно до Порядку.

У пункті 4.4 Договору унормовано, що відповідач зобов`язаний здійснювати купівлю та продаж електричної енергії в обсязі, визначеному відповідно до Порядку, та своєчасно і в повному обсязі здійснювати розрахунки за куплену у продавця електричну енергію.

У Додатковій угоді № 3901/07/24 від 14.06.2024 до Договору сторони дійшли згоди про призупинення дії Договору щодо генеруючих одиниць продавця ЕІС типу W62W340511485349H з дня набрання чинності цією додатковою угодою.

Також, сторони погодили, що з дня набрання чинності цією додатковою угодою призупиняється виконання зобов`язань сторін щодо генеруючих одиниць продавця ЕІС типу W62W340511485349H в частині:

- купівлі-продажу електричної енергії, виробленої продавцем;

- оплати внесків для створення спеціального (цільового) фонду, призначеного для покриття арбітражних витрат гарантованого покупця.

У той же час, за умовами пункту 3 Додаткової угоди № 3901/07/24 від 14.06.2024 до Договору, призупинення дії Договору не звільняє сторони від належного виконання зобов`язань за період перебування в балансуючій групі гарантованого покупця, зокрема щодо здійснення гарантованим покупцем розрахунків перед продавцем, виконання продавцем зобов`язань щодо оплати внесків для створення спеціального (цільового) фонду, призначеного для покриття арбітражних витрат гарантованого покупця, сплати за спожиту електроенергію, а також підписання актів купівлі-продажу електричної енергії та актів коригування до них за всі розрахункові періоди перебування в балансуючій групі гарантованого покупця.

На виконання умов Договору сторонами складено та підписано Акт купівлі-продажу електричної енергії від 30.06.2024 за червень 2024 року на суму 20965825,19 гривень.

У свою чергу, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг постановою № 529 від 08.04.2025 (дата оприлюднення - 10.04.2025) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої відповідачу, зокрема у червні 2024 року.

Позиція суду апеляційної інстанції

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені ДП «Гарантований покупець» та ТОВ «Смілаенергопромтранс» у апеляційних скаргах на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2026 та заперечення на них, викладені у відповідних відзивах на апеляційні скарги, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

З огляду на фактичні обставини справи, колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини щодо стягнення боргу за поставлену електричну енергію та застосування наслідків прострочення виконання грошових зобов`язань, регулюються нормами ЦК України та ГК України (норми якого були чинними на час виникнення спірних правовідносин), ЗУ «Про ринок електричної енергії» та відповідними підзаконними нормативними актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з вимогами ст. 714 цього ж кодексу за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму їх використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Статтею 62 ЗУ «Про ринок електричної енергії» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначені спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, до яких належить забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії. Спеціальні обов`язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії покладаються, зокрема, на гарантованого покупця.

Відповідно до частини другої, п`ятої статті 65 цього ж закону гарантований покупець зобов`язаний купувати у суб`єктів господарювання, яким встановлено «зелений» тариф, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії за встановленим їм «зеленим» тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування «зеленого» тарифу, або строку дії підтримки, якщо такі суб`єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця (2). Гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за «зеленим» тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами (5).

Відповідно 11.4. Порядку № 641 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, - 26.01.2024) гарантований покупець забезпечує проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги з забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці. При визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за «зеленим» тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем належно виконано свої зобов`язання щодо поставки електроенергії відповідачу, водночас відповідач за поставлену електроенергію розрахувався не в повному обсязі, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем за червень 2024 року у сумі 6628141,42 гривень.

Отже, враховуючи, що відповідач свої зобов`язання за договором в повному обсязі не виконав та факт наявності заборгованості ним у процесі розгляду справи не був спростований, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильних та обґрунтованих висновків щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог позивача про стягнення основного боргу.

При цьому, заперечення ДП «Гарантований покупець» щодо ненадання місцевим господарським судом належної оцінки особливостям регулювання зобов`язань відповідача відповідно до п. 11.4. Порядку (в редакції з 26.01.2024), колегія суддів вважає в повній мірі необґрунтованими та безпідставними, оскільки пункт 11.4. Порядку № 641 не містить у будь-якій формі положень чи застереження про те, що у випадку неотримання коштів гарантованим покупцем від оператора системи розподілу, строк виконання остаточного розрахунку гарантованого покупця з продавцем за «зеленим» тарифом не настає чи відкладається на строк до моменту надходження відповідних коштів в межах договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, а отже очевидним є те, що обов`язок ДП «Гарантований покупець» щодо оплати вартості за поставлену електричну енергію жодним чином не обумовлюється фактом оплати оператором системи розподілу спожитих ним послуг.

