Рішення від 09 липня 2026 р. у справі №362/6896/25 — Васильківський міськрайонний суд Київської області

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/6896/25

Провадження № 2/362/1140/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2026 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючий суддя Медведєв К.В.,

за участі секретаря Бацули Д.О.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в місті Василькові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та поділ майна подружжя,,

в с т а н о в и в:

До суду надійшла позовна заява, в якій представник позивачки, з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 19.03.2026, просила:

- встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в період з 01.09.1999 по 30.11.2007;

- визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 69/100 частки будинку з господарськими будівлями і спорудами, та земельною ділянкою площею 0,144 га за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на: 69/200 частини будинку за адресою: АДРЕСА_1 та 1/2 частину земельної ділянки кадастровий номер 3221487004:03:006:0331, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,144 га.

Також представник позивачки просила суд покласти на відповідача судові витрати.

Позовні вимоги мотивовано тим, що з 01.09.1999 по 30.11.2007 позивачка та відповідач проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін спору народилася спільна дитина – ОСОБА_3 і 30.11.2007 року між сторонами спору укладено шлюб, який зареєстровано Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Васильківського міськрайонного управління юстиції у Київській області, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .

Представник позивачки зазначає, що за час спільного проживання подружжя своїми силами розбудували двох поверховий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник позивачки стверджує, що за час спільного проживання з відповідачем, позивачка 10.04.2006 продала двох кімнатну квартиру, яка належала позивачці, і за отримані кошти придбала квартиру для дочки ОСОБА_4 , а решту коштів вклала у добудову та ремонт двоповерхового будинку, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Представник позивачки зазначає, що зазначений будинок було введено в експлуатацію 08.12.2005 року, після чого відповідач подарував сину ОСОБА_3 31/100 частину цього будинку на підставі договору дарування.

Представник позивачки стверджує, що згаданий будинок і земельна ділянка на якій він розташований є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача проти задоволення позову заперечила та вказала, що обставини викладені в позові не відповідають дійсності.

У відзиві зазначено, що розірвавши шлюб з попередньою дружиною відповідач проживав разом зі своїми двома неповнолітніми дітьми: дочкою ОСОБА_5 та сином ОСОБА_6 в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 .

Також у відзиві вказано, що відповідач з 1985 працював слюсарем, і окрім основної роботи мав підробіток, що надавало йому можливість накопичити достатньо коштів для придбання земельної ділянки та для побудови будинку. З позивачкою, яка була заміжня, познайомився в кінці 90-х років на святі у матері позивачки, оскільки відповідач був сусідом матері позивачки (відповідач проживав на 18 поверсі, а мати позивачки – на 15 поверсі в одному під`їзді багатоповерхового будинку).

У відзиві зазначено, що після невдалого шлюбу зі своєю попередньою дружиною відповідач втратив довіру до жінок, і зовсім не мав наміру створювати нову сім`ю, оскільки на його вихованні залишились діти, і у нього була єдина мета – поставити на ноги дітей, дати дах їм над головою. Тому відповідач маючи хорошу роботу та підробітки зібрав достатню суму коштів та у 2001 році придбав земельну ділянку. І маючи велику кількість приватних клієнтів, ряд замовлень відповідач звільнився з офіційної роботи, щоб мати час для будівництва власного будинку, при цьому кошти він зібрав завчасно, крім того мав неофіційні підробітки, які покривали не лиш потреби його сім`ї, а й давали можливість купувати будівельні матеріали, оплачувати працю найманих робітників, також у будівництві приймав участь його син ОСОБА_6 .

У відзиві вказано, що рішенням виконавчого комітету Путрівської сільської ради від 24.10.2001 № 51 відповідачу надано дозвіл на будівництво житлового будинку та господарських будівель на власній земельній ділянці. При цьому фактично ще до отримання дозволу, відповідач почав будівництво будинку, оскільки 16.10.2001 між відповідачем та ВАТ «Київобленерго» було укладено договір на користування електричною енергією побутовим споживачем та встановлено лічильник.

У відзиві стверджується, що земельна ділянка купувалась саме для будівництва будинку дітям відповідача, за яких лише він ніс відповідальність,тому пріоритетом в його житті було забезпечення майбутнього своїх дітей. Його син ОСОБА_6 , який власною працею допомогам батьку з будівництвом ІНФОРМАЦІЯ_2 помер, у зв`язку з чим його долю у вказаному будинку відповідач бажає залишити його сину (своєму онуку).

