Рішення від 19 липня 2026 р. у справі №369/18996/25 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/18996/25

Провадження № 2-а/369/124/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

cудді Лапченко О.М.,

за участі секретаря Дубицької М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

в с т а н о в и в:

представник позивача Гарницький П.П., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом, згідно якого просить визнати протиправною та скасувати постанову від 17.06.2025 року за № 730/1, винесену т.в.о. начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000,00 грн., провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 605,60 грн., та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн.

В обґрунтування вимог позивач послався на те, що у листопаді 2023 року позивач отримав повідомлення про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_1 , після чого у визначений час прибув до територіального центру, надав необхідні документи для уточнення військово-облікових даних та отримав направлення на проходження військово-лікарської комісії. Позивач зазначає, що є особою з інвалідністю ІІІ групи з 2008 року, у зв`язку із чим проходження військово-лікарської комісії тривало значний час, а після завершення медичного огляду всі необхідні документи були подані ним до територіального центру комплектування. 13.03.2024 йому було видано довідку та тимчасове посвідчення військовозобов`язаного із зазначенням про необхідність повторного медичного переогляду у січні 2029 року. Позивач зазначає, що у вересні 2024 року його телефоном запросили повторно з`явитися до територіального центру комплектування для оновлення персональних даних. Наступного дня він прибув до територіального центру, надав усі необхідні документи, після перевірки яких працівники відповідача повідомили про оновлення персональних даних та відпустили його, не видавши будь-яких підтверджуючих документів. Також позивач зазначає, що приблизно 25.10.2024 його було зупинено працівниками поліції на блокпості, які повідомили про перебування його у розшуку за інформацією територіального центру комплектування, після чого доставили до ТЦК. За твердженням позивача, після перевірки документів працівники територіального центру повідомили, що його буде знято з розшуку, однак жодних документів, які б це підтверджували, не видали. Аналогічна ситуація, зі слів позивача, повторилася 27.11.2024, коли після перевірки документів його також відпустили, усно повідомивши про зняття з розшуку.

Позивач вказує, що 19.03.2025 працівники поліції доставили його до територіального центру комплектування, де було вручено протокол про адміністративне правопорушення від 19.03.2025. У зазначеному протоколі містилися відомості про те, що він не прибув за викликом за повісткою № 909917 на 12.11.2024. Позивач стверджує, що такої повістки він не отримував, про що повідомив працівників територіального центру, однак його пояснення не були враховані, а можливість викласти відповідні заперечення у протоколі йому не була надана. Крім того, його було повідомлено про необхідність повторно прибути до територіального центру 28.03.2025 для розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності. За твердженням позивача, прибувши 28.03.2025 до територіального центру комплектування, він не був ознайомлений із постановою про накладення адміністративного стягнення, оскільки працівники відповідача повідомили про її відсутність та перенесли розгляд справи на іншу дату. У подальшому позивач неодноразово звертався до територіального центру комплектування з метою з`ясування обставин направлення йому повісток, які він фактично не отримував, однак жодних роз`яснень не отримав. З метою з`ясування обставин вручення поштових відправлень позивач звернувся до АТ «Укрпошта». У відповіді від 09.04.2025, як зазначає позивач, повідомлено про відсутність інформації щодо надходження на його адресу поштових відправлень із позначкою «Повістка ТЦК» за період із вересня 2024 року по березень 2025 року. Водночас у подальшій відповіді від 21.04.2025 АТ «Укрпошта» повідомило, що відповідна повістка надходила, однак не була вручена адресату через його відсутність за місцем проживання та була повернута відправнику з відміткою «адресат відсутній за адресою». Позивач наголошує, що місце свого проживання не змінював, постійно проживав за зареєстрованою адресою та після уточнення військово-облікових даних жодної іншої адреси відповідачу не повідомляв. Позивач зазначає, що лише 03.10.2025 після отримання повідомлення банку про блокування рахунку дізнався про існування виконавчого провадження. 06.10.2025 він звернувся до Вишневого відділу державної виконавчої служби, де ознайомився з матеріалами виконавчого провадження та вперше отримав інформацію про постанову № 730/1 від 17.06.2025, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП із накладенням штрафу у розмірі 17 000 грн.

Позивач вважає зазначену постанову незаконною, оскільки не отримував повістку, не був належним чином повідомлений про виклик до територіального центру комплектування, а тому був позбавлений можливості виконати покладений на нього обов`язок щодо явки. На його думку, відповідачем не доведено факт належного оповіщення відповідно до вимог Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024. Крім того, позивач посилається на те, що неодноразово добровільно з`являвся до територіального центру комплектування для уточнення військово-облікових даних, проходження військово-лікарської комісії та перевірки документів, що, на його думку, свідчить про відсутність наміру ухилятися від виконання вимог законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Окремо позивач зазначає, що постанова про накладення адміністративного стягнення прийнята після спливу строків, установлених статтею 38 КУпАП, оскільки правопорушення, за твердженням відповідача, було вчинено 12.11.2024, тоді як постанова винесена лише 17.06.2025. З огляду на це позивач вважає, що на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення провадження підлягало закриттю відповідно до пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП. Також позивач зазначає, що про існування оскаржуваної постанови дізнався лише 06.10.2025 під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, у зв`язку з чим просить поновити пропущений строк звернення до суду, вважаючи причини його пропуску поважними.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Позивач в судове засідання не з`явився, надав суду заяву, згідно якої просив здійснювати розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав.

