Вирок від 19 липня 2026 р. у справі №742/3647/26 — Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 1-кп/742/607/26

Єдиний унікальний № 742/3647/26

ВИРОК

іменем України

20 липня 2026 року м. Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Прилуки Чернігівської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026270330000360 по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Жовтневе Лубенського району Полтавської області, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , розлученого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, з середньою спеціальною освітою, зі слів працюючого неофіційно, раніше судимого: 27 липня 1998 Лубенським районним судом Полтавської області за ч.3 ст.140, ст.44 КК України 1960 р. до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік з відстрочкою відбування вироку на 1 рік; 26.02.1999 Лубенським районним судом Полтавської області за ч.3 ст.81, ч.1 ст.89, ст.42,43 КК України 1960 р. до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців; 17.07.2003 Лубенським районним судом Полтавської області за ч.3 ст.185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки, 03.05.2002 звільнений умовно-достроково; 30.01.2006 Лубенським районним судом Полтавської області за ч.3 ст.185, ст.70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки; 01.06.2009 Сквирським районним судом Київської області за ч.3 ст.185, ч.1 ст.162, ст.70,71 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки; 23.12.2014 Миргородським міськрайонним судом Полтавської області за ч.3 ст.186, ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ст.70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років; 23.02.2021 Оржицьким районним судом Полтавської області за ч.3 ст.186, ч.3 ст.187, ч.1 ст.70 КК України до покарання у вигляді 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є у власності засудженого, ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 07.06.2024 звільнений умовно-достроково від відбування покарання у виді позбавлення волі, для проходження військової служби за контрактом,

за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 , будучи раніше неодноразово судимий за вчинення майнових злочинів, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та вчинив новий майновий злочин за таких обставин.

У період часу з 23 год. 00 хв. 26.05.2026 по 00 год. 00 хв. 27.05.2026, точного часу не встановлено, в період дії на території України воєнного стану, ОСОБА_4 , перебуваючи в селі Канівщина Прилуцького району Чернігівської області, керуючись корисливим мотивом, з метою власного збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи повторно, з прямим умислом, направленим на заволодіння чужим майном, шляхом розбиття скла дерев`яної шибки житлового будинку потерпілої ОСОБА_6 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , протягнув руку всередину та відчинив зсередини навісну защіпку вхідних дверей будинку, таким чином проникнувши в житло останньої. У подальшому, сприйнявши ОСОБА_6 , як особу, яка в силу свого похилого віку не зможе чинити фізичного опору в разі нападу, відкрито ОСОБА_4 заволодів майном останньої за таких обставин: усвідомлюючи відкритий характер своїх протиправних дій, що виразилася у відкритому заволодінні чужим майном (грабежі), останній витребував у потерпілої ОСОБА_6 всі наявні в останньої грошові кошти у сумі 7300 грн. готівкою, які вона віддала. У подальшому, не виявивши в ході обшуку житлового будинку інших грошових коштів, ОСОБА_4 відібрав у потерпілої ОСОБА_6 належний їй мобільний телефон марки Nokiaмоделі «105 ТА-1203», ринкова вартість якого, відповідно до висновку експерта від 28.05.2026 №СЕ-19/125-26/6780-ТВ становить 466,67 грн.

Після цього ОСОБА_4 з місця вчинення злочину зник, розпорядившись вказаним майном на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_6 матеріальної шкоди на загальну суму 7766,67 грн.

Прокурор підтримала обвинувачення, сформульоване в обвинувальному акті. Вказала на достатність та допустимість доказів, які у своїй сукупності доводять обставини, викладені в обвинувальному акті. Просила визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, та призначити йому остаточне покарання у виді 7 /семи/ років 2 місяців позбавлення волі.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повідомив, що йому зрозумілі суть пред`явленого обвинувачення та правова кваліфікація його дій. Вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, визнав повністю. Пояснив, що усвідомлює протиправність своїх дій, визнає себе винним та готовий понести передбачене законом покарання. Від надання показань, посилаючись на ст. 63 Конституції України, відмовився. Також повідомив суду про намір вступити на військову службу до Збройних Сил України.

У судовому засіданні захисник обвинуваченого, висловлюючи позицію щодо призначення покарання ОСОБА_4 , просив суд врахувати, що обвинувачений повністю визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення та добровільно відшкодував завдані кримінальним правопорушенням збитки. Крім того, захисник просив виключити із обвинувального акта як обставину, що обтяжує покарання, рецидив злочинів, зазначивши, що у даному випадку рецидив одночасно утворює повторність злочину, яка вже врахована законодавцем як кваліфікуюча ознака складу кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , а тому не може повторно враховуватися при призначенні покарання. Також захисник просив суд врахувати, що обвинувачений безпосередньо брав участь у бойових діях, під час проходження військової служби отримав поранення, у зв`язку з чим проходив лікування, а також має на утриманні малолітню дитину. З огляду на наведені обставини просив призначити ОСОБА_4 покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України.

