Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №643/16063/24 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року

м. Харків

справа №643/16063/24

провадження №22-ц/818/1435/26

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Мальованого Ю.М., Яцини В.Б.,

розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 15 жовтня 2025 року, постановленого під головуванням судді Власенка М.В.,-

в с т а н о в и в :

У грудні 2024 року Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» ( далі - КП «ХТМ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути на його користь з відповідача заборгованість, що виникла з приводу нерухомого майна нежитлових приміщень загальною площею 67,7 кв.м, які розташовані в житловому будинку АДРЕСА_1 , власником якого є відповідач, у сумі 57481,06 грн., з яких: 24223,23 грн. – заборгованість за бездоговірне користування тепловою енергією за період з листопада 2018 року по листопад 2021 року, 32061,51 грн. – заборгованість за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з грудня 2021 року по квітень 2023 року, 365,62 грн. – абонентська плата за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з грудня 2021 року по вересень 2023 року, 830,70 грн. – технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності за публічним договором за період з липня 2022 року по вересень 2023 року.

Рішенням Салтівського районного суду м. Харкова від 15 жовтня 2025 року позов Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість в сумі 57481,06 грн., з яких: 24223,23 грн. – заборгованість за бездоговірне користування тепловою енергією за період з листопада 2018 року по листопад 2021 року, 32061,51 грн. – заборгованість за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з грудня 2021 року по квітень 2023 року, 365,62 грн. – абонентська плата за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з грудня 2021 року по вересень 2023 року, 830,70 грн. – технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності за публічним договором за період з липня 2022 року по вересень 2023 року. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв по`вному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим. Зазначає, судом першої інстанції не надано належну оцінку всім наданим відповідачем доказам, а саме Акту обстеження системи теплоспоживання об`єкту № 175/828 від 30.09.2013 року, з якого вбачається, що послуги КП «ХТМ» в приміщенні відсутні – транзитний трубопровід центрального опалення заізольований та зашитий гіпсокартоном; Висновку спеціаліста Харківського НІІ судових експертиз ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса № 8341 від 19.10.2004 року, з якого вбачається, що в приміщеннях немає ел. щитової і теплового пункту системи центрального опалення; Довідці КП “Житлокомсервіс” №4021/2/077-05 від 03.04.2025 року, в якій зазначено, що інженерних вводів, запірної арматури, розподільчих коробок та електрощитових в зазначеному приміщенні не має. Транзитні трубопроводи не проходять» Також згідно Висновку експерта Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» №4734 від 13.05.2025року вбачається, що радіатори опалення в приміщеннях відсутні. Вважає, що судом першої інстанції безпідставно взято до уваги Акт обстеженення системи теплоспоживання об`єкту № 175/9968 від 19.07.2021 року, в якому висловлюються припущення, що можливо через приміщення проходять трубопроводи внутришньобудинкових розподільчих трубопроводів центрального опалення. Також судом першої інстанції проігноровано той факт, що позивачем для визначення кількості теплової енергії помилково застосовано інші формули Методики та заявлений розрахунок заборгованості не відповідає дійсності. Тому вважає, що рішення суду підлягає скасуванню.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач є споживачем послуг з теплопостачання, які надає позивач на адресу нерухомого майна, що належить відповідачу на праві власності: нежитлові приміщення загальною площею 67,7 кв.м, які розташовані в житловому будинку АДРЕСА_1 . Відповідач не виконує покладені на нього обов`язки щодо сплати за послуги з теплопостачання, тому з відповідача підлягає стягненню заборгованість за надані послуги.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником нежитлових приміщень цокольного поверху № I-VI, розташовані в житловому будинку літ. А-16, загальною площею 67,7 м.кв. у буд. АДРЕСА_2 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна та технічним паспортом на квартирний (багатоповерховий) житловий будинок.

Відповідач є споживачем послуг з постачання теплової енергії, які надає позивач, та несе обов`язок зі сплати таких послуг.