У відзиві вказано, що будівництво спірного будинку розпочалося у 2001 році, у 2002 році проведено каналізацію, збудовано коробку, у 2003 році зведено дах, облаштована внутрішня система каналізації та утеплення будинку, а станом на початок 2004 рік будинок вже був збудований, 22.05.2004 встановлено броньовані двері.

При цьому у відзиві стверджується, що позивачка як на момент знайомства, так і до часу укладення шлюбу (в спірний період) ніде не працювала, не мала інших джерел доходу, а тому з об`єктивних причин не могла приймати та не приймала участь у будівництві будинку.

Також у відзиві на позовну заяву зазначено, що позивачка після розлучення зі своїм попереднім чоловіком почала приходити в гості до відповідача. Оскільки позивачка проживала в одному під`їзді з відповідачем, то вона почала частіше відвідувати його, між ними періодично були близькі стосунки притаманні чоловіку та жінці. При цьому, маючи досвід невдалого шлюбу та двох дітей на вихованні, відповідач взагалі втратив довіру до жінок, крім того, знаючи про попередні відносини позивачки з іншими чоловіками – не мав намірів створювати з позивачкою сім`ї, не пропонував ні фактичних, ні офіційних шлюбних відносин. Позивачка періодично приходила в гості до відповідача, іноді залишалась ночувати, вони мали близькі інтимні стосунки, внаслідок яких вона завагітніла і ІНФОРМАЦІЯ_1 народила сина ОСОБА_7 . Навіть після вагітності та народження спільної дитини відповідач не виявив бажання одружуватися з позивачкою, оскільки не був впевнений в можливості створення з нею сім`ї, відповідач усіляко допомагав з дитиною, усвідомлюючи свій батьківський обов`язок по відношенню до дитини.

У відзиві вказано, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько відповідача, що стало для нього великим потрясінням, він перебував в тяжкому емоційному стані. В цей період його підтримувала позивачка, і він прийняв рішення з нею одружитися, тому 30.11.2007 вони уклали шлюб.

У відзиві зазначено, що позивачка не мала жодного відношення до будівництва будинку жодної участі в будівництві будинку ні фінансової, ні фактичної, ні організаційної позивачка не приймала. Відповідач будував його власними силами для своїх дітей, допомогу в будівництві надавав його син ОСОБА_6 . І зареєструвавши своє право власності на будинок – відповідач 15.12.2005 зареєстрував в ньому сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрував свою доньку ОСОБА_9 . Позивачка зі спільним сином ОСОБА_7 були зареєстровані в спірному будинку лише 11.03.2009, тобто через півтора року після укладення шлюбу. Крім того, будучи свідомим і справедливим батьком відповідач подарував 31/100 частку вказаного будинку спільному сину сторін ОСОБА_7 , про що зазначає і сама позивачка, а решту будинку бажає залишити іншим своїм дітям (дочці та онуку), що на його думку є справедливим і мудрим рішенням. Натомість, позивачка, діючи недобросовісно, заявляє про свої права на частку будинку відповідача (фактично майно його дітей), достовірно знаючи, що вказаний будинок будувався виключно силами відповідача та за сприяння його сина ОСОБА_6 , та для його дітей.

Також у відзиві наведено заперечення щодо використання для будівництва будинку збудованого до 2004 року, право власності на яке було зареєстровано 08.12.2005, коштів отриманих позивачем від продажу квартири у 2006 році.

У відповіді на відзив зазначено, що відповідач був безробітним з 06.04.1999 по 14.01.2005. Позивачка проживала і володіла квартирою за адресою АДРЕСА_3 , проте з моменту початку спільного проживання вони проживали разом за адресою АДРЕСА_2 , тобто стверджувати що позивачка сусідкою відповідача складно. У квартирі проживали однією родиною відповідача, його дочка ОСОБА_5 , син ОСОБА_6 , позивачка та її дочка ОСОБА_10 . Пізніше у 2003 році народився син ОСОБА_7 і сім`я почала проживати в шістьох. Також у відповіді на відзив зазначено, що позивачка квартиру за адресою АДРЕСА_3 до моменту продажу здавала в оренду та отримувала дохід. Вказана квартира була продана 10.04.2006 і за рахунок грошових коштів від продажу була придбана квартира для дочки ОСОБА_11 , а решта коштів була вкладена в ремонт та будівництво спірного будинку. Крім того, квартира дочки фактично перебувала у користуванні позивачки, тому для задоволення потреб родини позивачка за активної участі відповідача також надавала житло у найм, на підтвердження чого послалася на те, що в договорі в якості «зацікавленої особи» орендодавця вказаний «Коля 80972558588». Також позивачка зазначила, що згідно фотознімків доводять постійність відносин, спільні відпочинки та відвідування гостей та рішення про розлучення.

