Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №638/6777/26 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/6777/26

Провадження № 3/638/1768/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 червня 2026 року м. Харків

Суддя Шевченківського районного суду м. Харкова Тимченко А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали, які надійшли з Ізюмського РУП ГУ НП в Харківській області у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянкиУкраїни, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2026 в провадження судді Тимченка А.М., згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2026, надійшов адміністративний матеріал про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП.

Так, 20.03.2026 , о 01-30 год. по вул.Івана Мазепи, м. Ізюм, водій ОСОБА_1 , керувала автомобілем ВАЗ21723,н.з. НОМЕР_2 в стані алкогольного сп`яніння, огляд проведено на місці зупинки зі згоди водія, з використанням алкотестеру «Драгер 6820», результат- 2,28 проміле, з результатом водій згоден, водія від керування транспортним засобом відсторонено шляхом залишення авто на місці зупинки, проводилась фіксація на бодікамеру тексар № 64,35, чим порушила п. 2.9а – керування транспортним засобом в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час, місце судового розгляду повідомлялася належним чином, шляхом направлення поштового повідомлення на адресу зазначену в протоколі.

Від представника ОСОБА_1 – адвоката Погрібної Т.С. надійшло клопотання про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, яке обгрунтоване тим, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази наявності законних підстав для зупинки транспортного засобу; факт керування транспортним засобом не встановлений та не підтверджений належними доказами; ОСОБА_1 не були оголошені ознаки сп`яніння; у матеріалах справи відсутні сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки — газоаналізатора «Drager»; відсутні належні докази у вигляді відеофіксації та показань свідків; працівниками поліції не було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у найближчому закладі охорони здоров`я; не були роз`яснені права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. На підставі зазначеного вважає, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Також у клопотанні зазначено про врахування особи правопорушника та індивідуалізації покарання, а саме зазначено що на вихованні у ОСОБА_1 перебуває троє дітей, вона є єдиною особою у родині, що піклується про дітей, у зв`язку з чим керування автомобілем є щоденною потребою, позбавлення її права керування автомобілем завдасть суттєвих труднощів родині. Обставин, що обтяжували б кримінальну відповідальність ОСОБА_1 не встановлено, у зв`язку з чим застосування найбільш суворого покарання є несправедливим та таким, що не відповідає вимогам законності та пропорційності, та підлягає скасуванню або заміні на більш м`який вид стягнення.

У рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії » від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, як що таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.

В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що учасник справи зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Згідно положень ст.268КУпАП інкриміноване ОСОБА_1 адміністративне правопорушення за ст.130КУпАП не відноситься до правопорушення, по якому присутність у судовому засіданні особи є обов`язковою.

Приймаючи до уваги, що суд позбавлений можливості в рамках Кодексу України про адміністративне правопорушення вжити заходів для забезпечення явки учасників процесу в судове засідання, окрім як шляхом направлення судових повісток, а законом передбачений термін притягнення особи до адміністративної відповідальності, враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Дослідивши надані матеріали, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 251 КУпАП встановлює, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідальність за порушення вимог пункту 2.9а ПДР України передбачена ст. 130 КУпАП.

Відповідальність за ч. 1ст. 130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Судовим розглядом встановлено, що 20.03.2026 , о 01-30 год. по вул.Івана Мазепи, м. Ізюм, водій ОСОБА_1 , керувала автомобілем ВАЗ21723,н.з. НОМЕР_2 в стані алкогольного сп`яніння, огляд проведено на місці зупинки зі згоди водія, з використанням алкотестеру «Драгер 6820», результат- 2,28 проміле, з результатом водій згоден, водія від керування транспортним засобом відсторонено шляхом залишення авто на місці зупинки, проводилась фіксація на бодікамеру тексар № 64,35, чим порушила п. 2.9а – керування транспортним засобом в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Внаслідок зазначених подій працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 619355 від 20.03.2026.

Вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, крім зазначеного вище протоколу, також підтверджується:

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 20.03.2026, де зафіксовані результати огляду ОСОБА_1 – 2,23 проміле та зазначені ознаки сп`яніння: почервоніння очей та запах алкоголю з порожнини рота;

- роздруківкою Drager Alcotest 6820 - ARSM-0695. Результат огляду позитивний – 2,23 проміле, тест №62 від 20.03.2026, підписаний ОСОБА_1 ;

- рапортом інспектора УПП в Харківській області Максима Барвєнова від 20.03.2026, відовідно до якого автомобль ВАЗ 21723,н.з. НОМЕР_2 був помічений 20.03.2026 року о 01-13 год, який маневрував від одного краю дороги до іншого, у зв`язку із чим було прийнято рішення про зупинку даного автомобілю, яким як з`ясувалося в подальшому керувала ОСОБА_1 , яка на місці зупинки погодилася пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, результат огляду склав 2,23 проміле, останній було роз`яснено права та обов`язки, відсторонено від керування транспортним засобом.

- довідка про отримання ОСОБА_1 посвідчення водія на право керування транспортними засобами серії НОМЕР_3 від 26.02.2025;

- відомостями відеозапису, долученого до протоколу з бодікамери тексар № 64,35 на яких зафіксовано (відтинок часу 01:15:05-01:15-30) про повідомлення ОСОБА_1 про наявність ознак алкогольного сп`яніння, та про вимогу працівника поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або у медичному закладі. На що ОСОБА_1 погодилася пройти огляд н місці зупинки транспортного засобу. За результатом огляду встановлено результат алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора, який склав 2,23 проміле, та з яким ОСОБА_1 була згодна.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги ч. 2 ст. 251, ст. 256,265-2,266,268 КУпАП, а також «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» поліцейськими дотримано.

