Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №914/1627/26 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року Справа № 914/1627/26

місто Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі

головуючий суддя:Рим Т. Я.,

судді:Манюк П. Т.,

Прядко О. В.,

за участю секретаря судового засідання Кришталь М. Б., розглянув у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу: Товариства з обмеженою відповідальністю "Експерт систем",

на ухвалу:Господарського суду Львівської області від 03.06.2026 (повний текст ухвали складено 08.06.2026, суддя Петрашко М. М.),

у справі:№ 914/1627/26,

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Експерт систем" (надалі – ТОВ "Експерт систем", Позивач або Апелянт),

до відповідача:Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (надалі – Західне МТВ АМКУ або Відповідач),

про:визнання недійсним і скасування рішення адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №63/53-р/к від 30.04.2026 у справі № 63/5-01-55-2026.

У судовому засіданні взяли участь представники:

позивача:Булат Н. О.,

відповідача:Мудрик І. В.

I. ПРОЦЕДУРИ

Історія розгляду справи

1. ТОВ "Експерт систем" подало до Господарського суду Львівської області заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом зупинення дії рішення Західного МТВ АМКУ №63/53-р/к від 30.04.2026 у справі №63/5-01-55-2026 до набрання рішенням суду законної сили (надалі – Заява).

2. ТОВ "Експерт систем" у Заяві зазначає, що він має намір звернутися з позовом до Західного МТВ АМКУ про визнання недійсним і скасування рішення адміністративної колегії Західного МТВ АМКУ №63/53-р/к від 30.04.2026 у справі № 63/5-01-55-2026.

3. Заяву обґрунтовано тим, що зазначеним рішенням адміністративної колегії Західне МТВ АМКУ визнало ТзОВ "Експерт Систем" порушником законодавства про захист економічної конкуренції, його дії кваліфіковано як антиконкурентні узгоджені дії, що є порушенням пункту 1 частини 1 статті 50 та пункту 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", та які спотворили результати земельного аукціону. На ТОВ "Експерт систем" накладено штраф у розмірі 68'000,00 гривень. Заявник указує, що через оскаржуване рішення його автоматично внесли до реєстру порушників, що згідно з пунктом 4 частини 1 статті 17 Закону України "Про публічні закупівлі" є безумовною підставою для відсторонення підприємства від участі у будь-яких публічних торгах на 3 роки.

4. Ухвалою від 03.06.2026 місцевий суд відмовив у задоволенні Заяви.

5. Указана ухвала мотивована тим, що вжиття заходів забезпечення позову порушує приписи статті 137 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вжиті заходи забезпечення позову є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог. За таких умов забезпечення позову у такий спосіб призведе до продовження підприємством діяльності на противагу рішенню, згідно з яким така діяльність визнана протиправною, оскільки рішення органів Антимонопольного комітету України приймаються з метою припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у тому числі антиконкурентної змови під час торгів.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

6. Не погодившись із указаним рішенням, ТОВ "Експерт систем" подало апеляційну скаргу до Західного апеляційного господарського суду.

7. Ухвалою від 23.06.2026 Західний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження у справі та призначив справу до розгляду на 15.07.2026.

8. Учасники справи отримали ухвалу про відкриття апеляційного провадження у справі 23.06.2026, про що свідчать долучені до матеріалів справи довідки про доставку електронних листів (а. с. 158, 159).

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція Апелянта

9. Місцевий суд (1) не повністю з`ясував обставини, що мають значення для справи, (2) ухилився від надання правової оцінки ключовим доводам Апелянта, (3) не врахував висновків Верховного Суду та рекомендаційних роз`яснень АМК.

10. Суд першої інстанції проігнорував доводи Апелянта та помилково ототожнив забезпечення позову із вирішенням спору по суті, що ґрунтується на неправильному тлумаченні частини 11 статті 137, статті 236 Господарського процесуального кодексу України та правової природи заходів забезпечення позову.

11. Суд першої інстанції проігнорував спеціальний характер норми частини 5 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", що незалежно від інших положень, у разі наявності достатніх підстав, господарський суд може зупинити дію рішення органу АМКУ. Таким чином, суд застосував загальну норму Господарського процесуального кодексу України там, де мав застосувати спеціальний інструмент захисту в конкурентних правовідносинах.

12. Суд проігнорував та безпідставно узагальнив наслідки зупинення рішення, не розмежувавши поведінкові санкції від фінансових та репутаційних та не врахувавши рекомендаційних роз`яснень самого АМКУ від 03.07.2020 № 24-рр.

