Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №679/1992/24 — Хмельницький апеляційний суд

Суд: Хмельницький апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна

Дата: 19 липня 2026 р.

Справа: №679/1992/24

Суддя: Федорова Н. О.

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 679/1992/24

Провадження № 33/820/540/26

Суддя Хмельницького апеляційного суду Федорова Н.О., з участю секретаря судового засідання Купельської Н.П., захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Волкова Сергія Вікторовича, представника потерпілого ОСОБА_2 , адвоката Поліщука Дмитра Володимировича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою представника потерпілого, адвоката Поліщука Дмитра Володимировича, на постанову Нетішинського міського суду Хмельницької області від 03 червня 2026 року,

в с т а н о в и л а:

Цією постановою провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, щодо ОСОБА_1 закрито, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 200195 від 19 грудня 2024 року ОСОБА_1 22 серпня 2024 року о 19 год 45 хв, керуючи транспортним засобом – автомобілем марки «Fiat Doblo», д.н.з. « НОМЕР_1 », на автошляху «М-06», сполученням «Київ – Чоп», на ділянці дороги «322 км 343 м», не виконав вимогу дорожнього знаку 2.1. та не надав дорогу автомобілю «Opel Vivaro», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок цього, транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 1.5. Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП.

Не погоджуючись із постановою, представник потерпілого ОСОБА_2 , адвокат Поліщук Д.В., подав апеляційну скаргу, в якій просив її змінити та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, щодо ОСОБА_1 на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП. А також, виключити з мотивувальної частини постанови висновки суду про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а також посилання на висновок експерта № СЕ-19/123-26/1213-ІТ від 14 травня 2026 року.

Постанову вважає незаконною, постановленою з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням усіх обставин справи.

Стверджує, що суд порушив право потерпілого на участь у судовому розгляді та право на справедливий суд, оскільки розглянув справу у його відсутність та не розглянув клопотання його захисника про відкладення судового засідання.

Суд безпідставно зазначив у постанові про те, що ОСОБА_1 не визнав своєї вини та узгодив із захисником позицію про розгляд справи у його відсутність, оскільки останній є безвісти зниклим.

Висновок експерта № СЕ-19/123-26/1213-ІТ від 14 травня 2026 року, на його думку, не є належним та допустимим доказом, оскільки ґрунтується на вихідних даних, які не відповідають матеріалам справи.

Вважає, що експерт вийшов за межі своїх повноважень, надавши оцінку достовірності доказів та визнавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, технічно спроможними, а пояснення потерпілого – технічно неспроможними.

Крім того, через відсутність необхідних вихідних даних щодо швидкості руху транспортних засобів, моменту виникнення небезпеки та інших обставин, питання щодо порушення вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху та технічної можливості уникнення ОСОБА_1 зіткнення не вирішені.

Стверджує, що висновок експерта про виїзд автомобіля потерпілого на смугу розгону зроблений виключно на підставі схеми організації дорожнього руху, отриманої через понад п`ять місяців після дорожньо-транспортної пригоди, яка не відображає дорожню обстановку на момент її виникнення.

Експерт послався на показання свідків, які фактично у справі не допитувалися.

Крім того, експерт, зафіксувавши наявність дорожнього знака 2.1 «Дати дорогу» по напрямку руху автомобіля Fiat Doblo, безпідставно дійшов висновку, що перевагу в русі мав надати потерпілий.

Відповідно до рапорту працівника патрульної поліції, саме водій автомобіля Fiat Doblo не виконав вимогу дорожнього знака 2.1 та не надав перевагу в русі автомобілю потерпілого.

Експертизу призначено без належного повідомлення потерпілого, оскільки повідомлення про її призначення він отримав вже після винесення відповідної постанови.

Також вважає, що суд безпідставно закрив провадження на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, оскільки були наявні підстави для його закриття відповідно до п. 7 ст. 247 КУпАП.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника потерпілого ОСОБА_2 , адвоката Поліщука Д.В., на підтримку поданої апеляційної скарги, захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Волкова С.В., який заперечив проти її задоволення, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд уважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведена достатніми доказами, які установлюють об`єктивну істину у справі.

Практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення ЄСПЛ «Авшар проти Туреччини»). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Вимоги ст.ст. 252, 280 КУпАП регламентують, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Аналіз матеріалів даної справи свідчить про те, що суд під час її розгляду дотримався зазначених вимог закону.