Дослідивши докази, що є наявними у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , суд визнає їх належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам статті 251 КУпАП.

Крім того, відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей8,9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

ОСОБА_1 реалізувала своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодилася нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна, з огляду на отримання нею посвідчення водія.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вищезазначені докази належними, допустимими та достатніми для висновку про факт керування водієм ОСОБА_1 20 березня 2026 року о 01-15 хв., транспортним засобом ВАЗ 21723,н.з. НОМЕР_2 в стані алкогольного сп`яніння.

Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги п. 2.9а ПДР України, та вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст.130 КУпАП керування транспортним засобом водієм у стані алкогольного сп`яніння.

Щодо посилання представника на відсутність у матеріалах справисертифікату відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки — газоаналізатора «Drager», суд зазначає наступне.

Згідно п.5 розділу ІІ Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_1 перед проходженням огляду на стан алкогольного сп`яніння не просила працівників поліції надати їй сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Крім того, з результатами тестування ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння приладом « Drager Alcotest 6820 - ARSM-0695, за тестом №62 від 20.03.2026 виходить, що останнє калібрування приладу здійснено 26.06.2025, та як зазначено вище ОСОБА_1 погодилася з результатами огляду на місці зупинки транспортного засобу, про що свідчить її підпис в акті проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Щодо посилання представника ОСОБА_1 – адвоката Погрібної Т.С. на той факт, що ОСОБА_1 не була ознайомлена із правами та незгодна із результатом огляду, зазначене спростовується підписами ОСОБА_1 у акті огляду на стан алкогольного сп`яніння від 20.03.2026, де зазначено про ознаки алкогольного сп`яніння та згоду із результатом огляду, а також на протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 619355 від 20.03.2026, де зазначено про ознайомлення із правами, передбаченими ст. 63 КУ України та ст. 268 КУпАП України, що підтвердила ОСОБА_1 .

Посилання захисника на той факт, що підписи поставлені ОСОБА_1 без ознайомлення із змістом документів, оскільки остання довіряла працівникам поліції, суд розцінює критично як спосіб самозахисту та намір уникнути адміністративної відповідальності, оскільки засвідчення власним підписом документів є наслідком особистого ознайомлення особи із змістом документа та погодження із викладеним.

Щодо клопотання адвоката про призначення у справі більш м`якого стягнення ніж це передбачене законом, а саме клопотання про застосування більш м`якого покарання без позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортним засобом, суд зазначає наступне.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ч.2ст.61 Конституції України). Системний аналіз та юридичний зміст положень ч.2 ст.61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа. Відмінність у складі правопорушення (як в цілому, так і в конкретних його елементах) дає підстави для притягнення особи до різних видів юридичної відповідальності. Також, юридична відповідальність встановлюється за скоєння конкретного правопорушення конкретною особою, тобто вона має індивідуальний характер і характеризується, наприклад, наявністю системи покарань та стягнень, можливістю призначення більш м`якого покарання, умовного засудження, відстрочки виконання вироку, давністю притягнення до кримінальної відповідальності та звільнення від неї тощо. Цей принцип забезпечується можливістю застосування виду юридичної відповідальності в залежності від ступеня суспільної небезпечності скоєного правопорушення. При цьому, принцип індивідуалізації відповідальності знаходить також свій вираз в тому, що при призначенні покарання (стягнення) мають враховуватися всі особливості та обставини справи, характер правопорушення, ступінь здійснення винною особою протиправного наміру, ступінь вини, властиві їй індивідуальні риси, спосіб життя, мотиви скоєння правопорушення і інше.

Згідност.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосується з метою виховання особи, яка вчинили адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст.23 КУпАП).

За загальними правиламист.33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до юридичної структури видів адміністративних стягнень, передбаченихст.24 КУпАП, штраф за своєю юридичною суттю, є одним із найменш суворіших видів адміністративних стягнень, що передбачені даною статтею КУпАП, а також встановлений санкцією ч.1 ст.130 КУпАП як безальтернативний і єдино можливий. При цьому, враховуючи положення ч.1ст.130 КУпАП, суд при накладенні адміністративного стягнення застосовує до винної особи разом із штрафом позбавлення права керування транспортними засобами, що також визначене законодавцем як безальтернативне у санкції ч.1ст.130 КУпАП.

При накладенні стягнення, відповідно до ст. ст. 33-35 КУпАП, суд враховує характер вчиненого правопорушення, відомості про особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, тому вважає, за необхідне застосувати до ОСОБА_1 штраф у розмірі, передбаченому санкцією статті 130 КУпАП, за якою кваліфіковані його дії з позбавлення права керування транспортними засобами на 1 рік.

Статтею 40-1 КУпАП передбачено, що у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Таким чином, одночасно з накладенням адміністративного стягнення суд, у відповідності до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», стягує з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 665,60 грн.

Керуючись ст.ст. 40-1, 130, 283, 284 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в дохід держави судовий збір в сумі 665 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Харкова.

Строк пред`явлення постанови до виконання протягом трьох місяців, з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.ст. 307, 308 КУпАП, у разі несплати штрафу не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, при здійсненні примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, стягується подвійний розмір штрафу.

Суддя А.М. Тимченко