Ухвалою від 18.09.2025 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 17.10.2025.

Судове засідання 18.09.2025 розгляд справи відкладався на 19.11.2025.

В судових засіданнях 19.11.2025, 14.01.2026 оголошувалися перерви до 14.01.2026, 27.01.2026 відповідно.

Судове засідання 27.01.2026 не відбулося через хворобу судді.

Судове засідання 03.02.2026 відкладалося на 27.02.2026.

В судових засіданнях 27.02.2026, 19.03.2026 оголошувалися перерви до 19.03.2026, 01.04.2026 відповідно.

Ухвалою від 01.04.2026 закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 07.05.2026. Викликано в судове засідання для допиту в якості свідків ОСОБА_12 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_4 , ОСОБА_13 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_5 , ОСОБА_14 , який проживає за адресою: АДРЕСА_6 , ОСОБА_15 , який проживає за адресою: АДРЕСА_7 , ОСОБА_16 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_7 . Попереджено свідків про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань та за відмову від дачі показань.

В судових засіданнях 07.05.2026, 11.06.2026 оголошувалися перерви до 11.06.2026, 02.07.2026 відповідно.

В судовому засіданні 02.07.20226 суд перейшов на стадію ухвалення судового рішення та оголошено перерву до 10.07.2026.

В судове засідання 10.07.2026 сторони та їх представники не з`явилися, тому фіксація судового засідання не здійснювалася, а суд перейшов до виготовлення повного тексту рішення.

Судом встановлено такі обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_5 народився син відповідача – ОСОБА_8 , що підтверджується копією свідоцтва про народження виданого 07.12.1982 серія НОМЕР_2 . ОСОБА_8 з 2002 по 2010 роки працював на різних підприємствах та на різних посадах, пов`язаних із слюсарними роботами в галузі газового господарства,

ОСОБА_2 (відповідач) з 1982 по 1999 роки працював на різних підприємствах та на різних посадах, пов`язаних із слюсарно-ремонтними роботами, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_3 .

Стороною позивача надано суду роздруковані фотознімки зі спільного відпочинку, застілля, та інших подій, які стороною позивача датовано у період з 2000 по 2003 роки та 2007 роком.

24.05.2001 відповідач придбав земельну ділянку, площею 0,164 га, за адресою АДРЕСА_1 , що знаходиться у віданні Путрівської сільської Ради народних депутатів Васильківського району, Київської області, за ціною 3400,00 грн., що підтверджується нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу земельної ділянки, реєстровий № 1627, посвідченим приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області Москалюком В.М. Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від. 06.10.2024 земельна ділянка кадастровий номер 3221487004:03:006:0331, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_2 і має цільове призначення: землі житлової і громадської забудови. Відповідачем отримано державний акт на право приватної власності на землю від 13.12.2006 серія ІІІ-КВ №015188.

16.10.2001 між відповідачем та ВАТ «Київобленерго» укладено договір № 1062282 про користування електричною енергією по АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору від 16.10.2001 № 1062282. Також згідно акту від 16.10.2001 ОСОБА_2 передано на відповідальне збереження пломб на приладах обліку електроспоживання у побутового споживача за адресою АДРЕСА_1 .

24.10.2001 рішенням Виконавчого комітету Путрівської сільської ради Васильківського району Київської області № 51 надано ОСОБА_2 (відповідачу) дозвіл на будівництво житлового будинку та господарських будівель на власній земельній ділянці по АДРЕСА_1 , що підтверджується архівним витягом з рішення Виконавчого комітету Путрівської сільської ради Васильківського району Київської області від 24.10.2001 № 51.

В матеріалах справи містяться копії документів, наданих відповідачем, що підтверджують придбання ним будівельних матеріалів у період з 2000 по 2004 роки.

ІНФОРМАЦІЯ_1 народився спільний син сторін спору – ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження виданого Відділом реєстрації актів громадянського стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві 06.02.2003 НОМЕР_4 .

08.12.2005 Путрівською сільською радою видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_5 , згідно якого ОСОБА_2 (відповідачу) на праві власності належить домоволодіння: жилий будинок загальною площею 213,00 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 . У вказаному свідоцтві зазначено, що вино видано на підставі рішення від 30.11.2005 № 75. Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 08.12.2005 за ОСОБА_2 (відповідачем) зареєстровано право власності на згадане домоволодіння.