Потерпіла ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилася. Згідно письмової заяви потерпіла претензій матеріального та морального характеру до ОСОБА_4 не має, з цивільним позовом звертатись не бажає. Збитки їй були повністю відшкодовані. Просила в судове засідання її не викликати і розглядати кримінальне провадження без її участі. Щодо призначення міри покарання ОСОБА_4 поклалася на розсуд суду.

Суд, дослідивши за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, розглянувши наявні докази, які мають юридичне значення, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у сукупності, вважає за можливе прийняття обвинувального вироку у справі.

Крім визнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України під час судового розгляду, вина обвинуваченого в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні доведена повністю і підтверджується зібраними в ході досудового розслідування та перевіреними в ході судового розгляду по справі доказами:

Протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 27.05.2026, згідно з якої ОСОБА_6 звернулася до Прилуцького районного відділу поліції з заявою про те, що 26 травня 2026 року в період часу з 23:00 по 00:00 невідома особа чоловічої статі проникла до будинку за адресою: АДРЕСА_2 та шляхом вимагання погрожуючи фізичною розправою заволоділа грошовими коштами в сумі близько 7300 грн., мобільним телефоном марки Nokia, пляшкою коньяку об`ємом до 0,5 л та пів пачки ковбаси. Просила встановити особу та притягнути до кримінальної відповідальності.

Згідно Витягу з ЄРДР за №12026270330000360 від 27.05.2026, вбачається, що внесено відомості за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України за фактом надходження заяви ОСОБА_6 та розпочато досудове розслідування відповідно до вимог ст.214 КПК України.

Протоколом огляду місця події від 27.05.2026, та ілюстративними таблицями до протоколу, проведеного за адресою: АДРЕСА_2 , в ході якого зафіксовано дерев`яну віконну раму веранди. Одна з нижніх невеликих скляних вічок має ознаки механічного пошкодження: скло розбите, у рамі залишилися уламки. ..За результатами проведеного огляду встановлено, що наявність чітко розбитої шибки у вікні веранди поруч із вхідними дверима вказує на шлях проникнення до будинку. У кімнатах спостерігається змішаний стан- з одного боку застелене ліжко та складені речі, з іншого -хаотично розкидані документи на дивані та безлад на кухонному буфеті. За результатами проведеного огляду вилучено: змив із замикаючого пристрою дверей; грошова купюра номіналом 20 грн. - №ГС 1281142, які поміщено до паперових конвертів; таблицю папілярних узорів вилучених з поверхні дверей холодильника поміщено до спеціального пакету; фрагмент вибитого скла.

Відповідно до письмової заяви від 27.05.2026 ОСОБА_6 добровільно надала працівникам поліції дозвіл на проведення огляду належного їй домоволодіння та всієї прилеглої до нього території, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з протоколом огляду від 28.05.2026 та письмовою заявою ОСОБА_4 від 28.05.2026 останній добровільно видав працівникам поліції портативний ліхтарик чорного кольору у справному стані та грошові кошти в сумі 600 гривень, а саме купюри номіналом 500 гривень та 100 гривень. У своїй заяві ОСОБА_4 зазначив, що вказаним ліхтариком та частиною грошових коштів, які залишилися у нього в сумі 600 гривень, він відкрито заволодів у потерпілої за місцем її проживання в с. Канівщина Прилуцького району Чернігівської області в ніч з 26 на 27 травня 2026 року.

Відповідно до постанови про визнання речових доказів від 28.05.2026 речовими доказами у кримінальному провадженні визнано: змиви з поверхні замикаючого пристрою дверей, фрагмент скла, грошову купюру номіналом 20 гривень із серійним номером ГС1281142, дактилокарту зі слідами папілярних узорів, портативний ліхтарик чорного кольору, а також грошові купюри номіналом 500 гривень та 100 гривень.

