Рішення від 19 липня 2026 р. у справі №643/6167/26 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/6167/26

Провадження № 2/643/5227/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2026

20 липня 2026 року місто Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Сугачової О.О.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» в особі представника – Усенка Михайла Ігоровича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» в особі представника – Усенка М.І. звернулося до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 , якою просить стягнути з останнього на користь позивача суму заборгованості за Кредитним договором № 44046 від 06.02.2020 у розмірі 20 457,85 грн, а також суму судового збору в розмірі 2 662,4 грн та суму витрат на правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 06.02.2020 між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 був укладений Договір про споживчий кредит № 44046 (надалі – Кредитний договір), відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору. Відповідач зі свого боку не виконав умови Кредитного договору. 12.10.2020 між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» (Первісним кредитором) та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги № 20201012, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб визначених в реєстрі боржників включно з правом вимоги і за Договором про споживчий кредит № 44046 від 06.02.2020, який укладено між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 . Отже, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Кредитним договором у встановленому Договором порядку та строки, ОСОБА_1 має заборгованість у загальному розмірі 20 457,85 грн, яка складається із: 10 000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту; 10 327,85 грн –заборгованість за процентами; 130,00 грн – заборгованість за пенею. Зазначену суму заборгованості представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача. Також, представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача суму судового збору в розмірі 2 662,40 грн та суму витрат на правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, у відповідності до вимог ст. 274 ЦПК України.

Від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Відповідачу направлено копію позовної заяви з додатками до неї, ухвалу про відкриття провадження у справі та встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

З боку відповідача до суду у встановлений законом строк відзив відповідно до вимог ст. 178 ЦПК України і всі докази, що підтверджують заперечення проти позовних вимог, не надіслано, зустрічну позовну заяву не пред`явлено.

Відповідно до правил ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, вивчивши доводи позовної заяви, дослідивши матеріали справи та надані докази, дійшов до такого.

За приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом на підставі наданих матеріалів встановлено, що 06.02.2020 між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 був укладений Договір про споживчий кредит № 44046 (надалі – Кредитний договір), відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Згідно з умовами Кредитного договору, цей Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання позичальником зобов`язань по цьому Договору.

Відповідно до положень Договору, сторони погодили, що кредит надається в безготівковій формі і може бути наданий безпосередньо позичальнику та/або шляхом перерахування коштів на рахунки третіх осіб, якщо позичальник має грошові зобов`язання перед такими особами та/або шляхом погашення заборгованості позичальника перед Кредитодавцем за іншим кредитним договором. Позичальник, підписанням цього Договору, підтверджує, що до підписання цього Договору отримав для ознайомлення проект Договору про споживчий кредит у паперовому та електронному вигляді, всі умови йому зрозумілі, він погоджується їх виконувати вільно без будь-якого примусу. Позичальник, підписанням цього Договору, підтверджує, що Кредитодавець до укладення Договору про споживчий кредит надав йому необхідні пояснення з метою забезпечення позичальнику можливості оцінити, чи адаптовано Договір до його потреб та фінансового стану, зокрема шляхом роз`яснення інформації, що надається відповідно до частин другої та третьої статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», істотних характеристик запропонованих послуг та наслідків для позичальника, зокрема у разі невиконання ним зобов`язань за Договором (п.п. 1.2.1-1.2.3).

Відповідно до п. 2.1, п. 2.1.1 Договору, Кредитодавець надає Позичальнику в кредит грошові кошти (кредит) в сумі (загальному розмірі) 10 000,00 гривень на споживчі потреби, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти відповідно до умов, зазначених у Договорі.

Сума кредиту надається позичальнику ОСОБА_1 шляхом перерахування з поточного рахунку Кредитодавця у такому порядку: у розмірі 7 000,00 грн - на поточний рахунок/картку позичальника ОСОБА_1 ; у розмірі 3 000,00 грн - на поточний рахунок ТОВ «Страхова компанія «ПРОКСІМА», з метою оплати позичальником ОСОБА_1 страхових платежів (страхових сум) встановлених Договором добровільного страхування.

Наведені умови кредитування, які, серед іншого, відображені також і в Паспорті споживчого кредиту, та інформація, яка надається споживачу до укладення Договору про споживчий кредит, 06.02.2020 підписано між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 .. Укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 . Договір про споживчий кредит № 44046 від 06.02.2020 та графік платежів було підписано ОСОБА_1 особистим підписом.

Підписавши 06.02.2020 Договір про споживчий кредит № 44046 від 06.02.2020, ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання одержати та повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування ними, та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Як зазначено у позовній заяві, ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит № 44046 від 06.02.2020 виконало та надало йому кредит у розмірі 10 000,00 грн, шляхом перерахування з поточного рахунку ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» у такому порядку: у розмірі 7 000,00 грн - на поточний рахунок/картку позичальника ОСОБА_1 ; у розмірі 3 000,00 грн - на поточний рахунок ТОВ «Страхова компанія «ПРОКСІМА».

Представник позивача у позовній заяві зазначає, що всупереч умов Договору, відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

12.10.2020 між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» (Первісним кредитором) та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги № 20201012, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб визначених в реєстрі боржників включно з правом вимоги і за Договором про споживчий кредит № 44046 від 06.02.2020, який укладено між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 .

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги № 20201012 від 12.10.2020, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 на суму 20 457,85 грн.

У позовній заяві зазначено, що всупереч умовам Договору про споживчий кредит № 44046 від 06.02.2020, ОСОБА_1 не виконав свого зобов`язання перед позивачем.