У цій частині доводів апеляційної скарги, колегія суддів наголошує на тому, що факт неналежного виконання своїх власних зобов`язань НЕК «Укренерго», як оператором системи розподілу перед ДП «Гарантований покупець» в межах окремих правовідносин жодним чином не впливає на обов`язок відповідача виконати належним чином свої власні зобов`язання перед позивачем в межах правовідносин, які є предметом позову та спору у даній справі.

Крім того, заперечення ДП «Гарантований покупець» щодо наявності правових підстав для зменшення розміру заборгованості перед ТОВ «Смілаенергопромтранс», враховуючий борг останнього у сумі 3903733,48 гривень (3873279,91 гривень боргу з неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та 30453,57 гривень борг за послуги з відшкодування вартості відхилення), колегія суддів також вважає необґрунтованими та безпідставними, з огляду на наступне.

Положеннями п. 3.2. Договору передбачено, що гарантований покупець та продавець при виникненні взаємно однорідної заборгованості мають право за взаємною згодою проводити зарахування зустрічних однорідних вимог, що оформлюється сторонами в установленому законодавством порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 601 цього ж кодексу передбачено, що зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги (1). Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін (2).

Отже, як і положення законодавства так і умови самого договору надають право відповідачу за згодою позивача припинити власні зобов`язання перед позивачем в межах спірних правовідносин зарахуванням зустрічних однорідних вимог шляхом звернення до свого контрагента із відповідною заявою.

Водночас, жодних належних та достатніх доказів наявності факту зменшень відповідачем своїх зобов`язань перед позивачем в межах спірних правовідносин шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у сумі 3903733,48 гривень (3873279,91 гривень боргу з неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та 30453,57 гривень борг за послуги з відшкодування вартості відхилення), скаржником до суду не надано, а при цьому факт проведення такого зарахування заперечується безпосередньо позивачем.

Щодо наявності форс-мажорних обставин в межах спірних правовідносин, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 617 ЦК України унормовано, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Із наведених приписів законодавства вбачається, що форс-мажорні обставини можуть не лише унеможливлювати виконання зобов`язання в цілому, а й обумовлювати неналежне виконання зобов`язання, в тому числі прострочення його виконання.

Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за конкретних умов господарської діяльності. Тобто ознаками форс-мажорних обставин є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність (пункт 6.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16).

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (аналогічний висновок викладено в пункті 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20).

Разом з тим форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Тобто мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (схожий правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).

При цьому в постанові Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 зазначено, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

У постанові від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21 Верховний Суд виснував, що між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов`язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 та від 07.06.2023 у справі № 906/540/22).

Статтею 141 ЗУ «Про торгово-промислові палати в Україні» передбачено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Як на підставу для звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язання відповідач посилається на відкритий лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що наведений лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) саме за укладеним між сторонами договором, а матеріали справи не містять відповідного сертифіката Торгово-промислової палати, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за договором, який би і підтверджував неможливість виконання відповідачем зобов`язань з оплати електроенергії.

При цьому, обставина введення на території України воєнного стану, враховуючи наявність відкритого листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 про засвідчення форс-мажорних обставин, не є автоматичною підставою для звільнення особи від відповідальності за неналежне виконання умов договору.

В свою чергу, відповідачем не було надано сертифікату про форс-мажорні обставини, який би встановлював наявність форс-мажорних обставин саме за договором № 6323/02 від 17.08.2010.

Верховний Суд в постанові від 25.01.2022 № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними; (3) для конкретного випадку.

Необхідною умовою є наявність причинно-наслідкового зв`язку між неможливістю виконання договору та обставинами непереборної сили. Стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, а саме їх здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Отже, окрім наявності обставин непереборної сили, для звільнення від відповідальності за повне чи часткове невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе за договором зобов`язань відповідач має довести, що саме введення воєнного стану стало причиною неможливості виконання ним обов`язків з оплати поставленої електричної енергії, проте жодних належних доказів на підтвердження вказаних обставини відповідачем до матеріалів справи долучено не було.

Заперечення ДП «Гарантований покупець» щодо неправильного здійснення позивачем розрахунку нарахованих інфляційних втрат враховуючи закладення у розрахунок математичної помилки у вирахувані бази нарахування інфляційних втрат за період 09.06.2025-01.11.2025 у сумі 6726554,753 гривень був у повній мірі сприйнятий судом першої інстанції з огляду на що у оскаржуваному судовому рішенні місцевий господарський суд присудив до стягнення з відповідача інфляційні втрати в розмірі 204773,81 гривень, оскільки при обрахунку інфляційних втрат, позивачем неправильно визначено суму заборгованості, що існувала у відповідача в період з 09.06.2025 по 01.11.2025.

