Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №911/497/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2026 р. Справа №911/497/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сковородіної О.М.

суддів: Горбасенка П.В.

Колесника Р.М.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гаврилівська птахофабрика"

на ухвалу Господарського суду Київської області від 28.04.2026 у справі №911/497/26 (суддя - Щоткін О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбі перспектива"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гаврилівська птахофабрика"

про визнання права іпотекодержателя,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комбі перспектива" звернулося до Господарського суду Київської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гаврилівська птахофабрика", у якій просило суд:

- визнати за ТОВ "Комбі перспектива" право іпотекодержателя щодо об`єкта нерухомого майна - Бройлерної ферми № 3 загальною площею 13 592,7 кв. м, опис: санпропускник, А, 219,0 кв. м; альтанка, Б; склад гараж, В, 52,0 кв. м; будівля трансформаторної підстанції, Г; склад, Д, 14,1 кв. м; пташник, Е, 1106,7 кв. м; пташник, Є, 1105,9 кв. м; пташник, Ж, 1107,5 кв. м; пташник, З, 1106,7 кв. м; пташник, И, 1109,0 кв. м; пташник, І, 1099,9 кв. м; пташник, Ї, 1108,3 кв. м; пташник, Й, 1107,2 кв. м; пташник, К, 1107,5 кв. м; пташник, Л, 1108,7 кв. м; пташник, М, 1109,1 кв. м; пташник, Н, 1106,7 кв. м; навіс, О; склад, П, 17,5 кв. м; огорожа, 1-3; кормові бункери, І-ХІ1; дороги, XIII; під`їздні майданчики, XIV, розташований за адресою: Київська обл., Бучанський р. (раніше - Вишгородський), с. Гаврилівка, Квартал, 3, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 390159932218 - як такого, що виникло в силу закону у зв`язку з його продажем з відстроченням платежу (в кредит) за Договором купівлі-продажу № 1703 від 31.10.2025;

- визнати, що Бройлерна ферма № 3 загальною площею 13 592,7 кв. м, опис: санпропускник, А, 219,0 кв. м; альтанка, Б; склад гараж, В, 52,0 кв. м; будівля трансформаторної підстанції, Г; склад, Д, 14,1 кв. м; пташник, Е, 1106,7 кв. м; пташник, Є, 1105,9 кв. м; пташник, Ж, 1107,5 кв. м; пташник, З, 1106,7 кв. м; пташник, И, 1109,0 кв. м; пташник, І, 1099,9 кв. м; пташник, Ї, 1108,3 кв. м; пташник, Й, 1107,2 кв. м; пташник, К, 1107,5 кв. м; пташник, Л, 1108,7 кв. м; пташник, М, 1109,1 кв. м; пташник, Н, 1106,7 кв. м; навіс, О; склад, П, 17,5 кв. м; огорожа, 1-3; кормові бункери, І-Х1І; дороги, XIII; під`їздні майданчики, XIV, розташований за адресою: Київська обл., Бучанський р. (раніше - Вишгородський), с. Гаврилівка, Квартал, 3, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 390159932218, є обтяженою іпотекою (іпотека в силу закону) на користь позивача в забезпечення виконання відповідачем зобов`язання зі сплати ціни за договором у розмірі 8973000 грн - до моменту повного виконання такого зобов`язання.

Господарський суд Київської області ухвалою від 02.03.2026 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та вирішив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження із проведенням підготовчого засідання.

ТОВ «Гаврилівська птахофабрика» подало зустрічний позов, у якому просило суд внести зміни до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 31.10.2025, укладеного між ТОВ «Комбі Перспектива» та ТОВ «Гаврилівська Птахофабрика», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ігнатовою Г.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 1703, в частині строку оплати ціни договору, а саме викласти підпункт 2.2 пункту 2 Договору в такій редакції: « 2.2. Покупець зобов`язується сплатити Ціну Нерухомого майна після зняття обмежень та заборон, застосованих постановою Окружного суду Лімасола (Республіка Кіпр), яка видана 13.02.2026, складена 19.02.2026, номер заяви до подання позову: 3/2026, за позовом ДІМАСК ХОЛІНГ ЛТД [DIMASK HOLDING LTD] (НЕ 446065, Лімасол), та СКАФІЛІ ЛТД [SKAFILI LTD] (НЕ 475096, Ларнака) до відповідачів: 1) АВІ ІНВЕСТМЕНТ ГРУП ЛД [AVY INVESTMENT GROUP LTD] (НЕ 360191, Лімасол) та 2) ДНІРО АГРО АЛЬЯНС ЛІД [DNIPRO AGRO ALLIANCE LTD] (НЕ 343787, Лімасол), а саме не пізніше 2 (двох) місяців після набрання законної сили відповідним судовим актом - одним або декількома платежами шляхом прямого банківського переказу на банківський рахунок Продавця, реквізити якого Продавець повідомить Покупцю у письмовій формі протягом 1 (одного) місяця з моменту зняття указаних обмежень».