Згідно актів № 175/18899, № 175/20710, № 175/22357, № 175/24286, № 175/26613, № 175/28466, № 175/27802, № 175/30819, № 175/31848, № 175/25, за адресою: АДРЕСА_2 , підключено/відключено системи опалення у зв`язку з початком/закінченням опалювального періоду у 2019 – 2023 роках.

З наявних у матеріалах справи актів № 175/12284 та № 175/13176 слідує, що об`єкт за адресою: АДРЕСА_2 , готовий до опалювальних періодів 2021 – 2022 років, 2022 – 2023 років.

З акту обстеження системи теплоспоживання об`єкту № 175/9968 від 19.07.2021, складеного у присутності представника ОСОБА_1 , належні останньому нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , знаходяться в тепловому контурі указаного 16-ти поверхового житлового будинку.

З листів-вимог та вимоги про виконання зобов`язання у порядку ст. 530 ЦК України від КП «Харківські теплові мережі», адресованих ОСОБА_1 від 10.12.2024 слідує, що підприємство інформує відповідача про необхідність сплати вартості наданих позивачем послуг за бездоговірне користування та згідно індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, розміщений на офіційному сайті, який є публічним договором.

Згідно актів-рахунків, рахунків-фактур, відомостей про облік споживання теплової енергії та розрахунків заборгованості, складених працівниками КП «Харківські теплові мережі», відповідач споживає надані позивачем послуги та має заборгованість за оплату послуг з постачання теплової енергії, а також за абонентську плату та послуги ВБС у загальному розмірі 57481,06 грн.

Як на підставу позовних вимог, КП «Харківські теплові мережі» посилалося на те, що відповідачу на праві власності належать нежитлові приміщення загальною площею 67,7 кв.м, які розташовані в житловому будинку АДРЕСА_1 , з централізованою системою опалення, теплопостачання якого здійснює позивач. Система опалення зазначених приміщень є невід`ємною частиною централізованої системи опалення житлового будинку, тому при подачі теплової енергії у централізовану систему опалення житлового будинку одночасно опалюються нежитлові приміщення відповідача. Постачання теплової енергії на потреби опалення у житлові будинки та об`єкти соціальної сфери позивач здійснює на підставі розпоряджень Харківського міського голови про початок та кінець опалювальних сезонів. Споживання теплової енергії на потреби опалення приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , за період з листопада 2018 по листопад 2021 року здійснювалося ОСОБА_1 без укладання договору. Факт споживання відповідачем наданих позивачем послуг підтверджується актом обстеження системи теплоспоживання та актами про підключення/відключення опалення. Станом на 17.12.2024 вартість спожитої енергії за період з листопада 2018 по листопад 2021 року складає 24223,23 грн. За період з грудня 2021 року по квітень 2023 року представник позивача зазначає, що відповідач користувався тепловою енергією за індивідуальним договором, який є публічним договором приєднання, який набрав чинності з 01.12.2021 та укладений з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України. Оскільки нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , розташовані у житловому будинку, починаючи з 01.12.2021 надання послуги постачання теплової енергії відповідачам за цією адресою здійснюється на підставі індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії. Факт отримання відповідачем послуги з постачання теплової енергії у опалювальний період 2021 – 2022, 2022 – 2023 є фактом приєднання споживача до умов договору, факт отримання теплової енергії підтверджується актами про підключення/відключення опалення. Станом на 17.12.2024 вартість спожитої енергії за період з грудня 2021 року по квітень 2023 року складає 32061,51 грн. Абонентська плата за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії складає 365,62 грн., яка утворилась за період з грудня 2021 року по квітень 2023 року. Заборгованість з технічного обслуговування тa поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності складає 830,70 гривень, яка утворилась за період з липня 2022 року по вересень 2023 року.

Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» є виконавцем послуг з централізованого теплопостачання та підігріву гарячої води в житловому фонді комунальної власності територіальної громади м. Харкова.

Правовідносини що виникли між сторонами регулюються нормами ЦК України, законів України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09.11.2017, «Про теплопостачання» № 2633-ІV від 02.06.2005, «Про комерційний облік теплової енергії» № 2119-VIII від 22 червня 2017 року, постановою КМУ № 1198 від 03.10.2007 «Про затвердження Правил користування тепловою енергією», Методикою розподілу між співвласниками обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22.22.2018 № 315, наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26 липня 2019 року № 169 « Про затвердження Порядку відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води ».

