Рішення від 19 липня 2026 р. у справі №465/11636/25 — Франківський районний суд м. Львова

465/11636/25

2-др/465/61/26

РІШЕННЯ

(Додаткове)

Іменем України

20.07.2026 м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі головуючої судді Кушнір Б.Б., з участю секретаря судового засідання Пони Ю.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові заяву ОСОБА_1 про відшкодування витрат на правову допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства - Український державний інститут з проектування об`єктів дорожнього господарства «Укрдіпродор» в особі Львівської філії Державного підприємства - Українського державного інституту з проектування об`єктів дорожнього господарства «Укрдіпродор» – «Західдіпрошлях» про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про відшкодування витрат на правову допомогу. Заяву обґрунтовує тим, що рішенням Франківського районного суду м.Львова у справі №465/11636/25 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та присуджено до стягнення з Державного підприємства - Український державний інститут з проектування об`єктів дорожнього господарства «Укрдіпродор» в особі Львівської філії Державного підприємства - Українського державного інституту з проектування об`єктів дорожнього господарства «Укрдіпродор» – «Західдіпрошлях» на користь позивача середнього заробітку за час затримки видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення у розмірі 234 933,87 гривень.

21.11.2023 між ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням «Сенатор» було укладено договір про надання правової допомоги. Загальна вартість витрат на правову допомогу становить 15 000,00 гривень. Просить заяву задоволити.

Позивач в судовому засіданні заяву підтримав.

Відповідач явку представника в судове засіданні не забезпечив, клопотань не подав, причини неявки суду не повідомив, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду заяви шляхом отримання судової повістки, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу ДП Український державний інститут з проектування об`єктів дорожнього господарства «Укрдіпродор» в його електронний кабінет.

Суд, враховуючи приписи ч.4 ст. 270 ЦПК України, вважає за можливе розглянути заяву про ухвалення додаткового рішення у справі за відсутності відповідача, який був належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Згідно з приписами ч.1 ст.270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом ч.ч.2-4 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити обґрунтованість рівня витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Крім цього, витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 15.04. 2020 у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19).

Також, у постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Судом встановлено, що рішенням Франківського районного суду м.Львова від 03.07.2026 позов ОСОБА_1 до Державного підприємства - Український державний інститут з проектування об`єктів дорожнього господарства «Укрдіпродор» в особі Львівської філії Державного підприємства - Українського державного інституту з проектування об`єктів дорожнього господарства «Укрдіпродор» – «Західдіпрошлях» про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення, задоволено повністю - прсуджено до стягнення з Державного підприємства Українського державного інституту з проектування об`єктів дорожнього господарства «Укрдіпродор» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення у розмірі 234 933 гривні 87 копійок, з послідуючим вирахуванням податків та зборів. Присуджено до стягнення з Державного підприємства Українського державного інституту з проектування об`єктів дорожнього господарства «Укрдіпродор» (03037, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 39/1, код ЄДРПОУ: 05416892) на користь держави 1 211 гривень 20 копійок судового збору.

В позовній заяві визначено орієнтований розрахунок витрат на правничу допомогу в розмірі 15000гривень.

В судовому засіданні 29.06.2026 після дослідження письмових доказів представником позивача заявлено, що ним в межах строків ЦПК після прийняття рішення буде подано заяву про стягнення витрат на правничу допомогу.

06.07.2026 позивачем подано заяву про відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 15 000гривень, яка була призначена до розгляду з викликом сторін.

Із долучених до заяви документів вбачається, що 21.11.2023 між ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням «СЕНАТОР» було укладено договір про надання професійної правничої (правової) допомоги.

Згідно Акту про надання правової допомоги (приймання наданих послуг) №1 від 06.07.2026 року, Адвокатське об`єднання «СЕНАТОР» надало Яропуду Валерію Павловичу правову допомогу (юридичні послуги) в обсязі, визначеному п.п. 3,7 Договору, загальною вартістю 15 000, 00гривень.

Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Слід зауважити, що судова практика в категорії таких спірних правовідносин є усталеною, спірні правовідносини не є новими у судовій практиці, дана категорія справ є незначної складності, заявлено лише одну позовну вимогу. Підготовка позовної заяви не потребувала великого обсягу юридичної та технічної роботи. Обсяг наданих доказів є невеликим, основна суть надання позивачу правової допомоги зведена до написання та направлення позовної заяви, декількох проміжних заяв та відвідання декількох засідань в режимі ВКЗ, а акож участь в одному судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

- чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

- чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору;

- значення справи для сторін;

- поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

- дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін та інших обставин.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини , присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вказаний правовий висновок відображений у постанові Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 334/8182/19.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі№742/2585/19, від 03 лютого 2021 року у справі №522/24585/17.

Також питання співмірності судових витрат розглядалось Великою Палатою Верховного Суду у справі № 550/936/18, за результатами якої Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку: «При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи, фінансовий стан обох сторін».

У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 наголошено на тому, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі№ 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Із змісту правової позиції Верховного Суду від 16 березня 2023 року у справі № 927/153/22 вбачається, що при визначенні витрат на правову допомогу слід враховувати наступне: чи змінювалася правова позиція у справі в судах першої та апеляційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткове джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтовували свої вимоги.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 910/20852/20.

Чинне процесуальне законодавство не обмежує сторін спору жодними нормативними рамками у контексті очікуваного розміру компенсації їхніх витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката, однак, беручи до уваги принцип співмірності, слід враховувати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.

Суд вважає, що заявлений розмір правової допомоги в сумі 15 000,00 грн. є завищеним, необґрунтованим, не відповідає принципам розумності та співмірності із складністю справи.

Враховуючи характер виконаної роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, значимості таких дій у справі, витраченого часу, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви про стягнення витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги в розмірі 7 000 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 137, 141, 142, 246, 270 ЦПК України, суд-

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства - Український державний інститут з проектування об`єктів дорожнього господарства «Укрдіпродор» в особі Львівської філії Державного підприємства - Українського державного інституту з проектування об`єктів дорожнього господарства «Укрдіпродор» – «Західдіпрошлях» про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення - задоволити частково.

Стягнути з Державного підприємства - Український державний інститут з проектування об`єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правову допомогу в розмірі 7 000 (сім тисяч гривень) 00 копійок.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне додаткове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на додаткове рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного додаткового рішення суду.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Державне підприємство - Український державний інститут з проектування об`єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" в особі Львівської філії Державного інституту з проектування об`єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" - "Західдіпрошлях", юридична адреса: м. Львів, вул. Володимира Великого, буд.54, код ЄДРПОУ 26308250.

Суддя Кушнір Б.Б.