13. Висновок суду першої інстанції про ризик продовження протиправної діяльності суперечить оскаржуваному рішенню АМКУ, адже порушення стосується конкретного аукціону, який вже завершився, договір укладено та виконується. Продовження протиправної поведінки неможливе, оскільки подія (аукціон) повністю вичерпано в часі.

14. Невжиття заходів забезпечення призведе до невідворотної шкоди для Позивача (позбавлення права на участь у публічних закупівлях). Внаслідок ухвалення рішення Західного АМКУ Позивача внесено до Зведених відомостей суб`єктів господарювання, притягнутих до відповідальності. Згідно з імперативним приписом пункту 4 частини 1 статті 17 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію учасника, який протягом останніх трьох років притягувався до відповідальності за спотворення результатів тендерів.

Відзив Західного МТВ АМКУ

15. Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Апеляційна скарга фактично зводиться до незгоди заявника із чинними правовими наслідками рішення органу АМКУ та до спроби тимчасово усунути ці наслідки до розгляду спору по суті. Однак саме правомірність рішення Відділення, встановлені ним обставини та наслідки такого рішення мають бути предметом розгляду справи по суті, а не вирішуватися на стадії забезпечення позову.

16. Зупинення дії рішення Відділення у цій справі означало б, що до перевірки судом правомірності рішення по суті заявник фактично отримує той результат, за яким він має намір звернутися із позовом: рішення тимчасово не діє, не породжує правових наслідків та не враховується у правовідносинах із третіми особами.

17. Саме лише посилання на потенційну участь у публічних закупівлях не є достатньою підставою для зупинення дії рішення органу АМКУ. Заявник повинен довести не абстрактний ризик, а конкретний зв`язок між невжиттям заходу та істотним ускладненням або неможливістю ефективного захисту його прав.

18. Посилання апелянта на те, що судовий розгляд може тривати тривалий час, також не є самостійною підставою для забезпечення позову. Тривалість судового розгляду сама по собі не доводить ані незаконності рішення Відділення, ані наявності достатніх підстав для зупинення його дії.

III. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

19. Відповідно до приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

20. Ухвала від 03.06.2026 Господарського суду Львівської області у цій справі оскаржується відповідачем в повному обсязі.

Загальні засади забезпечення позову

21. Забезпечення позову – це по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (відповідачів) з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

22. Відповідно до частини 1 статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

23. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (частина 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України).

24. Колегія суддів зазначає, що правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України у контексті мети, підстав та сутності забезпечення позову є послідовними і сталими, викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №754/5683/22, у постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі №910/1686/24, від 26.08.2024 у справі №922/1454/24, від 11.02.2026 у справі №344/13201/23 тощо.

25. У постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

26. Усталена практика Верховного Суду щодо застосування інституту забезпечення позову виходить з того, що у разі, коли спір є немайновим, тобто судове рішення у разі задоволення такого позову не вимагатиме його примусового виконання, не повинна досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а досліджується та оцінюється така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду, та те, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, постановах Верховного Суду від 19.11.2020 у справі № 910/8225/20, від 13.01.2021 у справі № 910/9855/20, від 07.10.2021 у справі № 910/2287/21.

27. Конкретні заходи забезпечення позову передбачено у статті 137 Господарського процесуального кодексу України. Так, позов забезпечується, серед іншого, іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

28. Згідно з частиною 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

29. Частиною 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

30. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (постанови Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18 та від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).

31. Основна розбіжність в позиції сторін полягає в тому, що ТОВ "Експерт систем" вважає неправомірним застосування судом загальної норми Господарського процесуального кодексу України там, де мав застосувати спеціальний інструмент захисту в конкурентних правовідносинах. На противагу позиції Апелянта Західне МТВ АМКУ вказує, що зупиненням дії рішення Відділення у цій справі Заявник фактично отримує той результат, за яким він має намір звернутися із позовом. Крім того, Заявник повинен довести не абстрактний ризик, а конкретний зв`язок між невжиттям заходу та істотним ускладненням або неможливістю ефективного захисту його прав.

Щодо суті

32. Як убачається з матеріалів справи, ТОВ "Експерт систем" до пред`явлення позову звернулося до суду із заявою про забезпечення позову.

33. ТОВ "Експерт систем" в заяві про забезпечення позову вказало, що предметом спору (майбутнього позову) за змістом заяви про забезпечення позову є вимога про визнання недійсним і скасування рішення адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №63/53-р/к від 30.04.2026 у справі № 63/5-01-55-2026.