17.11.2005 між відповідачем та ЗАТ Страхова компанія «Універсал поліс» укладено договір страхування майна №09/365407 за яким об`єктом страхування був житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 .

08.04.2006 відповідач на підставі договору дарування частини житлового будинку подарував спільному з позивачкою сину – ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 31/100 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 213 кв.м., що підтверджується нотаріально посвідченим договором дарування частини житлового будинку, реєстровий № 417, посвідченим приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області Кизим Л.В.

08.04.2006 відповідач на підставі договору дарування земельної ділянки спільному з позивачкою сину – ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) земельну ділянку, площею 0,02 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 (відповідачу) на підставі державного акту на право приватної власності на землю від 13.12.2006 серія ІІІ-КВ №015188, що підтверджується нотаріально посвідченим договором дарування земельної ділянки, реєстровий № 421, посвідченим приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області Кизим Л.В. Також приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області Кизим Л.В. внесено запис до бланку державного акту на право приватної власності на землю від 13.12.2006 серія ІІІ-КВ №015188 про те, що 0,02 га подаровано ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 08.04.2006 реєстровий № 421.

Відповідно до будинкової книги для реєстрації громадян, які проживають у буд. АДРЕСА_1 відповідач ОСОБА_2 визначений секретарем сільської ради відповідальним за її ведення.

Так, згідно будинкової книги для реєстрації громадян, які проживають у буд. АДРЕСА_1 05.12.2005 в будинку був зареєстрований ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) син відповідача від першого шлюбу; 17.09.2008 була зареєстрована ОСОБА_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) дочка відповідача від першого шлюбу; 11.03.2009 була зареєстрована позивачка та спільний син сторін спору ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

10.04.2006 позивачка, яка діяла від власного імені та від імені своїх малолітніх дітей ОСОБА_17 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) відчужила квартиру площею 53,7 кв.м. за адресою АДРЕСА_8 за ціною 353 500,00 грн, що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 10.04.2006 реєстровий №1185, посвідченого нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернокур О.М.

10.04.2006 позивачка та батько ОСОБА_17 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ), які діяли як законні представники своєї малолітньої дитини ОСОБА_17 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ), як сторона покупця, набули у власність ОСОБА_17 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ) квартиру площею 36,30 кв.м. за адресою АДРЕСА_9 за ціною 242 400,00 кв.м., що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 10.04.2006 реєстровий №2020, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лазарук О.В.

ІНФОРМАЦІЯ_3 батько відповідача – ОСОБА_18 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 23.10.2025 серія НОМЕР_6 , копією свідоцтва про народження від 22.08.1960 серія НОМЕР_7 .

30.11.2007 сторони спору уклали шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області 30.11.2007 НОМЕР_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 син відповідача - ОСОБА_8 помер, що підтверджується копіює свідоцтва про смерть від 06.06.2024 серія НОМЕР_8 .

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17.09.2025 у справі № 362/6504/24 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав від 04.02.2026 відповідачеві на праві власності належить 69/100 частин житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Свідок ОСОБА_16 повідомила суду, що її чоловік ОСОБА_15 допомагав відповідачу з питань будівництва будинку по АДРЕСА_1 . Свідок у період з 2004 по 2007 роки декілька разів відвідувала ділянку, де відбувалось будівництво, проте позивачку під час будівництва будинку на ділянці, де будується будинок, не бачила. Перший раз свідок побачила позивачку на вказаній земельній ділянці на дні народженні ОСОБА_7 коли дитині було приблизно 4 роки. Відповідач познайомив свідка з позивачкою, яку представив як знайому. Чоловік свідка у 2004 році хрестив Нікіту, спільного сина сторін спору. Крім того свідок повідомила, що сторони разом із сім`єю свідка зокрема, їздили на спільний відпочинок на море, де проживали в одній кімнаті, і поводились як сім`я.