Згідно ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.

Так, за приписами п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач визначений як фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Згідно положення п. 20 ст.1 Закону України «Про теплопостачання» № 2633-ІV від 02.06.2005 тепловикористальна установка - комплекс обладнання (пристроїв), що використовує теплову енергію (теплоносій) для опалення, вентиляції, гарячого водопостачання, технологічних або комунально-побутових потреб.

Відповідно п. 30 ст.1 Закону України «Про теплопостачання» № 2633-ІV від 02.06.2005 споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Згідно п.п. 8, 9, 11 ст.3 Постанови КМУ № 1198 від 03.10.2007 «Про затвердження Правил користування тепловою енергією» система теплоспоживання - комплекс теплоспоживчих установок, з`єднаний із системою теплопостачання, призначений для задоволення потреб споживача відповідно до договору. Споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору. Тепловикористальне обладнання це комплекс пристроїв, які використовують теплову енергію для опалення, вентиляції, гарячого водопостачання і технологічних потреб.

Частиною 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Згідно приписів Методики розподілу між співвласниками обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22.22.2018 № 315 (в реакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), для приміщень з індивідуальним опаленням та неопалюваних приміщень здійснюється розподіл теплової енергії, що надходять у ці приміщення від транзитних ділянок неізольованих трубопроводів внутрішньобудинкових систем опалення та ГВП, о прокладені у цих приміщеннях, відповідно до п. 4 р. V Методики.

У відповідності до п. 4 розділу V Методики № 315 (у відповідній редакції від 22.11.2018) Обсяг теплової енергії, який надходить від ділянки неізольованого транзитного трубопроводу до неопалюваного приміщення або приміщення з індивідуальним опаленням, в якому є ділянка такого трубопроводу, у тому числі частина стояка, або обладнання внутрішньобудинкової системи опалення (Qопінд.ф.с), визначається розрахунково або за результатом енергетичного аудиту або обстеження інженерних систем цього приміщення.

За відсутності результатів енергетичного аудиту або обстеження інженерних систем приміщення, при недопущенні виконавця комунальної послуги або виконавця розподілу до такого приміщення або перешкоджанні їм у доступі до нього для з`ясування протяжності, діаметра та стану теплоізоляції транзитного(их) трубопроводу(ів) обсяг теплової енергії, який надходить від ділянки транзитного трубопроводу до неопалюваного приміщення або приміщення з індивідуальним опаленням, в якому є ділянка такого трубопроводу, у тому числі частина стояка, або обладнання внутрішньобудинкової системи опалення (Qопінд.ф.с), розраховується за відповідною формулою.

За змістом статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Споживач (індивідуальний споживач)- фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Пунктом 5 частини 2статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 та є усталеним у практиці Верховного Суду, зокрема, підтриманий у постановах від 04 грудня 2019 року у справі № 683/2743/15-ц, провадження № 61-33787св18; від 02 грудня 2020 року у справі № 761/48615/18-ц, провадження № 61-14819 св 20, від 09 червня 2021 року у справі № 303/7554/16-ц, провадження № 61-20523св19, від 28 липня 2021 року у справі № 554/7740/17, провадження № 61-13603св19.

Статтею 1 Закону України « Про теплопостачання» передбачено, що споживач теплової енергії- фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Частиною 6 статті 19 вказаного закону передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

17 вересня 2019 року набрав чинності наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26 липня 2019 року № 169 «Про затвердження Порядку відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води»(далі - Порядок № 169).

Пункт 7 розділу ІІІ Порядку № 169 визначає, що для відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення власник забезпечує розроблення проєкту відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП, який виготовляється відповідно до державних будівельних норм і правил та має забезпечити ізоляцію транзитних стояків, а також, у разі потреби, перенесення транзитних стояків. За потреби, власник забезпечує виготовлення проєкту встановлення системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні, виготовленого відповідно до державних будівельних норм і правил.

