Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №759/8087/24 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня2026 року

м. Київ

справа № 759/8087/24

провадження № 61-6835св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Литвиненко І. В.,

суддів: Грушицького А. І., Ігнатенка В. М., Калараша А. А., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 26 вересня

2024 рокупід головуванням судді Твердохліб Ю. О., постанову Київського апеляційного суду від 12 травня 2025 року у складі колегії суддів: Євграфової Є. П., Писаної Т. О., Гаращенка Д. Р. та рішення Святошинського районного суду м. Києва від 01 квітня 2025 року під головуванням судді: Твердохліб Ю. О., постанову Київського апеляційного суду від 04 червня 2025 року у складі колегії суддів: Євграфової Є. П., Саліхова В. В., Писаної Т. О. у справі за позовом Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2024 року Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» (далі - АТ «ПУМБ») звернулося до суду з позовом, у якому просило:

- стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 164 620,68 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладено кредитні договори: 23 липня 2019 року кредитний договір № 2001363053501, за яким позичальнику надано кредит у сумі 50 651,00 грн та 27 липня 2021 року кредитний договір № 1001932346901, за яким позичальнику надано кредит у сумі

60 000,00 грн.

3. Відповідач не виконував свої кредитні зобов`язання належним чином довготривалий строк. Заборгованість станом на 01 лютого 2024 року склала по кредитному договору від 23 липня 2019 року № 2001363053501 - 84 031,84 грн, з яких: 50 650,17 грн - заборгованість за кредитом; 33 381,67 грн - заборгованість за процентами; 0 грн - заборгованість за комісією; по кредитному договору від 27 липня 2021 року № 1001932346901 заборгованість склала - 80 588,84 грн, з яких:

49 962,57 грн - заборгованість за кредитом; 8,67 грн - заборгованість за процентами; 30 617,60 грн - заборгованість за комісією. Загальна сума заборгованості по вказаним кредитним договорам складає - 164 620,68 грн.

4. Позивачем було направлено ОСОБА_1 письмову вимогу щодо виконання зобов`язання перед банком у розмірі 164 620,68 грн, на адресу місця проживання, зазначену в анкеті на отримання кредиту.

5. У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом до АТ «ПУМБ» про визнання кредитних договорів недійсними (нікчемними) та не укладеними, стягнення безпідставно нарахованих відсотків.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

6. Святошинський районний суд м. Києва ухвалою від 26 вересня 2024 року, яку залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 12 травня 2025 року, відмовив у прийнятті до спільного розгляду зустрічної позовної заяви

ОСОБА_1 до АТ «ПУМБ» про визнання кредитних договорів недійсними (нікчемними) та не укладеними, стягнення безпідставно нарахованих відсотків.

7. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, відмовив у прийнятті зустрічного позову на підставі статті 193 ЦПК України. Своє рішення суд мотивував тим, що відповідач пропустив процесуальний строк та не надав доказів на підтвердження поважності причин для його поновлення.

8. Святошинський районний суд м. Києва рішенням від 01 квітня 2025 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 04 червня 2025 року, позов задовольнив частково.

9. Стягнув з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованість за кредитним договором № 2001363053501 від 23 липня 2019 року у розмірі - 50 650,17 грн,

33 381,67 грн - заборгованість за відсотками; за кредитним договором

№ 1001932346901 від 27 липня 2021 року заборгованість у розмірі - 49 962,57 грн, 8,67 грн - заборгованість за відсотками, а всього 134 003,08 грн.

10. В іншій частині позовних вимог відмовив.

11. Вирішив питання розподілу судових витрат.

12. Місцевий суд, з висновками якого погодився апеляційний суд, частково задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що у кредитному договорі відсутній перелік додаткових та супутніх послуг, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, за які встановлено щомісячну комісію за управління кредитом. Оскільки банк не надав доказів погодження зі споживачем переліку таких послуг під час укладення договору, умова про встановлення щомісячної комісії є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». З огляду на це, позовна вимога про стягнення заборгованості за комісією за кредитним договором від 27 липня 2021 року

№ 1001932346901 у розмірі 30 617,60 грн є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

13. Крім того, відповідач не надав суду доказів на спростування здійсненого позивачем розрахунку заборгованості, як і доказів належного виконання власних договірних зобов`язань.