Свідок ОСОБА_15 повідомив суду, що відповідач придбав земельну ділянку з запросив свідка подивитись на неї, та просив допомогти з питань будівництва. Також свідок зазначив, що на будівництві працював як сам відповідач, його син від першого шлюбу ОСОБА_6 , так і сам свідок. Свідок зазначив, що у період з 2001 по 2004 роки побудовано будинок, проведена проводка. Також свідок повідомив, що позивачку ніколи на будівництві не бачив, а будинок будувався за кошти відповідача. Крім того, свідок зазначив, що познайомився з позивачкою на святкуванні Нового року у 1999 році на квартирі відповідача, і після святкування свідок з дружиною залишився ночувати у відповідача в квартирі і де в ту ніч ночувала позивачка не знає, припустив що вона пішла до себе в сусідній будинок. Свідок пояснив, що особистими відносинами між сторонами спору не цікавився, в спірному будинку свідок бачив позивачку на святкуванні дня народження ОСОБА_7 , коли дитині виповнилося приблизно 4 роки.

Свідок ОСОБА_14 показав суду, що його теща проживає неподалік будівництва спірного будинку, і він бував на будівництві регулярно, приблизно 10 разів на рік. Сам свідок у 2003 році допомагав відповідачеві у транспортуванні будівельних матеріалів для покрівлі будинку, оскільки сам їх транспортував. Свідок зазначив, що станом на 1 січня 2004 року будинок вже був накритий дахом. Про участь позивачки у будівництві будинку свідку нічого не відомо. Після народження ОСОБА_7 , свідок зустрічався зі сторонами спору на сімейних святах.

Інші свідки, викликані судом, до суду не з`явилися і представник за клопотанням якої їх викликано, усно зняла питання допиту свідків і просила розглядати справу за наявними матеріалами, посилаючись на письмові докази, а саме письмові пояснення ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .

Так, згідно письмових пояснень ОСОБА_12 , справжність підпису на яких засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грицик Л.О. від 26.02.2025, реєстровий № 67, позивачка разом із донькою ОСОБА_17 в період з 1999 по 2006 рік проживали разом з ОСОБА_19 однією сім`єю в належній йому квартирі за адресою АДРЕСА_2 , вели спільний побут та господарство, за спільні кошти будували будинок та разом виховували спільного сина та доньку від попереднього шлюбу.

Згідно письмових пояснень ОСОБА_13 , справжність підпису на яких засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коноваловою від 07.02.2025, реєстровий № 252, ОСОБА_13 з народження по теперішній час проживала за адресою АДРЕСА_5 , а у квартирі АДРЕСА_10 проживала бабуся ОСОБА_20 , яка була бабусею її подружки ОСОБА_21 , з якою ОСОБА_13 ходили до однієї школи. І з вересня 1999 року її сусідами у квартирі АДРЕСА_11 стала родина її подружки ОСОБА_17 , яка проживала разом з мамою ОСОБА_22 та її відчимом ОСОБА_2 .

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Щодо позовної вимоги про становлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в період з 01.09.1999 по 30.11.2007.

Відповідно до ст. 13 КпШС України реєстрація шлюбу встановлюється як в інтересах державних і громадських, так і з метою охорони особистих і майнових прав та інтересів подружжя і дітей. Права і обов`язки подружжя породжує лише шлюб, укладений у державних органах реєстрації актів громадянського стану. Час виникнення прав і обов`язків подружжя визначається моментом реєстрації шлюбу в органах реєстрації актів громадянського стану.

Інше правове регулювання закріплено в ст. 74 СК України, який набув чинності з 01.01.2004, а саме: я кщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Тому, на правовідносини, які виникли до 01.01.2004 норми СК України не поширюються, а встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період до 01.01.2004 законодавством України не передбачено, що відповідає правовим висновкам викладеним в постановах Верховного Суду від 05.06.2020 у справі №362/7078/15-ц, від 23.04.2025 у справі №758/8734/21.

Отже, вимога про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в період з 01.09.1999 по 31.12.2003 задоволенню не підлягає. Відповідно всі докази датовані у зазначений період, в тому числі фотографії зі спільного відпочинку та сімейних свят, які датовані стороною позивача в період з 2000 по 2003 судом відхиляються.

Крім того суд зауважує, що спільний відпочинок не є достатнім для визнання факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у розумінні статті 74 Сімейного кодексу України, без наявності інших ознак сім`ї (висновок Верховного Суду викладений у постанові від 27.02.2019 у справі № 522/25049/16-ц).

Щодо встановлення цього факту в період з 01.01.2004 по 30.11.2007, то суд виходить з такого.

Для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно. Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю (правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 15.08.2019 у справі №588/350/15-ц).

Проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно. Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню. Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства. Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти. Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини (правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 30.10.2019 у справі №643/6799/17).