Представники відповідачів ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Причин не явки суду не повідомили, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не подали. Відзиву на позовну заяву та будь-яких письмових пояснень щодо заявлених позовних вимог до суду не надали.

Згідно з ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив таке.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановлено цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Судом встановлено, що 19.03.2025 офіцером відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_1 старшим лейтенантом ОСОБА_3 було складено протокол про адміністративне правопорушення, відповідно до якого встановлено, що ОСОБА_1 не з`явився за викликом за повісткою № 909917, чим, на думку посадової особи, порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП. У зазначеному протоколі також міститься повідомлення про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 28.03.2025 о 16 год. 30 хв. у ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Як убачається з наявної у матеріалах справи постанови № 730/1 від 17.06.2025, тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення встановлено, що ОСОБА_1 не з`явився за викликом за повісткою № 909917, чим порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У зв`язку з цим позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.

З постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження ВП № 79251759 від 03.10.2025 вбачається, що підставою для відкриття виконавчого провадження стала постанова ІНФОРМАЦІЯ_1 № 730/1 від 17.06.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення.

Судом встановлено, що на підтвердження своїх доводів та заперечень у справі позивачем подано письмові докази, які досліджені судом.

Так, копія тимчасового посвідчення військовозобов`язаного та довідка військово-лікарської комісії від 31.01.2024 підтверджують перебування позивача на військовому обліку, проходження ним військово-лікарської комісії, визнання його обмежено придатним до військової служби за станом здоров`я, а також видачу йому тимчасового посвідчення військовозобов`язаного із зазначенням про повторний медичний огляд у січні 2029 року.

Листом АТ «Укрпошта» від 09.04.2025 № 1853-Г-2025040810097-В повідомлено, що за результатами перевірки інформації в автоматизованій системі товариства щодо рекомендованих поштових відправлень з описом вкладення та повідомленням про вручення з позначкою «Повістка ТЦК» інформації про таке відправлення не виявлено.

Водночас із листа АТ «Укрпошта» від 05.05.2025 № 1853-Г-2025042110102-В убачається, що поштове відправлення № 0610202097220 надійшло до відділення поштового зв`язку 04.11.2024, однак не було вручено позивачу у зв`язку з його відсутністю за вказаною адресою. У листі зазначено, що листоношею було залишено повідомлення про надходження поштового відправлення, після чого у зв`язку з неотриманням адресатом відправлення його повернуто відправнику з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Цим же листом АТ «Укрпошта» підтвердила факт невручення зазначеного поштового відправлення позивачу.

Листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.06.2025, наданим на звернення позивача, повідомлено, що станом на день надання відповіді відомості щодо порушення позивачем правил військового обліку за даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів не обліковуються. Цим же листом позивачу роз`яснено порядок оформлення відстрочки від призову під час мобілізації та необхідність проходження військово-лікарської комісії у випадках, визначених законодавством.

Згідно зі статтею 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тягне за собою накладення штрафу на громадян від п`ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі п`ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

У повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються: прізвище, ім`я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка; найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку; мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; місце, день і час явки за викликом; підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку; реєстраційний номер повістки; роз`яснення про наслідки неявки і про обов`язок повідомити про причини неявки.

Для громадян, які самостійно прибули до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та підлягають направленню на навчання (підготовку) у зв`язку з призовом на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, час явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки встановлюється протягом двох місяців з дня проходження військово-лікарської комісії.

Під час вручення повістки представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки на вимогу громадянина, якому вручається повістка, зобов`язані назвати свої прізвища, ім`я та по батькові, посади, а також пред`явити службові посвідчення.

Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу.

Згідно з вимогами статті 254 Кодексу України про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (ч.2 ст. 77 КАС України).

Згідно з ч.2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Суд вказує, що відповідачі відзиву на позов не подали, явку своїх представників у судове засідання не забезпечили, матеріалів справи про адміністративне правопорушення, на підставі яких було винесено постанову № 730/1 від 17.06.2025, суду не надали. Таким чином, відповідачами не виконано покладений на них законом обов`язок щодо доведення правомірності оскаржуваного рішення.

Судом установлено, що підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності визначено його неявку за викликом за повісткою № 909917, що, на думку відповідача, утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Разом із тим, належних і допустимих доказів вручення позивачу зазначеної повістки матеріали справи не містять.