При цьому, враховуючи те, що саме вищевказані висновки суду першої інстанції покладенні в основу обґрунтування ТОВ «Смілаенергопромтранс» своєї апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливим та необхідним відповісти на вищевказані аргументи ДП «Гарантований покупець» у аспекті розгляду апеляційної скарги позивача.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В частині першій статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стягнення інфляційних і процентів річних, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди (постанова Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19).

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведених норм закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредитору (постанови Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц, № 646/14523/15-ц, від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі № 912/48/19, від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17).

Отже, право вимоги сплати суми інфляційних втрат та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу, а тому, враховуючи, що відповідач у повному обсязі не здійснив оплату проданої позивачем електричної енергії, позивач правомірно застосував до нього передбачені статтею 625 ЦК України заходи відповідальності.

Встановлення компетентним органом (Кабінетом Міністрів України) механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків означає, що «вартість грошей з індексом інфляції за попередній період» є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період. У математиці це називається «послідовність, утворена за певною закономірністю».

У судовій практиці часто виникають проблеми із застосуванням механізму розрахунку інфляційних збитків у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу. З огляду на таке касаційний суд вважає за доцільне роз`яснити, що при зменшенні суми боргу у конкретному місяці «А» на певну суму (до прикладу 100 грн.) до уваги береться сума боргу на початок розрахункового періоду «Х», помножена на індекс інфляції у цьому місяці (до прикладу, « і-1»), і від зазначеного добутку необхідно віднімати суму погашення (100 гривень).

Отже, у математичному викладі це можна відобразити такою формулою: «Х» * «і-1» - 100 грн = «ЗБ», де «Х» - залишок боргу на початок розрахункового періоду, «і-1» - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 гривень - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а «ЗБ» - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці).

А за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць («ЗБ» відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, і від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку, якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду («ЗБ») перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.

Отже, при зменшенні суми боргу внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником, сума погашення має відніматися не від суми основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 та постанові Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 924/534/19.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивачем в процесі визначення бази нарахування інфляційних втрат за період 09.06.2025-01.11.2025 було взято суму основної заборгованості у розмірі 7570256,39 гривень, з урахуванням індексу інфляційних втрат за попередній період, - 01.05.2025-08.06.2025, що повністю відповідає наведеному вище способу розрахунку інфляції, повністю узгоджується із вищевказаними правовими позиціями Верховного Суду, а також на переконання колегії суддів найбільш повно, комплексно та ефективно забезпечує захист майнового права та інтересу позивача від процесів знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування останнім утримуваними грошовими коштами.

Таким чином, розрахунок інфляційних втрат позивача, що був долучений ним до позовної заяви: (7570256,39+98413,33) - 942114,97 = 6726554,75, є арифметично правильним та коректним, заперечення ДП «Гарантований покупець», викладені у апеляційній скарзі щодо неправильного здійснення позивачем розрахунку нарахованих інфляційних втрат враховуючи закладення у розрахунок математичної помилки у вирахувані бази нарахування інфляційних втрат за період 09.06.2025-01.11.2025 у сумі 6726554,753 гривень безпідставними та необґрунтованими, а у свою чергу доводи ТОВ «Смілаенергопромтранс», викладені у його апеляційній скарзі обґрунтованими та правомірними.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Як передбачено ч. 1 ст. 277 цього ж кодексу підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що доводи викладені ДП «Гарантований покупець» в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку.

Водночас, враховуючи те, що доводи ТОВ «Смілаенергопромтранс», викладені у апеляційній скарзі колегія суддів вважає в повній мірі обґрунтованими та правомірними, а оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині часткової відмови у задоволенні нарахованих позивачем інфляційних втрат ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального, оскаржуване рішення підлягає зміні в апеляційному порядку з викладенням резолютивної частини в новій редакції.

Враховуючи вищевикладене та керуючись129, 269, 270, 273, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» залишити без задоволення.

2. Судовий збір за подання вищевказаної апеляційної скарги покласти на скаржника.

3. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Смілаенергопромтранс» задовольнити.

4. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2026 у справі № 910/14408/25 змінити та викласти резолютивну частину даного рішення у наступні редакції:

« 1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» (01032, місто Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27; ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Смілаенергопромтранс» (20705, Черкаська область, місто Сміла, вул. Стуса Василя, буд. 41; ідентифікаційний код 33931257) заборгованість у розмірі 6628141, 42 гривень, 122321,00 гривень 3% річних, 206038,21 гривень інфляційних втрат та витрати по сплаті судового збору в розмірі 83478,00 гривень».

5. Стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» (01032, місто Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27; ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Смілаенергопромтранс» (20705, Черкаська область, місто Сміла, вул. Стуса Василя, буд. 41; ідентифікаційний код 33931257) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3633,60 грн».

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

7. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Повний текст постанови складено і підписано 20.07.2026.

Головуючий суддя Р.М. Колесник

Судді А.О. Мальченко

О.М. Сковородіна