З матеріалів справи та показань свідків вбачається, що лише на 4 день народження спільного сина ОСОБА_7 , свідки були в гостях у сторін спору за адресою знаходження спірного будинку, а саме АДРЕСА_1 .

Оскільки днем народження спільного сина ОСОБА_7 є 12.01.2003, то вказане сімейне свято сторін спору мало місце 12.01.2007, коли сторони спору спільно приймали гостей у спірному будинку, як сімейна пара, що підтверджується показами свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_15 .

При цьому, суд відхиляє письмові пояснення ОСОБА_12 , оскільки остання підтримує дружні стосунки з позивачкою з 1999 року, а тому до письмових пояснень останньої суд ставиться критично. І хоч суд ухвалою від 01.04.2026 задовольнив клопотання представника позивачки про її допит в якості свідка і поклав обов`язок забезпечення виклику та явки свідка на представника позивачки, проте сторона позивачки не забезпечила участь ОСОБА_12 в судовому засіданні, що позбавило можливості влаштувати перехресний допит представниками сторін спору та судом.

Також суд відхиляє письмові пояснення ОСОБА_13 , оскільки остання є подружкою дочки позивачки від першого шлюбу з 1999 року, а тому до письмових пояснень останньої суд ставиться критично. І хоч суд ухвалою від 01.04.2026 задовольнив клопотання представника позивачки про її допит в якості свідка і поклав обов`язок забезпечення виклику та явки свідка на представника позивачки, проте сторона позивачки не забезпечила участь ОСОБА_13 в судовому засіданні, що позбавило можливості влаштувати перехресний допит представниками сторін спору та судом.

Інших доказів спільного проживання сторін спору без реєстрації шлюбу суду не надано.

Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а згідно з частиною першою цієї статті кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Тому враховуючи характер відносин сторін спору, покази свідків, допитаних в судовому засіданні, вимоги позивачки підлягають задоволенню частково, а саме факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу слід встановити за період з 12.01.2007 по 30.11.2007.

Інших належних і допустимих доказів на підтвердження вказаного факту у більш ранній період, суду не надано незважаючи на всі можливості, забезпечені судом для сторони позивачки. Сам лише факт народження позивачкою від відповідача дитини, що визнавалося відповідачем з самого народження дитини та періодичні інтимні стосунки позивачки з відповідачем, що визнається стороною відповідача, не є беззастережним фактом спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Щодо позовної вимоги про визнання спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 69/100 частки будинку з господарськими будівлями і спорудами, та земельною ділянкою площею 0,144 га за адресою: АДРЕСА_1 суд виходить з такого.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, презюмується об`єктом права спільної сумісної власності подружжя відповідно до ст. 60 СК України. Тягар доказування обставин для спростування цієї презумпції покладається на того з подружжя, який оспорює поширення режиму спільної сумісної власності на певний об`єкт (правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 05.02.2025 у справі № 641/2211/23).

Відповідно до правового висновку Верховного Суду викладеного в постанові від 12.02.2020 у справі №725/1776/18 дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначена презумпція спільності права власності подружжя на майно, набуте ними в період шлюбу, може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Така правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 372/504/17.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивачки порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивачка звернулася до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивачки є самостійною підставою для відмови в позові.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивачки власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 в справі № 638/2304/17).

Майнові відносини, які складаються між подружжям, урегульовано у нормах СК України.

У сімейному законодавстві передбачено два режими власності подружжя - особиста приватна власність дружини, чоловіка, тобто кожного з подружжя, та спільна сумісна власність подружжя.

Відповідно до ч. 2 ст. 74 СК України на відносини сторін спору, що існували з 12.01.2006, поширюються положення положення глави 8 СК Кодексу.

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка, зокрема, є майно: набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто (частина перша статті 57 СК України).

У ст. 60 СК України зазначено підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Отже, за загальним правилом, майно, набуте одним з подружжя до укладення шлюбу, а також у період до початку спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, є його особистою приватною власністю, як і доходи, які воно приносить, тоді як спільною сумісною власністю подружжя є майно, набуте під час шлюбу або після початку спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Враховуючи те, що земельна ділянка про визнання якої спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просить позивачка, набута відповідачем у власність 24.05.2001, тобто задовго до початку проживання сторонами спору однією сім`єю без реєстрації шлюбу, то така земельна ділянка не може бути визнана спільною сумісною власністю сторін спору.