14. Таким чином, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається позивач, підтвердилися під час судового розгляду. За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитними договорами у розмірі 134 003,08 грн.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг

15. У травні 2025 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Святошинського районного суду

м. Києва від 26 вересня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду

від 12 травня 2025 року, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу для продовження розгляду.

16. Заявник у касаційній скарзі зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

17. Суд першої інстанції протиправно визначив непередбачений чинним законодавством порядок апеляційного оскарження ухвали, чим ввів відповідача в оману та створив штучні перешкоди для звернення до суду апеляційної інстанції.

18. Крім того, заявник зауважує, що норми ЦПК України не передбачають такої процесуальної дії суду, як відмова у прийнятті заяви. Отже, суд першої інстанції вийшов за межі процесуальних повноважень та ухвалив рішення у спосіб, не передбачений законом, а суд апеляційної інстанції безпідставно та протиправно підтвердив правомірність вчинення судом першої інстанції такої процесуальної дії.

19. Відповідно до частини третьої статті 194 ЦПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, повертається заявнику ухвалою суду.

20. Також суд першої інстанції залишив поза увагою клопотання відповідача про поновлення строку на подання зустрічного позову. Всупереч вимогам статті 127 ЦПК України, суд не постановив ухвалу про відмову у поновленні відповідного процесуального строку, чим позбавив відповідача права на її оскарження.

21. На підтвердження поважності причин пропуску строку заявник разом із зустрічною позовною заявою надав пенсійне посвідчення, що свідчить про його довічну інвалідність І групи та потребу в постійному сторонньому догляді. Такі обставини за станом здоров`я об`єктивно обмежують його можливості, зокрема щодо участі в судовому засіданні.

22. Крім того, суд першої інстанції порушив встановлену процесуальним законом процедуру щодо залишення зустрічної позовної заяви без руху та надання строку для усунення її недоліків.

23. З огляду на це, суди попередніх інстанцій допустили численні порушення, які свідчать про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

24. У червні 2025 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Святошинського районного суду

м. Києва від 01 квітня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду

від 04 червня 2025 року, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд.

25. Підставами касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі № 905/2371/21, від 10 серпня

2022 року у справі № 520/15772/15-ц, від 05 березня 2019 року у справі

№ 5017/1987/2012 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня

2023 року у справі № 910/4518/16, від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц, від 09 листопада 2021 року

у справі № 320/5115/17, від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16, від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц, від 19 червня 2019 року у справі

№ 646/14523/15-ц, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, від 13 липня

2022 року у справі № 363/1834/17, від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17.

26. Заявник не погоджується з оскаржуваними судовими рішеннями, оскільки вважає, що відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні.

27. Зокрема, посилається на те, що протокол створення та перевірки КЕП/УЕП містить відомості про накладення підпису на оскаржувану постанову 16 червня

2025 року тільки суддею Київського апеляційного суду Євграфовою Є. П., а підписи суддів Саліхова В. В. та Писаної Т. О. взагалі відсутні.

28. Заявник також зазначає, що через порушення судом першої інстанції порядку організації відеоконференції його не було підключено до судового засідання 01 квітня 2025 року, внаслідок чого розгляд справи відбувся без його участі.

29. Крім цього, в системі електронного суду відсутня реєстрація протоколу ВКЗ судового засідання Святошинського районного суду м. Києва за 01 квітня 2025 року.

30. Також із наданого позивачем розрахунку заборгованості, а саме пункту 2 вбачається, що позивачем за кредитним договором № 2001363053501 від 23 липня 2019 року було нараховано проценти саме на прострочену заборгованість відповідача (стаття 1048 ЦК України), а не проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України), як того вимагає чинне законодавство.

31. Відповідно до відомостей системи «Електронний суд», позивачем не було виконано ухвалу суду першої інстанції від 23 грудня 2024 року про витребування оригіналів письмових доказів. Відповідач ставить під сумнів відповідність поданих копій оригіналам договорів, оскільки картку відкрито дистанційно через мобільний додаток і паперові заявки не підписувалися, а візуальне дослідження копій вказує на підпис іншої особи.

