Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №521/24583/23 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/1166/26

Справа № 521/24583/23

Головуючий у першій інстанції Мурзенко М.В.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Таварткіладзе О.М.,

суддів: Вадовської Л.М., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання: Чередник К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «2Х2Фінанс» на рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 13 листопада 2024 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «2Х2Фінанс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» про витребування майна з чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «2Х2Фінанс» про витребування майна з чужого незаконного володіння, у якому просив суд витребувати з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «2Х2Фінанс» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.12.2004 ОСОБА_1 і ОСОБА_3 за власні кошти придбали квартиру АДРЕСА_2 , право власності на яку було зареєстровано 09.12.2005 року.

26 грудня 2006 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Укрпромбанк» в особі заступника керуючого Одеської філії ТОВ «Укрпромбанк» Шелестюка М.В. було укладено кредитний договір № 376/ПС-12/06, за яким банк зобов`язався передати позичальнику кредитні кошти у розмірі 65 000 доларів США на строк 120 місяців із сплатою позичальником щомісячно (відповідно до п. 2.4 договору) частками у розмірі не менш 542 доларів США.

У забезпечення виконання зобов`язань за цим Кредитним договором між ОСОБА_2 та ТОВ «Укрпромбанк» було укладено Договір поруки № 37/ ПС -12/06-П2 від 26 грудня 2006 року та договір іпотеки квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

30.06.2010 року між ПАТ «Дельта Банк», ТОВ «Укрпромбанк» та Національним банком України був укладений договір про передачу Активів та Кредитних зобов`язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку, відповідно до умов якого ТОВ «Укрпромбанк» передало ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов`язань перед Національним банком України. ТОВ «Укрпромбанк» передало ПАТ «Дельта Банк» зобов`язання ОСОБА_1 за Кредитним договором № 37/ ПС-12/06 від 26 грудня 2006 року. ПАТ "Дельта Банк" став іпотекодержателем – зареєстрував свій статус в реєстрі прав власності.

12.04.2019 року державний реєстратор Манюта Сергій Васильович зареєстрував право власності на квартиру АДРЕСА_2 за ПАТ «Дельта Банк».

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання незаконним рішення державного реєстратора, скасування запису про право власності, справа № 521/16030/19. Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси у від 30.09.2019 року у справі № 521/16030/19 було задоволено заяву ОСОБА_1 від 30.09.2019 року про забезпечення позову. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 . Заборонено державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам держаної реєстрації вчиняти будь-які дії, а саме: проводити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, відкриття/закриття розділів в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, вносити записи про державну реєстрацію речових прав, реєструвати право власності щодо нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 . Станом на 26.10.2023 року вказана заборона на вчинення дій – дійсна, і судом не скасована.

03.03.2020 року Малиновський районний суд м. Одеси позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив – визнав незаконним рішення Державного реєстратора Коммунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюти Сергія Васильовича № 46495272 від 16 квітня 2019 року про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 за Публічним акціонерним товариством «Дельта-Банк». Скасував запис про державну реєстрацію права власності № 31203543 від 12 квітня 2019 року на квартиру АДРЕСА_2 за Публічним акціонерним товариством «Дельта-Банк». Рішення суду у справі № 521/16030/19 набрало законної сили та не скасовано.

При цьому 20.10.2023 року ОСОБА_1 отримала дзвінок від невстановленої особи яка представилась співробітником компанії «2Х2 Фінанс» і повідомила їй, що квартира в якій проживає ОСОБА_1 більше їй не належить, а належить «2Х2 Фінанс» і компанія наразі знайшла покупця на цю квартиру. Перевіривши реєстр прав власності ОСОБА_1 дізналась, що дійсно 04 жовтня 2021 року на підставі договору купівлі продажу ТОВ «2Х2 Фінанс» придбала у ТОВ «Діджи Фінанс» належну їй квартиру на підставі ст. 38 Закону України «Про іпотеку». Тобто квартира вибула поза її волею.

Враховуючи викладене, позивачі вимушені звернутись до суду з позовом про витребування з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «2Х2Фінанс» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Малиновського районного суду м. Одеси від 29.11.2023 року залучено до участі у справі в якості третьої особи – ТОВ «Діджи Фінанс».

Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 13 листопада 2024 року позов – задоволено.

Витребувано з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «2Х2 Фінанс» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «2Х2 Фінанс» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 288 грн. 32 коп.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «2Х2 Фінанс» в дохід держави судовий збір в сумі 4 020 грн. 70 коп.

Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 30 жовтня 2023 року по цивільній справі № 521/24583/24: скасувати заборону будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо об`єкту нерухомого майна: квартири АДРЕСА_2 .

Не погоджуючись з таким рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «2Х2Фінанс» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 13 листопада 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Позивачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 рішення суду, яким задоволений їхній позов, але при цьому відхилено частину наведених позивачами у позовній заяві доводів щодо неправомірності здійснення оцінки предмета іпотеки у зв`язку з відсутністю у суб`єкта оціночної діяльності доступу до предмету іпотеки та щодо неможливості задоволення вимог іпотекодержателя шляхом укладення ним від свого імені договору купівлі-продажу предмету іпотеки за наявності обтяжень, встановлених ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 30.09. 2019 року по справі № 521/16030/19, якою було заборонено вчинення реєстраційних дій щодо спірної квартири – в мотивувальній частині, не оскаржено.