Також, враховуючи те, що жилий будинок загальною площею 213,00 кв.м. з господарськими будівлями і спорудами за адресою АДРЕСА_1 , про визнання якого спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просить позивачка, набуто відповідачем у власність 08.12.2005, тобто до початку проживання сторонами спору однією сім`єю без реєстрації шлюбу, то такий житловий будинок не може бути визнано спільною сумісною власністю сторін спору.

Враховуючи те, що сторона позивача посилається на те, що кошти від продажу своєї квартири площею 53,7 кв.м. за адресою АДРЕСА_8 витратила на будівництво та облаштування спірного будинку, то суд має надати оцінку і цим аргументам сторони позивача.

Враховуючи те, що як встановлено судом 10.04.2006 позивачка відчужила квартиру площею 53,7 кв.м. за адресою АДРЕСА_8 за ціною 353 500,00 грн, і той же день позивачка та її колишній чоловік, які діяли як законні представники своєї малолітньої дитини ОСОБА_17 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ), як сторони покупця, набули у власність ОСОБА_17 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ) квартиру площею 36,30 кв.м. за адресою АДРЕСА_9 за ціною 242 400,00 грн, то суд виходить з того, що залишок коштів складає 353 500,00 грн - 242 400,00 грн = 111 100,00 грн., які потенційно могли бути витрачені на облаштування спірного будинку.

Статтею 62 СК України передбачено, що якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя; якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні майна, належного другому з подружжя, в управлінні цим майном чи догляді за ним, то дохід (приплід, дивіденди), одержаний від цього майна, у разі спору за рішенням суду може бути визнаний об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Зі змісту ст. 62 СК України вбачається, що втручання у право власності може бути обґрунтованим, якщо дотримано балансу інтересів подружжя, у разі наявності у сукупності двох факторів: 1) істотність збільшення вартості майна; 2) таке збільшення вартості пов`язане зі спільними трудовими чи грошовими затратами або затратами другого з подружжя, який не є власником.

Як трудові затрати необхідно розуміти особисту чи спільну трудову діяльність подружжя. Така діяльність може бути направлена на ремонт майна, його добудову чи перебудову, тобто дії, що потягли істотне збільшення вартості такого майна.

Грошові затрати передбачають внесення особистих чи спільних коштів на покращення чи збільшення майна. Наявність істотного збільшення вартості є оціночним поняттям, тому у конкретній справі рішення про задоволення чи відмову у задоволенні позову приймається судом з урахуванням усіх його обставин.

Істотність має визначальне значення, оскільки необхідно враховувати не лише збільшення остаточної вартості порівняно з первинною оцінкою об`єкта, однак співвідносити і у співмірності з одиницями тенденцій загального удорожчання конкретного майна, інфляційними процесами, якісні зміни характеристик самого об`єкта та ту обставину, що первинна оцінка чи сам об`єкт стають малозначними в остаточній вартості об`єкта власності чи в остаточному об`єкті.

Істотність збільшення вартості майна підлягає з`ясуванню шляхом порівняння вартості майна до та після поліпшень внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя.

Тобто істотність збільшення вартості має відбутися така, що первинний об`єкт нерухомості, який належав одному з подружжя на праві приватної вартості, розчиняється, нівелюється, втрачається чи стає настільки несуттєвим, малозначним порівняно із тим об`єктом нерухомого майна, який з`явився під час шлюбу у результаті спільних трудових чи грошових затрат подружжя чи іншого з подружжя, який не є власником (правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 21.02.2024 у справі № 405/9138/19).

За загальною практикою мають враховуватися капітальний ремонт чи переобладнання житла, тобто значне перетворення об`єкта нерухомості.

Поточний ремонт житла, зміна його призначення з житлового на нежитлове без капітального переобладнання не буде надавати підстав для визнання такого об`єкта спільною сумісною власністю подружжя, оскільки значних перетворень сам об`єкт не зазнав і не можна вважати ці перетворення такими, що істотно збільшили вартість майна (правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 21.02.2024 у справі № 405/9138/19).

У такому випадку, якщо суд встановить наявність понесених затрат з боку іншого подружжя - не власника, однак не визнає такі затрати істотними, то цей з подружжя може вимагати грошової компенсації понесених затрат, якщо такі затрати понесені під час перебування у шлюбі.

Другий чинник істотності такого збільшення має бути пов`язаний із спільними затратами грошових коштів або трудовими затратами. Сам факт перебування осіб у шлюбі у період, коли особисте майно чи його вартість істотно збільшилося, не є підставою для визнання його спільним майном.