Як видно із змісту позовної заяви, заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед позивачем становить 20 457,85 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, з боку позивача суду надано: копію Договору про споживчий кредит № 44046 від 06.02.2020, копію Паспорта споживчого кредиту, копію заявки на отримання кредиту № 100151797 від 06.02.2020, копію Додатку до Договору про споживчий кредит № 100473117 від 21.09.2023, копію Договору комплексного добровільного страхування від нещасного випадку та відповідальності позичальника № PR-173412 від 06.02.2020, копію платіжного доручення CRD_173412, копію Витягу з Реєстру страхових платежів, Картку обліку виконання договору, копію Правил надання коштів у позику, копію Договору відступлення прави вимоги № 20201012 від 12.10.2020, копію Витягу з реєстру боржників до Договору про відступлення прав вимоги № 20201012 від 12.10.2020, копію платіжної інструкції до Договору про відступлення прав вимоги № 20201012 від 12.10.2020, копію Акту приймання-передачі Реєстру Боржників від 19.10.2020 інструкції до Договору про відступлення прав вимоги № 20201012 від 12.10.2020, копію Досудової вимоги, а також докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу.

Так, із наданих позивачем документів вбачається, що між сторонами укладено Договір про споживчий кредит № 44046 від 06.02.2020, відповідно до умов якого Кредитодавець надає Позичальнику в кредит грошові кошти (кредит) в сумі (загальному розмірі) 10 000,00 гривень на споживчі потреби, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти відповідно до умов, зазначених у Договорі.

При цьому, матеріали справи не містять жодних належних доказів виконання ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» (Первісним кредитором) своїх зобов`язань перед відповідачем за вказаним Договором.

Тобто, позивач не надав суду належних доказів здійснення транзакції у розмірі 7 000,00 грн «Фінансова компанія «Кредіплюс» (Первісним кредитором) на картковий рахунок відповідача ОСОБА_1 , а також квитанції/платіжної інструкції про зарахування на картковий рахунок відповідача вказаної суми кредиту.

Як вбачається із наданої позивачем копії платіжної інструкції № CRD_173412 від 06.02.2020, отримувачем коштів зазначено – «Пополнение карт Приват-24 юр. лиц».

Водночас, будь-яких даних щодо перерахування коштів саме відповідачу ОСОБА_1 платіжна інструкція не містить.

Крім того, з боку позивача суду не надано доказів належності відповідачу ОСОБА_1 картки з номером, на який нібито була перерахована сума кредиту.

При цьому, позивач не скористався своїм правом на витребування доказів і не заявляв клопотань про витребування з банківських установ відомостей щодо перерахування суми кредиту на рахунки, відкриті на ім`я ОСОБА_1 .

Позивачем також не надано до суду банківську виписку по рахунку відповідача за Договором про споживчий кредит № 44046 від 06.02.2020.

Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України з урахуванням положень статей 526, 527, 530 ЦК України, кредитор має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, що узгоджується з позицією викладеною в Постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року по справі № 161/16891/15-ц.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

У той же час розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який відповідно повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку).

Такий висновок щодо оцінки односторонніх документів банку кореспондує висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 та Верховного Суду України в постанові від 11.03.2015 № 6-16цс15.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, отримані з порушенням порядку, встановленого законом (ст. 78 ЦПК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечення.

Представник позивача посилається у якості доказів наявності у відповідача заборгованості на Витяг з Реєстру боржників, отриманий під час відступлення права вимоги. Однак такий Реєстр сам собою не є належним доказом, що підтверджує наявність та розмір боргу, оскільки не містить даних про видачу та отримання кредитних коштів, або за яким банківським рахунком зроблено той чи інший витяг.

Таким чином, подані з боку позивача докази щодо заборгованості, не є підтвердженням виконаних банківських операцій.

Суд позбавлений можливості перевірити чи виникла зазначена заборгованість саме внаслідок порушення відповідачем умов відповідного Договору.

Згідно із Переліком типових документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 12.04.2012 № 578/5 до первинних документів, які фіксують факт виконання операції та служать підставою для записів у регістрах бухобліку і в податкових документах, віднесені: касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок.

Банківська виписка має статус первинного документу. Розрахунок заборгованості, відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» є лише похідним від первинної бухгалтерської документації та може містити відомості про господарську операцію. Проте саме банківська виписка за картковими рахунками може бути належним доказом щодо заборгованості за кредитним договором, що споживач користувався кредитною карткою, ним вносились кошти на погашення заборгованості, або ні.

Отже, наданий позивачем Витяг з Реєстру боржників не є доказом розміру боргу, який позивач просить стягнути, оскільки позивачем не доведено отримання відповідачем коштів кредиту, а також розмір і складові дійсної заборгованості за вказаним вище Договором.

Будь-яких інших належних доказів на підтвердження своїх позовних вимог з боку позивача суду не надано.

Надані з боку позивача докази є недостатніми, а тому суд позбавлений можливості дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За таких обставин, з урахуванням викладеного вище, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Далі, згідно зі статтею 133 ЦПК України, судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу включено до складу судових витрат.

Відповідно до платіжної інструкції № 19286 від 20.03.2026 при пред`явленні позовної заяви до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Також, відповідно до Акту № 738 наданих послуг (правової (правничої) допомоги від 09.03.2026 до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, позивачем понесені витрати на правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на результат вирішення спору та відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати пов`язані з розглядом справи слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 4, 12, 76-81, 89, 133, 137, 141, 258-259, 263-268, 274 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Салтівський районний суд міста Харкова, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня оголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.О. Сугачова