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.04.2026 у справі №911/497/26 повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «Гаврилівська птахофабрика» зустрічний позов від 23.04.2026 разом із доданими до нього документами.

В обгрунтування ухвали суд першої інстанції вказав, що ТОВ «Гаврилівська птахофабрика» звернулося до Господарського суду Київської області із зустрічним позовом із порушенням строку, встановленого частиною першою статті 180 ГПК України.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, скаржник, у встановлений процесуальним законом строк, через підсистему "Електронний суд" звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, справу повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про прийняття зустрічного позову.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до наступного.

На думку апелянта, суд першої інстанції допустив надмірний формалізм, оскільки підготовче провадження у справі не завершено, а саме на цій стадії вирішуються питання прийняття зустрічного позову та концентрації спору.

Скаржник наголошує, що суд першої інстанції не врахував, що справа розглядається за правилами загального позовного провадження, а підготовче провадження на момент подання зустрічного позову не було завершене.

При цьому, прийняття зустрічного позову на стадії незавершеного підготовчого провадження не створювало непереборних перешкод для розгляду справи, не порушувало балансу прав сторін і, навпаки, дозволяло б уникнути паралельного провадження між тими самими сторонами щодо того самого договору.

Крім того, апелянт звертає увагу на те, що судом першої інстанції не враховано, що підставою зустрічного позову є заборони, встановлені постановою Окружного суду м. Лімасол (Республіка Кіпр).

Скаржник зазначає, що про існування зазначеної постанови та встановлених нею обмежень позивачу за зустрічним позовом стало відомо лише від його материнської компанії після спливу строку, встановленого судом для подання відзиву на первісний позов, внаслідок чого позивач за зустрічним позовом був об`єктивно позбавлений можливості реалізувати своє процесуальне право на подання зустрічного позову у встановлений судом строк. За твердженням апелянта, суд першої інстанції не надав жодної оцінки цим обставинам, хоча саме вони є визначальними для вирішення питання про прийняття зустрічного позову в межах підготовчого провадження.

На думку відповідача, зустрічний позов тісно пов`язаний з первісним позовом, його неприйняття порушує право на доступ до правосуддя та суперечить принципам ефективності захисту і процесуальної економії.

Первісний позов прямо ґрунтується на твердженні про настання наслідків несплати ціни за договором, а зустрічний позов про зміну строку оплати безпосередньо пов`язаний із предметом первісного позову. Обидва позови виникли з однакових правовідносин, ґрунтуються на одному договорі, стосуються одного майна, ціни договору та зобов`язань за цим Договором. Відтак, спільний розгляд таких вимог відповідає принципу процесуальної економії, запобігає ухваленню потенційно суперечливих судових рішень та забезпечує повне вирішення спору між сторонами в межах одного провадження.

Апелянт підкреслює, що вирішення питання щодо зміни строку оплати безпосередньо впливає на визначення змісту забезпеченого іпотекою зобов`язання та, відповідно, на можливість і обсяг задоволення первісного позову. Таким чином, без вирішення вимог зустрічного позову неможливо належним чином встановити істотні умови іпотеки, вимоги про визнання якої є предметом первісного позову, що свідчить про тісний взаємозв`язок позовів та обумовлює необхідність їх спільного розгляду, однак суд першої інстанції не надав належної оцінки цим обставинам.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2026 було відкрито апеляційне провадження у справі №911/497/26 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено строк на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень, заяв/клопотань у 15 днів з моменту отримання даної ухвали.

04.06.2026 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній зазначає, що судом першої інстанції було належним чином встановлено, що відповідачем пропущено строк на подання зустрічного позову без обґрунтування поважності причин пропуску строку, крім того, відповідачем не було подано клопотання про поновлення пропущеного строку.

24.04.2026 відповідач подав зустрічний позов, при цьому не подавав заяву про поновлення пропущеного строку та не навів жодних об`єктивних причин, які б перешкоджали йому звернутися з зустрічною позовною заявою вчасно. На переконання позивача, суд першої інстанції на підставі частини 6 статті 180 ГПК України мав безальтернативний обов`язок повернути таку заяву.