Істотне збільшення вартості майна обов`язково і безумовно має бути наслідком спільних трудових чи грошових затрат або затрат іншого, не власника майна, з подружжя. Тобто вирішальне значення має не факт збільшення вартості сам по собі у період шлюбу, а правова природа збільшення такої вартості, шляхи та способи збільшення такої вартості, зміст процесу збільшення вартості майна.

Збільшення вартості майна внаслідок коливання курсу валют, зміни ринкових цін та інших чинників, які не співвідносяться з обсягом грошових чи трудових затрат подружжя чи іншого, не власника, з подружжя, у майно, не повинні враховуватися у зв`язку з тим, що законодавець у ст. 62 СК України не називає їх як підстави для визнання особистого майна одного з подружжя спільним майном.

В іншому випадку, у разі збільшення вартості майна внаслідок тенденції загального удорожчання об`єктів нерухомості, інфляційних та інших об`єктивних процесів, не пов`язаних з внесками подружжя чи одного з них, визнання особистого майна одного з подружжя спільною сумісною власністю подружжя буде нести, як наслідок, непропорційне втручання у власність майна одного з подружжя, який набув таку власність до шлюбу.

При посиланні на вимоги статті 62 СК України як на підставу виникнення спільної сумісної власності подружжя позивачка повинна довести, що збільшення вартості майна є істотним і у таке збільшення були вкладені його окремі (власні) кошти чи власна трудова діяльність.

Такі правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 в справі № 214/6174/15 та підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Із системного аналізу норм ст.ст. 57, 60, 63, 66-68, 70 СК України вбачається, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю незалежно від участі кожного з подружжя у її виникненні, і право визначати порядок здійснення права спільної сумісної власності та частки кожного з подружжя при поділі майна є рівними.

Ці вимоги застосовуються і у разі, якщо особиста приватна власність одного з подружжя зазнала перетворень і збільшилась у вартості, однак таке збільшення не було істотним, то інший з подружжя, не власник, має право на 1/2 частину збільшення вартості такого майна, якщо воно пов`язане з вкладенням у об`єкт особистої приватної власності спільних коштів подружжя за час шлюбу.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачка не надала доказів на підтвердження того, що мав місце внесок позивачки в облаштування спірного житлового будинку у розумінні ч. 1 ст. 62 СК України. Тому відсутні ознаки «достатньої значущості» для можливості визнання спірного майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, тоді як сам по собі факт проживання сторін спору однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 12.01.2007 та перебування позивачки у шлюбі з відповідачем з 30.11.2007 не є підставою для визнання зазначеного майна спільним сумісним майном подружжя.

Разом з тим, сторона позивачки не надала суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що кошти, які залишись після продажу однієї кварти та купівлі іншої квартири, були витрачені на облаштування спірного будинку та земельної ділянки, як і таких доказів не надано щодо витрачання позивачкою коштів отриманих позивачкою з інших джерел на облаштування спірного будинку та земельної ділянки. Також суду не надано доказів спільних трудових затрат власною працею позивачки у облаштуванні спірного будинку та земельної ділянки.

Тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання особистого майна відповідача спільним майном подружжя, та його поділ.

Крім того, суд не може залишити поза увагою непослідовність позиції позивачки. Так, обґрунтовуючи належність спірних будинку та земельної ділянки сторонам спору на праві спільної сумісної власності, позивачка не ставить під сумнів законність договорів дарування від 08.04.2006, за якими відповідач подарував їх спільному сину – ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 31/100 частину спірного житлового будинку та земельну ділянку, площею 0,02 га, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 .

Таким чином позивачка визнає законність одноосібного дарування відповідачем спірного майна їх спільному сину. Проте позивачка заявляє вимоги стосовно поділу тієї частини житлового будинку і земельної ділянки відповідача, яка залишилась у власності останнього після згаданих правочинів дарування. І у якби позивачці вдалося довести обґрунтованість позову, то у власності відповідача могло залишитися лише 69/200 частин спірного будинку та 1/2 земельної ділянки від площі 0,144 га, що є значно меншим ніж за умов поділу спірного майна за нормами СК України відповідно до обставин справи навпіл. Такі дії позивачки не відповідають засадам цивільного законодавства, викладеним в п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 61, 81, 200, 206, 258, 263-268, 354 ЦПК України, ст.ст. 60-71 СК України, суд

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та поділ майна подружжя – задовольнити частково.

Встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в період з 12.01.2007 по 30.11.2007.

У задоволенні позові в іншій частині вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 20.07.2026.

Суддя К.В. Медведєв