34. У цій справі позивач заявив немайнові вимоги, а тому можливе рішення у цій справі у випадку задоволення позовних вимог не передбачатиме примусового виконання. Тому суд досліджує та оцінює таку підставу вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду.

35. Основний аргумент Апелянта на підтримку своїх вимог про забезпечення позову полягає у тому, що позивач не може брати участь в аукціонах (публічних закупівлях) з часу прийняття оскаржуваного рішення (рішення адміністративної колегії Західного МТВ АМКУ №63/53-р/к від 30.04.2026 у справі № 63/5-01-55-2026) та до моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання його недійсним і скасування.

36. Відмовляючи у вжитті заходів забезпечення позову, місцевий суд зазначив, що забезпечення позову призведе до порушення статті 137 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вжиті заходи забезпечення позову є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог. Водночас відповідно до антиконкурентного законодавства рішення органів Антимонопольного комітету України приймаються з метою припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у тому числі антиконкурентної змови під час торгів. Натомість забезпечення позову у такий спосіб призводить до продовження Підприємством діяльності на противагу рішенню, згідно з яким така діяльність визнана протиправною.

37. Колегія суддів в цілому погоджується з таким висновком з огляду на таке.

38. Відповідно до частини 3 статті 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції” прийняття господарським судом до розгляду заяви про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України не зупиняє його виконання, крім випадків, передбачених частиною 4 цієї статті.

39. Згідно з частиною 4 статті 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції” порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого:

- згідно з частиною 1 статті 48 цього Закону, частиною 1 статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції";

- за результатами перевірки відповідно до частини 5 статті 57 цього Закону;

- за результатами перегляду відповідно до частини 3 статті 58 цього Закону;

- перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду;

зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини 3 статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.

40. Незалежно від положень частини четвертої цієї статті, у разі наявності достатніх підстав, господарський суд може зупинити дію рішення органу Антимонопольного комітету України (частина 5 статті 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції”).

41. Задоволення заяви позивача про зупинення дії рішення фактично є частковим задоволенням позову, адже правомірність висновків відповідача, викладених у спірному рішенні, стосовно вчинення позивачем антиконкурентних узгоджених дій встановлюється за результатами розгляду судом даної справи по суті, а оскаржуване позивачем рішення до прийняття судового рішення є чинним.

42. Відповідно до антиконкурентного законодавства рішення органів Антимонопольного комітету України приймаються з метою припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а згідно з приписом частини одинадцятої статті 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (постанова Верховного Суду від 01.04.2020 у справі №912/2156/19).

43. Забезпечення позову у такий спосіб призводить до продовження підприємством діяльності на противагу рішенню, згідно з яким така діяльність визнана протиправною (здійснення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів).

44. Частина 5 статті 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції” є спеціальною нормою, яка застосовується до правовідносин, що регулюються цим Законом і згідно з якою дія рішення органу АМКУ може бути зупинена господарським судом лише за наявності достатніх підстав. Право суду зупинити дію оскаржуваного рішення органу АМКУ за заявою, поданою суду відповідно до зазначеної норми Закону, не може розглядатися як самостійна та єдина підстава для забезпечення позову. Водночас забезпечення позову у такий спосіб призводить до продовження діяльності позивача/заявника на противагу рішенню, згідно з яким така діяльність визнана протиправною, а за своїми наслідками таке забезпечення позову є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог, що не допускається положеннями частини одинадцятої статті 137 ГПК України (постанови Верховного Суду від 15.06.2020 у справі №910/13158/19, від 18.03.2021 у справі №910/13451/20, від 11.11.2021 у справі №910/269/20).

45. У частині 4 статті 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції” йдеться про зупинення виконання рішення органу Антимонопольного комітету України, тоді як внесення останнім даних до зведених відомостей законодавчо не визначається як виконання (складова виконання) цього рішення, а, отже, не може бути й зупинене в процесі такого виконання (постанова Верховного Суду від 20.01.2022 у справі №910/14429/21).

46. Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 29.11.2024 у справі №922/2921/24, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що позовні вимоги у справі № 922/2921/24 не є тотожними заходу забезпечення позову, про який просить Товариство.

47. Так, у справі №922/2921/24 позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просив визнати недійсним та скасувати в частині, що стосується позивача, рішення Адміністративної колегії відділення АМКУ від 24.07.2024 №72/40-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі №7/01-132-21.