Щодо тверджень апелянта про відсутність належної оцінки зустрічної позовної заяви, позивач стверджує, що предметом первісної позовної заяви є визнання права іпотекодержателя щодо об`єкта, яке виникло в силу закону, і це право виникло з моменту передання об`єкта, проданого в кредит, та існує до моменту його повної оплати відповідачем. Водночас предметом зустрічного позову є зміна строку оплати (пролонгація) за договором. На думку позивача, навіть якщо припустити зміну строку оплати, це жодним чином не нівелює факт продажу об`єкта в кредит, відтак, право іпотеки як забезпечувальний інструмент має зберігатися незалежно від того, коли саме наступає строк оплати. Крім того, як зазначається у відзиві, спільний розгляд призвів би до затягування справи, оскільки вимагав би дослідження іноземного права (Республіка Кіпр) та результатів арбітражу, що не стосується суті первісних вимог.

Позивач вважає необґрунтованими посилання відповідача на постанову Окружного суду Лімасола як на істотну зміну обставин. Представник зазначає, що позиція відповідача про те, що він нібито дізнався про постанову від 13.02.2026 лише у квітні, виглядає вкрай сумнівною та нелогічною. Позивач наголошує, що безпосереднім учасником у справі на Кіпрі є компанія DNIPRO AGRO ALLIANCE LTD, яка є одноосібним власником (100% статутного капіталу) відповідача. За твердженням автора відзиву, враховуючи такий ступінь корпоративного зв`язку та характер обмежень (що стосуються активів по всьому світу), твердження про те, що дочірнє підприємство не знало про судову заборону щодо своєї материнської компанії протягом понад двох місяців, суперечить стандартам добросовісності та звичайної ділової обачності. Це посилання, на переконання позивача, є спробою штучно створити підстави для поновлення строків, що були втрачені через власну процесуальну недбалість.

Додатково позивач вказує, що відповідач маніпулює фактом "замороження" активів, оскільки стандартна практика кіпрських судів передбачає можливість виділення коштів для виконання поточних господарських зобов`язань. Як стверджується у відзиві, відповідач та його материнська компанія не позбавлені права звернутися до суду на Кіпрі зі заявою про дозвіл на виділення коштів саме для погашення заборгованості перед позивачем, і така пасивна поведінка свідчить не про "об`єктивну неможливість", а про свідоме небажання виконувати платіж за договором.

З огляду на викладене, позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.04.2026 у справі №911/497/26 повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «Гаврилівська птахофабрика» зустрічний позов від 23.04.2026 разом із доданими до нього документами.

В обгрунтування ухвали суд першої інстанції вказав, що ТОВ «Гаврилівська птахофабрика» звернулося до Господарського суду Київської області із зустрічним позовом із порушенням строку, встановленого частиною першою статті 180 ГПК України.

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Частиною першої ст. 180 ГПК України встановлено, що заявник має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Відповідно до ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Отже, строк для подання відзиву і, відповідно, зустрічного позову встановлюється судом.

Частиною 6 ст. 180 ГПК України встановлено, що зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частини першої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику.

Частиною 5 статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно приписів ч. 3 ст. 120 виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Як встановлено судом першої інстанції, станом на 02.03.2026 відповідач не мав зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС, проте, відповідно до відповіді на запит на отримання інформації про наявність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС - відповідач зареєстрував електронний кабінет 09.03.2026.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження в справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Однак, конверт був повернутий до суду із відміткою поштової установи "закінчення встановленого терміну зберігання" від 19.03.2026.

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії суд направив стороні за належною адресою, тобто адресою місцезнаходження, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адресою реєстрації, вказаною в Єдиному державному демографічному реєстрі чи повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Інформації про іншу адресу відповідача у суду немає. Відповідач сам, у власних інтересах, повинен забезпечити належне приймання кореспонденції, яка направляється на його адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За таких обставин, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд даної справи 19.03.2026.

Відтак, останній день процесуального строку на подання зустрічного позову припадав на 03.04.2026 включно.

Зустрічний позов надійшов до суду першої інстанції 24.04.2026.

Отже, зустрічний позов є таким, що поданий з порушенням, встановленого ч. 1 ст. 180 ГПК України, строку.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги та заперечення, викладені у відзиві на неї, колегія суддів апеляційної інстанції виходить з наступного.

Апеляційний суд відхиляє доводи скаржника про те, що суд першої інстанції допустив надмірний формалізм, не прийнявши зустрічний позов на стадії підготовчого провадження.

