Рішення від 19 липня 2026 р. у справі №369/14571/25 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/14571/25

Провадження № 2/369/5600/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

судді Лапченко О.М.,

за участі секретаря Дубицької М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором оренди житла, -

встановив:

до суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором оренди житла.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 9 травня 2025 року між ОСОБА_1 як орендодавцем та ОСОБА_2 як орендарем було укладено договір оренди квартири, відповідно до умов якого відповідач зобов`язався своєчасно сплачувати орендну плату та відшкодовувати витрати на оплату комунальних послуг.

Позивач зазначає, що відповідач належним чином умови договору не виконав, оскільки протягом червня та липня 2025 року не сплачував орендну плату та комунальні платежі, внаслідок чого утворилася заборгованість. Крім того, відповідно до пункту 5.2 договору оренди за несвоєчасне внесення орендної плати нараховується пеня у розмірі 1 % від суми місячної орендної плати за кожен день прострочення, що, за розрахунком позивача, за 60 днів становить 4 500 грн. Також позивач зазначає, що заборгованість за комунальні послуги за червень та липень 2025 року становить 3 781 грн. Загальний розмір заборгованості, яку позивач просить стягнути з відповідача, становить 23 281 грн.

Посилаючись на положення статей 759, 762, 623, 1166 Цивільного кодексу України та статей 4, 175 Цивільного процесуального кодексу України, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь 23 281 грн заборгованості за договором оренди, а також понесені ним судові витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13.08.2025 року справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, призначене проведення судового засідання.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2025 року, справу № 369/14571/25 передано на розгляд судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Лапченко О.М., згідно розпорядження № 1705 від 09.12.2025 року, у зв`язку із звільненням головуючого судді ОСОБА_3 з посади судді Києво-Святошинського районного суду Київської області на підставі поданої заяви про відставку.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22.12.2025 року справу прийнято до розгляду суддею Лапченко О.М. та призначено підготовче судове засідання за правилами позовного провадження.

Позивач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином. До суду подав заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не подав.

За зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача направлялась ухвала про відкриття провадження, судові повістки, які повернулися на адресу суду з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

З зазначеного вбачається, що відповідач був належним чином повідомлений про відкриття провадження, однак до суду не з`явився, у запропонований судом строк відзиву на позовну заяву не надав. Заяв про відкладення розгляду справи та/або про розгляд справи за його відсутності на адресу суду не надходило, про причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи згоду позивача, що викладена у його письмовому клопотанні, суд вважає за можливе відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.

У відповідності до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Частинами 1, 2 ст.5 передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до частин 1, 2, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У відповідності до ч.1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частин 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_1 .

На підтвердження заявлених вимог позивачем надано копію договору оренди житла (квартири), укладеного 09 травня 2025 року між ОСОБА_1 як орендодавцем та ОСОБА_2 як орендарем, а також акт приймання-передачі житла та майна до зазначеного договору.

Відповідно до пункту 1.1 договору предметом оренди є квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з пунктом 2.3 договору орендар зобов`язався своєчасно сплачувати орендну плату у розмірі та строки, визначені договором, а також щомісячно оплачувати комунальні послуги.

Відповідно до пункту 3.1 договору розмір орендної плати за користування житлом становить 7 500 грн на місяць, а згідно з пунктом 3.2 договору орендна плата підлягає внесенню щомісячно на умовах передоплати не пізніше 10 числа місяця, за який здійснюється оплата.

Як убачається з пункту 5.1 договору, у разі невиконання або неналежного виконання сторонами своїх зобов`язань винна сторона зобов`язана відшкодувати іншій стороні завдані збитки.

Особливий порядок відповідальності орендаря визначено пунктом 5.2 договору, відповідно до якого у разі прострочення сплати орендної плати більше ніж на три дні орендодавець має право вимагати від орендаря сплати пені у розмірі 1 % від суми орендної плати (боргу) за кожний день прострочення. При цьому умовами договору прямо передбачено, що сплата пені не звільняє орендаря від обов`язку сплатити орендну плату.

Згідно з актом приймання-передачі житла та майна від 09 травня 2025 року орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування зазначену квартиру разом із майном, що знаходиться в ній, про що сторони склали та підписали відповідний акт. Таким чином, передача квартири орендарю підтверджується належним письмовим доказом, а договір оренди фактично розпочав своє виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За змістом статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Обов`язок своєчасно вносити плату за користування майном є одним із основних обов`язків наймача.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, а згідно з пунктом 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Як встановлено судом, відповідач всупереч умовам укладеного між сторонами договору оренди не виконав обов`язок щодо своєчасної сплати орендної плати за червень та липень 2025 року, а також не оплатив комунальні послуги, у зв`язку із чим утворилася заборгованість. Доказів належного виконання зобов`язань за договором, погашення заборгованості повністю чи частково, а також інших доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав. Відтак суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, підтверджуються наявними у справі доказами та не спростовані відповідачем.