У поданій на рішення суду апеляційній скарзі відповідачем ТОВ «2Х2Фінанс» висновок суду у частині відхилення вказаних вище доводів позивачів також не оскаржується, оскільки не згода з рішенням суду стосується тих висновків, на підставі яких позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено.

Тому висновки районного суду в цій частині відхилених доводів позивачів, які наведені у мотивувальній частині рішення, в апеляційному порядку не переглядаються.

Будучи в розумінні ст. ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представник Товариства з обмеженою відповідальністю «2Х2Фінанс», в судове засідання16.06.2026 року о 16:00 год. не з`явилися, про причини не явки не повідомили, заяв та клопотань про відкладення судового засідання та/або про взяття участі в режимі відеоконференцзв`язку не надходило.

Присутній в судовому засіданні 16.06.2026 року о 16:00 год. представник третьої особи без самостійних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» адвокат Земляков О.А.не заперечував проти розгляду справи без присутності інших учасників, які будучи повідомленими про дату час і місце розгляду справи не з`явились в судове засідання без повідомлення про причини не явки і не просили про відкладення судового засідання.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до висновків Верховного Суду по справі №361/8331/18 - якщо учасники процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що розгляд апеляційної скарги на рішення суду здійснюється понад розумний строк, приймаючи до уваги усвідомленість учасників справи, які не з`явились до суду, обізнаність про розгляд справи, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наведених у цій постанові підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч.1 п.2 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частинами першою-п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення суду першої інстанції у повній мірі не відповідає.

Задовольняючи позов, витребуючи з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «2Х2 Фінанс» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ,суд першої інстанції виходив з того, що:

- у направлених ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» на адресу позивачів повідомленнях про заміну кредитора та усунення порушення в порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку» міститься інформація про набуття прав кредитора та іпотеко держателя, вимога про усунення порушення шляхом погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 3 940 217 грн. 91 коп. та посилання на ст. 37 Закону України «Про іпотеку» і намір задовольнити свої вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, але при цьому ці повідомлення всупереч ст. 38 Закону України «Про іпотеку» не містять повідомлення про намір іпотекодержателя укласти відповідний договір купівлі-продажу, у зв`язку з чим позиція позивачів про те, що вони не отримали повідомлення відповідно до ст. 38 Закону України «Про іпотеку» є обґрунтованими;

- у ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» відсутнє право на укладення від власного імені договору купівлі-продажу спірної квартири в порядку позасудового задоволення вимог іпотеко держателя, оскільки право іпотеки є акцесорним видом забезпечення виконання зобов`язання, а тому поділяє долю права вимоги, яку вона забезпечує. Тому в разі неможливості задоволення вимоги (зокрема, у зв`язку з відмовою судом у стягненні суми боргу) є неможливим і звернення стягнення на предмет іпотеки;

- спірна квартира вибула з володіння позивачів не з їхньої волі, так як була незаконно відчужена ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» на користь ТОВ «2Х2 Фінанс», що надає позивачам правові підстави для її витребування з чужого незаконного володіння.

Колегія суддів з такими висновками районного суду не погоджується.

Судом встановлено, з матеріалів справи вбачається, що:

- на підставі договору купівлі-продажу від 28.12.2004 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Одеської державної нотаріальної контори реєстр. № 8-7055, ОСОБА_1 , ОСОБА_4 у рівних частках кожній належать квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 43,8 кв. м. (т. 1 а. с. 14);

- 26 грудня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 376/ПС-12/06, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 65000 доларів США з датою повернення до 25 грудня 2016 року (т. 1 а.с. 202-207);

- 26 грудня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» з однієї сторони та ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , що виступає майновим поручителем ОСОБА_1 з другої сторони укладено іпотечний договір. Відповідно до п. 1.2 іпотечного договору предметом іпотеки виступає нерухоме майно: двокімнатна квартира, загальною площею 43,8 кв. м., житловою площею 27,5 кв. м. та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до абз. 2 п. 1.2 іпотечного договору предмет іпотеки є власністю іпотекодавців на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 28 грудня 2004 року Першою одеською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 8-7055, та зареєстровано 09 грудня 2005 року в Комунальному підприємстві «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» в реєстрі прав власності на нерухоме майно, номер запису: 256 в книзі: 566 пр-95, реєстровий номер: 8910050, витяг № 9231909. Пунктом 1.3 іпотечного договору передбачено, що за домовленістю сторін вартість предмету іпотеки складає 393900 грн., валютний еквівалент 78000 доларів США за курсом, встановленим Національним банком України станом на 26 грудня 2006 року. Відповідно до п. 4.2. вказаного договору, у випадку порушення Іпотекодавцями (Позичальником) обов`язків за цим та/або Кредитним договором, іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцям (та Позичальнику) письмову вимогу про усунення порушення, в якій зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на Предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога Іпотекодержателя залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на Предмет іпотеки. Відповідно до п. 4.3, 4.4. іпотечного договору, задоволення вимог іпотекодержателя може бути здійснено шляхом продажу Іпотекодержателем від свого імені Предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу. Іпотекодержатель зобов`язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити Іпотекодавців та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. Ціна продажу Предмету іпотеки встановлюється за згодою між Іпотекодавцями та Іпотекодержателем або на підставі незалежної експертної оцінки Предмету іпотеки (т.1 а.с. 210-2014);