32. Таким чином, за умов ненадання оригіналів документів, суд першої інстанції не мав права брати до уваги копії кредитних договорів на підставі частини шостої статті 95 ЦПК України, а отже, не мав процесуальних підстав вважати підтвердженими зазначені банком умови кредитування.

Відзиви на касаційні скарги іншими учасниками справи не подано

Рух справи в суді касаційної інстанції

33. Верховний Суд ухвалою від 06 червня 2025 року відкрив касаційне провадження у цій справі на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 26 вересня

2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 травня 2025 року, та витребував справу із Святошинського районного суду м. Києва.

34. Верховний Суд від 30 червня 2025 року відкрив касаційне провадження на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 01 квітня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 червня 2025 року.

35. 07 серпня 2025 року цивільна справа № 759/8087/24 надійшла до Верховного Суду.

36. Верховний Суд ухвалою від 07 липня 2026 року призначив справу до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, з`ясовані судами

37. 27 липня 2021 року ОСОБА_1 підписав заяву № 1001932346901 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та паспорт споживчого кредиту.

38. 23 липня 2019 року ОСОБА_1 підписав заяву № 2001363053501 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та паспорт споживчого кредиту.

39. Пунктом 2.1.2 Розділу І публічної пропозиції АТ «ПУМБ», згідно з умовами цього договору банк, у разі акцепту клієнтом публічної пропозиції на укладення договору, зобов`язується надавати клієнту визначені договором послуги, а клієнт зобов`язується їх оплатити в розмірах і порядку, передбачених договором і тарифами.

40. Пунктом 2.2.5 Розділу І публічної пропозиції АТ «ПУМБ», клієнт беззастережно підтверджує, що на момент укладення договору клієнт ознайомився з повним текстом договору (в тому числі тарифами), повністю зрозумів його зміст та погоджується зі всіма умовами договору.

41. Відповідно до п. 5.1.4. Розділу І публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, клієнт зобов`язаний своєчасно та повністю відшкодовувати банку сплачені ним кошти.

42. Згідно з п. 5.1.7. Розділу І публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, клієнт зобов`язаний сплачувати заборгованість по договору, проценти за користування кредитними коштами, оплачувати комісії та неустойку, а також виконувати зобов`язання з повернення кредиту, в тому числі простроченої заборгованості, на умовах, в строки та в розмірі, що передбачені цим договором.

43. Згідно з п. 3.2 Розділу ІІІ публічної пропозиції АТ «ПУМБ» укладенням договору клієнт погоджується з умовами банківських послуг, що надаються в межах пакету послуг, та розміром винагород, що встановлені банком за обслуговування пакету послуг. Винагорода банку за надання послуг залежить від наповнення/обсягу пакету послуг та визначена тарифами банку. Інші послуги, передбачені договором, які не включені до відповідного пакету послуг, надаються та сплачуються у відповідності до тарифів.

44. Згідно довідки про збільшення кредитного ліміту по договору № 2001363053501 ОСОБА_1 23 липня 2019 року встановлено кредитний ліміт у розмірі

8 823,00 грн, який поступово збільшувався та станом на 15 червня 2023 року становив - 50 651,00 грн.

45. Відповідно до платіжної інструкції № ТR.510111718.50073.8810 від 27 липня

2021 року АТ «ПУМБ» зарахував на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 кредитні кошти за договором № 1001932346901 від 23 липня 2019 року у розмірі 60 000,00 грн.

46. Згідно розрахунку заборгованості, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 1001932346901 від 23 липня 2019 року складає - 80 588,84 грн, з яких: 49 962,57 грн - заборгованість за кредитом; 8,67 грн - заборгованість за процентами; 30 617,60 грн - заборгованість за комісією.

47. Згідно розрахунку заборгованості, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 2001363053501 від 23 липня 2019 року складає - 84 031,84 грн, з яких: 50 650,17 грн - заборгованість за кредитом; 33 381,67 грн - заборгованість за процентами; 0 грн - заборгованість за комісією.

48. Відповідно до виписки по особовому рахунку відповідача за період з 27 липня 2021 року по 01 лютого 2024 року вбачається користування ОСОБА_1 кредитними коштами.

