Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №613/996/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Єдиний унікальний номер 613/996/25

Номер провадження 22-ц/818/1249/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Мальованого Ю.М.,

суддів: Маміної О.В., Яцини В.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання Візіра О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» на заочне рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 15 жовтня 2025 року в складі судді Сеник О.С. по справі № 613/996/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 16 серпня 2021 року між Акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2037215665, за умовами якого банк надав позичальниці кредит у сумі 58 688,00 грн на споживчі потреби з фіксованою ставкою 36% за користування кредитом. Банк належним чином виконав свій обов`язок щодо надання позичальниці кредиту, що підтверджується випискою по рахунку. Проте, ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконала, унаслідок чого у неї утворилась заборгованість, яка станом на 21 червня 2024 року складає 101 772,42 грн. 21 червня 2024 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу № 21/06/24, на підставі якого позивач набув право вимоги до відповідачки за кредитним договором.

Просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 101 772,42 грн, сплачений судовий збір і витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9200,00 грн.

Заочним рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 15 жовтня 2025 року у задоволенні позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» відмовлено.

Заочне рішення суду мотивовано тим, що позивачем не надано належних доказів виконання первісним кредитором свого обов`язку з видачі позичальниці кредитних коштів за договором від 16 серпня 2021 року. Судом критично оцінено надану позивачем виписку по рахунку, оскільки з її змісту неможливо встановити перерахування кредитних коштів відповідачці в сумі 58 688,00 грн, а вбачаються лише операції з 30 вересня 2021 року.

На вказане судове рішення засобами поштового зв`язку 23 жовтня 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до суду апеляційної інстанції подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати заочне рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що кредитний договір, виписки по рахунку і розрахунок заборгованості є належними доказами видачі кредиту і наявності у відповідачки заборгованості, проте суд не надав цим доказам належної оцінки.

Відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судове засідання апеляційного суду сторони-учасники судового розгляду не з`явилися.

Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 16 липня 2026 року, надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників:

ТОВ "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" отримано в електронному кабінеті 12 березня 2026 року (а.с. 97, т. 1);

ОСОБА_1 – повернуто на адресу апеляційного суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки (а.с. 98–99, т. 1), крім того про день, час та місце судового засідання учасника повідомлено відповідно до частини 11 статті 128 ЦПК України через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України (а.с. 96, т. 1).

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з метою отримання кредиту ОСОБА_1 звернулась до АТ «ОТП Банк» із анкетою-заявою на отримання кредиту (а.с. 8 зворот - 9).

16 серпня 2021 року між Акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2037215665, за умовами якого Банк надає Позичальнику кредит, а Позичальник отримує його на наступних умовах: загальний розмір кредиту 58 688,00 грн, з яких 56 000,00 грн на споживчі цілі, 2688,00 грн на придбання Послуг зі страхування у Продавця 1: «Страхування від нещасного випадку». Дата остаточного повернення кредиту 16 серпня 2026 року, строк, на який надається кредит, визначено графіком платежів, комісія за управління кредитом щомісячно у розмірі 0,85% від суми кредиту, фіксована процентна ставка у розмірі 36% річних, повернення кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати позичальником ануїтетних платежів (розділ 1 «Базові умови кредитування») (а.с. 5-8).

Пунктом 2.1 передбачено, що банк надає позичальнику кредит безготівково шляхом перерахування коштів на платіжну картку, емітовану банком на ім`я позичальника, або шляхом видачі готівкою суми кредиту через касу банку, зменшену на утриману банком комісійну винагороду за видачу кредиту.

Графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту визначено у Додатку № 1 до Кредитного договору, який підписано сторонами (а.с. 11 зворот - 12).

Сторонами Кредитного договору також підписано паспорт споживчого кредиту та Додаток № 1 до паспорту споживчого кредиту – орієнтовний графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту, з аналогічними умовами кредитування (а.с. 9 зворот-11).

21 червня 2024 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу № 21/06/24, за умовами якого АТ «ОТП Банк» передало (відступило) ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» право вимоги відносно боржників АТ «ОТП Банк» згідно реєстру боржників (а.с. 16-21). На підтвердження оплати за вказаним договором надано платіжні інструкції від 21 червня 2024 року № 3073 та № 3074 (а.с. 22).

З наданого ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» розрахунку заборгованості вбачається, що у ОСОБА_1 станом на 21 червня 2024 року виникла заборгованість у сумі 101 772,42 грн, з яких: 47 999,36 грн заборгованість по тілу кредиту; 39 736,46 грн заборгованість по відсотках, 14 036,60 грн заборгованість за комісією (а.с. 32).

На підтвердження своїх доводів позивачем надано до суду виписку по особовому рахунку ОСОБА_1 за період з 16 серпня 2021 року по 21 червня 2024 року (а.с. 23-31).

За частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положенням частини першої статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

За змістом статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів на суму кредиту у розмірах і в порядку, що встановлені договором. Якщо договір не містить умови про розмір процентів, він визначається обліковою ставкою банківського процента (ставкою рефінансування), встановленою Національним банком України. У разі відсутності іншої угоди проценти виплачуються щомісяця до дня повернення суми кредиту.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Тобто, підставою для заміни сторони, а саме процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, у наслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлене договором або законом.

Тобто відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

У статті 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому у зв`язку із заміною кредитора у зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише суб`єктний склад у частині кредитора.

