Рішення від 19 липня 2026 р. у справі №214/11077/25 — Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/11077/25

2-о/214/38/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20 липня 2026 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Сіденко С.І.,

за участю: секретаря судового засідання Матвієнко Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до заінтересованих осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України про встановлення факту перебування на утриманні,-

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою,в якій просить встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утриманні у рідного батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Ухвалою від 20.11.2025 року заяву залишено без руху. Вимоги ухвали заявника виконано.

Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 одразу після смерті батька заявниця подала до ІНФОРМАЦІЯ_5 , було подано заяву на отримання компенсації – одноразової грошової допомоги у розмірі 15 мільйонів гривень, згідно з Постановою Кабміну №168. Однак, як вбачається з письмової відповіді №7/15348 П від 13.10.2022 року, комісія дійшла висновку про повернення на доопрацювання документів для призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 – дочці загиблого ІНФОРМАЦІЯ_4 старшого солдата ОСОБА_2 . Також, відповідно до Витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №179 від 02.09.2022 року, вбачається, що неможливо встановити чи є повнолітня дочка загиблого, яка перебуває у шлюбі, особою, що перебувала на утриманні ОСОБА_2 . Крім цього, за поданими документами про місце реєстрації дочки неможливо встановити, що вона проживала разом зі своїм батьком, вели з ним спільне господарство і мала взаємні права та обов`язки, у зв`язку із чим документи ОСОБА_1 повернути на доопрацювання. Відповідно до довідки №2 від 10.03.2023 року, вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована та фактично проживає з 2014 року за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 , разом з її малолітною донькою ОСОБА_3 , зареєстровані як члени сім`ї власника квартири – загиблого ОСОБА_2 , та проживали з ним з 2014 року однією сім`єю й перебували у нього на утриманні. ОСОБА_2 , будучи головою сім`ї завжди матеріально забезпечував та утримував свою доньку, надав їй постійну матеріальну допомогу. З моменту народження і до самої смерті ОСОБА_2 , його донька – ОСОБА_1 перебувала на утриманні свого батька, позаяк інших джерел доходу вона не мала. Навіть під час проходження військової служби у Збройних силах України, ОСОБА_2 , завжди знаходив можливість перевести на її карту або ж передати грошові кошти на утримання своїй доньці. ОСОБА_2 , знаючи, що донька офіційно не працює, має малолітню доньку та не має інших джерел доходів, самостійно або ж за допомогою знайомих завжди знаходив можливість передавати грошові кошти доньці, так, як знав, що вона не працює, що підтверджується відповідними роздруківками з банку.

Ухвалою від 20.11.2025 року заяву залишено без руху. Вимоги ухвали заявницею виконано.

Ухвалою суду від 01 грудня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, розгляд цивільної справи постановлено проводити в порядку окремого провадження.

Від представника заінтересованої особи Міністерства оборони України надійшло пояснення, суттєвою умовою для визнання членом сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Щоб встановити факт проживання однією сім`єю потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні цьому поняттю. Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі Закон №2011-XII), одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Згідно ст. 16-1 Закону №2011-ХІІ (в редакції на час загибелі військовослужбовця): у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста. Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Так, відповідно до ст.3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Відповідно до ст. 9 Сімейного кодексу України подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім`ї та родичі, відносини між якими регулює цей Кодекс, можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства. Особа, яка вважає себе членом сім`ї військовослужбовця, повинна довести: а) факт проживання з загиблим; б) наявність у такої особи і загиблого спільного побуту та взаємних прав і обов`язків. Як вбачається з вищезазначеної норми, не тільки спільне проживання є підставою для визнання членом сім`ї, але й окрім іншого пов`язані спільним побутом та мають взаємні права та обов`язки. Конституційний суд України у рішенні від 03.06.1999 № 5-рп/99 зазначив, що обов`язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин. Указаний висновок неодноразово використовувався Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18.03.2019 у справі № 357/6408/17, від 05.04.2019 у справі № 387/938/17, від 16.05.2019 у справі № 467/404/17. Постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №554/8023/15-ц містить правовий висновок, згідно якого вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю, суд має встановити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 Сімейного кодексу України). Суттєвою умовою для визнання членом сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Щоб встановити факт проживання однією сім`єю потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні цьому поняттю. Тобто, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства. Домогосподарство – це сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти, мають певні права та обов`язки тобто передбачає наявність особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них, як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на цих обставинах наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову. З аналізу зазначених норм вбачається, що ознаками, за наявності яких можна стверджувати, що особи належать до однієї сім`ї є спільність їх проживання, пов`язаність спільним побутом та наявність у них по відношенню один до одного взаємних прав та обов`язків. Дана позиція підтримана висновками щодо застосування норм права, які наведені у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №695/1732/16 Відповідно до ст. 1 Закону України від 09.04.1992 № 2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» ( далі Закон №2262-ХІІ) члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника. Тобто, в частині про встановлення факту перебування на утриманні Суд має надати оцінку вказаним правовідносинам з огляду на приписи Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (ст. 16-1 утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця). Згідно статті 30 Закону № 2262-ХІІ право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні. Непрацездатними членами сім`ї відповідно до Закону вважаються: а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків; б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» або є особами з інвалідністю; в) батьки та дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб, військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію. г) дід і бабуся - при відсутності осіб, які за законом зобов`язані їх утримувати; д) дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює. Системний аналіз вказаних норм права та обставин справи дозволяє прийти до висновку, що заявник не є особою на яку розповсюджує свою дію Закон України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Від Міністерства оборони надійшло клопотання про витребування від відповідного з ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ АКТІВ ЦИВІЛЬНОГО СТАНУ відомості:

- актовий запис про шлюб, актовий запис про розірвання шлюбу, якщо такий є, щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- перевірити наявність в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян актові записи про народження дітей у громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за наявності таких даних, надати суду відповідні акти про народження дітей;

- перевірити наявність в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян актові записи про матір та батька громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за наявності таких даних, надати суду відповідні акти.