49. 09 вересня 2024 року АТ «ПУМБ» направив ОСОБА_1 письмову вимогу щодо виконання зобов`язання перед банком у розмірі 164 620,68 грн, на адресу місця проживання, зазначену в анкеті на отримання кредиту.

Позиція Верховного Суду

50. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

- якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

- якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

- якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

- якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

51. Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

52. Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

53. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

54. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

55. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Щодо оскарження ухвали Святошинського районного суду м. Києва

від 26 вересня 2024 року та постанови Київського апеляційного суду від 12 травня 2025 року.

56. У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

57. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

58. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

59. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

60. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).

61. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

62. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

63. Відповідно до пункту 6 частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

64. Згідно із частиною сьомою статті 178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

65. Частиною першою статті 193 ЦПК України встановлено, що відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

66. Відповідно до частини третьої статті 194 ЦПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.

67. Згідно із частиною першою статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

68. Відповідно до частин першої, другої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

69. Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. До таких причин відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.

70. Перевіряючи правомірність повернення судом першої інстанції зустрічного позову ОСОБА_1 , апеляційний суд встановив наступні обставини.

71. 18 квітня 2024 року АТ «ПУМБ» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

72. Святошинський районний суд м. Києва ухвалою від 22 квітня 2024 року відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та роз`яснив, що відповідно до частини першої статті 193 ЦПК України у строк для подання відзиву відповідач має право пред`явити зустрічний позов.

73. Отже, відповідач мав право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву, який до суду не було подано та який мав бути поданий відповідачем у строки, передбачені статтею 193 ЦПК України.

74. У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до АТ «ПУМБ» про визнання кредитних договорів недійсними (нікчемними) та не укладеними, стягнення безпідставно нарахованих відсотків. Разом із зустрічною позовною заявою він просив поновити йому строк, у зв`язку з важким станом здоров`я та перебуванням у відповідних закладах на реабілітації. Однак на підтвердження зазначеного ним не було надано жодних доказів, окрім копії пенсійного посвідчення.

75. Суд першої інстанції, відмовляючи у прийнятті зустрічної позовної заяви, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вказав, що зустрічну позовну заяву подано з пропуском встановленого строку та за відсутності поважних причин для його поновлення, оскільки доказів на підтвердження таких обставин відповідач не надав. Тому колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у прийнятті зустрічної позовної заяви до спільного розгляду з первісним позовом з підстав, визначених частиною першою статті 193 та частиною третьою статті 194 ЦПК України.

76. Доводи заявника про те, що суд першої інстанції вийшов за межі повноважень, ухваливши рішення у непередбачений законом спосіб шляхом зазначення «відмова у прийнятті», а не «повернути заявнику», колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

77. Спираючись на сталу практику Верховного Суду, використання судом формулювання «відмова у прийнятті зустрічної позовної заяви» за своєю правовою природою та наслідками є тотожним її поверненню через недотримання строків (частина третя статті 194 ЦПК України). Оскільки відповідач пропустив процесуальний строк і не надав доказів поважності причин для його поновлення, суди дійшли правильного висновку про неможливість спільного розгляду позовів. Така неточність у термінології не впливає на законність судового рішення та не обмежує право заявника на захист своїх прав шляхом пред`явлення самостійного позову в загальному порядку, про що й було роз`яснено відповідачу судом першої інстанції (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2021 року у справі № 333/6667/20, постанови Верховного Суду від 09 жовтня 2024 року у справі № 712/13378/23, від 10 травня 2023 року у справі

№ 756/17968).

78. Твердження заявника про те, що суд першої інстанції ввів його в оману та створив штучні перешкоди для доступу до правосуддя шляхом неточного визначення порядку апеляційного оскарження ухвали, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

79. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач успішно реалізував своє право на апеляційне оскарження судового рішення. Суд апеляційної інстанції прийняв апеляційну скаргу відповідача, перевірив її доводи та здійснив повний перегляд ухвали суду першої інстанції по суті.

80. Помилкове або неточне роз`яснення судом першої інстанції порядку чи строків оскарження рішення не може бути самостійною підставою для скасування судового рішення по суті, якщо таке право було фактично реалізоване учасником справи і судом апеляційної інстанції не було створено перешкод у доступі до правосуддя. За таких обставин, будь-які твердження про введення в оману або створення штучних перешкод є безпідставними, оскільки права відповідача на апеляційний перегляд не були порушені чи обмежені.