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відмовляючи у задоволенні позову ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів перерахування або видачі готівкою кредитних коштів ОСОБА_1 та наявності у неї заборгованості, оскільки з виписки по рахунку не вбачається надходження кредитних коштів.

З такими висновками суду колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

Звертаючись із позовом на захист свого порушеного права в зобов`язальних правовідносинах, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов`язку та зміст цього обов`язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини.

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Основні вимоги щодо організації бухгалтерського обліку в банках України визначені у Положенні про організацію бухгалтерського обліку в банках України (далі Положення), затвердженому постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (зі змінами), за яким бухгалтерський облік в банках - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передавання інформації про операції банку зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; клієнтські рахунки - рахунки, за якими обліковуються кошти, розпорядником яких є клієнти банку. До клієнтських рахунків належать кореспондентські, поточні, вкладні (депозитні) рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу), розрахункові рахунки; операція банку - дія або подія, внаслідок якої відбуваються зміни у фінансовому стані банку та яка відображається за балансовими або позабалансовими рахунками банку; первинний документ - документ, який містить відомості про операцію.

Операції, які здійснює банк, мають бути належним чином задокументовані. Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються в бухгалтерському обліку за умов дотримання вимог законодавства України про електронні документи та електронний документообіг. Касовими документами оформляються операції з готівкою. Касові документи оформляються відповідно до вимог, визначених нормативно-правовими актами Національного банку України щодо організації касової роботи в банках України. Відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками здійснюється на підставі платіжних інструкцій, наданих/складених відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України з питань безготівкових розрахунків та виконання міжбанківських платіжних операцій в Україні в національній валюті (п.п. 41-46 Положення).

Відповідно до п.п. 51-52 Положення первинні документи в паперовій/електронній формі повинні мати такі обов`язкові реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи, який/яка склав/склала документ/від імені якого/якої складений документ; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру; 5) посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення; 6) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції. Залежно від характеру операції та технології оброблення облікової інформації до первинних документів можуть уключатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції). Банк має право самостійно визначати інші додаткові реквізити первинних документів у паперовій/електронній формі. Первинні документи, які не містять обов`язкових реквізитів, є недійсними і не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку.

Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц (провадження №61-3689св21).

У постанові від 22 квітня 2024 року Верховний Суд зазначив, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом із тим відповідно до п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що виписки за картковими рахунками (за кредитним договором) можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, виписка з особового рахунку може бути належним доказом заборгованості відповідача за кредитом, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами.

У справі, що переглядається, позивачем на підтвердження своїх доводів надано банківську виписку по особовому рахунку ОСОБА_1 за період з 16 серпня 2021 року по 21 червня 2024 року. Проте вказана виписка не відповідає наведеним вище вимогам, які ставляться до первинної документації у банках України, оскільки не відображає повної та точної інформації про рух коштів на рахунку відповідачки. Так, у наданій банківській виписці взагалі відсутня інформація про перерахування на рахунок позичальниці суми кредиту у погодженому у кредитному договорі від 16 серпня 2021 року розмірі, що свідчить про відсутність доказів належного виконання банком взятого на себе зобов`язання. Виписка відображає лише операції з 30 вересня 2021 року, які стосуються сплати кредиту, комісії та договірного списання для погашення заборгованості.

Долучений ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» до позовної заяви розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує розмір наданого позичальниці кредиту, і не дає можливості достовірно перевірити розмір нарахованого боргу.

По своїй суті розрахунок заборгованості не є доказом (зокрема письмовим) у розумінні статей 76, 95 ЦПК України, а є результатом вчинення арифметичних дій стороною, тоді як саме виписки за рахунками позичальника можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором, тобто слугувати підтвердженням правильності проведених стороною в такому розрахунку арифметичних дій. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 лютого 2023 року у справі № 464/3214/16 (провадження № 61-16156св21), від 09 серпня 2023 року у справі № 266/4900/21 (провадження № 61-6798св23).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі письмовим доказам, зокрема, кредитному договору, розрахунку і банківській виписці по особовому рахунку позичальниці, та дійшов обґрунтованого висновку, що їх не можна вважати належними доказами існування у відповідачки заборгованості за кредитним договором, а також її розміру.

При цьому, колегія суддів враховує, що сплата позичальницею коштів у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, що відображено у виписці, вказує на наявність у неї відповідних зобов`язань на момент оплати, проте, враховуючи встановлену судом неповноту відображення інформації у виписці, це не може свідчити ні про наявність боргу, ні про його розмір на момент звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне також зазначити, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі №753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі №334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі №5026/886/2012 тощо).

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні реєстр боржників до договору факторингу № 21/06/24 від 21 червня 2024 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», з якого би вбачалось, що позивач набув право вимоги саме до ОСОБА_1 за кредитним договором від 16 серпня 2021 року у певному розмірі, та акт приймання-передачі реєстру боржників.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правових висновків суду та не дають підстав для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що привело або могло привести до неправильного вирішення справи. Фактично доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надано відповідну правову оцінку.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки апеляційна скарга ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» задоволенню не підлягає, підстав для перерозподілу судових витрат у суду апеляційної інстанції немає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» залишити без задоволення.

Заочне рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 15 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 20 липня 2026 року.

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді О.В. Маміна

В.Б. Яцина