Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №183/4567/26 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/4567/26

№ 3/183/1830/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2026 року

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Березюк В.В.,

за участю:

секретаря - Гамаскової Н.А.,

неповнолітнього потерпілого - ОСОБА_1 ,

представника потерпілого - Коломойця С.В.,

представника служби у справах дітей Губиниської селищної ради - Єсіної Ю.І.,

особи щодо якої складено адміністративний протокол - ОСОБА_2 ,

захисника - Пташинського О.А.,

розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Самарівського РВП ГУНП України в Дніпропетровській області, відносно:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, непрацюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП,

в с т а н о в и в :

14.04.2026 року о 19.00 годині ОСОБА_2 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила відносно свого неповнолітнього сина ОСОБА_1 насильство в сім`ї, а саме: умисні дії психологічного характеру, що полягали у висловлюванні на його адресу нецензурної лайки, внаслідок чого, могла бути завдана шкода психічному здоров`ю потерпілого ОСОБА_1 .

В судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнала, вказала, що у неї 14.04.2026 року дійсно стався конфлікт зі своїм сином ОСОБА_1 через те, що останній хоче жити зі своїм батьком, який налаштовує сина проти неї. Також вказала, що батько за сином не приглядає, син прогулює уроки, їздить на мотоциклі без прав. Вважала, що конфлікт з сином носив виховний характер, а заява сина до поліції пов`язана з неприязними стосунками, які склалися у неї з колишнім чоловіком.

Захисник Пташинський О.А. в судовому засіданні просив закрити справу за відсутністю складу адміністративного правопорушення, мотивуючи свою позицію тим, що конфлікт переважно пов`язаний з обставинами виховного процесу та правомірними вимогами матері відносно дитини. Само по собі використання ОСОБА_2 нецензурної лайки, ненормативної лексики не є проявом домашнього насильства у формі психологічного насильства, а для наявності складу адміністративного правопорушення потрібно також доведення і заподіяння, або можливого заподіяння шкоди психологічному здоров`ю потерпілого. Докази таких обставин матеріали справи не містять. Зокрема, жодного висновку служби у справах дітей про те, що дитина отримала психологічну травму в результаті конфлікту між матір`ю і дитиною не існує. У свою чергу батько дитини жодного разу не звертався до служби у справах дітей із заявою, якою повідомляв би про застосоване до дитини психологічне насильство з боку матері. Просив закрити справу.

В судовому засіданні в присутності представника служби у справах дітей Губиниської селищної ради - Єсіної Ю.І. був допитаний неповнолітній ОСОБА_1 , який пояснив, що його батьки розлучилися, коли йому було три роки. Він лишився жити зі своєю матір`ю ОСОБА_2 , але зі своїм батьком продовжував спілкуватись, батько іноді забирав його до себе. З 2024 року він виявив бажання жити разом зі своїм батьком, але мати була проти цього, у зв`язку з чим виникали сварки. Мати говорила, що з цього нічого гарного не вийде. 14.04.2026 року він у був у свого батька, який забрав його зі школи, після чого вони поїхали в селищну раду, щоб змінити місце реєстрації за місцем проживання батька, про що вони з батьком написали відповідні заяви. В сільській раді їм сказали, що необхідна згода матері, у зв`язку з чим він зателефонував матері і попросив прийти до сільради. Вона прийшла до селищної ради та дізналася, що він хоче зареєструватися у свого батька, подзвонила йому та почала кричати, сказала, щоб він йшов додому а ввечері поговорить з ним. Близько 19.00 години він прийшов додому, і мати почала дуже сильно на нього сваритися, ображала його, казала, що він стане наркоманом та батько його вижене. Він вважає таку поведінку психологічним насильством по відношенню до нього, бажає жити з батьком.

В судовому засіданні допитаний свідок ОСОБА_3 пояснив, що ОСОБА_1 - його син, ОСОБА_2 - колишня дружина. З 2024 року його син проявляв бажання жити разом з ним. ОСОБА_4 просив його забрати його. З ОСОБА_2 у нього були конфлікти з приводу розміру аліментів. 14.04.2026 року о 10.00 годині він разом з сином поїхав до сільради, щоб зареєструвати сина за своїм місцем проживання, написали зави, при цьому необхідна була також заява від матері. Ввечері того ж дня ОСОБА_5 поскаржився, що мама на нього свариться, проявляє агресію, хоче забрати телефон, щоб син не спілкувався з ним. Він викликав поліцію та забрав дитину. Після цього ОСОБА_5 відвідував матір, але наразі проживає разом з ним. Син казав, що боїться свою матір. Також син говорив, що вітчим ображає його називає «обрубком», а мати називає «дибілом». Також син просив не телефонувати матері, бо остання буде його сварити. Вказав, що в 2017 році суд встановив порядок побачень з сином - три рази на тиждень, син іноді жив у нього, тому він звернувся з позовом до суду про зменшення розміру аліментів. ОСОБА_2 говорила йому, що речі синові купувати не буде, оскільки всі гроші витрачає на адвоката. На сьогодні дитина проживає разом з ним та зареєстрована за його місцем проживання. Син зарахований до ПТУ № 48. Також вказав, що він військовий і з його грошового забезпечення відраховували по 14 000,00 гривень аліментів на користь ОСОБА_2 , яка говорила сину, що отримує лише по 3 000,00 гривень. Він двічі звертався до органів поліції щодо домашнього насильства ОСОБА_2 по відношенню до сина ОСОБА_5 . Перший раз це було 11.04.2026 року, але рішення прийнято не було.