81. Безпідставними є й посилання заявника на обов`язок суду першої інстанції залишити зустрічну позовну заяву без руху задля надання строку на усунення її недоліків.

82. Оскільки до зустрічного позову застосовуються виключно правила частини третьої статті 194 ЦПК України, якими передбачено, що зустрічна позовна заява, подана з порушенням строків на її подання, повертається заявникові.

83. Процесуальним законом не встановлено обов`язку суду залишати зустрічний позов без руху на підставі статті 185 ЦПК України для з`ясування поважності причин пропуску строку на подання зустрічного позову.

84. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28 січня 2026 року у справі № 752/15486/24 (провадження № 61-6398св25).

85. Доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

86. З огляду на викладене Верховний Суд у межах доводів касаційної скарги дійшов висновку, що вони належним чином не підтверджені та не дають підстав для встановлення порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Щодо оскарження рішення Святошинського районного суду м. Києва та постанови Київського апеляційного суду від 04 червня 2025 року

87. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини.

88. Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина першастатті 627 ЦК України).

89. Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

90. Статтею 629 ЦК України чітко встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

91. Частиною першою статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

92. Згідно з частиною першою статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

93. За правилами статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

94. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частини перша та друга статті 640 ЦК України).

95. У відповідності до частини першої статті 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

96. Відповідно до частини першої та другої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

97. Так, згідно положень статті 1046 цього Кодексу, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

98. Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

99. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

100. Відповідно до частини першої статті 536 цього Кодексу, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

101. Положеннями частини другої статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

102. Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

103. У відповідності до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

104. Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

105. У справі, що переглядається, судами встановлено, що 23 липня 2019 року ОСОБА_1 підписав заяву № 2001363053501 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та паспорт споживчого кредиту.

106. 27 липня 2021 року ОСОБА_1 підписав заяву № 1001932346901 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та паспорт споживчого кредиту.

107. Відповідно до довідки про збільшення кредитного ліміту по договору

№ 2001363053501 ОСОБА_1 23 липня 2019 року встановлено кредитний ліміт у розмірі 8 823 грн, який поступово збільшувався та станом на 15 червня 2023 року становив 50 651,00 грн.

108. Відповідно до платіжної інструкції № ТR.510111718.50073.8810 від 27 липня

2021 року АТ «ПУМБ» зарахував на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 кредитні кошти за договором № 1001932346901 від 27 липня 2021 року у розмірі 60 000,00 грн.

109. Заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 1001932346901

від 27 липня 2021 року складає - 80 588,84 грн, з яких: 49 962,57 грн - заборгованість за кредитом; 8,67 грн - заборгованість за процентами; 30 617,60 грн - заборгованість за комісією, що підтверджується розрахунком заборгованості.

110. Заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 2001363053501

від 23 липня 2019 року складає - 84 031,84 грн, з яких: 50 650,17 грн - заборгованість за кредитом; 33 381,67 грн - заборгованість за процентами; 0 грн - заборгованість за комісією, що вбачається з розрахунку заборгованості.

111. Надана виписка за особовим рахунком відповідача за період з 27 липня 2021 по 01 лютого 2024 року підтверджує користування ОСОБА_1 кредитними коштами та часткове погашення кредиту.

112. 09 вересня 2024 року АТ «ПУМБ» направило ОСОБА_1 письмову вимогу щодо виконання зобов`язання перед банком у розмірі 164 620,68 грн, на адресу місця проживання, зазначену в анкеті на отримання кредиту.

113. Окрім заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, ОСОБА_1 підписав особисто і паспорт споживчого кредиту, у якому зазначено усі умови отримання кредитних коштів.

114. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

115. Згідно частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

116. Відповідно до частини першої статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

117. Так, пунктом 2.2.5 Розділу І публічної пропозиції АТ «ПУМБ», клієнт беззастережно підтверджує, що на момент укладення договору клієнт ознайомився з повним текстом договору (в тому числі тарифами), повністю зрозумів його зміст та погоджується зі всіма умовами договору.