Відповідно до пункту 5.2 договору сторони погодили, що у разі прострочення сплати орендної плати більше ніж на три дні орендодавець має право вимагати від орендаря сплати пені у розмірі 1 % від суми орендної плати (боргу) за кожний день прострочення.

Згідно із частинами першою та третьою статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення. Відповідно до частини другої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що пеня є способом забезпечення виконання зобов`язання та одночасно мірою цивільно-правової відповідальності за його порушення, яка підлягає стягненню у разі, якщо її сплата передбачена договором. При цьому пеня обчислюється за кожен день прострочення виконання грошового зобов`язання, а право кредитора на її стягнення виникає з моменту порушення боржником відповідного зобов`язання.

Оскільки укладеним між сторонами договором передбачено відповідальність відповідача у вигляді пені, а факт порушення ним грошового зобов`язання знайшов своє підтвердження під час судового розгляду, суд доходить висновку, що вимога позивача про стягнення пені є такою, що ґрунтується на умовах договору та вимогах статей 549, 551, 610, 611 Цивільного кодексу України, а тому підлягає задоволенню.

Оцінюючи заявлені позовні вимоги щодо розміру заборгованості, суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 3.1 договору оренди розмір орендної плати становить 7 500 грн на місяць. Як зазначено позивачем та не спростовано відповідачем, орендна плата за червень та липень 2025 року не була сплачена, у зв`язку із чим заборгованість з орендної плати становить 15 000 грн.

Відповідно до пункту 5.2 договору у разі прострочення сплати орендної плати більше ніж на три дні орендодавець має право вимагати сплати пені у розмірі 1 % від суми орендної плати (боргу) за кожний день прострочення. Позивачем здійснено розрахунок пені за 60 днів прострочення у розмірі 4 500 грн (75 грн за кожний день прострочення), який відповідає умовам договору, арифметично є правильним та відповідачем не спростований.

На підтвердження заявлених вимог у частині стягнення заборгованості за комунальними платежами позивачем надано копії рахунків та квитанцій щодо оплати житлово-комунальних послуг за квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 .

З наданих документів убачається, що за зазначеним житлом здійснювалися нарахування за послуги з утримання будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, постачання природного газу, розподілу природного газу та електропостачання.

Зокрема, позивачем надано рахунки ТОВ «БД Сервіс Соборний» за червень та липень 2025 року щодо оплати послуг з утримання будинку та прибудинкової території, рахунки ТОВ «Петропавлівське» за червень та липень 2025 року щодо нарахування плати за послуги водопостачання та водовідведення, а також інформацію щодо стану особового рахунку, яка підтверджує наявність заборгованості за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та електропостачання за відповідний період.

Досліджені судом рахунки та квитанції стосуються саме періоду червня та липня 2025 року, тобто того періоду, за який позивач заявив вимоги про стягнення комунальних платежів, та підтверджують понесені витрати і наявність заборгованості за зазначеними житлово-комунальними послугами. У сукупності з іншими доказами у справі вони підтверджують доводи позивача щодо виникнення заборгованості за комунальні послуги у заявленому ним розмірі 3 781 грн.

Таким чином, загальний розмір заборгованості складається із заборгованості з орендної плати у сумі 15 000 грн, пені у сумі 4 500 грн та заборгованості за комунальні послуги у сумі 3781 грн, що в сукупності становить 23 281 грн. Отже, заявлений позивачем розрахунок є обґрунтованим, підтверджується наданими суду доказами та підлягає задоволенню.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати. Як убачається з матеріалів справи, при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 1 211 грн 20 коп., що підтверджується наявною у справі квитанцією, а тому зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 247, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 280, 354 - 355 ЦПК України, суд

ухвалив:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором оренди житла – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) заборгованість за договором оренди житла від 09 травня 2025 року у загальному розмірі 23 281 (двадцять три тисячі двісті вісімдесят одна) гривня 00 копійок, що складається із: 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок – заборгованість з орендної плати; 4 500 (чотири тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок – пеня; 3 781 (три тисячі сімсот вісімдесят одна) гривня 00 копійок – заборгованість за комунальні послуги.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя- Лапченко О.М.

20.07.2026 року