Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №398/5230/24 — Кропивницький апеляційний суд

Кропивницький апеляційний суд

№ провадження 33/4809/341/26 Головуючий у суді І-ї інстанції Дубровська Н. М.

Справа № 398/5230/24 Доповідач в колегії апеляційного суду Іванов Д. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2026 року м. Кропивницький

Суддя Кропивницького апеляційного суду Іванов Д.Л., розглянувши стосовно прийнятності до апеляційного розгляду апеляційну скаргу захисника-адвоката Миколюк А.П., який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 листопада 2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 листопада 2024 року ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн., з позбавленням його права керування транспортними засобами на строк один рік.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, захисник адвокат Миколюк А.П., який діє в інтересах ОСОБА_1 , 26.06.2026 звернувся до Кропивницького апеляційного суду з апеляційною скаргою на вищевказану постанову, в якій зокрема просить поновити строк на апеляційне оскарження.

В обґрунтування поважності пропуску строку захисник зазначає, що постанова була ухвалена за відсутності ОСОБА_1 . Про існування вказаної постанови ОСОБА_1 фактично дізнався лише 20 червня 2026 року, випадково побачивши інформацію про неї в інформаційно-аналітичному сервісі ОреnDаtаВоt. До 20.06.2026 року ОСОБА_1 не отримував належним чином копію постанови суду від 21.11.2024 року, не був реально обізнаний про її зміст, наслідки її винесення та необхідність апеляційного оскарження.

Також захисник зауважує, що у постанові суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 нібито був повідомлений про розгляд справи шляхом доставки СМС - повідомлення. Однак сам факт посилання на СМС - повідомлення не може безумовно підтверджувати належне повідомлення особи про дату, час і місце розгляду справи.

Крім того, судом першої інстанції не було встановлено та не зазначено:чи подавав ОСОБА_1 заяву про згоду на отримання судових повісток і повідомлень саме шляхом СМС - повідомлень; на який саме номер телефону направлялося СМС - повідомлення; чи належить відповідний номер саме ОСОБА_1 ; який саме текст повідомлення було направлено; чи містило повідомлення повну інформацію про суд, номер справи, дату, час та місце розгляду; чи мав ОСОБА_1 реальну можливість ознайомитися з таким повідомленням; чи була йому після розгляду справи належним чином вручена копія постанови суду.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про належне повідомлення є формальним і не підтверджує реального забезпечення права особи на участь у розгляді справи.

Окремо зазначає, що 21.11.2024 року, тобто безпосередньо в день розгляду справи та винесення постанови, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні. Отже, його неявка у судове засідання 21.11.2024 року була зумовлена об`єктивними та документально підтвердженими обставинами — перебуванням на стаціонарному лікуванні, а не ухиленням від участі у справі.

Будучи своєчасно та належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду, ОСОБА_1 та його захисник Миколюк А.П. в судове засідання апеляційного суду для вирішення питання про поновлення строку не з`явились.

16.07.2026 захисник надіслав до апеляційного суду заяву про розгляд справи, в т.ч. клопотання про поновлення строку без його участі та без участі ОСОБА_1 , з урахуванням матеріалів справи та поданих стороною захисту заяви. Також зауважив про недоцільність відкладення розгляду справи.

При таких обставинах, апеляційний суд відповідно до вимог п.6 ст. 294 КУпАП вважає можливим провести апеляційний розгляд без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника.

Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, апеляційний суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертаються апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.

Правила регулювання строків для подання скарги повинні забезпечувати належне здійснення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності.

При розгляді клопотання про поновлення пропущеного строку, у відповідності до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» апеляційний суд також застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 29 жовтня 2010 року у справі «Устименко проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

У цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом значного періоду часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і як наслідок тягне порушення ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Із матеріалів справи вбачається, що рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, ухвалено Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області 21.11.2024 за відсутності ОСОБА_1 .