Згідно з частиною четвертою статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду (ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно зі статтею 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Слід зазначити, що відповідно до позиції ЄСПЛ, згідно з якою право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням; такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі "Golder v. the United Kingdom" від 21.02.1975 №4451/70, пункт 57 рішення у справі "Ashingdane v. the United Kingdom" від 28.05.1985 №8225/78, пункт 37 рішення у справі "Guerin v. France" від 29.07.1998 №25201/94, пункт 96 рішення у справі "Krombach v. France" від 13.02.2001 №29731/96, пункти 53, 55 рішення у справі "Воловік проти України" від 06.12.2007 №15123/03, пункт 27 рішення у справі "Пелевін проти України" від 20.05.2010 №24402/02, пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010 №45783/05, ухвала щодо прийнятності заяви №32671/02 у справі "Скорик проти України"); такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, що може змінюватися відповідно до потреб і ресурсів суспільства; держава вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі (рішення у справах "Osman v. The United Kingdom" від 28.10.1998 №23452/94 та "Kreuz v. Poland" від 19.06.2001 №28249/95).

Згідно з положеннями ст. ст. 42, 43 ГПК України, учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Ризик настання наслідків вчинення чи невчинення процесуальних дій (ст. 13 ГПК України) покладається на сторін.

Відтак, дотримання встановлених законом або судом строків є проявом принципу правової визначеності. Забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду та не може розцінюватись як надмірний формалізм та/або порушення права на доступ до суду. Застосування наслідків пропуску строку (повернення зустрічного позову) за відсутності належних та допустимих доказів поважності причин пропуску такого строку не може вважатись порушенням права на доступ до правосуддя.

Щодо доводів апелянта про те, що підставою для подання зустрічного позову стали заборони, встановлені постановою Окружного суду м. Лімасол від 13.02.2026, про які відповідачу стало відомо лише після спливу строку на подання відзиву, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, звертаючись до суду із зустрічним позовом 24.04.2026 (поза межами встановленого строку), відповідач не порушував питання про поновлення пропущеного процесуального строку та не подавав відповідного клопотання у порядку статті 119 ГПК України.

Оскільки відповідач не ініціював процедуру поновлення строку, суд першої інстанції був об`єктивно позбавлений процесуальної можливості та підстав надавати оцінку будь-яким причинам такого пропуску (в тому числі щодо обізнаності скаржника про судові рішення іноземних юрисдикцій).

Відтак, доводи апелянта щодо наявності об`єктивних перешкод для своєчасного подання зустрічного позову відхиляються колегією суддів, оскільки вони не були і, за відсутності відповідного клопотання, не могли бути предметом розгляду в суді першої інстанції. Надання ж апеляційним судом первинної оцінки цим обставинам виходить за межі апеляційного перегляду ухвали, яка оскаржується виключно з підстав правомірного застосування судом першої інстанції наслідків пропуску процесуального строку.

Колегія суддів також відхиляє посилання апелянта на те, що первісний та зустрічний позови є взаємопов`язаними, виникають з одного договору, а тому їх спільний розгляд є обов`язковим для дотримання принципів процесуальної економії.

Взаємопов`язаність первісного та зустрічного позовів (вимоги частини 2 статті 180 ГПК України) є критерієм для об`єднання їх в одне провадження лише за умови дотримання заявником вимог щодо порядку та строків пред`явлення зустрічного позову (частина 1 статті 180 ГПК України).

Матеріально-правовий зв`язок між вимогами не нівелює обов`язку дотримання процесуальної дисципліни.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що повернення зустрічної позовної заяви не порушує право відповідача на судовий захист та не обмежує його доступ до правосуддя, оскільки не перешкоджає ТОВ «Гаврилівська птахофабрика» звернутися за захистом своїх прав чи інтересів (зокрема, з вимогою про внесення змін до договору) шляхом подання самостійного позову в загальному порядку, передбаченому ГПК України.

Відповідно до частини 1 статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 118 ГПК України).

Згідно з приписами статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Зважаючи на те, що відповідач звернувся із зустрічним позовом поза межами строку, встановленого судом, не звернувся із заявою про продовження/поновлення вказаного строку, суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про повернення зустрічної позовної заяви відповідачу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком Господарського суду Київської області про повернення зустрічної позовної заяви на підставі частини 6 статті 180 ГПК України. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому оскаржувана ухвала Господарського суду Київської області від 28.04.2026 у справі №911/497/26 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись статтями 76, 129, 269, п.1, ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гаврилівська птахофабрика" на ухвалу Господарського суду Київської області від 28.04.2026 у справі №911/497/26 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 28.04.2026 у справі №911/497/26 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Повний текст постанови складено та підписано 20.07.2026.

5. Матеріали справи №911/497/26 повернути до місцевого господарського суду.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених ст. 287 ГПК України, та у строки, встановлені ст. 288 ГПК України.

Головуючий суддя О.М. Сковородіна

Судді П.В. Горбасенко

Р.М. Колесник