Рішення від 19 липня 2026 р. у справі №276/787/26 — Хорошівський районний суд Житомирської області

Справа № 276/787/26

Провадження по справі №2/276/684/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року селище Хорошів

Хорошівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Семенюка А.С.,

при секретарі судового засідання Процюк О.В.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Хорошів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про зміну способу стягнення аліментів на утримання дітей, -

ВСТАНОВИВ:

І. СУТЬ СПРАВИ

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Хорошівського районного суду Житомирської області з позовом до ОСОБА_4 (далі - відповідач), в якому просить суд змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються з відповідача на підставі попереднього рішення суду від 02.05.2019 року, на утримання їхніх спільних неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач просить змінити стягнення з твердої грошової суми (яка становила по 1000 гривень на кожну дитину) на 1/3 (одну третю) частку від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви і до досягнення дітьми повноліття.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що за рішенням Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 02.05.2019 стягуються аліменти на утримання дочок у розмірі 1000 гривень на кожну дитину. Проте з часу ухвалення судом цього рішення суттєво зросли ціни на товари першої необхідності, продукти харчування, одяг та комунальні послуги. Позивач зазначає, що отримує лише мінімальну заробітну плату, якої не вистачає для повноцінного забезпечення рівня життя дітей. Крім того, відповідач є працездатним і має можливість надавати належну матеріальну допомогу, але добровільно цього не робить.

Відповідач позов не визнав та заперечував проти його задоволення. У письмовому відзиві представник відповідача вказав, що позивач не надала належних доказів зміни матеріального чи сімейного стану сторін, або погіршення чи поліпшення здоров`я, що є необхідною умовою для зміни розміру аліментів. Крім того, сторона відповідача наголосила, що відповідач проходить військову службу та має на утриманні ще двох неповнолітніх дітей від інших стосунків. Відповідач вважає, що стягнення 1/3 частки доходу на двох дітей є завищеним, оскільки у нього четверо дітей, і ця частка мала б становити не більше 1/4. Також відповідач заперечував щодо стягнення аліментів у новому розмірі з дати звернення до суду.

ІІ. ПРОЦЕДУРА та ПОЗИЦІЇ СТОРІН

Ухвалою судді Хорошівського районного суду Житомирської області від 07.05.2026 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін на 04.06.2026. Цією ж ухвалою суд задовольнив клопотання позивача про витребування доказів, витребувавши з архіву суду копію рішення від 02.05.2019 у справі № 276/1120/18 про стягнення аліментів.

12.06.2026 представник відповідача адвокат Барановський І.І. подав через підсистему «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому виклав аргументи щодо безпідставності позовних вимог.

Ухвалою суду від 25.06.2026 року задоволено клопотання представника відповідача про його участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Судове засідання, призначене на 04.06.2026 року, було відкладено на 01.07.2026 року за клопотанням представника відповідача Барановського І.І. для надання часу на ознайомлення з матеріалами справи, а також у зв`язку з неявкою учасників судового процесу.

У судовому засіданні 01.07.2026 року судом було оголошено перерву до 16.07.2026 року за мотивованим клопотанням представника відповідача для надання можливості подання додаткових доказів по справі.

06.07.2026 року представник відповідача подав до суду клопотання про долучення доказів, а саме копій свідоцтв про народження інших дітей відповідача.

У судове засідання 16.07.2026 року з`явилися позивач ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Шморгун О.П. та представник відповідача адвокат Барановський І.І. (в режимі відеоконференції). Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з`явився, будучи повідомленим належним чином про дату, час і місце судового засідання, причини неявки суду не повідомив. З огляду на це, враховуючи думку учасників процесу, суд ухвалив продовжувати розгляд справи за відсутності відповідача, за участю його уповноваженого представника.

Під час судового розгляду позивач та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, наполягаючи на задоволенні позову з підстав, наведених у позовній заяві. Представник позивача акцентував увагу на тому, що відповідач проходить військову службу, має високий стабільний дохід, і наявність інших дітей не перешкоджає йому сплачувати 1/3 частки на дітей позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, заперечував проти їх задоволення, підтримавши доводи свого відзиву. Він підтвердив факт перебування відповідача на військовій службі, проте наголосив, що закон захищає права всіх дітей платника аліментів рівною мірою, а тому вимагав зменшення частки до 1/4 та визначення початку стягнення з моменту набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 16.07.2026 року суд заслухав пояснення учасників, дослідив письмові докази, після чого оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення. Враховуючи складність справи, на підставі абзацу 2 частини 1 статті 244 ЦПК України, суд відклав ухвалення та проголошення судового рішення на 20.07.2026 року.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ та ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ

Дослідивши та всебічно оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідний їм зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_4 є батьками двох неповнолітніх дітей: доньки ОСОБА_5 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 (що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ), та доньки ОСОБА_6 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 (що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ).

Згідно з витягами з Реєстру територіальної громади від 06.04.2026 року, обидві неповнолітні дитини зареєстровані та фактично проживають разом зі своєю матір`ю (позивачем) за адресою: АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що рішенням Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 02.05.2019 у справі № 276/1120/18 було частково задоволено позов ОСОБА_1 та стягнуто з ОСОБА_4 аліменти на утримання дітей ОСОБА_5 (2014 р.н.) та ОСОБА_6 (2016 р.н.) у твердій грошовій сумі у розмірі по 1000 гривень на кожну дитину щомісячно, починаючи з 11.10.2018 року і до досягнення дітьми повноліття. Призначаючи у 2019 році аліменти у твердій сумі, суд виходив з того, що відповідач на той час не працював.

Також судом встановлено обставину, яка визнається обома сторонами і відповідно до частини 1 статті 82 ЦПК України не підлягає доказуванню, а саме відповідач перебуває на військовій службі у Збройних Силах України, тобто має офіційне працевлаштування та отримує регулярне грошове забезпечення.

На підтвердження доводів відповідача, судом досліджено копії свідоцтв про народження серії НОМЕР_3 та серії НОМЕР_4 , з яких вбачається, що відповідач ОСОБА_4 також є батьком неповнолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та малолітньої ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Дані діти народжені від інших жінок. Інших доказів наявності аліментних зобов`язань (судових рішень чи виконавчих листів про стягнення аліментів на цих дітей) відповідачем суду не надано.

Отже, між сторонами виникли триваючі сімейні правовідносини щодо виконання обов`язку батька з матеріального утримання своїх неповнолітніх дітей, і спір стосується наявності правових та фактичних підстав для зміни раніше встановленого способу виконання цього обов`язку.

IV. НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

При вирішенні даного спору суд керується Конституцією України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та нормами сімейного і цивільного процесуального законодавства України.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

У частині першій статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частинами першою та другою статті 27 Конвенції встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

V. ОЦІНКА та МОТИВИ СУДУ

Аналізуючи доводи відповідача про те, що позивачем не доведено погіршення її матеріального стану для застосування статті 192 СК України, суд відхиляє їх. У частині 3 статті 181 СК України наділено одержувача аліментів прямим правом ініціювати зміну способу стягнення аліментів. Верховний Суд послідовно роз`яснює, що зміна способу стягнення охоплюється поняттям зміни розміру аліментів у контексті статті 192 СК України: «З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки)», постанова від 19.02.2025 у справі № 367/10126/19.

Суд погоджується з аргументами позивача про те, що сума у 1000 гривень на дитину, встановлена ще у 2019 році, на сьогоднішній день об`єктивно втратила свою здатність покривати базові потреби дітей, які подорослішали та потребують більших витрат на свій розвиток. У той самий час, матеріальний стан відповідача покращився - він проходить військову службу та отримує грошове забезпечення. За таких обставин, зміна способу стягнення аліментів з твердої грошової суми на частку від доходу є найбільш ефективним, розумним та справедливим механізмом. Відтак, суд приходить до переконання, що порушене право дітей підлягає захисту шляхом задоволення вимоги про зміну способу стягнення аліментів.

Переходячи до питання визначення конкретного розміру частки, суд ретельно проаналізував аргументи представника відповідача про необхідність її визначення на рівні 1/4 (однієї четвертої) з огляду на наявність у відповідача загалом чотирьох дітей (двох спільних з позивачем та двох від інших стосунків - 2010 та 2022 років народження). Оцінюючи цей аргумент, суд зазначає, що відповідно до статті 182 СК України наявність інших дітей є обставиною, що має істотне значення і обов`язково враховується судом.

Суд виходить з принципу рівності прав усіх дітей платника аліментів на належне та справедливе матеріальне забезпечення. За загальним правилом сімейного законодавства, розмір відрахувань із заробітної плати на утримання трьох і більше дітей, як правило, не повинен перевищувати 50 відсотків (1/2) заробітку. Оскільки судом достеменно встановлено, що на утриманні відповідача фактично перебуває четверо неповнолітніх дітей, пропорційним та таким, що відповідає балансу інтересів усіх дітей, є розподіл максимальної 50-відсоткової межі порівну між ними (по 12,5% на дитину). Відповідно, стягнення на двох дітей позивача повинно становити загалом 25%, що дорівнює 1/4 частці заробітку.

Відтак, суд відхиляє вимогу позивача про стягнення 1/3 частки як таку, що є надмірною у даній конкретній ситуації та може призвести до порушення майнових прав інших дітей відповідача, і вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги, визначивши розмір аліментів у 1/4 (одній четвертій) частці від доходу відповідача на двох дітей, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину. Такий розмір є збалансованим та справедливим.

Розглядаючи вимогу позивача про визначення моменту початку стягнення аліментів у зміненому розмірі з дня подання позовної заяви (тобто з 01.05.2026), суд вважає такий аргумент необґрунтованим та відхиляє його. Стаття 191 СК України імперативно встановлює, що аліменти на дитину присуджуються з дня пред`явлення позову виключно у випадках первісного звернення до суду. У даній справі має місце зміна вже існуючого і чинного судового рішення 2019 року. З огляду на наведене, змінений спосіб стягнення та новий розмір аліментів мають бути застосовані виключно починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили.

Отже, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_1 та зміни способу стягнення аліментів на 1/4 частку від усіх видів доходу відповідача, з початком такого стягнення з моменту набрання рішенням суду законної сили.

VI. ЩОДО СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», позивачі у справах про стягнення аліментів чи зміну способу їх стягнення звільняються від сплати судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимоги позивача про зміну способу стягнення аліментів, з відповідача ОСОБА_4 в дохід держави підлягає стягненню судовий збір за розгляд судом відповідної вимоги у розмірі, встановленому законодавством на момент подання позову, що становить 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Керуючись статтями 3, 141, 180, 181, 182, 183, 192 Сімейного кодексу України, статтями 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 244, 259, 263-265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про зміну способу стягнення аліментів на утримання дітей – задовольнити частково.

Змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 02.05.2019 у справі № 276/1120/18.

Стягувати з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: інформація відсутня, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частки від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з моменту набрання даним судовим рішенням законної сили і до досягнення дітьми повноліття.

До моменту набрання цим рішенням законної сили, аліменти підлягають стягненню у порядку та розмірах, визначених рішенням Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 02.05.2019 у справі № 276/1120/18.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: відомості відсутні, місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя А.С. Семенюк