Так, закриваючи провадження справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, щодо ОСОБА_1 , на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, місцевий суд виходив з того, що жодних доказів, які б беззаперечно свідчили про вчинення останнім інкримінованого адміністративного правопорушення за вказаних у протоколі обставин матеріали справи не містять.

З таким висновком місцевого суду погоджується апеляційний суд, виходячи з наступного.

Диспозицією ст. 124 КУпАП визначено, що адміністративна відповідальність наступає при порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Наведена норма КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до конкретних правил дорожнього руху, порушення вимог яких має бути у причинному зв`язку з їх наслідками.

Пункт 1.5. Правил дорожнього руху встановлює, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Дорожній знак 2.1 «Дати дорогу» є знаком пріоритету та встановлює, що водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що під`їжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі, а за наявності таблички 7.8 – транспортним засобам, що рухаються по головній дорозі.

Органом обвинувачення ОСОБА_1 ставиться у вину вчинення ним 22 серпня 2024 року о 19 год 45 хв, на автошляху «М-06», сполученням «Київ – Чоп», на ділянці дороги «322 км 343 м», порушення вимог п. 1.5. Правил дорожнього руху та вимог дорожнього знаку 2.1., а саме те, що він керуючи транспортним засобом – автомобілем марки «Fiat Doblo», д.н.з. « НОМЕР_1 », не надав дорогу автомобілю «Opel Vivaro», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .

На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП органом обвинувачення надано протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 200195 від 19 грудня 2024 року, до якого додано довідку про результати розгляду матеріалів, зареєстрованих в ІТС «ІПНПУ» ВП № 1 22 серпня 2024 року за № 8417 та № 2421, схему до протоколу огляду місця події від 22 серпня 2024 року, письмові пояснення водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 22 серпня 2024 року.

Однак, вказані матеріали у своїй сукупності не доводять наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Натомість, такими підтверджується лише настання дорожньо-транспортної пригоди за участі водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

При цьому, згідно з висновком судової інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/123-26/1213-ІТ від 14 травня 2026 року дорожньо-транспортній ситуації, що досліджувалася, водій автомобіля Fiat Doblo (номерний знак НОМЕР_1 ) ОСОБА_1 , при вливанні в транспортний потік головної дороги, повинен був діяти згідно з технічними вимогами дорожнього знаку 2.1 та п. 10.8 Правил дорожнього руху, а з моменту виконання маневру з виїздом на смугу розгону (смугу руху автомобіля Fiat Doblo (номерний знак НОМЕР_1 ) автомобілем Opel Vivaro (номерний знак НОМЕР_3 ), водій ОСОБА_1 повинен був діяти згідно з технічними вимогами п. 12.3 Правил дорожнього руху.

У дорожньо-транспортній ситуації, що досліджувалася, водій автомобіля Opel Vivaro (номерний знак НОМЕР_3 ) ОСОБА_2 повинен був діяти згідно з технічними вимогами п. 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху.

Покази водія ОСОБА_1 , в частині виїзду автомобіля Opel Vivaro (номерний знак НОМЕР_3 ) на смугу руху (смугу розгону), по якій рухався керований ним автомобіль Fiat Doblo (номерний знак НОМЕР_1 ), де й відбулось зіткнення), з технічної точки зору сумнівів не викликають та можуть вважатись технічно-спроможними.

Покази водія автомобіля Opel Vivaro (номерний знак НОМЕР_3 ) ОСОБА_2 в частині того, що до моменту зіткнення керований ним транспортний засіб продовжував рух в межах лівої (основної) смуги руху в напрямку до м. Львів (без зміни напрямку руху пов?язаного з перестроюванням), не можуть вважатись технічно спроможними.

У цій дорожньо-транспортній ситуації в діях водія автомобіля Fiat Doblo (номерний знак НОМЕР_4 ) ОСОБА_1 , з технічної точки зору не вбачається невідповідностей вимогам дорожнього знаку 2.1 та вимогам п. 10.8 Правил дорожного руху.

Вирішити питання чи вбачаються в діях водія ОСОБА_1 невідповідності вимогам п. 12.3 Правил дорожного руху, не видалось за можливе у зв?язку з відсутністю повного (необхідного) комплексу вихідних даних.

Питання щодо порушення водієм ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху виходить за межі компетенції експерта та експертним шляхом не вирішувалось, оскільки "порушення" є юридичним терміном, тобто містить оцінку суб?єктивної сторони поведінки особи, тому експерт не вправі оцінювати дії водія з погляду "порушення" ним вимог Правил дорожнього руху.

У діях водія автомобіля Opel Vivaro (номерний знак НОМЕР_5 ) ОСОБА_2 вбачаються невідповідності технічним вимогам п. 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху.

