Вирок від 19 липня 2026 р. у справі №373/1152/26 — Переяславський міськрайонний суд Київської області

Справа № 373/1152/26

Провадження № 1-кп/373/221/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року ? ? ? ? ?м. Переяслав

Переяславський міськрайонний суд Київської області у складі:

головувуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

сторони та інші учасники кримінального провадження: прокурори: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , потерпілі: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , захисник ОСОБА_7 , обвинувачений ОСОБА_8 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за № 12026116240000020 від 20.02.2026 за обвинуваченням

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Переяслав-Хмельницький Київської області, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ; засудженого 22.12.2023 Переяслав-Хмельницьким міськрайонним судом Київської області за ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 10 місяців, звільненого умовно-достроково 20.12.2024 Бориспільським міськрайонним судом Київської області на підставі ст. 81-1 КК України на невідбуту частину призначеного основного покарання на строк 5 років 1 місяць 8 днів, для проходження військової служби за контрактом; 18.11.2025 Переяславським міськрайонним судом Київської області за ч. 1 ст. 309 КК України до остаточного покарання у виді штрафу, що становить 34000,00 грн, та позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць 8 днів; військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 у звані солдата та на посаді стрільця 1 штурмового спеціалізованого відділення 3 штурмового спеціалізованого взводу 2 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону « ІНФОРМАЦІЯ_2 »;

за ч. 1 ст. 126, ч. 4 ст. 186 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

19.02.2026 приблизно о 17:00 год під час дії воєнного стану на території України, введеного з 24.02.2022 на підставі указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, солдат ОСОБА_8 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , перебував у приміщенні покинутої будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , та в нього виник злочинний умисел на відкрите викрадення чужого майна.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, повторно, з корисливих мотивів, перебуваючи у приміщенні покинутої будівлі, що фактично розташовується за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_8 із застосуванням фізичного насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров`я потерпілого ОСОБА_5 , який також перебував у вказаній вище будівлі, наніс йому не менше 10 ударів руками в область голови та тулуба, чим спричинив тілесні ушкодження у вигляді саден волосистої частини голови та лоба, після чого відкрито заволодів його мобільним телефоном марки «Samsung», моделі «galaxy j3», у корпусі чорного кольору, після чого залишив місце вчинення злочину з викраденим майном. Викраденим майном розпорядився на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 459,67 грн.

Окрім того, продовжуючи свою злочинну діяльність, 19.02.2026 приблизно о 20:30 год ОСОБА_8 , перебуваючи біля квартири АДРЕСА_2 , вступив у словесний конфлікт із ОСОБА_6 , яка намагалась завадити останньому проникнути в її квартиру, в ході словесного конфлікту у ОСОБА_8 виник прямий умисел, спрямований на завдання ОСОБА_6 фізичного болю.

Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_8 , перебуваючи у тому ж місці, в той же час, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, з метою завдання фізичного болю потерпілій, перебуваючи у положенні стоячи попереду відносно ОСОБА_6 , умисно схопився правою рукою за волосяну частину голови останньої та з прикладанням значної сили здійснив ривок, у результаті чого вирвав з правої тім`яної ділянки з переходом на потиличну ділянку праворуч волосся з голови ОСОБА_6 , завдавши останній фізичного болю і не спричинивши тілесних ушкоджень у місці його заподіяння.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень за наведених вище обставин визнав у повному обсязі, щиро розкаявся і дав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним в обвинувальному акті обставинам, пояснивши, що будучи раніше засудженим 22.12.2023 Переяслав-Хмельницьким міськрайонним судом Київської області за ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України, 18.11.2025 Переяславським міськрайонним судом Київської області за ч. 1 ст. 309 КК України, з корисливих мотивів, 19.02.2026 приблизно о 17:00 год, перебуваючи в будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , із застосуванням фізичного насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого ОСОБА_5 , наніс йому приблизно 10 ударів в область голови та тулуба, відкрито заволодівши його мобільним телефоном марки «Samsung», модель «Galaxy J3», після чого залишив місце події з викраденим майном. Крім цього, того ж дня 19.02.2026 приблизно о 20:30 год він перебував у під`їзді біля квартири АДРЕСА_1 , вступив у словесний конфлікт з ОСОБА_6 , яку схопив рукою за волосся та здійснив ривок, вирвав пасмо волосся з голови потерпілої, не завдавши їй тілесних ушкоджень.

Суд, ураховуючи те, що учасники судового провадження не оспорюють всі обставини справи та правильно розуміють зміст цих обставин, за відсутності будь-яких сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, роз`яснивши учасникам судового провадження положення ст. 349 КПК України, провів судовий розгляд даної справи щодо всіх її обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження інших доказів у справі.