Навпаки, із відповіді АТ «Укрпошта» вбачається, що рекомендоване поштове відправлення із повісткою позивачу вручено не було та повернуто відправнику із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». При цьому доказів особистого вручення повістки, вручення її під розписку, відмови позивача від її отримання чи належного повідомлення його в інший передбачений законом спосіб відповідачем суду не надано. Сам по собі факт повернення поштового відправлення відправнику не є безумовним підтвердженням належного повідомлення особи про виклик та не свідчить про умисне ухилення від його отримання.

Крім того, із наданих позивачем доказів убачається, що він неодноразово прибував до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для уточнення військово-облікових даних, проходження військово-лікарської комісії, подання документів та за викликами працівників ТЦК. Наведені обставини не спростовані відповідачами та свідчать про відсутність доказів навмисного ухилення позивача від виконання обов`язків військового обліку.

Також суд враховує, що матеріали справи не містять доказів належного повідомлення позивача про результати розгляду справи про адміністративне правопорушення та вручення йому постанови № 730/1 від 17.06.2025. Наявна у матеріалах справи постанова не містить відомостей про її вручення позивачу або направлення поштовим зв`язком, що узгоджується з доводами позивача про те, що про існування зазначеної постанови він дізнався лише після відкриття виконавчого провадження.

За таких обставин суд приходить до висновку про поважність причин пропуску позивачем строку звернення до суду та вважає за необхідне поновити такий строк.

Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.

За змістом статті 280 КУпАП орган (посадова особа), який розглядає справу про адміністративне правопорушення, зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Натомість матеріали справи не містять доказів того, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення посадовою особою були всебічно та повно з`ясовані всі обставини, що мають значення для її вирішення. Відповідачем не надано суду матеріалів адміністративної справи, доказів належного повідомлення позивача про виклик, доказів отримання ним повістки або ухилення від її отримання, а також інших доказів, які б беззаперечно підтверджували наявність у його діях складу адміністративного правопорушення. Водночас сама по собі постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не є доказом вини особи, оскільки є результатом оцінки доказів посадовою особою, а не первинним доказом. За відсутності матеріалів адміністративної справи суд позбавлений можливості перевірити, на підставі яких саме доказів відповідач дійшов висновку про вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Окремо суд зазначає, що відповідно до частини сьомої статті 38 КУпАП (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) адміністративне стягнення за правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, під час дії воєнного стану може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення та постанови № 730/1, позивачу поставлено у вину неявку за повісткою на 12.11.2024, тоді як постанова про накладення адміністративного стягнення винесена лише 17.06.2025.

Матеріали справи не містять належних доказів, які б підтверджували дату виявлення зазначеного адміністративного правопорушення та свідчили про дотримання відповідачем строків, установлених статтею 38 КУпАП. Відповідачі таких доказів суду не надали та не спростували доводів позивача щодо порушення строків притягнення до адміністративної відповідальності.

За таких обставин суд доходить висновку, що відповідачами не доведено ані наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, ані дотримання передбаченої законом процедури його притягнення до адміністративної відповідальності, у зв`язку з чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення — закриттю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як убачається з матеріалів справи, при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп., що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією.

З огляду на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача понесених ним витрат зі сплати судового збору в розмірі 605 грн 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 , як суб`єкта владних повноважень, який є відповідачем у справі.

Крім того, позивач просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000 грн.

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами третьою, п`ятою статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, а розмір таких витрат має бути співмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Частиною дев`ятою статті 139 КАС України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані такі витрати з розглядом справи, чи є їх розмір обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, а також значення справи для сторін.

Вирішуючи питання щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує характер спірних правовідносин, категорію та складність справи, обсяг виконаної представником позивача роботи, кількість підготовлених процесуальних документів, а також те, що справа не відзначається значною складністю, не потребувала дослідження великого обсягу доказів, проведення експертиз чи допиту свідків.

Суд також бере до уваги, що представником позивача підготовлено позовну заяву та подано окремі процесуальні документи, тоді як відповідачі відзиву на позов не подали, справа розглянута на підставі письмових доказів, а обсяг наданої правничої допомоги не свідчить про необхідність компенсації витрат у заявленому розмірі 25 000 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлений до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним, не відповідає критеріям розумності, співмірності та пропорційності, визначеним статтями 134 та 139 КАС України, а тому підлягає зменшенню.

З урахуванням складності справи, характеру виконаної адвокатом роботи, часу, об`єктивно необхідного для надання правничої допомоги, та принципу справедливості суд вважає обґрунтованим стягнути на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 грн, що, на переконання суду, є співмірним із фактичним обсягом наданих адвокатом послуг та відповідає критеріям розумності й необхідності.

На підставі викладеного та керуючись ст. 5-7, 77, 90, 139, 241-246, 286 КАС України, суд,

в и р і ш и в:

адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 № 730/1 від 17 червня 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, а справу про адміністративне правопорушення – закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя - Лапченко О.М.

20.07.2026