Питання щодо порушення водієм ОСОБА_2 вимог Правил дорожнього руху виходить за межі компетенції експерта та експертним шляхом не вирішувалось, оскільки "порушення" є юридичним терміном, тобто містить оцінку суб?єктивної сторони поведінки особи, тому експерт не вправі оцінювати дії водія з погляду "порушення" ним вимог Правил дорожнього руху.

У цій дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля Opel Vivaro (номерний знак НОМЕР_3 ) ОСОБА_2 мав технічну можливість запобігти дорожньо-транспортній пригоді, виконавши вимоги п. 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху.

Вирішити питання чи мав водій автомобіля Fiat Doblo (номерний знак НОМЕР_1 ) ОСОБА_1 технічну можливість запобігти зіткненню з автомобілем Opel Vivaro (номерний знак НОМЕР_3 ), в межах даного дослідження не видалось за можливе у зв?язку з відсутністю повного (необхідного) комплексу вихідних даних.

У цій дорожньо-транспортній ситуації, дії водія автомобіля Opel Vivaro (номерний знак НОМЕР_3 ) ОСОБА_2 , які не відповідають вимогам п. 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху, з технічної точки зору, перебувають у причинному зв?язку з подією дорожньо-транспортної пригоди.

Вирішити питання щодо наявності (відсутності) невідповідностей вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху у діях водія автомобіля Fiat Doblo (номерний знак НОМЕР_1 ) ОСОБА_1 , які б, з технічної точки зору, перебували в причинному зв?язку з подією дорожньо-транспортної пригоди, не видалось за можливе з огляду на відсутність достатнього комплексу вихідних даних.

Отже, даними висновку експерта підтверджується, що в діях ОСОБА_1 не вбачається невідповідностей вимогам дорожнього знаку 2.1, які ставляться йому у вину відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 200195 від 19 грудня 2024 року.

Враховуючи наведене, місцевий суд прийшов до правильного висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та обґрунтовано закрив провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги про порушення права потерпілого на участь у судовому розгляді та нерозгляд місцевим судом клопотання його представника про відкладення судового засідання є безпідставними, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право бути присутньою при розгляді справи, користуватися юридичною допомогою, заявляти клопотання та відводи.

Разом із тим, положення КУпАП не відносять участь потерпілого чи його представника до обов`язкових умов розгляду справи, а тому їх неявка за умови належного повідомлення не перешкоджає її розгляду.

Як убачається з матеріалів справи, судове засідання було призначено на 15 год 00 хв 03 червня 2026 року. Про дату, час та місце судового розгляду представника потерпілого було повідомлено завчасно, шляхом доставлення 26 травня 2026 року судової повістки до його електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», а потерпілого — шляхом надсилання судової повістки через застосунок Viber, яку останній також отримав 26 травня 2026 року.

Таким чином, потерпілий ОСОБА_2 та його представник були належним чином повідомлені про судовий розгляд, а тому місцевий суд мав законні підстави для розгляду справи за їх відсутності.

Посилання ж адвоката на те, що судом не було розглянуто клопотання представника потерпілого про відкладення розгляду справи, також не заслуговує на увагу суду, оскільки, як убачається з матеріалів провадження, хоча таке клопотання подане 03 червня 2026 року, однак до суду через підсистему «Електронний суд» воно надійшло лише о 20 год 48 хв 03 червня 2026 року.

Тобто таке було подано вже після закінчення судового засідання, яке відбулося о 15 год 00 хв цього ж дня.

За таких обставин місцевий суд був об`єктивно позбавлений можливості розглянути зазначене клопотання до початку або під час судового розгляду.

При цьому, в апеляційній інстанції було відновлене право ОСОБА_2 на особисту участь у судовому засіданні.

Однак, таким правом він не скористався, доказів, які б спростовували висновки місцевого суду не надав.

За таких обставин, апеляційний суд не вбачає порушення права ОСОБА_2 на захист.

Посилання представника потерпілого на те, що місцевий суд безпідставно зазначив у постанові про невизнання вини ОСОБА_1 та щодо узгодження із захисником про розгляд справи у його відсутність, оскільки останній є безвісти зниклим, апеляційний суд відхиляє, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляу справи.

Частиною 3 ст. 268 КУпАП передбачений виключний перелік статтей при розгляді справ, за якими присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, є обов`язковою. Категорія справ за ст. 124 КУпАП до вказаного переліку не входить, а тому присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за даною статтею у судовому засіданні не є обов`язковою.