- 30.06.2010 року між ПАТ «Дельта Банк», ТОВ «Укрпромбанк» та Національним банком України був укладений договір про передачу Активів та Кредитних зобов`язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку, відповідно до умов якого ТОВ «Укрпромбанк» передало ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов`язань перед Національним банком України. ТОВ «Укрпромбанк» передало ПАТ «Дельта Банк» зобов`язання ОСОБА_1 за Кредитним договором № 37/ ПС-12/06 від 26 грудня 2006 року. ПАТ "Дельта Банк" став іпотекодержателем – зареєстрував свій статус в реєстрі прав власності;

- рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2017 року по цивільній справі № 521/1635/14-ц відмовлено в позові ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 376/ПС-12/06 від 26 грудня 2006 року за безпідставністю вимог (т. 2 а. с. 63-67).

- в провадженні Малиновського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа № 521/16030/19, рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 03.03.2020 року позов ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 до Державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюти Сергія Васильовича, код ЄДРПОУ 42474669, 65059, м. Одеса, Адміральський проспект, 33А, офіс 502, Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», код ЄДРПОУ 34047020, 01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б, за участю третьої особи: ОСОБА_2 про визнання незаконним рішення державного реєстратора, скасування запису про право власності були задоволені. Визнано незаконним рішення Державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюти Сергія Васильовича № 46495272 від 16 квітня 2019 року про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 за Публічним акціонерним товариством «Дельта-Банк». Скасовано запис про державну реєстрацію права власності № 31203543 від 12 квітня 2019 року на квартиру АДРЕСА_2 за Публічним акціонерним товариством «Дельта-Банк». (т,1 а.с. 98-101);

- ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси по справі № 521/16030/19 від 30.09.2019 року було накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 . Заборонено державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам держаної реєстрації вчиняти будь-які дії, а саме: проводити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, відкриття/закриття розділів в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, вносити записи про державну реєстрацію речових прав, реєструвати право власності щодо нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 . (т.1 а. с. 87);

- ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси по справі № 521/16030/19 від 10.12.2019 року були скасовані заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 30.09.2019 року. (т. 1 а.с. 91-92);

- 02 жовтня 2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» було укладено Договір № 2307/К про відступлення прав вимоги, відповідно до п. 1 якого, за цим Договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів, зазначених у Додатку № 1 до цього Договору, надалі за текстом - Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту(овердрафту)) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку № 1 до цього Договору, надалі за текстом - «Основні договори», надалі за текстом - Права вимоги. Новий кредитор сплачує Банку за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором. (т.1 а. с.169), відомості про ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» як іпотекодержателя було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т. 1 а.с. 126-127);

- 04 жовтня 2021 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «2Х2 Фінанс» в порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку» було укладено Договір купівлі-продажу квартири, який було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грек А.В., відповідно до п. 1.1 якого, Продавець передає у власність Покупця квартиру АДРЕСА_2 , відповідно до п. 2.1. якого визначено, що згідно звіту про незалежну оцінку, виданому ТОВ «Експертно-консультаційний центр (Сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 724/18, виданий Фондом державного майна України 14.09.2018 року) від 15 липня 2021 року вартість квартири становить 487 958,00 грн. ( т.1 а.с. 164-165).

Колегія суддів виходить з наступного.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як передбачено частиною першою статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

У частині першій статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

За змістом статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов`язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами – стаття 1048 ЦК України), що підлягає сплаті.

Отже, у випадку настання строку виконання зобов`язання за кредитним договором, у тому числі і випадку, передбаченому частиною другою статті 1050 ЦК України, позичальник повинен повернути кредитору позику у повному обсязі та нараховані на час повернення проценти.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (частина перша статті 546 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Закон України "Про іпотеку" є спеціальним законом щодо врегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній на момент укладення договору іпотеки) іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній на момент укладення договору іпотеки) іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Іпотекодержатель зобов`язаний письмово у п`ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов`язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку (частини перша - третя статті 24 Закону України "Про іпотеку" в редакції, чинній на момент укладення договору іпотеки).

Судом встановлено, що 30.06.2010 року ПАТ «Дельта Банк» за укладеним договором з ТОВ «Укрпромбанк» та Національним банком України про передачу Активів та кредитних зобов`язань набув право вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов`язань перед Національним банком України і зокрема за зобов`язаннями ОСОБА_1 за Кредитним договором № 37/ ПС-12/06 від 26 грудня 2006 року та іпотечним договором, укладеним на забезпечення виконання даного кредитного договору. ПАТ "Дельта Банк" набувши права іпотеко держателя, зареєстрував цей свій статус в реєстрі прав власності.

Ця обставина сторонами не заперечується (не оскаржена у встановленому порядку), а тому доказуванню не підлягає.

Отже, ПАТ «Дельта Банк» установленим порядком набуло свого часу прав нового кредитора та нового іпотекодержателя щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за відповідними договорами (було належним кредитором та іпотекодержателем) і будь-яких передбачених законом підстав для ревізії поза належним процесуальним порядком цих обставин, немає. Відтак, немає й передбачених законом підстав ставити під сумнів наявність у ПАТ «Дельта Банк» вищевказаних прав нового кредитора та нового іпотекодержателя аж до моменту подальшого розпорядження цими правами.

За результатами проведених 18.08.2020 року відкритих торгів (аукціону), результати яких оформлені протоколом електронного аукціону № UA-EA-2020-08-06-000023-b, переможцем яких визнаний Новий кредитор, ПАТ «Дельта Банк» уклало 02 жовтня 2020 року з ТОВ «Діджи Фінанс» договір № 2307/К договір про відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. за реєстровим № 1971.

Отже, ТОВ «Діджи Фінанс» набуло прав вимоги до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (прав нового кредитора та нового іпотекодержателя) за кредитним договором № 376/ПС-12/06 від 26 грудня 2006 року і за іпотечним договором від 26 грудня 2006 року № 37/ПС-12/06-П2. Фактичний розмір заборгованості за кредитним договором, право вимоги якої отримало ТОВ «Діджи Фінанс», становив в еквіваленті 3 940 217,91 грн. (сума кредиту 1 713 343,95 грн., проценти – 2 226 873,96 грн.).

Такий розмір боргового зобов`язання, яке існувало та продовжує існувати, був установлений договором від 02 жовтня 2020 року № 2307/К про відступлення прав вимоги, тому ТОВ «Діджи Фінанс» не потребувалося судового рішення, яке б установлювало розмір боргового зобов`язання.

26 жовтня 2020 року державний реєстратор - приватний нотаріус Шевченко І.Л. у зв`язку з укладенням договору від 02 жовтня 2020 року № 2307/К про відступлення прав вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» зареєструвала зміни в реєстраційному записі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про іпотеку 54777888, первісна реєстрація якої існувала з 26 грудня 2006 року, щодо зміни іпотекодержателя з ПАТ «Дельта Банк» на ТОВ «Діджи Фінанс» на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 42649746, номер запису про іпотеку 1812001051101 (спеціальний розділ), що підтверджується наявними у матеріалах справи інформаційними довідками з державних реєстрів.

Ані договором про передачу Активів та Кредитних зобов`язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь Дельта Банку, укладеним 30.06.2010 року між ПАТ «Дельта Банк», ТОВ «Укрпромбанк» та Національним банком України в тому числі за зобов`язаннями ОСОБА_1 за Кредитним договором № 37/ ПС-12/06 від 26 грудня 2006 року, ані договором про відступлення прав вимоги, укладеним 02 жовтня 2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Діджи Фінанс», не вирішувалися питання щодо обтяження належного ОСОБА_1 та ОСОБА_2 нерухомого майна іпотекою та забороною відчуження, не встановлювалися такі обтяження, оскільки обтяження предмета іпотеки, що були встановлені іпотечним договором від 26 грудня 2006 року, існували та не припинялися з моменту їх первісної реєстрації і весь цей час іпотечний договір залишався чинним.

Обтяження предмета іпотеки не регулювалися договорами щодо переходу прав за кредитним та іпотечним договорами, натомість договори щодо переходу цих майнових прав слугували підставами для державної реєстрації переходу прав і змін щодо кожного наступного іпотекодержателя, який на підставі нотаріально посвідченого договору набував відповідних прав, що і здійснювалося послідовно приватними нотаріусами як державними реєстраторами відповідно до положень статті 182, статей 208, 209, 639 ЦК України, статей 4, 24 Закону України «Про іпотеку», статей 4, 5, 10, 12, 18, 26, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Таким чином, ТОВ «Діджи Фінанс» набуло прав іпотекодержателя за іпотечним договором від 26 грудня 2006 року.

Обтяження спірного нерухомого майна приватними нотаріусами не вносилося як нове, а переносилося вже існуюче обтяження, яке зареєстроване на підставі іпотечного договору від 26 грудня 2006 року, запис про іпотеку щодо спірного майна існував з 27 вересня 2006 року, а позивачем не доведено відсутності запису про іпотеку станом на 02 жовтня 2020 року, чи виключення його з відповідних реєстрів.

Отже, самі по собі правочини щодо відступлення прав вимоги за кредитним та іпотечним договорами не порушували прав боржника, іпотекодавця – ОСОБА_1 та майнового поручителя ОСОБА_2 .

За загальним правилом застава нерухомого майна (іпотека) пов`язується із реальною наявністю забезпеченого нею зобов`язання, на виконання якого може бути звернено стягнення на предмет іпотеки, і лише у цьому розумінні має правове та практичне (економічне) значення.

Повідомленнями-вимогами від 27.10.2020 року вих. № 55 та від 14.12.2020 року вих. № 459 ТОВ «Діджи Фінанс» повідомило за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про набуття прав вимоги за кредитним та іпотечним договорами, зажадало від них у 30-денний строк з моменту направлення повідомлення-вимоги усунути порушення умов кредитного договору шляхом сплати заборгованості у сумі 3 940 217,91 грн., визначеної станом на 02 жовтня 2020 року. Попередило, що у разі невиконання вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» зверне стягнення на предмет іпотеки: двокімнатну квартиру загальною площею 43,8 кв. м., житловою площею 27,5 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 шляхом набуття права власності на предмет іпотеки або шляхом продажу предмета іпотеки від свого імені.

Адресою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у цих вимогах була вказана: АДРЕСА_1 . Вимоги фактично були відправлені позичальнику (іпотекодавцю) та майновому поручителю 02 листопада 2020 року рекомендованими поштовими відправленнями № 0500333880949 02.11.2020 року; № 0500347555781 18.12.2020 року ( ОСОБА_1 ) – вручено особисто ОСОБА_1 23.12.2020 року, № 0500333879339 02.11.2020 року ( ОСОБА_2 ) № 0500346925860 16.12.2020 року ( ОСОБА_2 ) - повернуті за закінченням терміну зберігання, що підтверджується поштовими документами про відправлення з відбитком печатки «Укрпошти».

У пунктах 54-60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17 (провадження № 14-711цс19) зазначено, що належним необхідно вважати надсилання вимоги з дотриманням встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка вказана в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору. Якщо такий порядок договором не визначений, відповідно до звичаїв ділового обороту належне направлення вимоги може здійснюватися засобами поштового зв`язку чи кур`єрської служби, які дозволяють встановити зміст відправлення та підтвердити його вручення, наприклад, цінним листом з описом вкладеного відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку. Належним дотриманням іпотекодержателем процедури повідомлення іпотекодавця та боржника, якщо він є відмінним від іпотекодавця, про вимогу стосовно усунення порушення також необхідно вважати таке повідомлення, що було надіслане належним чином, проте не отримане внаслідок недбалості або ухилення від отримання.

Із матеріалів справи вбачається, що іпотекодержатель крім самої позичальниці - іпотекодавця щонайменше двічі надсилав відповідне повідомлення-вимогу і на адресу іншого співвласника предмета іпотеки – ОСОБА_2 , яка будучи стороною іпотечного договору виступила, таким чином, майновим поручителем ОСОБА_1 , вимагаючи у повідомленнях сплату позичальницею боргу за Кредитним договором і попереджав про намір у разі непогашення кредитної заборгованості, звернути стягнення на предмет іпотеки або шляхом набуття права власності або шляхом продажу Іпотекодержателем від свого імені Предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

Оскільки борг за кредитним договором ОСОБА_1 не був сплачений, 04 жовтня 2021 року ТОВ «Діджи Фінанс» уклало з ТОВ «2х2 Фінанс» договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грек А.В. за реєстровим № 218, на підставі якого у порядку реалізації прав іпотекодержателя за іпотечним договором від 26 грудня 2006 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гашовою В.В. за реєстровим № 19532 (з наступними змінами і доповненнями), ТОВ «Діджи Фінанс» продало належний ОСОБА_1 та ОСОБА_2 предмет іпотеки – квартиру АДРЕСА_3 .

Рішенням державного реєстратора - приватного нотаріуса Грек А.В. проведено державну реєстрацію права власності ТОВ «2х2 Фінанс» на квартиру АДРЕСА_3 (т.1 а.с. 138).

Сторони іпотечного договору реалізували свої права, що передбачені положеннями пункту 3 частини першої статті 3, статті 6, частини першої статті 627, статті 629, частини першої статті 638 ЦК України, які регулюють правовідносини щодо порядку звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку прийняття рішення іпотекодержателем про задоволення своїх вимог шляхом продажу предмета іпотеки будь-якій особі у певний конкретний спосіб, що не суперечить закону і засадам добросовісності та справедливості у цивільних відносинах.

Пунктом 4.4. Іпотечного договору від 26.12.2006 року передбачено, що у випадку настання будь-якої з підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, передбачених п. 4.1. цього Договору, Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки або шляхом продажу Іпотекодержателем від свого імені Предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу. Іпотекодержатель зобов`язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити Іпотекодавців та всіх осіб, які мають зареєстровані права чи вимоги на Предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. Ціна продажу Предмета іпотеки встановлюється за згодою між Іпотекодавцями і Іпотекодержателем або на підставі незалежної експертної оцінки Предмета іпотеки. Договір купівлі-продажу Предмета іпотеки, укладений відповідно до цього Договору, є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на предмет іпотеки.

Ці умови договору іпотеки є обов`язковими для сторін. ТОВ «Діджи Фінанс» вправі було прийняти рішення про задоволення своїх вимог шляхом продажу від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі чинного іпотечного застереження (пункт 4.4. та 4.4.2 договору).

Суд першої інстанцій встановив, що сторони досягли домовленості про позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки зокрема шляхом продажу іпотекодержателем від власного імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку» (пункт 4.4); у випадку прийняття рішення іпотекодержателем про задоволення своїх вимог шляхом реалізації свого права на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов`язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця (майнового поручителя особа якого відмінні від боржника) про свій намір укласти цей договір.

Таким чином, у разі дотримання іпотекодержателем вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» щодо належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання невиконання вимог частини першої статті 38 Закону України «Про іпотеку» щодо повідомлення іпотекодавця про конкретний спосіб задоволення вимог іпотекодержателя шляхом укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві не має наслідком настання нікчемності такого правочину та не є підставою, за умови дотримання інших вимог закону щодо такого виду правочину, для визнання такого договору недійсним, однак може бути підставою для відшкодування іпотекодавцю завданих збитків.

У разі направлення іпотекодержателем іпотекодавцю вимоги про усунення порушення основного зобов`язання відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» з одночасним повідомленням про обраний спосіб задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до частини першої статті 38 Закону України «Про іпотеку» (одним документом) слід виходити з пріоритету дотримання саме частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку». Відповідно до обставин цієї справи суд першої інстанції установив, що у матеріалах справи відсутні докази отримання іпотекодавцем повідомлення про конкретний спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема про намір іпотекодержателя продати предмет іпотеки відповідно до частини першої статті 38 Закону України «Про іпотеку».

З урахуванням наведеного судова колегія доходить висновку, що неналежне повідомлення іпотекодавців про конкрентний спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки не є підставою для визнання укладеного іпотекодержателем ТОВ «Діджі фінас» та ТОВ «2х2 Фінанс» договору купівлі-продажу квартири недійсним чи витребування майна, оскільки правовим наслідком невиконання передбаченого статтею 38 Закону України «Про іпотеку» обов`язку іпотекодержателя повідомити іпотекодавців про намір відчужити предмет іпотеки визначено відшкодування іпотекодержателем збитків.

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі №757/13243/17.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції набув висновок про те, що у ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» відсутнє право на укладення від власного імені договору купівлі-продажу спірної квартири в порядку позасудового задоволення вимог іпотекодержателя, оскільки право іпотеки є акцесорним видом забезпечення виконання зобов`язання, а тому поділяє долю права вимоги, яку вона забезпечує і в разі неможливості задоволення вимоги (зокрема, у зв`язку з відмовою судом у стягненні суми боргу) є неможливим і звернення стягнення на предмет іпотеки.

В якості підстави такого висновку суду в матеріалах справи міститься рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14.12.2017 року у справі №521\1635/14, яким відмовлено у вимогах ПАТ «Дельта банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором у солідарному порядку. При цьому у мотивувальній частині даного рішення, суд зазначив, що Банк заявив вимоги про солідарне стягнення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором №377/ПК-12/06 за належне виконання ОСОБА_1 якого ОСОБА_5 уклала договір поруки виступивши таким чином поручителем. Проте ПАТ «Дельта Банк» кілька разів уточнюючи вимоги остаточно просив стягнути заборгованість за договором № 376/ПС-12/06, за яким відсутня порука ОСОБА_5 .

Крім того суд послався на рішення Печерського районного суду м. Києва від 31.08.2017 року у справі № 757\840/6-ц за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до ПАТ «Дельта Банк» про передачу прав вимоги за договором кредитування № 376/ПС-12/06 від 26 грудня 2006 року, треті особи ТОВ «Укрпромбанк», Національний банк України, ПрАТ «ХК «Київміськбуд», служба у справах дітей Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, прокуратура Дніпровського району м. Києва, національне антикорупційне бюро України, ОСОБА_1 , Савченко Н,В, яким визнано договір № 376/ПС-12/06 від 26 грудня 2006 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Укрпромбанк» фіктивним, а наступні правочини – нікчемними, вилучено з реєстру власників запис про іпотечне обтяження майна, що належить Гуща і включене в договір № 376/ПС-12/06 від 26 грудня 2006 року; вилучено з реєстру власників запис про іпотечне обтяження майна, що належить ОСОБА_2 і включене в договір №376/ПС-12/06 від 26 грудня 2006 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Укрпромбанк».

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що фактично вимоги у справі № 521/1635/14 стосувались стягнення заборгованості за іншим кредитним договором між ОСОБА_1 та ТОВ «Укрпромбанк» - №377/ПК-12-06, за яким поручителем виступала в тому числі ОСОБА_5 , в той час, як за кредитним договором №376/ПС-12/06 від 26.12.2006 року відомості про поруку ОСОБА_6 відсутні.

Що стосується посилання на судове рішення Печерського районного суду м. Києва від 31.08.2017 року у справі № 757\840/6-ц за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до ПАТ «Дельта Банк» про передачу прав вимоги за договором кредитування № 376/ПС-12/06 від 26 грудня 2006 року, треті особи ТОВ «Укрпромбанк», Національний банк України, ПрАТ «ХК «Київміськбуд», служба у справах дітей Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, прокуратура Дніпровського району м. Києва, національне антикорупційне бюро України, ОСОБА_1 , Савченко Н,В, то колегія суддів виходячи з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, констатує, що справа за єдиним унікальним №757/8840/16 дійсно перебувала у провадженні Печерського районного суду м. Києва, але дана справа заведена за позовом ОСОБА_5 до народного депутата України ОСОБА_3, Верховної Ради України про захист честі, гідності та ділової репутації. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 12.09.2016 року у задоволенні позову ОСОБА_5 – відмовлено.

Тобто справи за єдиним унікальним номером №757\840/6-ц за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до ПАТ «Дельта Банк» про передачу прав вимоги за договором кредитування № 376/ПС-12/06 від 26 грудня 2006 року, треті особи ТОВ «Укрпромбанк», Національний банк України, ПрАТ «ХК «Київміськбуд», служба у справах дітей Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, прокуратура Дніпровського району м. Києва, національне антикорупційне бюро України, ОСОБА_1 , Савченко Н,В, за даними Єдиного державного реєстру судових рішень – не існує, як не існує і рішення у цій справі датованого 31.08.2017 року про визнання договору № 376/ПС-12/06 від 26 грудня 2006 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Укрпромбанк» фіктивним, а наступних правочинів – нікчемними, вилучення з реєстру власників запис про іпотечне обтяження майна, що належить Гуща і включене в договір № 376/ПС-12/06 від 26 грудня 2006 року; вилучення з реєстру власників запис про іпотечне обтяження майна, що належить ОСОБА_2 і включене в договір № 376/ПС-12/06 від 26 грудня 2006 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Укрпромбанк».

Слід також зазначити, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відсутні будь-які відомості про вилучення запису про іпотечне обтяження майна, що належить Гуща і включене в договір № 376/ПС-12/06 від 26 грудня 2006 року; вилучення з реєстру власників запис про іпотечне обтяження майна, що належить ОСОБА_2 і включене в договір № 376/ПС-12/06 від 26 грудня 2006 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Укрпромбанк».

Суд першої інстанції зазначеним обставинам належної оцінки не надав і не звернув уваги, що фактично справа № 521/1635/14 стосувались розгляду вимог ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором №377/ПК-12-06, оскільки саме за цим договором поручителем виступала ОСОБА_5 , в той час як за кредитним договором №376/ПС-12/06 від 26.12.2006 року відомості про поруку ОСОБА_5 відсутні.

Сама по собі арифметична помилка позивача у цифровому номері кредитного договору не є зміною предмету позову в розумінні ЦПК України і відповідно не змінює позовні вимоги із стягнення заборгованості за кредитним договором №377/ПК-12-06 від 26.12.2006 року на стягнення заборгованості за кредитним договором №376/ПС-12/06 від 26.12.2006 року, а підлягає уточненню під час розгляду справи за участі сторін, чому має сприяти суд в межах своїх повноважень і компетенції.

Оскільки факт такої помилки з боку позивача в частині цифрового номеру кредитного договору встановлений самим судом під час ухвалення рішення суду у справі № 521/1635/14, колегія суддів не вбачає підстав розцінювати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14.12.2017 року у справі № 521/1635/14, яким відмовлено ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, як перешкоду у зверненні в порядку позасудового задоволення вимог іпотекодержателя стягнення ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_2 .

Крім того, колегія суддів звертає увагу на неіснування справи в провадженні Печерського районного суду м. Києва за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до ПАТ «Дельта Банк» про передачу прав вимоги за договором кредитування № 376/ПС-12/06 від 26 грудня 2006 року, треті особи ТОВ «Укрпромбанк», Національний банк України, ПрАТ «ХК «Київміськбуд», служба у справах дітей Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, прокуратура Дніпровського району м. Києва, національне антикорупційне бюро України, Гуща Н.Р., Савченко Н,В, за єдиним унікальним номером № 757\840/16-ц з датою ухвалення рішення 31.08.2017 року, оскільки за відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень справа з таким унікальним номером була розглянута Печерським районним судом м. Києва 12.09.2016 року по суті з відмовою у позові і стосувалась позову ОСОБА_5 до народного депутата України ОСОБА_3, Верховної Ради України про захист честі, гідності та ділової репутації.

Враховуючи наведене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» права на укладення від власного імені договору купівлі-продажу спірної квартири в порядку позасудового задоволення вимог іпотекодержателя, у зв`язку з тим, що право іпотеки є акцесорним видом забезпечення виконання зобов`язання, а тому поділяє долю права вимоги, яку вона забезпечує і в разі неможливості задоволення вимоги (зокрема, у зв`язку з відмовою судом у стягненні суми боргу) є неможливим і звернення стягнення на предмет іпотеки.

При цьому колегія суддів також враховує, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2016 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 14.02.2017 року, у позові ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ПАТ «Дельта Банк», ТОВ «Укрпромбанк» про визнання кредитного договору № 376/ПС-12/06 від 26.12.2006 року та договору іпотеки від 26.12.2006 року недійсними - відмовлено.

Також суд першої інстанції витребуючи з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «2Х2 Фінанс» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ,виходив з того, що спірна квартира вибула з володіння позивачів не з їхньої волі, так як була незаконно відчужена ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» на користь ТОВ «2Х2 Фінанс», що надає позивачам правові підстави для її витребування з чужого незаконного володіння.

Колегія суддів досліджуючи доводи апеляційної скарги про неможливість витребування квартири у ТОВ «2Х2 Фінанс», яке є добросовісним набувачем, а також виходячи з умов іпотечного договору, який укладений ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як співвласниками квартири, яку передано в іпотеку і в якому було передбачено право іпотекодержателя за наявності відповідних підстав звернути стягнення на предмет іпотеки з дотриманням передбаченої у договорі процедури шляхом зокрема укладення договору купівлі-продажу з будь-якими особами від свого імені, звертає увагу на таке.

Якщо позивач (іпотекодавець) вважає порушеними свої права на предмет іпотеки (внаслідок позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки відповідачем), він може, з огляду на фактичні обставини, вимагати відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України). Цей спосіб захисту застосовується у випадку вчинення однією із сторін правопорушення, в результаті чого порушені права та законні інтереси іншої сторони. При цьому позивач повинен довести, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснено всупереч вимогам закону, тобто з порушенням прав позивача.

Застосування ст. 388 ЦК України можливе лише за умови, що майно відчужене особою, яка не мала права його відчужувати, а набувач є добросовісним. Якщо останній власник є добросовісним, а майно до цього вибуло за волею самого іпотекодавця, суд у разі спору захищає такого набувача, залишаючи власнику можливість вимагати відшкодування шкоди з іпотекодержателя.

Зі змісту іпотечного договору від 26.12.2006 року вбачається, що цей договір не вимагає укладення додаткового (окремого) договору для задоволення вимог іпотекодержателя у позасудовому порядку.