Однак ухвала суду не була виконана.

Заявниця в судове засідання не з`явилася, повідомлена судом про дату, час та місце проведення судового засідання у встановленому законом порядку, причину неявки суду не повідомила.

Представник заінтересованої особи ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з`явився, однак заінтересована особа повідомлена судом про дату, час та місце проведення судового засідання у встановленому законом порядку.

Представник Міністерства оборони України в судовому засіданні, яке було проведено в режимі відео конференції, заперечувала щодо заявлених вимог та просила відмовити у їх задоволенні з підстав викладених у поясненнях.

Суд, заслухавши пояснення представника заінтересованої особи, дослідивши наявні у справі докази приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Відповідно до ч.1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.1ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п.5 ч.2ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до п.2 ч.1ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення перебування фізичної особи на утриманні.

ОСОБА_1 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується відповідним Свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_1 від 24.05.2022 року, в якому батьком зазначений ” ОСОБА_2 ” та матір`ю ” ОСОБА_4 ”.

ІНФОРМАЦІЯ_7 , помер батько заявниці - ОСОБА_2 .

Відповідно до відповіді №7/15348 П від 13.10.2022 року, комісія дійшла висновку про повернення на доопрацювання документів для призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 – дочці загиблого ІНФОРМАЦІЯ_4 старшого солдата ОСОБА_2 .

Витяг з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №179 від 02.09.2022 року, вбачається, що неможливо встановити чи є повнолітня дочка загиблого, яка перебуває у шлюбі, особою, що перебувала на утриманні ОСОБА_2 .

Відповідно до довідки №2 від 10.03.2023 року, вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована та фактично проживає з 2014 року за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 , разом з її малолітною донькою ОСОБА_3 , зареєстровані як члени сім`ї власника квартири – загиблого ОСОБА_2 , та проживали з ним з 2014 року однією сім`єю й перебували у нього на утриманні.

Відповідно до ст.41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до ч.1ст. 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII(надалі також - «Закон №2011-XII») утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII(надалі також "Закон №2262-XII") за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Згідно ч.1ст. 30 Закону №2262-XIIправо на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Відповідно до ст. 31 цього Закону, члени сім`ї вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Тобто, для набуття статусу утриманця військовослужбовця необхідна одночасна наявність таких умов: належність до непрацездатних членів сім`ї, визначених уст. 30 Законі №2262-XII; отримання від військовослужбовця допомоги, яка є основним джерелом засобів до існування.

Згідно ч.4ст. 30 Закону №2262-XIIнепрацездатними членами сім`ї вважаються:

а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків;

б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»(незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю;

в) батьки та дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов`язку, безпосередньою участю антитерористичній операції або забезпеченням її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення, безпосередньою участю у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченням здійснення зазначених заходів, перебуваючи безпосередньо в районах та у період їх здійснення, безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»(незалежно від тривалості страхового стажу), або якщо вони мають право на пенсію незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону, або якщо вони є особами з інвалідністю.

Відповідне зниження пенсійного віку жінкам, установлене абзацом першим цього пункту, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року; г) дід і бабуся - при відсутності осіб, які за законом зобов`язані їх утримувати; д) дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює.

Дружина (чоловік) годувальника, померлого внаслідок причин, зазначених у пункті "а" статті 20цього Закону, має право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до пункту "д" частини четвертої цієї статті незалежно від того, працює (проходить військову службу) вона (він) чи ні.

Вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), мають право на пенсію в разі втрати годувальника до закінчення навчальних закладів, але не більш як до досягнення ними 23 років. Діти-сироти мають право на пенсію в разі втрати годувальника до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні.

Тобто, діти військовослужбовця можуть вважатися утриманцями зниклого безвісти військовослужбовця у разі: якщо вони не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років; якщо вони зайняті доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, незалежно від віку і працездатності, і не працюють.

Як вбачається із заяви, заявниця не може бути віднесена до жодної із цих категорій осіб.

Крім того, у заяві зазначається, що загиблий батько військовослужбовець ОСОБА_2 проживав разом із заявницею за однією адресою, фінансово забезпечував та утримував її, та її дитину як до так і після призову на військову службу, тобто заявник перебувала на його утриманні. Проте, в матеріалах справи відсутні докази, одержання заявницею від померлого допомоги, що була для неї постійним і основним джерелом засобів до існування.

Заявницею не надано суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували належність заявниці до категорії непрацездатних осіб, які мають право отримання пенсії у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а отже не доведено наявності підстав для виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зокрема, за загиблого (померлого) військовослужбовця.

Заявниця на момент загибелі батька була повнолітньою, а факту навчання за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), що передбачено ст. 30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", нею не доведено.

Доказів непрацездатності заявниці, матеріли справи не містять.

Відповідно до ч.1ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

У відповідності до ч.1ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Будь-яких інших належних, допустимих та достатніх доказів, які б свідчили про перебування заявниці на утриманні батька ОСОБА_2 , матеріали справи не містять.

За таких обставин, суд доходить висновку, що з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів відсутні підстави для висновку, що матеріальна допомога загиблого, батька ОСОБА_2 , була постійним і основним джерелом засобів до існування заявниці ОСОБА_5 , тому заява не підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.2,81,247,258,259,263-265,268,273,293,315-319,352,354-355, п.п.15.5 п.15 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені заяви ОСОБА_1 до заінтересованих осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України про встановлення факту перебування на утриманні, відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Сіденко С.І.