Згідно з протоколом проведення слідчого експерименту від 28.05.2026 та відеозаписом до нього, слідчий експеримент було проведено за адресою: АДРЕСА_2 , за участю понятих. Під час проведення зазначеної слідчої (розшукової) дії підозрюваний ОСОБА_4 продемонстрував та пояснив основні обставини вчинення кримінального правопорушення, зокрема свої дії, їх послідовність і механізм вчинення кримінального правопорушення. Під час проведення слідчого експерименту ОСОБА_4 вказав на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , та пояснив, що декілька днів тому, близько 00 год.00 хв., перебував у данному домоволодінні. При цьому зазначив, що йому не було відомо, хто сааме проживає у вказаному будинку, за будинком він не спостерігав. Під час слідчого експерименту ОСОБА_4 продемонстрував спосіб проникнення до будинку, а саме показав, що зайшов на територію домоволодіння через зачинену хвіртку, після чого підійшов до вхідних дверей будинку, вибив скло на веранді, просунув руку через отвір та відкрив защіпку вхідних дверей. Надалі зайшов до веранди, де зустрів потерпілу, після чого почав вимагати у неї грошові кошти. У подальшому ОСОБА_4 показав, що в житловій кімнаті потерпіла дістала із шафи та передала йому грошові кошти, при цьому вказав на місце розташування шафи. Пояснив, що самостійно до шафи не проникав та погроз потерпілій не висловлював. Зазначив, що отримав від потерпілої грошові кошти у сумі близько 7000 грн., купюрами номіналом 500 грн. та 200 грн. Крім того, ОСОБА_4 показав, що у цій же кімнаті взяв із серванта пляшку коньяку. Також пояснив, що потерпіла запропонувала йому взяти наявні у неї продукти харчування, після чого самостійно відкрила холодильник та дістала палку ковбаси, до холодильника він не торкався. Після цього ОСОБА_4 показав місце, де знаходився портативний ліхтарик, а саме на столі неподалік холодильника, та повідомив, що взяв його. Крім того, вказав, що заволодів мобільним телефоном, який знаходився на стільці у кімнаті, де потерпіла передавала йому грошові кошти. У подальшому ОСОБА_4 пояснив, що вийшов із будинку через вхідні двері та попрямував у напрямку виходу із села. По дорозі викинув мобільний телефон, однак місце, де сааме це зробив, показати не зможе. Пляшку коньяку випив дорогою, а частину отриманих грошових коштів витратив на власні потреби.

Відповідно до письмової заяви від 28.05.2026, ОСОБА_6 добровільно надала дозвіл працівникам поліції на проведення слідчого експерименту за адресою свого проживання: АДРЕСА_2 .

Матеріали кримінального провадження містять достатні підстави для висновку про те, що протокол слідчого експерименту відповідає вимогам кримінального процесуального закону, зокрема ст.104, 105 КПК України, а саму слідчу дію проведено за правилами, передбаченими ст.223, 240 КПК України.

Згідно Висновку експерта №СЕ-19/125-26/6913-Д від 03.06.2026, за результатами судової трасологічної експертизи встановлено, що сліди пальців рук розміром 20х32 мм, 25х15 мм, 32х18 мм, які вилучені 27.05.2026 за адресою: АДРЕСА_2 , придатні для ідентифікації за ними особи, що їх залишила. Слід пальців руки розмірами 20х32 мм, залишений середнім пальцем лівої руки особи, дактилокарта якої заповнена на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Слід пальців руки розміром 25х15 мм, залишений середнім пальцем правої руки особи, дактилокарта якої заповнена на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Слід пальця руки розмірами 32х18 мм, залишений вказівним пальцем правої руки особи, дактилокарта якої заповнена на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до Постанови про визнання речовим доказом від 25.06.2026, дактилоскопічну карту із зразками папілярних узорів пальців та долонних поверхонь рук ОСОБА_4 , яка після проведення судової трасологічної експертизи поміщена до спеціального пакету №3156624, визнано речовим доказом.

Згідно Висновку експерта №СЕ-19/125-26/6780-ТВ від 28.05.2026, ринкова вартість бувшого у використанні мобільного телефона марки Nokia моделі «105 ТА-1203» чорного кольору, придбаного новим в червні 2023 року, який був в технічно-справному стані, станом на період часу з 26.05.2026 по 27.05.2026 – 466,67 грн.

У відповідності до Постанов від 27.05.2026, підтверджуються повноваження групи слідчих та прокурорів.

Аналізуючи наведені докази у їхсукупності, суд приходить до висновку, що вони є взаємоузгодженими, послідовними та взаємно доповнюють один одного.

Так, із заяви потерпілої ОСОБА_6 про вчинення кримінального правопорушення, витягу з ЄРДР, протоколу огляду місця події, фототаблиць до нього та письмової заяви потерпілої про надання добровільного дозволу на проведення огляду домоволодіння встановлено факт вчинення кримінального правопорушення, місце його вчинення, спосіб проникнення до житла та обстановку на місці події, що узгоджується з іншими дослідженими судом доказами.