За таких обставин, суд вважає доведеним те, що ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 186 КК України, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчиненого повторно, в умовах дії воєнного стану, та кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 126 КК України, тобто вчинення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому, суд визнає його щире каяття.

Обставин, що обтяжували б покарання обвинуваченому, не встановлено.

При призначенні обвинуваченому покарання суд згідно з вимогами ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином (ч. 4 ст. 186 КК України) та кримінальним проступком (ч. 1 ст. 126 КК України), наявність пом`якшуючої покарання обставини, дані про особу обвинуваченого, який вину визнав повністю, неодноразово судимий, одружився під час розгляду даної справи, не працює, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, є військовослужбовцем та під час військової служби отримав вогнепальне осколкове поранення голови, у зв`язку з чим проходив лікування, за місцем військової служби характеризується негативно, за місцем проживання характеризується задовільно.

Беручи до уваги вказані обставини в їх сукупності, матеріальний та сімейний стан обвинуваченого, суд вважає за можливе призначити йому покарання в межах санкції ч. 4 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на мінімальний строк, та покарання за ч. 1 ст. 126 КК України у виді штрафу в мінімальному розмірі, який у відповідності до вимог ч. 3 ст. 72 КК України слід виконувати самостійно та не підлягає поглиненю або складанню із покаранням у виді позбавлення волі відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, а тому суд не вказує про призначення обвинуваченому остаточного покарання за сукупністю кримінальних правопорушень.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначених покарань обвинуваченому ОСОБА_8 слід частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Переяславського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2025 року, за яким його засудженого за ч. 1 ст. 309 КК України до остаточного покарання у виді штрафу в розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 грн, та позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць 8 днів, остаточно призначивши покарання у виді позбавлення волі та у виді штрафу в сукупному розмірі зі штрафом за ч. 1 ст. 126 КК України, шо у відповідності до вимог ч. 3 ст. 72 КК України слід виконувати самостійно.

Саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Долю речових доказів та судових витрат необхідно вирішити відповідно до вимог ч. 9 ст. 100, ч. 2 ст. 124 КПК України.

Керуючись статтями 373-376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати винуватим ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 126, ч. 4 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч. 1 ст. 126 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн (вісімсот п`ятдесят гривень);

- за ч. 4 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначених покарань ОСОБА_8 частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Переяславського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2025 року, за яким його засудженого за ч. 1 ст. 309 КК України до остаточного покарання у виді штрафу в розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 гривень, та позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць 8 днів, остаточно призначивши ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років 1 (один) місяць та у виді штрафу в сукупному розмірі 2050 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34850,00 грн (тридцять чотири тисячі вісімсот п`ятдесят гривень).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 72 КК України покарання у виді штрафу в розмірі 2050 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34850,00 грн (тридцять чотири тисячі вісімсот п`ятдесят гривень), виконувати самостійно як таке, що не підлягає складанню або поглинанню з іншими видами покарань.

Строк відбуття покарання ОСОБА_8 обчислювати з 21 лютого 2026 року, тобто з моменту його затримання.

Запобіжний захід ОСОБА_8 у виді тримання під вартою, - залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Скасувати арешт майна - мобільного телефону марки «Samsung», модель «Galaxy J3», ІМЕІ1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 , накладеного за ухвалою слідчого судді Переяславського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_9 від 24.02.2026 у справі № 373/484/26.

Речові докази в провадженні, а саме:

- фотозображення на 2 арк., що були надані потерпілою ОСОБА_10 та зберігаються відповідно до постанови дізнавача СД ВП № 1 Бориспільського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_11 від 23.02.2026 при матеріалах кримінального провадження, - залишити при матеріалах кримінального провадження;

- DVD-R диск, що відповідно до постанови старшого слідчого СВ ВП № 1 Бориспільського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_12 від 21.02.2026 зберігається при матеріалах кримінального провадження, - залишити при матеріалах кримінального провадження;

- мобільний телефон марки «Samsung», модель «Galaxy J3», ІМЕІ1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 , що відповідно до постанови старшого слідчого СВ ВП № 1 Бориспільського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_12 від 21.02.2026, квитанції № 12026116240000020 від 24.02.2026, передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів ВП № 1 Бориспільського РУП ГУНП в Київській області (Київська обл., Бориспільський р-н, м. Переяслав, вул. Магдебурзького права, 25-А), - повернути власнику ОСОБА_5 .

Стягнути на користь держави із ОСОБА_8 вартість процесуальних витрат на залучення експерта в кримінальному провадженні в розмірі 1782,80 грн (висновок експерта від 27.02.2026 № СЕ-19/111-26/9419-ТВ).

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ: ОСОБА_13