Так, відповідно до п. 4.4. Іпотечного договору від 26.12.2006 року у випадку настання будь-якої з підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, передбачених п. 4.1. цього Договору, Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки або шляхом продажу Іпотекодержателем від свого імені Предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу. Іпотекодержатель зобов`язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити Іпотекодавців та всіх осіб, які мають зареєстровані права чи вимоги на Предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. Ціна продажу Предмета іпотеки встановлюється за згодою між Іпотекодавцями і Іпотекодержателем або на підставі незалежної експертної оцінки Предмета іпотеки. Договір купівлі-продажу Предмета іпотеки, укладений відповідно до цього Договору, є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на предмет іпотеки.

Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна квартира АДРЕСА_2 зареєстрована на праві власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «2х2 Фінанс» на підставі договору купівлі-продажу від 04.10.2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грек А.В.

Відчуження за ст. 38 Закону України «Про іпотеку» є позасудовим врегулюванням, тому за певних умов (наприклад, суттєве порушення умов договору іпотекодержателем або недотримання вимог закону щодо оцінки майна чи повідомлень боржника) звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом укладення іпотекодержателем від свого імені договору купівлі-продажу предмета іпотеки іншим особам може оскаржено, а майно витребувано як таке, що вибуло поза волею власника.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, ТОВ «Діджи Фінанс» повідомило за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про набуття прав вимоги за кредитним та іпотечним договорами, зажадало від них у 30-денний строк з моменту направлення повідомлення-вимоги усунути порушення умов кредитного договору шляхом сплати заборгованості у сумі 3 940 217,91 грн., визначеної станом на 02 жовтня 2020 року та попередило, що у разі невиконання вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» зверне стягнення на предмет іпотеки: двокімнатну квартиру загальною площею 43,8 кв. м., житловою площею 27,5 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 шляхом набуття права власності на предмет іпотеки або шляхом продажу предмета іпотеки від свого імені.

Зі змісту такого повідомлення ОСОБА_1 , яка його отримала 23.12.2020 року не могла не розуміти наслідків невиконання нею вимог кредитора та іпотекодержателя протягом встановленого у повідомленні строку усунути порушення умов кредитного договору шляхом сплати заборгованості у сумі 3 940 217,91 грн. Сама по собі обставина не зазначення у цьому ж повідомленні конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки (продаж предмета іпотеки від власного імені іншій особі вказаний разом з альтернативним способом звернення стягнення на предмет іпотеки - набуття права власності на предмет іпотеки в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку») або не направлення іпотекодержателем додаткового окремого повідомлення виключно із зазначенням конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки, не має наслідком витребування майна (квартири) від добросовісного набувача, а надає власнику квартири підстави вимагати відшкодування шкоди з іпотекодержателя.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), пункти 166 - 168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

- втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу в національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;

- якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, легітимна мета такого втручання може полягати в контролі за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або в забезпеченні сплати податків, інших зборів або штрафів;

- втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов?язаними із цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності.

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки - встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19, пункти 40 - 43)).

187.Велика Палата Верховного Суду вважає, що можливість віндикації майна, його витребування від особи, яка незаконно або свавільно заволоділа ним, має нормативну основу в національному законодавстві. Зокрема, пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України передбачений такий спосіб захисту, як відновлення становища, яке існувало до порушення, а статтею 387 ЦК України передбачено право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння. Зазначені положення є доступними для заінтересованих осіб, чіткими, а наслідки їх застосування - передбачуваними.

188.Віндикація майна, його витребування в особи, яка незаконно або свавільно порушила чуже володіння, має легітимну мету, яка полягає в забезпеченні права інших осіб мирно володіти своїм майном. Така мета відповідає загальним інтересам суспільства".

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

У статті 330 ЦК України встановлено, що в разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Набувач визнається добросовісним, якщо на час вчинення правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з`ясування правомочностей продавця на відчуження майна. При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника.

Отже, право власності на майно, яке було передано за угодами щодо його відчуження поза волею власника, не набувається, у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване.

Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

Таким чином, у випадку, якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, він може розраховувати на повернення такого майна, незважаючи на добросовісність та відплатність його набуття сторонніми особами, і має право звернутися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Обставини, встановлені під час розгляду справи та досліджені докази, надають підстави для висновку, що позивачами не доведено суттєве порушення умов договору іпотекодержателем або недотримання вимог закону щодо оцінки майна чи повідомлень боржника-іпотекодавця та майнового поручителя, який є відмінним від особи боржника.

Тому рішення суду про витребування з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «2Х2 Фінанс» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 не може залишатись в силі підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про залишення позову без задоволення з підстав та мотивувань наведених у цій постанові апеляційного суду.

Скасування апеляційним судом в порядку апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції про витребування майна з чужого незаконного володіння з ухваленням апеляційним судом нового судового рішення про відмову у задоволенні цих вимог має наслідком і скасування рішення суду в частині розподілу судових витрат про стягнення з відповідача судового збору на користь ОСОБА_1 та в дохід держави, а також в частині скасування заходів забезпечення вжитих ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 30 жовтня 2023 року по цивільній справі № 521/24583/24 про: скасувати заборону будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо об`єкту нерухомого майна: квартири АДРЕСА_2 .

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «2Х2Фінанс» - задовольнити частково.

Рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 13 листопада 2024 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «2Х2Фінанс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» про витребування майна з чужого незаконного володіння – залишити без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено: 13.07.2026 року.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: Л.М. Вадовська

С.О. Погорєлова