118. Відповідно до пункту 5.1.4. Розділу І публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, клієнт зобов`язаний своєчасно та повністю відшкодовувати банку сплачені ним кошти.

119. Згідно з пунктом 5.1.7. Розділу І публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, клієнт зобов`язаний сплачувати заборгованість по договору, проценти за користування кредитними коштами, оплачувати комісії та неустойку, а також виконувати зобов`язання з повернення кредиту, в тому числі простроченої заборгованості, на умовах, в строки та в розмірі, що передбачені цим договором.

120. Згідно з пунктом 3.2 Розділу ІІІ публічної пропозиції АТ «ПУМБ» укладенням договору клієнт погоджується з умовами банківських послуг, що надаються в межах пакету послуг, та розміром винагород, що встановлені банком за обслуговування пакету послуг. Винагорода банку за надання послуг залежить від наповнення/обсягу пакету послуг та визначена тарифами банку. Інші послуги, передбачені договором, які не включені до відповідного пакету послуг, надаються та сплачуються у відповідності до тарифів.

121. Отже, з урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно того, що позовні вимоги АТ «ПУМБ» підлягають частковому задоволенню, оскільки в оспорюваних кредитних договорах не зазначено конкретного переліку додаткових чи супутніх послуг, за які встановлено щомісячну комісію за обслуговування (управління) кредиту. Оскільки позивачем не надано доказів узгодження зі споживачем та реального надання таких послуг, умови договорів щодо нарахування цієї комісії є нікчемними в силу закону на підставі статей 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування» та правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

122. Також суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність у відповідача заборгованості перед позивачем, на підтвердження якої банк надав детальний розрахунок, що є чітким, зрозумілим та узгоджується з умовами кредитних договорів. Відповідач у встановленому процесуальним законом порядку не надав суду контррозрахунку або інших обґрунтованих заперечень проти розміру нарахованого боргу - як за тілом кредиту (основним боргом), так і за процентами.

123. Не заслуговують на увагу твердження заявника про те, що позивачем за кредитним договором № 2001363053501 від 23 липня 2019 року неправомірно нараховано проценти за користування кредитом (стаття 1048 ЦК України) на прострочену заборгованість замість відсотків за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) з огляду на таке.

124. Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором № 2001363053501, сума нарахованих процентів у розмірі 33 381,67 грн виникла в межах строку дії кредитного ліміту та відображає плату за фактичний час користування грошовими коштами до моменту припинення кредитування, що повністю узгоджується з положеннями частини першої статті 1048 ЦК України.

125. Посилання відповідача на те, що зазначені суми є «процентами на прострочену заборгованість» у розумінні санкцій, спростовуються матеріалами справи, оскільки вказаний розрахунок відображає виключно плату за погодженою сторонами відсотковою ставкою, що нараховувалася на залишок неповерненого тіла кредиту під час дії договору.

126. За таких обставин, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про законність нарахування процентів за статтею 1048 ЦК України в межах договірних правовідносин.

127. Арґументи заявника щодо порушення судом першої інстанції порядку організації відеоконференції та непідключення його до судового засідання 01 квітня 2025 року, внаслідок чого розгляд справи відбувся без його участі, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

128. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачу 04 березня 2025 року було направлено судову повістку про виклик до суду на 01 квітня 2025 року об 11 год

40 хв, яка доставлена в його електронний кабінет 05 березня 2025 року о 00:35:38, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа.

129. Також відповідач надіслав клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яке ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 11 березня 2025 року було задоволено. Указаною ухвалою роз`яснено, що відповідно до частини п`ятої статті 212 ЦПК України ризики технічної неможливості участі в відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

130. З матеріалів справи та оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції вбачається, що 01 квітня 2025 року відповідач до системи відеоконференцзв`язку у визначений час не підключився.

131. Колегія суддів вважає безпідставними доводи касаційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо організації судового засідання в режимі відеоконференції.

132. Матеріалами справи підтверджується, що суд створив відповідачу всі необхідні умови для реалізації його права на участь у судовому засіданні, задовольнивши відповідне клопотання та завчасно надіславши повістку до його електронного кабінету. Посилаючись на те, що його «не було підключено судом», заявник не надав жодних доказів технічних збоїв у роботі самого суду чи підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІКС.