Протокол огляду від 28.05.2026, письмова заява ОСОБА_4 про добровільну видачу частини викраденого майна, а також постанова про визнання речових доказів підтверджують, що після вчинення кримінального правопорушення у володінні обвинуваченого перебувала частина майна потерпілої, яку він добровільно видав працівникам поліції.

Протокол проведення слідчого експерименту від 28.05.2026 та відеозапис до нього свідчать про те, що ОСОБА_4 детально відтворив механізм вчинення кримінального правопорушення, показав спосіб проникнення до житла, місце знаходження потерпілої, обставини заволодіння грошовими коштами та іншим майном, а також подальші свої дії після залишення місця події. Повідомлені ним відомості узгоджуються з даними огляду місця події, добровільно виданими речами та іншими доказами у кримінальному провадженні.

Висновок судової трасологічної експертизи № СЕ-19/125-26/6913-Д від 03.06.2026 підтверджує наявність на місці події слідів пальців рук, залишених ОСОБА_4 , що об`єктивно підтверджує його перебування у домоволодінні потерпілої та узгоджується з його власними поясненнями, наданими під час слідчого експерименту.

Висновок судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/125-26/6780-ТВ від 28.05.2026 підтверджує ринкову вартість викраденого мобільного телефону, що має значення для визначення розміру заподіяної матеріальної шкоди.

Суд також враховує, що обвинувачений під час судового розгляду повністю визнав свою вину, підтвердив правильність пред`явленого обвинувачення, не заперечував фактичних обставин кримінального правопорушення та відмовився від надання показань, скориставшись правом, передбаченим ст. 63 Конституції України. Таке визнання вини узгоджується з усією сукупністю досліджених судом доказів і не суперечить їм.

Під час судового розгляду стороною захисту не заявлялося клопотань про визнання будь-якого із зазначених доказів недопустимим, не оспорювався порядок їх отримання, а судом не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б відповідно до ст. 86, 87 КПК України були підставою для визнання цих доказів недопустимими.

Оцінивши кожний доказ окремо та всі досліджені докази в їх сукупності відповідно до вимог ст. 94 КПК України, суд дійшов висновку, що вони є належними, допустимими, достовірними, взаємопов`язаними та достатніми для висновку про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, поза розумним сумнівом.

За таких обставин, сукупністю добутих в судовому засіданні доказів, суд знаходить винність обвинуваченого ОСОБА_4 у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), поєднаному з проникненням у житло, вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України, судом визнано щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільне відшкодування завданого збитку.

Такий висновок суду ґрунтується на тому, що ОСОБА_4 повністю визнав свою вину, висловив готовність понести покарання, добровільно видав частину викраденого майна, брав участь у проведенні слідчого експерименту, під час якого детально відтворив обставини вчинення кримінального правопорушення, а також відшкодував потерпілій заподіяну матеріальну шкоду. При цьому реалізація обвинуваченим права, передбаченого ст. 63 Конституції України, та відмова від надання показань у судовому засіданні не свідчать про відсутність щирого каяття та не можуть розцінюватися судом як обставина, що спростовує його наявність.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

Щодо доводів захисника про необхідність виключення з обвинувального акта обставини, що обтяжує покарання, а саме рецидиву злочинів, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 67 КК України, якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена у статті Особливої частини цього Кодексу як ознака кримінального правопорушення, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.

У данному кримінальному провадженні дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 4 ст. 186 КК України, однією з кваліфікуючих ознак якої є повторність вчинення кримінального правопорушення. За встановлених обставин сааме попередні судимості обвинуваченого є підставою як для констатації повторності, так і рецидиву злочинів. Врахування рецидиву злочинів як обставини, що обтяжує покарання, призвело б до подвійного врахування однієї й тієї ж обставини.

За таких обставин суд погоджується з доводами сторонни захисту та не враховує рецидив злочинів як обставину, що обтяжує покарання.

Відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

При обранні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України,є тяжким злочином, вчинив його умисно, особу винного та його позицію до вчиненого, розлученого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, з середньою спеціальною освітою, зі слів працюючого неофіційно, згідно довідок КП «Лубенська лікарня інтенсивного лікування» від 19.06.2026 за №01-09/1765 та КП «Полтавський обласний центр терапії залежностей Полтавської обласної ради» за медичною допомогою не звертався та на обліках не перебуває, наявність обставин, що пом`якшують його покарання, та обставини, що обтяжує таке; який приймав безпосередню участь в бойових діях, отримав поранення та проходив лікування, звільненого з військової служби як непридатного; раніше неодноразово судимого, останній раз 23.02.2021 Оржицьким районним судом Полтавської області за ч.3 ст.186, ч.3 ст.187, ч.1 ст.70 КК України до покарання у вигляді 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є у власності засудженого, ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 07.06.2024 звільнений умовно-достроково від відбування покарання у виді позбавлення волі, для проходження військової служби за контрактом, який на шлях виправлення не став і вчинив нове кримінальне правопорушення, що свідчить про те, що належних висновків для себе він так і не зробив. Його поведінка вказує про вперте небажання дотримуватися норм закону, моралі та загальновстановлених правил суспільної поведінки; і вважає за можливе призначити йому покарання необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень за ч.4 ст.186 КК України у виді позбавлення волі у межах санкції даної статті, та за правилами ст.71 КК України за сукупністю вироків, у виді позбавлення волі, а саме, до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Оржицького районного суду Полтавської області від 23.02.2021.

Саме таке покарання, на думку суду, перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами вчиненого і особою винного, є гуманним, справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, а також для попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень у майбутньому, досягнення мети покарання, передбаченої ст. 50 КК України, та випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.

Вирішуючи клопотання сторонни захисту про призначення ОСОБА_4 покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України суд вправі призначити більш м`яке покарання, ніж передбачено законом, лише за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненного кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного.

Суд враховує як обставини, щопом`якшують покарання, визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільне відшкодування завданої потерпілій шкоди. Також суд бере до уваги, що обвинувачений брав участь у бойових діях, під час проходження військової служби отримав поранення та має на утриманні малолітню дитину.

Разом із тим наведені обставини самі по собі не свідчать про істотне зниження ступеня тяжкості вчиненного кримінального правопорушення. Суд враховує, що ОСОБА_4 вчинив тяжкий корисливий злочин протии власності в умовах воєнного стану, незаконно проник до житла потерпілої, яка є особою похилого віку, та відкрито заволодів її майном. Характер і спосіб вчинення кримінального правопорушення, його підвищена суспільна небезпечність та обставини, за яких його було вчинено, не дають підстав вважати, що сукупність пом`якшуючих обставин істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого.

З огляду на викладене суд не вбачає виняткових підстав для застосування до ОСОБА_4 положень ст. 69 КК України, а тому клопотання сторонни захисту в цій частині задоволенню не підлягає.

По матеріалам кримінального провадження потерпілою цивільний позов не заявлявся.

Долю речових доказів по кримінальному провадженню необхідно вирішити на підставі ст.ст.96-2, 100 КПК України.

Процесуальні витрати, в частині витрат пов`язаних з проведенням експертиз по кримінальному провадженню, підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави на підставіст.ст. 118, 124, 126 КПК України.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою з урахуванням особи обвинуваченого, обставин вчинення кримінального правопорушення, та його належної процесуальної поведінки, залишити до вступу вироку в законну силу.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 349, 370-371, 374 КПК України суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.

На підставі ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного за цим вироком покарання, частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Оржицького районного суду Полтавської області від 23.02.2021, та остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді 7 (семи) років 2 (двох) місяців позбавлення волі з конфіскацією належного на праві власності майна, крім житла.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_7 рахувати з 29 травня 2026 року з моменту його затримання.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_4 термін попереднього ув`язнення з 29 травня 2026 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу залишити попередній – тримання під вартою, роз`яснивши йому право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції.

Стягнути із засудженого ОСОБА_4 на користь держави в рахунок відшкодування витрат понесених на проведення експертиз по данному кримінальному провадженню 5294 грн. 96 коп.

Речові докази по кримінальному провадженню після набрання вироком законної сили:

-змиви з поверхні замикаючого пристрою дверей, які поміщено до паперового конверту –залишити в матеріалах кримінального провадження;

-фрагмент скла – знищити;

-грошову купюру номіналом 20 грн. №ГС1281142 - повернути потерпілій ОСОБА_6 ;

-дактилоскопічну карту із зразками папілярних узорів пальців та долонних поверхонь рук -залишити в матеріалах кримінального провадження;

-портативний ліхтарик чорного кольору – залишити в законному володінні потерпілої;

-грошові купюри номіналом 500 грн. та 100 грн., які поміщено до спец.пакетуPSP1229142 –повернути потерпілій ОСОБА_6 .

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня проголошення данного вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору, направити потерпілій.

Суддя ОСОБА_8