Рішення від 19 липня 2026 р. у справі №643/9969/26 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/9969/26

Провадження № 2/643/6673/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого Поліщук Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Костенюк А.В.,

розглянувши у приміщенні суду у м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , в якому з урахування уточнених позовних вимог прохає стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення повноліття дитини.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 13.09.1997 року, який розірвано рішенням Московського районного суду м. Харків від 26.01.2016. Від спільного проживання вони мають двох дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу діти залишились мешкати з нею за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач самоусунувся від виховання та матеріального забезпечення дітей усім необхідним, не надає їй матеріальної допомоги на утримання дитини, самостійно, а її доходів не вистачає для забезпечення дитини всім необхідним. ОСОБА_2 є працездатним, аліменти нікому не сплачує, на утриманні нікого не має, а тому може сплачувати аліменти.

Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою суду від 22.05.2026 у справі відкрито провадження і справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

23.06.2026 ухвалою суду відзив на позовну заяву представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Русанова Г.В. разом з доданими до нього документами та клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін по цивільній справі повернуто заявнику без розгляду.

Ухвалою суду від 03.07.2026 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Русанова Г.В. про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.

02.07.2026 від представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Русанова Г.В. до суду надійшли письмові пояснення по справі, в яких зазначено, що сторони дійсно перебували у шлюбі, який було розірвано 26.01.2016 за рішенням суду. Від шлюбу мають двох синів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Після розірвання шлюбі син ОСОБА_5 став проживати окремо, а згодом створив свою сім`ю. Син ОСОБА_6 , з огляду на організацію навчання у школі у формі онлайн, після деокупації с. Гракове Чугуївського району Харківської області, періодично проживає то в батька, то в матері чи в брата. При цьому саме батько забезпечує сина усім необхідним, а саме одягом, продуктами харчування, предметами навчання і розвитку, купив сину комп`ютер та інше. Позивачка перешкоджає спілкуванню сина ОСОБА_6 з батьком та братом, оскільки на її думку, вони негативно впливають на її спілкування з сином. Саме під час проживання у батька та брата дитини отримує належне фізичне, психологічне та емоційне виховання та має можливість спілкуватись зі своїми маленькими сестричкою та племінницею, донькою брата. У банківській установі ОСОБА_6 оформлювалась банківська картка на яку відповідач регулярно перераховував грошові кошти, яка як згодом виявилось перебувала у позивачки й використовувалась останньою на свій розсуд. ОСОБА_6 було надано нову картку, якою він користується до цього часу й на неї відповідач з братом ОСОБА_5 періодично перераховують кошти. Відповідач регулярно надавав сину готівкові кошти для купівлі останнім самостійно необхідних йому товарів. Богдану виповнилось 14 років, а тому він самостійно може обирати з ким із батьків проживати. У період проживання сина у батька чи свого брата необхідність у витратах позивачки на утримання неповнолітнього сина відсутня. Відповідач 24.07.2019 уклав шлюб з ОСОБА_7 (дошлюбне прізвище ОСОБА_8 ) шлюб у якому у них ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась донька ОСОБА_9 . Його дружина має неповнолітнього сина від першого шлюбу, який проживає з ними та перебуває не їх утриманні. Відповідач з листопада 2022 року проходив військову службу. 29.01.2025 його було визнано непридатним до військової служби з огляду на виявлення пов`язаних з проходженням військової служби захворюваннями. Отже можливості працездатності відповідача обмеженні. Позовні вимоги відповідач не визнає повністю, вважає, що позов не підлягає задоволенню.

10.07.2026 до суду надійшла заява ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчена секретарем Новопокровської селищної ради Чугуївського району Харківської області Деговцовою І.П., в якій неповнолітній ОСОБА_3 зазначив, що причини з яких матір звернулась до суду йому невідомі, оскільки він впевнений, що батько в більшій мірі забезпечує його усім необхідним, а саме одягом як літнім так і зимовим, шкільним приладдям, купував йому телефон та комп`ютер. Він періодично перебуває у брата та батька у яких створені всі умови для його навчання з якими має теплі стосунки. Батько з братом на його банківську картку регулярно перераховують гроші, а також батько дає гроші готівкою, а тому будь-якої потреби він не має. До цього часу усім необхідним його забезпечував батько. Мати не задоволена, тим, що він має теплі стосунки з батьком та братом, вважає, що йому з останніми спілкуватись не потрібно, нібито вони впливають на нього не так, як на її думку має бути.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що рішенням Московського районного суду м. Харкова від 26.01.2016 розірвано шлюб, зареєстрований 13.09.1997 у Катеринівській сільській раді Сахновщинського району Харківської області за актовим записом № 12, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.03).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 08.11.2011, ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_10 . Батьком дитини зазначено – ОСОБА_2 , матір`ю – ОСОБА_1 . (а.с.08).

Позивачка ОСОБА_1 та син сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади від 08.05.2026 та довідкою про реєстрацію місця проживання особи від 23.01.2026 відповідно (а.с.07,09).

Відповідно до заяви ОСОБА_2 , посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу 12.11.2016, останній надав згоду на те, щоб його малолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взяв участь у приватизації квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.12).

24.07.2019 відповідач ОСОБА_2 уклав шлюб із ОСОБА_11 , який зареєстрований у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану по місту Чугуєву, Чугуївському та Печенізькому районах Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовим записом № 203, після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_7 (а.с.52).

Від шлюбу у відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась донька ОСОБА_12 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с.43).

Дружина відповідача ОСОБА_13 має сина ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який змінив прізвище на ОСОБА_7 , про що 12.03.2024 Чугуївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції складено відповідний актовий запис № 04 та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.54-56).

Відповідно до свідоцтва про хворобу № 134 від 29.01.2025 виданого госпітальною військово-лікарською комісією терапевтичного профілю військової частини НОМЕР_3 за розпорядженням командира військової частини НОМЕР_3 від 27.01.2025 № 1021 з метою визначення ступеня придатності до військової служби провела огляд ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та встановила захворювання останнього пов`язані з проходженням військової служби, у зв`язку із чим ОСОБА_2 визнаний непридатним до військової служби (а.с. 56).

До письмових пояснень представником відповідача – адвокатом Русановим Г.В. надані письмові пояснення старшого сина сторін по справі ОСОБА_4 від 05.06.2026 у відповідності до яких на протязі усього життя батько забезпечував ОСОБА_6 усім необхідним, одягом, необхідними для школяра речами, надав грошові кошти для його потреб та іншим. На ОСОБА_6 була відкрита банківська картка на яку батько регулярно перераховув кошти. Батько за домовленістю із матір`ю забезпечував сина грошовими коштами у необхідному розмірі, а тому вважає позов безпідставним.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до положень ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Суд також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04 вересня 2019 року (справа № 711/8561/16), відповідно до якого за своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.

Положеннями статті 27 Конвенції «Про права дитини», яку ратифіковано Постановою ВР № 789-XII від 27.02.91 р., передбачено право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Відповідно до ч. 2 ст. 27 Конвенції батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.ч.1-3 ст. 89 ЦПК України).

Враховуючи обставини справи, встановлені судом, зважаючи на надані сторонами по справі письмові докази, суд доходить висновку, що сторонами не оспорюється факт проживання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із матір`ю - позивачем по справі ОСОБА_1 .

Матеріали справи не містять доказів того, що дитина фактично постійно проживає з відповідачем або перебуває на повному його утриманні, доказів, які б свідчили про неможливість виконання ним обов`язку щодо утримання дитини суду не надано.

Як зазначено у письмових поясненнях сторони відповідача дитина періодично відвідує як батька так і свого рідного брата.

Час, проведений у гостях у другого з батьків, розглядається як реалізація права на спілкування та виховання, а не як зміна фактичного місця проживання для цілей утримання.

Тимчасове перебування або гостювання дитини у батька не звільняє його від обов`язку сплачувати аліменти, оскільки короткострокова зміна локації не скасовує базових фінансових зобов`язань.

Витрати, які він несе на дитину в цей час, вважаються додатковим добровільним забезпеченням під час дозвілля, а не заміною аліментів.

Разом з тим, на твердження відповідача щодо придбання комп`ютера для сина, одягу та інше, доказів їх понесення та документально підтвердженого розміру таких витрат суду не надано.

Щодо розміру аліментів, які підлягають стягненню, суд враховує, що він має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Суд вважає, що заявлені позивачем вимоги в цій частині ґрунтуються на положеннях Сімейного кодексу України, відповідають інтересам дитини, її рівню життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини, визначення указаного позивачем способу та розміру стягнення аліментів призведе до рівності прав дитини на утримання від матері відповідно до положень Закону.

Відповідач не надала суду письмових доказів, які б свідчили про неможливість сплати ним аліментів на утримання сина у вказаному розмірі - 1/4 всіх видів її доходів.

В письмових поясненнях представник відповідача посилається, що в силу отриманих травм під час проходження військової служби можливості працездатності відповідача обмежені.

Проте, згідно наданого свідоцтва про хворобу № 134 від 29.01.2025 останньому не протипоказано працевлаштування з урахуванням режиму праці та відпочинку, відповідач є працездатним чоловіком, даних, що він є особою з інвалідністю суду не надано.

Відомості щодо наявності або відсутності у відповідача рухомого та нерухомого майна, іншого доходу, стягнення аліментів на інших дітей, непрацездатних батьків у матеріалах справи відсутні.

В разі сумніву відповідача щодо цільового використання аліментів на неповнолітнього ОСОБА_3 відповідач не позбавлений можливості звернутися до органу опіки і піклування за місцем проживання дитини із заявою про здійснення контролю за таким використанням на підставі ч.1 ст. 186 СК України.

Отже, аналізуючи вищезазначені обставини та факти, враховуючи принципи об`єктивності та справедливості, враховуючи позиції сторін, з огляду на закріплений Сімейним кодексом України принцип рівності обов`язків обох батьків по утриманню дитини, такий визначений судом розмір аліментів цілком відповідатиме об`єктивним можливостям відповідача та задовольнятиме правомірні очікування позивача на отримання аліментів.

Виходячи із вищевикладеного, суд доходить висновку, що з відповідачки на користь позивача слід проводити стягнення в розмірі 1/4 частини всіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі заяви і до досягнення дитиною повноліття, тому позов підлягає задоволенню повністю.

Статтею 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, яким є 14.05.2026.

Враховуючи вищевикладене, суд розподіляє судові витрати, відповідно до положень ст. ст. 141 ЦПК України, та стягує з відповідача в дохід держави судові збір у розмірі 1331 грн. 20 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 247 ч.2, 259, 264-265, 268, 274-279 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 14.05.2026 і до повноліття дитини.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , судовий збір в дохід держави в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , фактична адреса проживання як ВПО: АДРЕСА_3 .

Суддя Т.В.Поліщук