133. Оскільки в силу вимог частини п`ятої статті 212 ЦПК України всі технічні ризики участі в засіданні поза межами суду покладаються виключно на заявника, факт непідключення ОСОБА_1 до судового засідання о 11 год 40 хв є наслідком його власних дій (або технічних проблем на його боці). За таких обставин, суд першої інстанції мав законні процесуальні підстави для розгляду справи за відсутності відповідача, а тому цей довід скарги відхиляється.

134. Стосовно доводів касаційної скарги про наявність обов`язкової підстави для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд на підставі пункту 2 частини третьої статті 411 ЦПК України (судове рішення не підписано

будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні), колегія суддів зазначає таке.

135. Відповідно до частини другої статті 259 ЦПК України, рішення та постанови ухвалюються, складаються і підписуються складом суду, який розглянув справу.

136. Колегією суддів здійснено перевірку матеріалів електронної справи та відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, за результатами якої встановлено, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції у цій справі оформлені у відповідності до вимог закону. На зазначені судові рішення в установленому порядку накладено кваліфіковані електронні підписи суддів, які безпосередньо брали участь у розгляді справи та зазначені у вступних частинах цих рішень.

137. Жодних доказів того, що рішення були ухвалені або підписані іншим складом суду, ніж той, що визначений протоколами автоматизованого розподілу, заявником не надано.

138. За таких обставин, підстави для застосування положень пункту 2 частини третьої статті 411 ЦПК України відсутні, а вказаний довід касаційної скарги є безпідставним та відхиляється колегією суддів.

139. Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги за пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України з огляду на їх безпідставність, оскільки у наведених для порівняння справах та справі, яка переглядається, судами встановлені різні фактичні обставини, предмети та підстави позовних вимог, а тому правовідносини не є подібними.

140. Верховний Суд може застосувати лише релевантний висновок Верховного Суду, сформульований під час вирішення подібного спору у подібних правовідносинах.

141. Саме по собі посилання на різні постанови Верховного Суду із вказівкою про неоднакове застосування норм права у різних справах, у неподібних правовідносинах чи у подібних правовідносинах, але з різними встановленими обставинами, не має правового значення для справи, яка є предметом перегляду, та не свідчить про різне застосування чи тлумачення норм права.

142. Однак Верховний Суд не погоджується з оскаржуваними судовими рішеннями в частині стягнення з відповідача на користь банку судового збору та неврахування судами того, що відповідач звільнений від сплати судового збору як особа з інвалідністю першої групи на підставі підпункту 9 пункту 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», що підтверджено посвідченням № НОМЕР_1 , відповідно до якого ОСОБА_1 встановлено I група, підгрупа Б, загальне захворювання (том I,

а. с. 107-108).

143. У зв`язку з чим оскаржувані судові рішення в частині стягнення з відповідача на користь банку судового збору у сумі 1 971,86 грн підлягають зміні.

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

144. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

145. Згідно із статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

146. Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

147. Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 26 вересня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду

від 12 травня 2025 року, а також про часткове задоволення касаційної скарги на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 01 квітня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 червня 2025 року.

148. У частині стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» судового збору у сумі 1 971,86 грн оскаржувані судові рішення змінити, виклавши резолютивну частину рішення Святошинського районного суду м. Києва від 01 квітня 2025 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 04 червня 2025 року, у новій редакції.

149. В іншій частині оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для їх скасування.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 26 вересня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 травня 2025 року залишити без задоволення.

2. Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 26 вересня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 травня 2025 року залишити без змін.

3. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 01 квітня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 червня 2025 року задовольнити частково.

4. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 01 квітня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 червня 2025 року, в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» 1 971,86 грн на відшкодування судового збору змінити, виклавши резолютивну частину рішення в такій редакції:

5. «Судовий збір, сплачений Акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» у розмірі 1 971,86 грн (одна тисяча дев`ятсот сімдесят одна гривня 86 копійок) компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України».

6. В іншій частині рішення Святошинського районного суду м. Києва від 01 квітня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 червня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Литвиненко

СуддіА. І. Грушицький

В. М. Ігнатенко

А. А. Калараш

Є. В. Петров