У постанові вказано і матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 , з урахуванням оформлених стосовно матеріалів був обізнаний про розгляд його справи в суді.

Відповідно до заявки про отримання судової повістки в електронній формі за допомогою СМС повідомлення, ОСОБА_1 просив надсилати судові повістки, повідомлення в електронному вигляді на мобільний номер телефону НОМЕР_1 , що підтверджується його підписом (а.с 5).

Відповідно до судової повістки, ОСОБА_1 повідомлявся місцевим судом про розгляд справи про адміністративне правопорушення стосовно нього призначене на 09.15 год. 21.11.2024 (а.с. 9).

Згідно довідки про доставку СМС повідомлення на номер телефону НОМЕР_1 повідомлено ОСОБА_1 про розгляд справи щодо нього призначений на 21.11.2024 (а.с. 11).

Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 145405, номер телефону на який відправлено повідомлення, зазначений як належний ОСОБА_1 , що засвідчено підписом останнього (а.с 1).

За таких обставин апеляційний суд констатує, що доводи захисника про те, що судом першої інстанції не було встановлено чи подавав ОСОБА_1 заяву про згоду на отримання судових повісток і повідомлень саме шляхом СМС – повідомлень та належність номера телефону саме ОСОБА_1 – є необґрунтованими та безпідставними.

Однак, захисник Миколюк А.П. лише 26.06.2026, тобто майже через 1.5 року після ухваленого рішення подав апеляційну скаргу про його скасування. При цьому по формі та змісту клопотання про поновлення строку є абстрактним, підстави для його поновлення нічим не конкретизовані, а отже вимога про поновлення строку є формальна.

Апеляційний суд зважає на сталу практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» (974 256) (Aleksandr Shevchenkov. Ukraine), заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та «Трух проти України» (Trukhv. Ukraine) (ухвала), заява № 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).

З матеріалів справи убачається, що місцевим судом вживались розумні заходи щодо повідомлення ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи, у тому числі ОСОБА_1 повідомлений у встановленому порядку, через доставку SMS – повідомлення на номер його мобільного телефону.

Також відповідно до протоколу серії ЕПР1 № 145405, копія якого була отримана ОСОБА_1 , працівниками поліції останньому було роз`яснено його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП та зазначено, що розгляд справи відбудеться у Олександрійському міськрайонному суді Кіровоградської області, (а.с. 1).

Таким чином, доводи захисника про те, що він не був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, не знав про судові засідання та ухвалені судом рішення є необґрунтованими і не можуть бути підставою для поновлення пропущеного строку.

Оскільки ОСОБА_1 був обізнаний щодо розгляду справи відносно нього у місцевому суді, протягом більше півтора року не цікавився про хід справи щодо нього, не звертався до суду з метою з`ясування результату відомого йому провадження, причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, зазначені захисником в обґрунтування клопотання, не є переконливими, а відтак не можуть бути підставою для поновлення пропущеного строку.

Інших обставин, які б свідчили про поважність причини пропуску строку апеляційного оскарження, а саме, конкретних обставин, які об`єктивно перешкоджали ОСОБА_1 або його захиснику своєчасно звернутися з апеляційною скаргою протягом встановленого законом строку на апеляційне оскарження постанови суду, які виникли раптово, носили несподіваний характер і не могли бути контрольовані апелянтом, у клопотанні не наведено.

За таких обставин підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 листопада 2024 року стосовно ОСОБА_1 апеляційний суд не вбачає, а тому апеляційну скаргу захисника Миколюка А.П. на підставі ст.294 КУпАП слід повернути.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання захисника-адвоката Миколюка А.П. в інтересах ОСОБА_1 , про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 листопада 2024 року якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Апеляційну скаргу захисника-адвоката Миколюка А.П. на постанову Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 листопада 2024 року стосовно ОСОБА_1 , разом з доданими матеріалами повернути особі, яка її подала.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Кропивницького

апеляційного суду Д.Л. Іванов