В судовому засіданні була допитана представник служби у справах дітей Губиниської селищної ради ОСОБА_6 , яка пояснила, що 15 квітня 2026 надійшов лист з поліції, про те, що на ОСОБА_2 складений протокол за домашнє насильство. Дитину було взяту на облік, як таку, що опинилась в складних життєвих умовах. Були залучені психологи та соціальні працівники, як виявили бажання дитини проживати з батьком. На сьогодні дитина мешкає з батьком. Умови проживання дитини за місцем реєстрації батька дозволяють проживання. До цього випадку, скарг на родину не надходило.

Незважаючи не невизнання своєї вини, суд вважає встановленою вину ОСОБА_2 у вчинені нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, на підставі наступних доказів, досліджених судом: пояснень учасників справи, наданих ними в судовому засіданні; протоколу про адміністративне правопорушення; звернення заявника ОСОБА_3 на лінію 102, відповідно до якого 14.04.2026 року о 18.46 годині за адресою: АДРЕСА_1 , його колишня дружина кричить на сина, істерики, постійно здійснює психологічне насильство на нього, син бажає проживати разом з ним, заявник звертався до органів опіки, та її збираються ставити на облік до ПНД; рапорту інспектора поліції, про те, що 14.04.2026 року під час несення служби на службовий планшет надійшло повідомлення про виклик за адресою: АДРЕСА_1 «Домашнє насильство». Прибувши на місце було встановлено, що ОСОБА_2 , здійснює відносно свого неповнолітнього сина ОСОБА_1 домашнє насильство, в результаті чого було складено адміністративний протокол; письмового пояснення неповнолітнього ОСОБА_1 про те, що 14.04.2026 року о 18.00 годині прийшла його мати ОСОБА_2 та почала одразу на нього кричати та висловлюватися нецензурною лайкою, та погрожувати фізичною розправою, про те, що не буде його відпускати гуляти до 18 років, не пускала його до батька в гості та не дозволяла, щоб він жив з ним разом. Такі дії та погрози вчиняє постійно. Йому доводиться просити свого батька, щоб осатаній його забрав до себе, так як він хоче проживати разом з ним, але його мати забороняє йому це робити.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_2 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, а саме вчинення домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь-яких діянь психологічного характеру, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров`ю потерпілого, вчинене стосовно неповнолітньої дитини.

Щодо невизнання своєї вини ОСОБА_2 , суд зазначає наступне.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Посилання ОСОБА_2 на те, що події 14.04.2026 року мали виключно виховний характер через неналежну поведінку її сина та вплив його батька, а тому провадження у справі підлягає закриттю, суд оцінює критично та розглядає, як обрану позицію захисту з метою уникнення відповідальності за вчинене.

Суд зазначає, що право батьків на виховання дитини не є абсолютним і не може реалізовуватися шляхом пригнічення особистості, залякування чи створення умов емоційної нестабільності.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", психологічним насильством є форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, які викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Допитаний у судовому засіданні в присутності представника органу опіки та піклування 15-річний неповнолітній потерпілий ОСОБА_1 підтвердив факти, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.

Неповнолітній потерпілий ОСОБА_1 чітко та послідовно зазначив, що дії його матері ОСОБА_2 під час конфлікту 14.04.2026 року він сприймає саме, як тривалий психологічний тиск на нього, який завдає йому психологічного дискомфорту та душевних страждань.

Суд не вбачає підстав не довіряти свідченням неповнолітнього потерпілого, оскільки вони є детальними, логічними та надані у присутності кваліфікованого спеціаліста органу опіки, що виключає сторонній вплив на дитину під час судового розгляду.

Оцінка підлітком дій матері, як психологічного тиску свідчить про те, що поведінка ОСОБА_2 вийшла за межі допустимих педагогічних та виховних заходів, грубо порушила емоційну безпеку дитини та завдала шкоди її психічному здоров`ю.

Наявність сімейних суперечок щодо місця проживання підлітка, чи його успішності в школі не виправдовує застосування психологічного насильства, як інструменту впливу.

Винність ОСОБА_2 у вчиненні домашнього насильства психологічного характеру стосовно свого сина ОСОБА_1 повністю підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, які є взаємопов`язаними, належними та допустимими, а також свідченнями свідка батька ОСОБА_3 наданими ним в судовому засіданні.

За таких обставин, клопотання ОСОБА_2 про закриття провадження у справі задоволенню не підлягає.

В діях останньої наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки вона вчинила умисні дії психологічного характеру стосовно члена своєї родини неповнолітнього сина, що призвели до шкоди його психічному здоров`ю.

Обставин, які пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, судом не встановлено.

При накладенні стягнення, суд, керуючись ст. 33 КУпАП, враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь її вини, майновий стан і обставини, що пом`якшують та обтяжують її відповідальність. За таких обставин, суд дійшов висновку, що до ОСОБА_2 повинно бути застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу, що у відповідності до ст. 23 КУпАП, буде достатньою мірою відповідальності, яка досягне мети у вихованні правопорушника в дусі додержання Законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Крім того, відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Так, у відповідності до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розміру 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, а тому, з правопорушника слід стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Керуючись статтями 33, 34, 35, 40-1, 173-2, 279, 280 КУпАП, суд

п о с т а н о в и в :

ОСОБА_2 визнати винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто у сумі 510 гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави у сумі 665 гривень 60 копійок.

Роз`яснити, що згідно зі ст. 307 КУпАП штраф повинен бути сплачений порушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у строк, встановлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу, згідно з ч. 1 ст. 308 КУпАП, надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 КУпАП, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим – протягом десяти днів з дня її винесення.

Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Постанова підлягає пред`явленню до виконання протягом трьох місяців.

Повний текст постанови оголошено 20 липня 2026 року о 08.05 годині.

Суддя В.В. Березюк