48. При цьому позивач у справі №922/2921/24 подав заяву про забезпечення позову, в якій просив зупинити дію рішення адміністративної колегії АМК щодо позивача. На обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову у справі 922/2921/24 заявник зазначив, що відділенням АМКУ внесено Товариство до зведених відомостей рішень органів АМКУ про визнання вчинення суб`єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції, що є підставою для відмови замовниками процедур закупівель у прийнятті тендерних пропозицій Товариства.

49. Як указано у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 29.11.2024 у справі №922/2921/24, такий висновок судів першої та апеляційної інстанцій суперечить сталим і послідовним правовим позиціям Верховного Суду щодо розгляду заяв про забезпечення позову у справах, предметом розгляду яких є саме визнання недійсним/скасування рішення АМКУ, і в яких позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення АМКУ.

50. Пунктом 4 частини 1 статті 17 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію учасника або відмовити в участі у переговорній процедурі закупівлі (крім випадків, зазначених у пунктах 2, 4, 5 частини другої статті 40 цього Закону) в разі, якщо суб`єкт господарювання (учасник) протягом останніх трьох років притягувався до відповідальності за порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів тендерів.

51. З метою інформаційної підтримки забезпечення реалізації норм статті 17 Закону України "Про публічні закупівлі", полегшення пошуку замовниками відповідних рішень, на веб-порталі Антимонопольного комітету України у розділі "Діяльність у сфері державних/публічних закупівель" містяться зведені відомості про рішення органів Антимонопольного комітету України щодо визнання вчинення суб`єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій (передбачених пунктом 4 частини другої статті 6, пункту 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), які стосувались спотворення результатів торгів. Після спливу трьох років з дати прийняття відповідного рішення відомості про суб`єкта господарювання, стосовно якого його прийнято, видаляються з сайту АМКУ.

52. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 29.11.2024 у справі № 922/2921/24 вказав, що задоволення заяви Товариства про зупинення дії рішення фактично є частковим задоволенням позову, адже правомірність висновків відповідача, викладених у спірному рішенні, стосовно вчинення позивачем антиконкурентних узгоджених дій встановлюється за результатами розгляду судом даної справи по суті, а оскаржуване Товариством рішення до прийняття судового рішення є чинним.

53. У постанові від 01.04.2020 у справі № 912/2156/19, якою скасовано постанову суду апеляційної інстанції про забезпечення позову у справі, предметом розгляду якої є також визнання недійсним і скасування рішення Антимонопольного комітету України у частині, що стосується визнання позивача у справі таким, що вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції", Верховний Суд указав таке: "Відповідно до антиконкурентного законодавства рішення органів Антимонопольного комітету України приймаються з метою припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, антиконкурентної змови під час торгів, а згідно з приписом частини одинадцятої статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті».

54. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 у справі №916/492/19 та від 14.11.2019 у справі №914/938/19.

55. Враховуючи все наведене вище, апеляційний суд бере до уваги, що відповідно до антиконкурентного законодавства рішення органів АМКУ приймаються з метою припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема – антиконкурентної змови під час торгів, а згідно з приписом частини одинадцятої статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

56. Більше того, забезпечення позову у такий спосіб призводить до продовження позивачем діяльності (участі у подальших публічних закупівлях) на противагу рішенню, згідно з яким така діяльність визнана протиправною (здійснення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів), а також є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог.

57. Разом з тим, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення органу АМКУ, заявник не обґрунтував, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів останнього. Зазначене є підставою для відмови в задоволенні апеляційної скарги.

58. Колегія суддів не бере до уваги обставини, що стосуються суті спору, оскільки предметом апеляційного оскарження є лише ухвала суду першої інстанції про відмову в забезпеченні позову.

IV. ВИСНОВКИ

59. Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

60. Апелянт не спростував висновки суду першої інстанції, ухвалу Господарського суду Львівської області від 03.06.2026 прийнято з дотриманням норм процесуального права, а тому вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – без задоволення.

V. СУДОВІ ВИТРАТИ

Розподіл витрат на оплату судового збору

61. Судові витрати з оплати судового збору за розгляд апеляційної скарги залишаються за Апелянтом на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 73, 74, 76, 77, 78, 79, 91, 114, 282, Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Експерт систем" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 03.06.2026 у справі № 914/1627/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції в порядку та строки, визначені статтями 287, 288 Господарського процесуального кодексу України. Касаційну скаргу подають безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено та підписано 20.07.2026.

Головуючий суддяРим Т. Я.

СуддіМанюк П. Т.

Прядко О. В.