Відповідно до вимог пунктах 2, 4 6 ст. 4 Закону України « Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» від 22 червня 2017 року № 2119-VIII власники (співвласники) приміщень у будівлі, в якій окремі приміщення є самостійними об`єктами нерухомого майна, у разі приєднання такого будинку (будівлі) до зовнішніх інженерних мереж або обладнання такого будинку (будівлі) системою автономного теплопостачання, автономного гарячого водопостачання, автономного водопостачання зобов`язані забезпечити оснащення належних їм приміщень вузлами розподільного обліку відповідно теплової енергії, гарячої води, питної води, крім випадків, передбачених частинами п`ятою - сьомою цієї статті. Оснащення приміщень вузлами розподільного обліку теплової енергії у випадках, передбачених частинами другою і третьою цієї статті, здійснюється у кожному місці відгалуження систем опалення та водопостачання у приміщення. Встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії, приладів - розподілювачів теплової енергії у квартирах, інших житлових і нежитлових приміщеннях, які на законних підставах від`єднані від відповідних централізованих систем опалення та/або гарячого водопостачання, не обов`язкове. Встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії, приладів - розподілювачів теплової енергії у приміщеннях (місцях) загального користування будівлі не обов`язкове.

Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Матеріали справи свідчать про те, що нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , належать відповідачу ОСОБА_1 з 17.08.2013. Житловий будинок АДРЕСА_1 за цією адресою обладнаний централізованою системою опалення, теплопостачання якого здійснює КП «Харківські теплові мережі», а нежитлові приміщення відповідача знаходяться у тепловому контурі указаного житлового будинку.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов`язує.

Згідно зі ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, положення ст. 322 ЦК України встановлюють презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 953/24063/19.

З придбанням у власність нежитлових приміщень у відповідача, як їх власника, виник обов`язок брати участь у витратах на утримання та збереження майна.

Належні відповідачу нежитлові приміщення знаходяться у житловому будинку та, відповідно, мають загальну систему опалення з житловим будинком. Нежитлові приміщення знаходяться в тепловому контурі жилого будинку, тобто опалюються за рахунок теплопередачі від суміжних приміщень. З придбанням у власність нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку у відповідача виник обов`язок брати участь у витратах на утримання та збереження майна (житлового будинку). Обігрів житлового будинку у опалювальний період є спільним обов`язком його співвласників з метою дотримання, зокрема, санітарних норм. Відповідач є споживачем послуг з постачання теплової енергії, які надає позивач, та несе обов`язок зі сплати таких послуг, незалежно від факту укладення договору між сторонами.

Зазначене відповідає висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі №317/1636/16-ц, провадження №61-19820св18.

У житловому будинку, де відповідач володіє нежитловими приміщеннями, встановлений загальнобудинковий прилад обліку. Окремий прилад обліку у цьому нежитловому приміщенні відсутній.

Відповідно до акту обстеження системи теплоспоживання об`єкту № 175/9968 від 19.07.2021 проведено обстеження системи споживання теплової енергії представником КП «ХТМ» за адресою АДРЕСА_1 . В результаті обстеження встановлено, що система тепло споживання нежитлових приміщень спільна із системою житлового будинку, приєднана до теплових мереж КП «ХТМ». В приміщенні розташовані трубопроводи внутрішньо будинкової системи опалення житлового будинку. Розводка гарячого водопостачання в приміщенні відсутня. З указаного акту слідує, що він був складений у присутності представника ОСОБА_1 , який з актом не згоден.

Окрім того як встановлено актом обстеження системи теплоспоживання об`єкту приписано: 1) укласти договір на поставку теплової енергії; 2) виконати розрахунок теплового навантаження в організації, яка має ліцензію на даний вид робіт, в іншому випадку КП «ХТМ» має право виконати розрахунок теплового навантаження самостійно, встановлено термін виконання припису 30 діб.

Про існування припису відповідач був обізнаний, указаний факт також підтверджується постійним листуванням останнього з КП «ХТМ».

Відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання з оплати наданих позивачем послуг, внаслідок чого згідно наданих позивачем розрахунків, за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 57481,06 грн., з яких: 24223,23 грн. – заборгованість за бездоговірне користування тепловою енергією за період з листопада 2018 року по листопад 2021 року, 32061,51 грн. – заборгованість за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з грудня 2021 року по квітень 2023 року, 365,62 грн. – абонентська плата за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з грудня 2021 року по вересень 2023 року, 830,70 грн. – технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності за публічним договором за період з липня 2022 року по вересень 2023 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач, фактично користувався своєю власністю та отримував надані послуги з теплопостачання.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Наявні в матеріалах справи висновок спеціаліста Харківського НІІ судових експертиз ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса № 8341 від 19.10.2004 року з якого вбачається, що у досліджуваних приміщеннях запірна арматура і рамки введення трубопроводів, електрощіток, необхідні для забезпечення і обслуговування житлового будинку відсутні та Висновок експерта Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» №4734 від 13.05.2025 року з якого вбачається, що радіатори опалення в приміщенні відсутні та нежитлові приміщення цокольного поверху до технічних приміщень, необхідних для забезпечення технічного обслуговування житлового будинку, технічно не відносяться, висновків суду не спростовують.

Інформація, зазначена в Акті обстеження системи теплоспоживання об`єкту № 175/828 від 30.09.2013 року не протирічить інформації зазначеній в Акті обстеженення системи теплоспоживання об`єкту № 175/9968 від 19.07.2021 року.

З акту обстеження системи теплоспоживання об`єкту № 175/9968 від 19.07.2021, складеного у присутності представника ОСОБА_1 , належні останньому нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , знаходяться в тепловому контурі указаного 16-ти поверхового житлового будинку.

Матеріали справи свідчать про те, що належні відповідачу нежитлові приміщення розташовані в тепловому контурі житлового будинку, система опалення єдина з системою опалення житлового будинку. Через приміщення проходять трубопроводи внутрішньо будинкових розподільчих трубопроводів централізованого опалення: горизонтальні та вертикальні. Централізоване гаряче водопостачання та внутрішня розводка трубопроводів системи гарячого водопостачання відсутні.

Отже згідно наданих позивачем документів вбачається що система опалення споживача ОСОБА_2 єдина з системою опалення житлового будинку АДРЕСА_1 . На житловому будинку встановлено прилад обліку теплової енергії, що враховує спожиту теплову енергію квартир житлового будинку та юридичних осіб. Розподіл теплової енергії між житловим будинком і нежитловими приміщеннями здійснюється згідно Правил користування тепловою енергією №1198.

Таким чином з наданого акту вбачається, що у житловому будинку встановлений загальнобудинковий прилад обліку тепла, а окремий прилад обліку тепла в належному відповідачу нежитловому приміщенні відсутній. Тому обсяг споживчої теплової енергії визначається відповідно до приписів Методики розподілу між співвласниками обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22.22.2018 № 315 (в реакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а саме розрахунок вартості спожитої теплової енергії по нежитловим приміщенням, розташованих у будинках, оснащених будинковими приладами обліку теплової енергії, здійснюється згідно їх показань, які розподіляються між власниками нежитлових приміщень пропорційно тепловим навантаженням.

Сам факт відсутності радіаторів опалення не спростовує факт отримання послуг з теплопостачання з огляду на те, що система опалення житлового будинку та належні відповідачу нежитлові приміщення, що розташовані у вказаному будинку, єдині. Даних про узгодження з позивачем та проведення повного відключення нежитлових приміщень відповідача від системи опалення будинку матеріали справи не містять.

З урахуваннням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення пощовних вимог.

Посилання апелянта, що КП «ХТМ» невірно зроблено розрахунок не доведено належними доказами. Власного розрахунку відповідач суду не надав.

Отже зазначена позивачем сума заборгованості підлягає стягненню з власника нежитлових приміщень на користь позивача.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Рішення суду ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384,389,390 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 15 жовтня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Ю.М. Мальований

В.Б. Яцина