Як убачається з матеріалів справи, 20 грудня 2024 року між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Волков та партнери» укладено договір про надання правничої допомоги, яким адвоката Волкова С.В. уповноважено представляти його інтереси у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП із наданням усіх процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

При цьому, після отримання відомостей про те, що ОСОБА_1 вважається безвісти зниклим, адвокат Волков С.В. продовжив здійснювати його захист, подав до суду відповідні документи та звернувся з клопотанням про розгляд справи за відсутності свого підзахисного.

За таких обставин відсутність ОСОБА_1 під час судового розгляду не перешкоджала розгляду справи та не свідчить про порушення вимог КУпАП, оскільки його право на захист забезпечувалося участю уповноваженого ним захисника.

Доводи апеляційної скарги про те, що висновок судової інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/123-26/1213-ІТ від 14 травня 2026 року є неналежним та недопустимим доказом, оскільки ґрунтується на вихідних даних, які не відповідають матеріалам справи, апеляційний суд вважає безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється судом за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Оскільки КУпАП не розкриває змісту понять належності та допустимості доказів, апеляційний суд враховує загальні засади доказування, визначені кримінальним процесуальним законодавством.

Так, відповідно до ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів

Згідно зі ст. 86 КПК України допустимим є доказ, отриманий у порядку, встановленому законом.

Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (ст. 87 КПК України).

Як убачається з матеріалів провадження, судова інженерно-транспортна експертиза № СЕ-19/123-26/1213-ІТ від 14 травня 2026 року проведена компетентним експертом на виконання постанови місцевого суду від 16 грудня 2025 року.

Для проведення експертного дослідження експерту були надані матеріали адміністративного провадження, перелік яких наведений у дослідницькій частині висновку. Будь-яких відомостей про використання експертом матеріалів, які відсутні у справі, або вихідних даних, що не відповідають її матеріалам, висновок не містить.

При цьому, експерта було попереджено про відповідальність, передбачену ст.ст. 384, 385 КК України

За результатами проведеного дослідження експертом надано мотивований письмовий висновок, у якому наведено перелік використаних матеріалів, хід дослідження та надано відповіді на всі поставлені судом питання.

Таким чином, висновок судової інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/123-26/1213-ІТ від 14 травня 2026 року є належним та допустимим доказом у справі, оскільки стосується обставин, які входять до предмета доказування, а саме встановлення механізму дорожньо-транспортної пригоди та відповідності дій її учасників вимогам Правил дорожнього руху, а також отриманий у порядку, передбаченому законом, - на підставі постанови суду про призначення експертизи, компетентним експертом та з використанням матеріалів провадження як вихідних даних для дослідження.

Крім того, висновок експерта як доказ не має наперед встановленої сили, суд його оцінює разом з іншими доказами за своїм внутрішнім переконанням, а не надає йому автоматичної переваги.

Доводи апелянта про те, що експерт вийшов за межі своїх повноважень, оскільки надав оцінку достовірності пояснень учасників дорожньо-транспортної пригоди, апеляційний суд відхиляє, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 273 КУпАП експерт призначається органом (посадовою особою), у провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, у випадках, коли виникає потреба в спеціальних знаннях. Експерт зобов`язаний дати об`єктивний і обґрунтований висновок з поставлених перед ним питань.

Згідно зі ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Зі змісту висновку судової інженерно-транспортної експертизи вбачається, що експерт не вирішував питання щодо винуватості ОСОБА_1 чи ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення та не надавав правової оцінки їхнім діям.

Натомість, у межах спеціальних знань у сфері автотехніки дослідив механізм дорожньо-транспортної пригоди, технічну можливість розвитку подій за наведеними учасниками версіями та відповідність таких версій об`єктивним даним.

При цьому використання експертом пояснень учасників дорожньо-транспортної пригоди як вихідних даних для проведення дослідження не є оцінкою їх доказового значення, оскільки така оцінка належить виключно до повноважень суду.

Висновок експерта про те, що певні пояснення є технічно спроможними або неспроможними, означає лише їх відповідність чи невідповідність встановленому механізму дорожньо-транспортної пригоди з технічної точки зору.

Отже, висновок експерта зроблена в межах його спеціальних знань, а остаточна оцінка пояснень учасників пригоди та інших доказів у справі була здійснена місцевим судом відповідно до вимог ст. 252 КУпАП.

Твердження представника потерпілого про те, що висновок експерта щодо виїзду автомобіля Opel Vivaro на смугу розгону ґрунтується виключно на схемі організації дорожнього руху, отриманій через значний проміжок часу після дорожньо-транспортної пригоди, апеляційний суд вважає необґрунтованими, з наступних підстав.

