Рішення від 09 липня 2026 р. у справі №359/2333/25 — Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Провадження №2/359/391/2026

Справа №359/2333/25

РІШЕННЯ

Іменем України

10 липня 2026 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Журавського В.В.

при секретарі Алфімовій І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та стягнення грошової компенсації,-

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст пред`явленого позову.

Наприкінці лютого 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, який обґрунтувала тим, що 09 листопада 2012 року між нею та ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб. Від цього шлюбу вони мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За час перебування у шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбали автомобіль марки «Renault», модель – Laguna, 2009 року випуску. Оскільки, вказане майно було придбано в період зареєстрованого шлюбу, тому на нього розповсюджується режим спільної сумісної власності. Незважаючи на це, 09 жовтня 2024 року ОСОБА_2 відчужив вказаний автомобіль на користь ОСОБА_4 . Ринкова вартість автомобіля марки «Renault», модель – Laguna, 2009 року випуску, становить 279100 гривень. Тому ОСОБА_1 просила суд визнати автомобіль марки «Renault», модель – Laguna, 2009 року випуску, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а також стягнути з ОСОБА_2 на свою користь грошову компенсацію вартості частини автомобіля у розмірі 139550 гривень.

2. Процесуальні дії у цивільній справі.

Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 квітня 2025 року було відкрито провадження у цивільній справі та призначено підготовче засідання (т.1 а.с.79-80).

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 червня 2025 року, занесеною до протоколу судового засідання, було задоволено клопотання відповідача про виклик свідка ОСОБА_4 (т.2 а.с.11-14).

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 червня 2025 року було закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті (т.2 а.с.15).

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 листопада 2025 року, цивільну справу №359/2333/25 було передано для розгляду судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області Журавському В.В. (т.2 а.с.23-25).

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 березня 2026 року, занесеною до протоколу судового засідання, було відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про виклик свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (т.2 а.с.32--34).

3. Ставлення сторін до пред`явленого позову.

Позивач та представник позивача ОСОБА_7 підтримали пред`явлений позов та наполягали на його задоволенні.

ОСОБА_2 надав відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого вказав на те, що йому та ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 на праві спільної сумісної власності належала квартира АДРЕСА_1 . 13 березня 2021 року на підставі договору купівлі-продажу вказана квартира була відчужена за ціною у розмірі 430000 гривень. Грошові кошти у розмірі 107500 гривень, отримані ОСОБА_2 від продажу квартири, а також грошові кошти, отримані в подарунок від батьків були використані для придбання автомобіля марки «Renault», модель – Laguna, 2009 року випуску. Таким чином спірний автомобіль був придбаний за особисті кошти відповідача. Крім цього, відповідач вказав на те, що станом на 23 січня 2023 року, тобто на час придбання автомобіля, шлюбні відносини між ним та ОСОБА_1 припинились, вони більше не проживали разом і спільного побуту не вели. Тому ОСОБА_1 не приймала жодної участі у придбанні автомобіля та всі витрати на утримання, реєстрацію та ремонт автомобіля здійснював виключно відповідач за власний рахунок. Загальний розмір понесених ним витрат на утримання автомобіля за період 2023-2024 років становить 63892 гривень 82 копійки. За таких обставин ОСОБА_2 просив відмовити в задоволенні пред`явленого позову у повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_10 надав до суду відповідь на відзив, який обґрунтував тим, що відповідач вводить в оману суд, вказуючи, що після продажу квартири АДРЕСА_2 , ним були отримані грошові кошти у розмірі 107500 гривень. Оскільки, вказана квартира була продана з метою придбання іншої квартири, а саме: квартири АДРЕСА_3 , що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Крім цього, квартира була відчужена 13 березня 2021 року, а автомобіль придбаний 24 січня 2023 року, тобто через три роки після продажу квартири. Не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що батьки подарували відповідачу грошові кошти для придбання автомобіля. Тому представник позивача ОСОБА_10 наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

ОСОБА_2 надав до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких вказав, про те, що продаж квартири АДРЕСА_1 з метою придбання іншої квартири в сусідньому будинку є припущенням позивача та не підтверджується жодним доказом. Спірний автомобіль був придбаний через 1 рік 9 місяців, а не через 3 роки як про це зазначено у відповіді на відзив. Вказаний тривалий період придбання автомобіля після отримання грошових коштів від продажу частки в квартирі зумовлений виключно тривалим пошуком підходящого автомобіля, який би забезпечував всі його потреби, в подальшому після початку повномасштабного вторгнення РФ взагалі відпала потреба в придбанні автомобіля, тому відповідачем були відновлені пошуки автомобіля лише на початку 2023 року. Спірний автомобіль є типу купе, тобто має дві двері, не відноситься до «сімейного автомобіля», що підтверджує той факт, що відповідач придбавав автомобіля для себе та за власні кошти.

4. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Встановлено, що в період часу з 09 листопада 2012 року по 02 грудня 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі. Вказана обставина підтверджується копією свідоцтва про шлюб (т.1 а.с.15), копією рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31 липня 2017 року (т.1 а.с.99), копією ухвали Апеляційного суду Київської області від 03 жовтня 2017 року (т. а.с.101-102), копією рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 жовтня 2024 року (т.1 а.с.17-19).

ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_3 (т.1 а.с.16).

24 січня 2023 року за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на автомобіль марки «Renault», модель – Laguna, 2009 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ГСЦ МВС від 14 січня 2025 року №31/98АЗ-910-2025 (а.с.22-23).

В подальшому, а саме 09 жовтня 2024 року на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу №3245/2024/4923276 автомобіль марки «Renault», модель – Laguna, 2009 року випуску, був відчужений ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 (т.1 а.с.24-27).

Правовідносини, що виникли між сторонами по справі, врегульовані гл.8 «Право спільної сумісної власності подружжя» розділу ІІ «Шлюб. Права та обов`язки подружжя» СК України.

5. Норми права, якими керується суд при вирішенні спору.

Відповідно до положень ч.1, ч.2 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

В силу положення ч.1 ст.68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №372/504/17 (провадження №14-325цс18) зроблено висновок, що у статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України. Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Відповідно до ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

У відповідності до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі №127/7029/15-ц (провадження №61-9018сво18) у випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя, таке майно або його вартість враховується при поділі, зокрема шляхом стягнення грошової компенсації 1/2 вартості такого майна. У випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно.

За змістом правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 17 серпня 2022 року у справі №545/2396/20 (провадження №61-4894св22) у випадку відчуження автомобіля одним із подружжя проти волі без згоди іншого з подружжя, останній має право на грошову компенсацію вартості відчуженого автомобіля, виходячи з дійсної ринкової вартості аналогічних транспортних засобів на час поділу майна.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Згідно ч.9 ст.7 СК України сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

За правилами ч.1, ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Згідно з ч.1 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

6. Мотиви, якими керується суд при вирішенні спору.

Встановлено, що ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_9 належала на праві спільної власності квартира АДРЕСА_1 , згідно копії свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_2 від 07 грудня 2000 року, виданого комунальною службою приватизації державного житлового фонду м. Біла Церква (т.1 а.с.96).

13 березня 2001 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Цвинтарною І.О., зареєстрованого в реєстрі за №622, ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 та ОСОБА_2 відчужили квартиру АДРЕСА_1 , належну їм в рівних частках кожному, за ціною у розмірі 430000 гривень (т.1 а.с.97-98).

Таким чином, ОСОБА_2 отримав грошові кошти у розмірі 107500 гривень (430000 / 4) за продаж своєї частки у вказаній квартирі, набутою ним до шлюбу з ОСОБА_1 внаслідок приватизації, тобто вказані грошові кошти є його особистою приватною власністю.

За змістом ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 квітня 2026 року у справі №758/17900/21 (провадження №61-15754св24) в практиці касаційного суду сформувалося кілька підходів стосовно того який правовий режим матиме об`єкт, який купується в шлюбі при продажу в той же самий день особистого майна: 1) відчуження особистого майна одним із подружжя під час шлюбу за готівкові кошти і купівля в той же день іншого спірного об`єкта свідчить про те, що саме отримані особисті готівкові кошти були витрачені на придбання спірного об`єкта та підтверджує виникнення особистої приватної власності; 2) відчуження особистого майна одним із подружжя під час шлюбу за готівкові кошти і купівля в той же день іншого спірного об`єкта не може свідчити про те, що саме отримані особисті готівкові кошти були витрачені на придбання спірного об`єкта та не підтверджує виникнення особистої приватної власності; 3) відчуження особистого майна одним із подружжя під час шлюбу за готівкові кошти і купівля в той же день іншого спірного об`єкта за наявності згоди іншого з подружжя на придбання спірного об`єкта за спільні кошти, підтверджує виникнення спільної сумісної власності на спірний об`єкт.

Враховуючи хронологію та послідовність дій та правочинів щодо відчуження майна, частка в якому належала особисто відповідачу, та придбання ним спірного автомобіля після спливу одного року дев`яти місяців, на переконання суду, не може свідчити про те, що отримані ним особисті грошові кошти були витрачені на придбання спірного автомобіля, як наслідок в матеріалах цивільної справи відсутні достатні, належні та беззаперечні докази, які б підтверджували виникнення особистої приватної власності відповідача на спірний автомобіль.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 показала, що нею та її чоловіком були надані грошові кошти ОСОБА_2 , який доводиться їй сином, на придбання автомобіля марки «Renault». Свідок разом з чоловіком продали автомобіль марки «ВАЗ 2109» та мали грошові кошти, зароблені чоловіком під час роботи в Афганістані. Автомобіль марки «Renault» був бувшим у використанні та придбаний ОСОБА_2 в 2023 році. Свідок надала ОСОБА_2 на придбання цього автомобіля майже 4800 доларів США, а автомобіль був придбаний майже за 7000 доларів США. Решту необхідної суми для придбання автомобіля додав особисто ОСОБА_2 . Автомобіль марки «ВАЗ 2109» був проданий за ціною 1000 доларів США та квартира чоловіка – за ціною 3800 доларів США.

Аналізуючи показання допитаної у судовому засіданні свідка ОСОБА_4 щодо підтвердження факту придбання ОСОБА_2 спірного автомобіля за рахунок, коштів, отриманих у подарунок від батьків, суд звертає увагу на положення ч.5 ст.719 ЦК України. Зокрема, договір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує п`ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Всупереч цьому, матеріали цивільної справи не містять будь-якого договору чи розписки, укладених у письмовій формі, на підтвердження отримання ОСОБА_2 у дарунок від ОСОБА_4 грошових коштів у розмірі 4800 доларів США.

Крім цього, вказані показання свідка суперечать доводам та позиції, відповідача, викладеним у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив, зокрема «спірний автомобіль був придбаний за значно меншу суму, ніж 279100 гривень», а також «у відповідача вистачало грошових коштів від продажу частки квартири, щоб купити авто».

Зважаючи на положення ч.9 ст.7 СК України, позиція відповідача суперечить показанням свідка ОСОБА_4 щодо отримання від неї в дарунок грошових коштів у розмірі 4800 доларів США та придбання автомобіля за ціною у розмірі 7000 доларів США.

За таких обставин, судом критично сприймаються як показання свідка, так і доводи відповідача, як такі, що є суперечливими та не узгоджуються з іншими доказами, наявними в матеріалах справи.

ОСОБА_2 в період перебування у шлюбі з ОСОБА_1 придбав автомобіль марки «Renault», модель – Laguna, 2009 року випуску.

За змістом сталої судової практики Верховного Суду, викладеної у постановах від 24 травня 2017 року у справі №6-843цс17, від 06 лютого 2018 року у справі №235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі №404/1515/16-ц, презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Всупереч вимогам ч.1 ст.81 ЦПК України, відповідачем не доведена та обставина, що придбання вказаного автомобіля відбулось за його особисті грошові кошти. Тому вказаний автомобіль був спільною сумісною власністю сторін по справі.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відчуження вказаного автомобіля відбулось за згодою ОСОБА_1 . У такому разі ОСОБА_1 має право на відшкодування грошової компенсації вартості її частки у вказаному транспортному засобі.

Зі звіту про незалежну оцінку від 04 лютого 2025 року, складеного СОД ФОП ОСОБА_11 (т.1 а.с.30-34), вбачається, що орієнтовна ринкова вартість автомобіля марки «Renault», модель – Laguna, 2009 року випуску, може становити 279100 гривень.

Тому з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 належить стягнути грошову компенсацію вартості частки у вказаному автомобілі у розмірі 139550 гривень (279100 / 2).

Враховуючи те, що станом на час судового розгляду даної цивільної справи спірний автомобіль належить ОСОБА_4 , яка не є учасником цієї справи, тому підстави для визнання автомобіля марки «Renault», модель – Laguna, 2009 року випуску, об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відсутні. Тому в задоволенні позову в частині цієї вимог слід відмовити.

7. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч.1 та п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За правилами з ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При пред`явленні позову ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 1395 гривень 50 копійок та у розмірі 1211 гривень 20 копійок, тобто за вимогу майнового характеру та вимогу немайнового характеру. Пред`явлений нею позов задоволений частково, а саме в частині вимог майнового характеру. З огляду на це, з ОСОБА_2 на користь позивача слід стягнути витрати на оплату судового збору у розмірі 1395 гривень 50 копійок.

Встановлено, що представництво інтересів позивача здійснював адвокат Сацик Р.В. на підставі ордера про надання правничої (правової) допомоги серії АІ №1723858 (т.1 а.с.60). Даний ордер про надання правничої (правової) допомоги складений на підставі договору про надання правової допомоги №1747 від 08 січня 2025 року, укладеного між АБ «Романа Сацика» та ОСОБА_1 (а.с.46-54).

З акту про надану правову допомогу №1 від 24 лютого 2025 року (а.с.56) та квитанції №3178284 від 24 лютого 2025 року (а.с.57), детального опису робіт (наданих послуг) від 24 лютого 2025 року (а.с.58) вбачається, що загальна вартість витрат на правову допомогу, які понесла ОСОБА_1 становить 8500 гривень.

Тому суд вважає, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню також понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 8500 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ч.9 ст.7, ч.1, ч.2 ст.60, ч.1 ст.68, ч.3 ст.61 ч.1 ст.70 СК України, ч.1, ч.2 ст.77, ч.1 ст.80, ч.1, ч.6 ст.81, ч.1 та п.1 ч.3 ст.133, ч.1 та ч.2 ст.141, ч.1-ч.2 ст.259, ст.263-265, ст.268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості частки автомобіля марки «Renault», модель – Laguna, 2009 року випуску, у розмірі 139550 гривень.

В задоволенні позову про визнання автомобіля марки «Renault», модель – Laguna, 2009 року випуску, об`єктом права спільної сумісної власності – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору у розмірі 1395 гривень 50 копійок та витрати на правову допомогу у розмірі 8500 гривень.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 .

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного рішення суду – 20 липня 2026 року.

Суддя підпис

З оригіналом згідно:

Суддя Бориспільського міськрайонного суду В.В. Журавський