Окрема думка від 08 липня 2026 р. у справі №301/1593/24 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ОКРЕМА ДУМКА

Судді Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду ОСОБА_1 у провадженні № 51-448км26.

Більшістю голосів колегії суддів у справі прийнято рішення про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою начальника Хустського районного відділу № 1 філії Державної установи «Центр пробації» в Закарпатській області ОСОБА_2 на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 19 січня 2026 року про повернення його апеляційної скарги на ухвалу Іршавського районного суду Закарпатської області від 23 грудня 2025 року щодо ОСОБА_3 .

Підставою для закриття провадження у справі послугував правовий висновок у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 01.06.2026 (справа № 621/3410/23), згідно з яким органи або установи виконання покарань не наділені правом на апеляційне оскарження судових рішень суду першої інстанції, прийнятих за результатами розгляду їхнього клопотання (подання), яке стосується питань виконання вироку.

Як виснувала Об`єднана палата, оскільки виконання судового рішення належить до компетенції держави, а, отже, саме прокурор як суб`єкт, який у кримінальному провадженні виконує функцію обвинувачення, а надалі забезпечує виконання судового рішення, представляє позицію всіх органів, до повноважень яких належить виконання судового рішення.

Вважаю таке рішення помилковим з огляду на таке.

Висновок про те, що лише прокурор, як сторона обвинувачення, може оскаржувати судові рішення в апеляційному порядку на стадії виконання вироку вважаю неправильним.

Погоджуючись із тим, що підтримання обвинувачення в суді належить виключно до повноважень прокурора водночас необхідно зазначити, що такі його повноваження завершуються після набрання вироком законної сили (ст. 532 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

У цій справі має місце інший етап кримінального провадження, передбачений Розділом VIIIКПК, який стосується порядку вирішення питань, що виникають під час виконання вироків (ст. 537-539 КПК).

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 166 Кримінально-виконавчого кодексу України, якщо засуджений не виконує обов`язки, встановлені цим Кодексом, Законом України від 05.02.2015 № 160-VIII «Про пробацію», а також покладені на нього судом, або систематично вчиняє правопорушення, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, уповноважений орган з питань пробації вносить до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання.

Відповідно до вимог п. 8 ч. 1 ст. 537 під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання, зокрема, про направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком, такі подання розглядаються місцевим судом у порядку, передбаченому ст. 539 КПК.

За змістом ч. 1 цієї норми, питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом. Відтак, законом визначено право органу пробації на звернення до суду з поданням про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення засудженого для відбування призначеного покарання.

Отже, у разі звернення з таким поданням до суду орган пробації, як суб`єкт звернення, в особі керівника або представника набуває прав та повноважень учасника в судовому провадженні, в тому числі підтримувати подання, давати пояснення, надавати суду докази, висловлювати свою думку щодо позиції інших учасників, а також оскаржувати рішення місцевого суду за наслідками розгляду подання в апеляційному порядку.

Така можливість апеляційного оскарження рішення місцевого суду учасниками судового провадження за наслідками розгляду подання прямо передбачена положеннями ч. 6 ст. 539 КПК.

З урахуванням зазначеного вважаю, що касаційну скаргу керівника органу пробації треба було передати на розгляд Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду для відступу від її правового висновку викладеного у постанові від 01.06.2026 (справа № 621/3410/23).

09 липня 2026 року

Суддя ОСОБА_4