Як убачається зі змісту висновку експерта № СЕ-19/123-26/1213-ІТ від 14 травня 2026 року, експертне дослідження проведено не лише на підставі схеми організації дорожнього руху, а з урахуванням усіх матеріалів, наданих для проведення експертизи, у тому числі матеріалів адміністративного провадження, схеми місця дорожньо-транспортної пригоди, пояснень водіїв та інших вихідних даних, що містилися у матеріалах провадження.

При цьому, отримання схеми організації дорожнього руху через певний час після події саме по собі не свідчить про її неналежність чи недостовірність, оскільки така схема відображає організацію дорожнього руху на відповідній ділянці дороги та використовується експертом як один із вихідних даних при проведенні технічного дослідження.

Крім того, апелянтом не наведено жодних об`єктивних даних про те, що на момент проведення експертизи організація дорожнього руху на вказаній ділянці дороги відрізнялася від тієї, яка існувала на момент дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, саме по собі отримання схеми організації дорожнього руху після дорожньо-транспортної пригоди не свідчить про неможливість її використання як вихідних даних під час проведення експертного дослідження та не ставить під сумнів обґрунтованість висновку експерта.

Що ж стосується тверджень адвоката про те, що експерт у висновку послався на показання свідків, які не допитувалися у судовому засіданні, то такі спростовуються даними самого висновку експерта № СЕ-19/123-26/1213-ІТ від 14 травня 2026 року, з якого вбачається, що в якості вихідних даних експертом використовувалися письмові пояснення особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 від 22 серпня 2024 року та потерпілого ОСОБА_2 від 22 серпня 2024 року, а також схему до протоколу огляду місця події від 22 серпня 2024 року з фото таблицею.

При цьому жодних посилань на покази свідків, надані у судовому засіданні висновок експерта не містить.

Доводи апеляційної скарги про те, що експерт, встановивши наявність дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» по напрямку руху автомобіля Fiat Doblo, дійшов висновку про обов`язок потерпілого надати перевагу в русі, не відповідають змісту експертного висновку, оскільки експерт не вирішував питання юридичної оцінки дій учасників дорожнього руху, а лише встановив, що з технічної точки зору в діях водія Fiat Doblo невідповідностей вимогам дорожнього знаку 2.1 не вбачається.

Що ж стосується рапорту працівника патрульної поліції, згідно з яким саме водій автомобіля Fiat Doblo ОСОБА_1 не виконав вимогу дорожнього знаку 2.1 та не надав перевагу в русі автомобілю потерпілого, то такі не спростовують висновків суду про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, оскільки вказаний рапорт є одним із доказів у справі та підлягає оцінці у сукупності з іншими матеріалами провадження відповідно до ст. 252 КУпАП.

Доводи апелянта про неправильне застосування судом першої інстанції положень п. 1 ст. 247 КУпАП та наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП, на увагу апеляційного суду не заслуговують, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Водночас п. 7 цієї статті передбачає закриття провадження у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.

Як убачається з матеріалів справи, місцевий суд, дослідивши наявні докази та оцінивши їх у сукупності відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки матеріалами провадження не підтверджено порушення ним вимог Правил дорожнього руху, які перебували б у причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано застосував положення п. 1 ст. 247 КУпАП, оскільки встановлення відсутності складу адміністративного правопорушення є реабілітуючою та безумовною підставою для закриття провадження у справі, що, як правило, має цивільно-правові наслідки.

Закриття ж провадження у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності можливе лише за умови встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення та наявності підстав для відповідальності особи, однак неможливості застосування адміністративного стягнення у зв`язку зі спливом визначених законом строків.

Разом з тим, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта та їх відображення у судовому рішенні, апеляційний суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення від 18 липня 2006 року у справі № 63566/00 «Проніна проти України», «Серявін та інші проти України», «Руїз Торія проти Іспанії», у яких Європейський суд вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням наведеного, місцевий суд прийшов до правильного висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та необхідність закриття провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП з яким погоджується апеляційний суд.

З таких обставин, постанова місцевого суду є законною та обґрунтованою, а підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд

п о с т а н о в и в:

Постанову Нетішинського міського суду Хмельницької області від 03 червня 2026 року про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, щодо ОСОБА_1 , на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення, залишити без змін, а апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_2 , адвоката Поліщука Дмитра Володимировича, – без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Хмельницького

апеляційного суду Федорова Н.О.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua