Рішення від 06 липня 2026 р. у справі №522/2141/25 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/2141/25

Провадження № 2/522/1130/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суду м. Одеси у складі:

головуючої – судді Косіциної В.В.,

розглянувши на підставі наявних матеріалів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Споживчого товариства «СУЗІР`Я БУДОВА», Споживчого товариства «СУЗІР`Я ПЛЮС», Товариства з обмеженою відповідальністю «УВГП СИСТЕМА», Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України та Колективного підприємства "БУДОВА" про визнання права власності на об`єкт інвестування та за зустрічним позовом Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України до ОСОБА_1 та Споживчого товариства «СУЗІР`Я БУДОВА» про визнання договору недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

06 лютого 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Споживчого товариства «СУЗІР`Я БУДОВА», Споживчого товариства «СУЗІР`Я ПЛЮС», Товариства з обмеженою відповідальністю «УВГП СИСТЕМА» та Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України, третя особа – ОСОБА_2 про визнання права власності на об`єкт інвестування, у якій позивачка просить визнати право власності на об`єкт інвестування, а саме, квартиру АДРЕСА_1 .

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді Косіциній В.В.

06 лютого 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника ОСОБА_1 – адвоката Троянської-Гатенюк Ірини Вадимівни надійшла заява про забезпечення позову, у якій заявниця просила заборонити СТ «СУЗІР`Я БУДОВА», СТ «СУЗІР`Я ПЛЮС» та ТОВ «УВГП СИСТЕМА» у будь-який спосіб відчужувати, передавати будь-яким інший особам у власність або передавати будь-яким іншим особам майнові права на квартиру АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 11 лютого 2025 року заяву про забезпечення позову повернуто заявнику.

Ухвалою від 11.02.2025 року позовну заяву залишено без руху. Надано позивачеві 10-ти денний строк з моменту отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

19 лютого 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника позивача – адвоката Троянської-Гатенюк Ірини Вадимівни надійшла заява, у якій вона просила продовжити визначений ухвалою суду від 11.02.2025 року у зв`язку із складністю проведення оціночної вартості майна для визначення ціни позову.

Разом із заявою, до Приморського районного суду м. Одеси від представника позивача – адвоката Троянської-Гатенюк Ірини Вадимівни про забезпечення позову, у якій заявниця просила заборонити Споживчому товариству «СУЗІР`Я ПЛЮС», Споживчому товариству «СУЗІР`Я БУДОВА», Товариству з обмеженою відповідальністю «УВГП-СИСТЕМА» у будь-який спосіб відчужувати, передавати будь-яким іншим особам у власність або передавати будь-яким іншим особам майнові права на квартиру АДРЕСА_1 .

24 лютого 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника позивача адвоката Троянської-Гатенюк Ірини Вадимівни надійшла заява про відкликання заяви про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 24 лютого 2025 року заяву задоволено, продовжено термін для усунення недоліків позовної заяви строком на 10 днів з моменту отримання копії зазначеної ухвали.

Ухвалою суду від 26 лютого 2025 року заяву про забезпечення позову повернуто без розгляду.

26 лютого 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява від представника позивача – адвоката Троянської-Гатенюк Ірини Вадимівни про усунення недоліків позовної заяви, якою усі зазначені в ухвалі суду від 11.02.2025 року недоліки – усунуто.

Ухвалою суду від 27 лютого 2025 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Встановлено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку загального позовного провадження. Надано відповідачам 15-ти денний строк для подання відзиву. Підготовче засідання призначено на 07 квітня 2025 року.

04 березня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява представника ОСОБА_1 – адвоката Троянської-Гатенюк Ірини Вадимівни про забезпечення позову, у якій заявниця просила вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою суду від 10 березня 2025 року заяву про забезпечення позову – задоволено.

07 квітня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява представника позивача – адвоката Троянської-Гатенюк Ірини Вадимівни про уточнення позовних вимог, у якій заявниця просила визнати за позивачем право власності на об`єкт інвестування, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

07 квітня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника позивача – адвоката Троянської-Гатенюк Ірини Вадимівни надійшла заява про залучення співвідповідача, у якій заявниця просить залучити в якості співвідповідача КП «БУДОВА».

07 квітня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси від СТ «СУЗІР`Я БУДОВА» надійшов відзив, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

У підготовче засідання, призначене на 07 квітня 2025 року учасники справи – не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. Ухвалою суду від 07 квітня 2025 року прийнято до розгляду заяву представник позивача адвоката Троянської-Гатенюк Ірини Вадимівни про уточнення позовних вимог. Задоволено клопотання про залучення відповідача та залучено до участі у справі в якості співвідповідача КП «БУДОВА». Підготовче засідання відкладено на 30 квітня 2025 року.

21 квітня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси від ПУКБ МОУ надійшов відзив, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

22 квітня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника позивача надійшла заява, у якій заявниця просила виключити зі складу учасників справи третю особу – ОСОБА_2 .

23 квітня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла зустрічна позовна заява Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України до ОСОБА_1 та Споживчого товариства «СУЗІР`Я БУДОВА» про визнання договору недійсним, у якому позивач за зустрічним позовом просить визнати недійсним договір асоційованого членства у споживчому товаристві №4/80-КР від 03 травня 2018 року з додатковою угодою від 11 липня 2018 року укладені між СТ «СУЗІР`Я БУДОВА» і ОСОБА_1 .

28 квітня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси від СТ «СУЗІР`Я ПЛЮС» надійшов відзив, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

28 квітня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси від ТОВ «УВГП-СИСТЕМА» надійшов відзив, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

22 квітня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника позивача – адвоката Троянської-Гатенюк Ірини Вадимівни надійшло клопотання про долучення доказів, у якому заявниця просила долучити до матеріалів справи копії квитанцій до прибуткового касового ордеру.

Підготовче засідання, призначене на 30 квітня 2025 року не відбулося у зв`язку із перебуванням головуючої – судді Косіциної В.В. на лікарняному. Наступне підготовче засідання по справі призначено на 07 травня 2025 року.

У підготовче засідання, призначене на 07 травня 2025 року учасники справи – не з`явилися, хочу були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. Ухвалою суду від 07 травня 2025 року виключено зі складу учасників справи третю особу – ОСОБА_2 . Зустрічну позовну заяву залишено без руху, надано позивачеві за зустрічним позовом 10-ти денний строк з моменту отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви. Відкладено підготовчий розгляд справи на 03 червня 2025 року.

20 травня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява представника ПУКБ МОУ про поновлення процесуального строку

16 травня 2025 року засобами поштового зв`язку було направлено заяву про усунення недоліків позовної заяви, яка надійшла до суду 23.05.2025 року, якою усі зазначені в ухвалі суду недоліки – усунуто.

У підготовче засідання, призначене на 03 червня 2025 року учасники справи – не з`явилися, хочу були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. Ухвалою суду від 03 червня 2025 року зустрічну позовну заяву прийнято до розгляду. Надано відповідачам за зустрічним позовом 15-ти денний строк для подання відзиву. Підготовче засідання по справі відкладено на 02 липня 2025 року.

02 липня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника ОСОБА_1 – адвоката Троянської-Гатенюк Ірини Вадимівни надійшла заява про відкладення розгляду справи.

У підготовче засідання, призначене на 02 липня 2025 року учасники справи – не з`явилися, хочу були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання клопотання представника позивача за первісним позовом – задоволено, відкладено підготовчий розгляд справи на 14 липня 2025 року.

11 липня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси від ОСОБА_1 надійшов відзив, у якому остання заперечувала проти задоволення зустрічного позову, просила відмовити.

Підготовче засідання по справі, призначене на 14 липня 2025 року не відбулося у зв`язку із зайнятістю головуючого в іншому судовому засіданні. Наступне засідання по справі призначено на 25 вересня 2025 року.

31 липня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника ПУКБ МОУ надійшло клопотання про долучення доказів, у якому заявник просив долучити до матеріалів справи копію рішення Господарського суду Одеської області від 01.04.2025 року у справі №916/4928/24 та копію акту приймання-передачі майнових прав від 15.07.2025 року.

У підготовче засідання, призначене на 25 вересня 2025 року учасники справи – не з`явилися, хочу були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання клопотання представника позивача за первісним позовом – задоволено, відкладено підготовчий розгляд справи на 14 жовтня 2025 року.

Підготовче засідання, призначене на 14 жовтня 2025 року не відбулося у зв`язку із перебуванням головуючої – судді Косіциної В.В. на лікарняному. Наступне підготовче засідання призначено на 23 жовтня 2025 року.

У підготовче засідання, призначене на 23 жовтня 2025 року учасники справи – не з`явилися, хочу були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. Ухвалою суду від 23 жовтня 2025 року прийнято до розгляду: відзив СТ «СУЗІР`Я БУДОВА» на первісний позов від 07.04.2025 року; відзив ПУКБ МОУ на первісний позов від 21.04.2025 року; відзив СТ «СУЗІР`Я ПЛЮС» на первісний позов від 28.04.2025 року; відзив ТОВ «УВГП-СИСТЕМА» на первісний позов від 28.04.2025 року; відзив ОСОБА_1 на зустрічну позовну заяву від 17.07.2025 року.

Клопотання представника ОСОБА_1 – адвоката Троянської-Гатенюк Ірини Вадимівни про долучення доказів – задоволено та долучено наведені у клопотанні докази до матеріалів справи.

Клопотання представника ПУКБ МОУ про долучення доказів від 31.07.2025 року – задоволено, поновлено строк для подання доказів та долучено наведені у клопотанні докази до матеріалів справи.

Закрито підготовче провадження у справі. Призначено справу до судового розгляду на 03 грудня 2025 року.

Судове засідання, призначене на 03 грудня 2025 року не відбулося у зв`язку із зайнятістю головуючої в іншому судовому засіданні. Наступне засідання по справі призначено на 04 лютого 2026 року.

Судове засідання, призначене на 04 лютого 2026 року не відбулося у зв`язку із відсутністю в приміщенні суду електропостачання. Наступне засідання по справі призначено на 10 березня 2026 року.

У судове засідання, призначене на 10 березня 2026 року з`явився представник ОСОБА_1 та представник СТ «СУЗІР`Я БУДОВА». Оголошено перерву до 12 березня 2026 року.

12 березня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника ОСОБА_1 – адвоката Троянської-Гатенюк Ірини Вадимівни надійшла заява про відкладення розгляду справи.

У судове засідання, призначене на 12 березня 2026 року учасники справи – не з`явилися, хочу були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання клопотання представника позивача за первісним позовом – задоволено, відкладено розгляд справи на 14 квітня 2026 року.

У судове засідання, призначене на 10 березня 2026 року з`явився представник ОСОБА_1 та представник СТ «СУЗІР`Я БУДОВА». Відкладено розгляд справи на 09 червня 2026 року.

19 травня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання представника позивача – адвоката Троянської-Гатенюк Ірини Вадимівни про скасування заходів забезпечення позову, у якому заявник просить суд скасувати заходи забезпечення позову шляхом зняття арешту з квартири АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 04 червня 2026 року клопотання представника позивача – адвоката Троянської-Гатенюк Ірини Вадимівни про скасування заходів забезпечення позову – задоволено.

09 червня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника ОСОБА_1 – адвоката Троянської-Гатенюк Ірини Вадимівни надійшла заява про відкладення розгляду справи.

У судове засідання, призначене на 09 червня 2026 року учасники справи – не з`явилися, хочу були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання клопотання представника позивача за первісним позовом – задоволено, відкладено розгляд справи на 07 липня 2026 року.

Будь яких інших заяв або клопотань від учасників справи – не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4,5 ст. 268 ЦПК України, У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи те, що учасники справи у судове засідання – не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, а неявка учасників справи у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання прийнято рішення здійснити розгляд справи за відсутності сторін на підставі доказів, наявних в матеріалах справи.

Суд дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Щодо первісної позовної заяви, суд зазначає наступне.

З урахуванням заяв про зміну предмету позову та заяви про уточнення позовних вимог позивач просить суд:

- визнати за позивачем право власності на об`єкт інвестування, що розташований за адресою: АДРЕСА_2

Правокористувачем земельної ділянки, цільовим призначенням якої є розміщення та постійна діяльність ЗСУ, кадастровий номер – 5110137500:44:001:0057, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 є Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 12.12.2016 року №75570115.

Так 25 листопада 2004 року між ТОВ «УВГП-СИСТЕМА» (пайовик) та ПУКБ МОУ укладено договір про будівництво житла в порядку пайової участі для військовослужбовців ЗСУ та членів їх сімей №227/УПБ-70Д, предметом якого було фінансування та будівництва пайовиком в повному обсязі, згідно одержаної у встановленому законом порядку проектно-кошторисної документації на будівництво групи житлових будинків з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями, підземними паркінгами, обладнанням, інженерними мережами та спорудами, орієнтованою загальною площею 35 000 кв.м., на земельній ділянці загальною площею 2,5 га у АДРЕСА_3 (військове містечко № НОМЕР_1 ), в тому числі:

- перша черга – група житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщенням (12 000 кв.м.), термін введення до експлуатації – перший квартал 2007 року;

- друга черга – група житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщенням (12 000 кв.м.), термін введення до експлуатації – 2007 рік;

- третя черга – група житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщенням (12 000 кв.м.), термін введення до експлуатації – 2008 рік.

У п.3.1. Договору визначено, що пайових здійснює у повному обсязі фінансування будівництва об`єкту на умовах, передбачених договором, а замовник вносить свою пайову участь у будівництво у вигляді виконання обов`язків, надання послуг, передбачених у п.4.1. Договору.

Згідно п.п. А, п.4.1. Договору, замовник зобов`язаний виконати всі необхідні дії для відведення земельної ділянки та приведення її у стан, придатний для будівництва об`єкту до 31.12.2005 року та виконувати в повному обсязі функції замовника відповідно до умов договору та чинного законодавства.

У п.3.2. Договору, сторони погодили, що після введення об`єкту в експлуатацію, замовник і пайовик підписують акт розподілу об`єкта згідно умов, передбачених п.3.4. Договору.

Відповідно до п.3.4. Договору, розподіл об`єкту між сторонами здійснюється наступним чином:

- замовнику 20% від загальної площі житла об`єкту, що на момент укладання угоди складає орієнтовно 7 000 кв.м.;

- пайовику 80% від загальної площі житла об`єкту, що на момент укладання угоди складає орієнтовно 28 000 кв.м., а також кінцеву будівельну продукцію, визначену проектно-кошторисною документацією, а саме, будинок (секції), 100% вбудовано-прибудованих нежитлових приміщень, підземні паркінги, обладнання, інженерні мережі та споруди.

Відповідно до підпункту «і» п. 4.1 договору Замовник зобов`язаний узгодити з Пайовиком, шляхом підписання відповідної додаткової угоди до цього «Договору» всі права третіх осіб на загальну площу житла, що має придбатися в порядку пайової участі.

У пункті 3.7. Договору сторони погодили, що пайовик має право надавати замовнику квартири в інших новозбудованих житлових будинках у м. Одесі в обсязі частки замовника, визначеної в п.3.4. Договору.

16 жовтня 2015 року укладена додаткова угода №3/70 СП до договору №227/УПБ-70Д про будівництво житла в порядку пайової участі для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей від 25.11.2004 між ТОВ «УВГП-Система» та Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України.

У додатковій угоді №3/70 СП від 16.10.2015 до договору №227/УПБ-70Д від 25.11.2004 сторони погодили, серед іншого, що розподіл об`єкту між сторонами здійснюється наступним чином:

- Замовнику - 7735,00 кв.м об`єкту;

- Пайовику – решта площі об`єкту, а також кінцеву будівельну продукцію, визначену проектно-кошторисною документацією, а саме, будинок (секції), 100% вбудовано-прибудованих приміщень, підземні паркінги, інженерні мережі та споруди, незалежно від ТЕП об`єкту.

Вказане підтверджується постановою КГС ВС від 14 грудня 2022 року у справі №916/1674/18.

29 серпня 2016 року між ТОВ «УГВП-СИСТЕМА», СТ «СУЗІР`Я БУДОВА» та ТОВ «БАУБУД» було укладено договір про спільну діяльність №1/Г-19, предметом якого є будівництво групи житлових будинків з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщенням, підземним паркінгом, обладнанням, інженерними мережами та спорудами, орієнтованою загальною площею 85 000 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 . Для досягнення мети за договором, сторони зобов`язалися спільно та узгоджено здійснювати необхідні фактичні та юридичні дії.

Зі змісту п.2.1.4 та п.2.1.5 Договору вбачається, що внесок ТОВ «УВГП-СИСТЕМА» становить 204 000,00 гривень, частка в спільній діяльності становить 0,03%.

Зі змісту п.2.5.3 та п.2.5.4 Договору вбачається, що внесок ТОВ «БАУБУД»» становить 204 000,00 гривень, частка в спільній діяльності становить 0,03%.

Зі змісту п2.3.3 та п.2.3.4 Договору вбачається, що внесок СТ «СУЗІР`Я БУДОВА» становить 679 796 000,00 гривень, частка в спільній діяльності становить 99,94%.

У п.2.4.2. Договору визначено, що СТ «СУЗІР`Я ПЛЮС» зобов`язалося здійснити фінансування виконання будівельно-монтажних робіт Об`єкту у розмірі 100%, шляхом укладання договір підряду та безпосередніх взаєморозрахунків з виконавцями роюіт з будівництва об`єкту відповідно до фактичних витрат на проектні і будівельно-монтажні роботи, а також з постачальниками матеріалів та устаткування, та/або шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Договору про спільну діяльність, зокрема, для здійснення від імені Договору про спільну діяльність відповідних розрахунків за укладеними договорами.

14 серпня 2018 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України було видано дозвіл на виконання будівельних робіт №ІУ 113182261343, яким надано дозвіл замовнику – ПУКБ МОУ та генеральному підряднику – КП «БУДОВА» здійснювати будівництво із назвою «Будівництво житлових будинків з вбудованими приміщенням громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_3 , І черга будівництва (4 пусковий комплекс), місце розташування об`єкта будівництва: АДРЕСА_3 .

Також, 31 серпня 2018 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України було видано дозвіл на виконання будівельних робіт №ІУ 112182432456, яким надано дозвіл замовнику – ПУКБ МОУ та генеральному підряднику – КП «БУДОВА» здійснювати будівництво із назвою «Будівництво житлових будинків з вбудованими приміщенням громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_3 , І черга будівництва (5 пусковий комплекс), місце розташування об`єкта будівництва: АДРЕСА_3 .

03 травня 2018 року між СТ «СУЗІР`Я БУДОВА» та ОСОБА_2 було укладено договір асоційованого членства в споживчому товаристві №4/80-КР, за яким пайовик зобов`язується прийняти участь в реалізації статутних цілей і завдань Товариства шляхом внесення в повному обсязі своєї частки в товариство, з метою забезпечення будівництва будинку за рахунок внесеного Пайовиком паю, а також прийняти на себе в розмірі цільового внеску частину витрат, пов`язаних з утриманням товариства і реалізацією статутних цілей і завдань, на умовах цього договору, а товариство зобов`язується забезпечити будівництво будинку, і після здачі будинку в експлуатацію передати пайовику закріплену за ним квартиру за умови, виконання пайовиком зобов`язання за цим договором. Розмір частки, зазначений в п.2.1. Договору є остаточним і включає в себе витрати товариства на забезпечення будівництва будинку та виконання всіх необхідних дій для завершення будівництва будинку та його здачі в експлуатацію (паю), а також витрати на утримання товариства та реалізацію заданих цілей і завдань (цільовий внесок).

У п.1.4. Договору, що характеристика квартири закріплюється в додатку №1 («Специфікація» до даного договору, який є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно додатку №1 до договору асоційованого членства в споживчому товаристві від 03.05.2018 №4/80-КР, квартира яку товариство зобов`язалося передати пайовику після здачі будинку в експлуатацію та виконання пайовиком умов договору характеризується наступними ознаками:

- місце знаходження будинку – АДРЕСА_3 ;

- секція – 4;

- поверх – 6;

- будівельний номер квартири – 80;

- загальна площа квартири – 42 кв.м.;

- кількість кімнат – 1 (одна).

11 липня 2018 року між СТ «СУЗІР`Я БУДОВА», ОСОБА_2 (первісний пайовик) та ОСОБА_1 (новий пайовик) було укладено додаткову угоду до договору асоційованого членства в споживчому товаристві від 03.05.2018 №4/80-КР, за якою за згоди товариства було замінено первісного пайовика на нового пайовика.

11 грудня 2019 року між ТОВ «УВГП-СИСТЕМА» та ТОВ «СУЗІР`Я БУДОВА» було укладено додаткову угоду №3 до договору про спільну діяльність від 29.08.2016 №1/Г-19, відповідно до якої:

- сторони дійшли згоди внести зміни до пункту 3.3 Договору: « За рахунок коштів спільної діяльності, Стороні-1 (ТОВ «УВГП-Система») компенсуються кошти, витрачені нею на виконання зобов`язань за договором з пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Одеси, який буде укладений між Стороною-1 та Одеською міською радою, витрати по сплаті плати за землю та відшкодування витрат на виконання зобов`язання Сторони-1 за Договором № 227/УПБ-70Д «Про будівництва житла в поряду пайової участі для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей від 25.11.2004 у вигляді квартир або вартості на їх придбання, у розмірах фактично витрачених коштів на покриття зобов`язання ТОВ «УВГП-Система» за Договором № 227/УПБ-70Д. У випадку необхідності збільшення суми фінансування, Сторони укладають додаткову угоду про збільшення внеску Сторони-2 (СТ «Сузір`я Будова»), або, у випадку відмови Сторони -2 від підписання такого Договору – про розірвання Договору про спільну діяльність. Сторона-1 (ТОВ «УВГП-Система») має право в такому випадку розірвати договір в односторонньому порядку» (п. 1 Додаткової угоди № 3 від 11.12.2019 р.)».

- сторони дійшли до згоди внести зміни до пункту 2.4.1 Договору та продовжити строк будівництва до 30 жовтня 2022 року (п. 2 Додаткової угоди № 3 від 11.12.2019 р.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.08.2022 року у справі №916/1674/18 визнано недійсною з моменту вчинення додаткову угоду № 3/70 СП від 16.10.2015 до договору №227/УПБ-70 Д від 25.11.2004 про будівництво житла в порядку пайової участі для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей, укладену між Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України та ТОВ «УВГП-Система», якою було змінено розмір площі, що переходить учасникам будівництва після завершення будівництва. Зазначена постанова залишена без змін постановою КГС ВС від 14 грудня 2022 року.

25 січня 2024 року між ТОВ «УВГП-СИСТЕМА» та СТ «СУЗІР`Я БУДОВА» було укладено додаткову угоду №4 до договору про спільну діяльність №1/Г-19, відповідно до якої у зв`язку із неможливістю виконання СТ «СУЗІР`Я БУДОВА» зобов`язань з передачі, які виникли на підставі рішення у справі №916/1674/18 та на підставі положень п.п.3.3. Договору про спільну діяльність №1/Г-19, сторони дійшли згоди розірвати договір з 25 січня 2024 року. Уповноважено СТ «СУЗІР`Я БУДОВА» вчинити дії шодо зняття з обліку договору про спільну діяльність №1/Г-19 з обліку у ГУ ДПС в Одеській області до 30 березня 2024 року. СТ «СУЗІР`Я БУДОВА» зобов`язалося передати виконані роботи генеральним підрядником ТОВ «УВГП-СИСТЕМІ» в строк до 29 лютого 2024 року.

01 березня 2024 року між ТОВ «УВГП-СИСТЕМА» та СТ «СУЗІР`Я БУДОВА» було укладено додаткову угоду №5 до договору про спільну діяльність №1/Г-19, відповідно до якої у зв`язку із неможливістю виконання СТ «СУЗІР`Я БУДОВА» зобов`язань з передачі, які виникли на підставі рішення у справі №916/1674/18 та на підставі положень п.п.3.3. Договору про спільну діяльність №1/Г-1 з метою забезпечення виконання зобов`язань за Додатковою угодою №4 до договору, уповноважено СТ «СУЗІР`Я БУДОВА» вчинити дії щодо зняття з обліку Договору у ГУ ДПС в Одеській області до 30 вересня 2024 року. Сторони погодили, що СТ «СУЗІР`Я БУДОВА» зобов`язано передати виконані роботи генеральним підрядником ТОВ «УВГП-СИСТЕМА», а ТОВ «УВГП-СИСТЕМА» зобов`язано відшкодувати СТ «СУЗІР`Я БУДОВА» вартість таких робіт у строк до 01 вересня 2024 року.

01 березня 2024 року між ТОВ «УВГП-СИСТЕМА» та СТ «СУЗІР`Я БУДОВА» було підписано акт прийому-передачі будівельно-монтажних робіт до договору про спільну діяльність від 29.08.2016 року, за яким СТ «СУЗІР`Я БУДОВА» передало будівельно-монтажні роботи, які виконані генеральним підрядником.

10 жовтня 2024 року Державна інспекція архітектури та містобудування України видала сертифікат № ІУ123241004661, який засвідчує відповідність закінченого будівництвом об`єкта (черги, окремого пускового комплекту) проектній документації та підтверджує готовність до експлуатації «Будівництва житлових будинків з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_3 , І черга будівництва (ІV пусковий комплекс).

На підставі розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 03 березня 2025 року №107, об`єкту будівництва наступну адресу: АДРЕСА_4 (https://e-construction.gov.ua/document_detail/doc_id=3580178540215141743/optype=9).

Рішенням Господарського суду Одеської області від 01 квітня 2025 року у справі № 916/4928/24, договір про спільну діяльність № 1/Г-19 від 29.08.2016, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "УВГП-СИСТЕМА", Споживчим товариства "СУЗІР`Я БУДОВА" та Товариством з обмеженою відповідальністю "БАУБУД" – визнано недійсним з моменту укладення. Застосовано наслідки недійсності правочину та визнано відсутніми передбачені Договором про спільну діяльність № 1/Г-19 від 29.08.2016 права у Товариства з обмеженою відповідальністю "УВГП-СИСТЕМА", Споживчого товариства "СУЗІР`Я БУДОВА", Товариства з обмеженою відповідальністю "БАУБУД" щодо об`єктів будівництва та збудованих об`єктів на земельній ділянці по АДРЕСА_3 .

Заявляючи позовну вимогу про визнання права власності, позивач за первісним позовом зазначає про те, що він повністю сплатив пайові внески згідно умов Договору асоційованого членства у споживчому товаристві та, з введенням до експлуатації об`єкту будівництва, СТ «СУЗІР`Я БУДОВА» повинно було передати документи, необхідні для державної реєстрації права власності на квартиру, що закріплена за нею у договорі. Проте, СТ «СУЗІР`Я БУДОВА» зобов`язання за договором не виконало, у зв`язку з чим, позивач вважає, що її права підлягають захисту в судовому порядку.

СТ «СУЗІР`Я БУДОВА» у відзиві на позовну заяву посилається на те, що договір асоційованого членства в споживчому товаристві, що укладені між позивачем та відповідачем не є договором інвестування. Посилання на те, що вказаний договір є договором інвестування суперечить положення законодавства.

У статті 626 ЦК України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (частина третя статті 626 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У частині першій статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Правовідносини сторін договору про фінансування будівництва регулюються законами України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» та «Про інвестиційну діяльність».

Договір про асоційоване членство первісним пайовиком та СТ «СУЗІР`Я БУДОВА» №4/80-КР було укладено 03 травня 2018 року.

Згідно Закону України «Про інвестиційну діяльність» в редакції на момент укладання договору 4/80-КР, інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) та/або досягається соціальний та екологічний ефект.

У ч.3 ст.4 Закону в редакції на момент укладання договору, інвестування та фінансування будівництва об`єктів житлового будівництва з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління, може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, а також шляхом емісії цільових облігацій підприємств, виконання зобов`язань за якими здійснюється шляхом передачі об`єкта (частини об`єкта) житлового будівництва. Інші способи фінансування будівництва таких об`єктів визначаються виключно законами.

Таким чином, вказана норма хоча і є імперативною, але допускає можливість визначення іншими законами інших способів фінансування будівництва об`єктів житлового будівництва.

Так, відповідно до статей 1, 2, 3, 6, 19, 22 Закону України "Про кооперацію" кооперація - це система кооперативних організацій, створених з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб своїх членів; кооперативна організація кооператив або кооперативне об`єднання; кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування. Метою кооперації є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю. Кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об`єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо. Для досягнення мети своєї діяльності кооператив набуває та використовує майно, фінансові та інші ресурси. Кооператив є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від її реалізації та провадження іншої передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом. Володіння, користування та розпорядження майном кооперативу здійснюють органи управління кооперативу відповідно до їх компетенції, визначеної статутом кооперативу. Земля кооперативу складається із земельних ділянок, наданих йому в оренду або придбаних ним у власність. Землі загального користування дачного кооперативу безоплатно передаються йому у власність із земель державної або комунальної власності відповідно до закону. Кооперативи придбавають земельні ділянки відповідно до Земельного кодексу України.

Отже, в розумінні застереження, передбаченого частиною 3 статті 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність", житлово-будівельний кооператив можна віднести до одного з альтернативних способів фінансування будівництва, врегульованих іншим законом, а саме Законом України "Про кооперацію".

Вказані висновки викладені у постанові ВС від 05 червня 2018 року у справі № 921/1204/15-г/6, де ВС досліджував спірний договір, предметом якого було здійснення будівництва об`єкта за рахунок коштів членів кооперативу з метою отримання у власність об`єктів житлового будівництва членами кооперативу і суспільством.

За таких обставин, договір асоційованого членства в споживчому товаристві 4/80-КР, що укладений між пайовиком та СТ «СУЗІР`Я БУДОВА» є інвестиційним договором, а посилання на те, що вказаний договір не відповідає положенням чинного законодавства спростовується матеріалами справи та нормою ч.3 ст.4 Закону в редакції на момент укладання договору.

У статті 2 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» визначено, що об`єкт інвестування - це квартира або приміщення соціально-побутового призначення (вбудовані в житлові будинки або окремо розташовані нежитлові приміщення, гаражний бокс, машиномісце тощо) в об`єкті будівництва, яке після завершення будівництва стає окремим майном.

Згідно зі статтею 177 ЦК України до об`єктів цивільних прав належать речі, майнові права та інше. Майном як особливим об`єктом вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (частина перша статті 190 ЦК України).

За правилами статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування). Майнове право є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право є обмеженим речовим правом, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

У статті 190 ЦК України визначено, що майно є особливим об`єктом, яким вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Окремо вказано, що майнові права є неспоживчою річчю та визнаються речовими правами.

Отже, у ЦК України визначення майнового права немає, оскільки у статті 190 ЦК України лише зазначено, що майнові права є неспоживчою річчю і визнаються речовими правами. При цьому не викликає сумніву, що майнові права є об`єктом цивільних правовідносин.

Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (абзац третій частини другої статті 3 Закону України від 12 липня 2001 року № 2658-ІІІ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність»).

Концепція поняття «майно» у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а отже і «майном» (пункт 98 рішення Європейського суду з прав людини щодо прийнятності заяви у справі «Броньовські проти Польщі» («Broniowski v. Poland»), заява № 31443/96; пункт 22 рішення від 10 березня 2011 року у справі «Сук проти України», заява № 10972/05).

Майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Таким чином, майнове право, яке є предметом договору, - це обумовлене право на набуття в майбутньому права власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, необхідні й достатні для набуття речового права.

Вказане свідчить про те, що громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також у тому, що набуте ними на законних підставах право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як зазначено у статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникає, зокрема, з договорів та інших правочинів, має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилом статті 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У частині першій статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Згідно з частиною другою статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Після завершення будівництва та введення будинку в експлуатацію квартира як окремий об`єкт цивільних правовідносин ще не існує і набуває юридично статусу об`єкта цивільних правовідносин лише після державної реєстрації, здійсненої відповідно до закону (постанова Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 521/19092/17).

У статті 2 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пункт 9 частини першої статті 27 цього Закону).

Реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 зроблено висновок, що нормами законодавства встановлено первинний спосіб набуття права власності на річ, на яку раніше не було і не могло бути встановлено право власності інших осіб. Саме інвестор як особа, за кошти якої на підставі договору був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування. Державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийнято в експлуатацію у встановленому порядку. В іншому випадку інвестор не зможе визнати право власності на квартиру до введення будинку в експлуатацію. Згідно із частиною четвертою статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Отже, інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою.

Право власності на нерухоме майно виникає з моменту прийняття його в експлуатацію, якщо таке передбачено законом чи договором, а повноцінним об`єктом у розумінні ЦК України такий об`єкт стає після його державної реєстрації.

Захист прав на новостворене майно, прийняте в експлуатацію, у разі невизнання відповідачем прав позивача на спірне майно здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, то захист здійснюється на загальних засадах цивільного законодавства.

Отже, інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою.

Як вже було зазначено, згідно договору асоційованого членства в споживчому товаристві 4/80-КР, пайовик зобов`язується прийняти участь в реалізації статутних цілей і завдань Товариства шляхом внесення в повному обсязі своєї частки в товариство, з метою забезпечення будівництва будинку за рахунок внесеного Пайовиком паю, а також прийняти на себе в розмірі цільового внеску частину витрат, пов`язаних з утриманням товариства і реалізацією статутних цілей і завдань, на умовах цього договору, а товариство зобов`язується забезпечити будівництво будинку, і після здачі будинку в експлуатацію передати пайовику закріплений за ним об`єкт нерухомого майна за умови, виконання пайовиком зобов`язання за цим договором. Розмір частки, зазначений в п.2.1. Договору є остаточним і включає в себе витрати товариства на забезпечення будівництва будинку та виконання всіх необхідних дій для завершення будівництва будинку та його здачі в експлуатацію (паю), а також витрати на утримання товариства та реалізацію заданих цілей і завдань (цільовий внесок).

Тобто, основною умовою, за якої пайовику повинно було бути передано об`єкт нерухомого майна за умови сплати ним пайових внесків.

Так, згідно п.2.1. Договору від 03.05.2018 №4/80-КР, пайовик в порядку і на умовах, визначених договором зобов`язався внести частку у розмірі 41 912 Доларів США, що еквівалентно 1 096 200 гривень.

На підтвердження виконання умов п.2.1. Договору, позивачем було подано:

- копію квитанції до прибуткового касового ордера від 07.05.2018 №6966 на суму 49 990 грн;

- копію квитанції до прибуткового касового ордера від 11.05.2018 №7250 на суму 19 280 грн;

- копію квитанції до прибуткового касового ордера від 05.05.2018 №6928 на суму 49 990 грн;

- копію квитанції до прибуткового касового ордера від 28.08.2018 №11518 на суму 30 385 грн;

- копію квитанції до прибуткового касового ордера від 12.07.2018 №9745 на суму 20 980 грн;

- копію квитанції до прибуткового касового ордера від 10.05.2018 №7145 на суму 49 990 грн;

- копію квитанції до прибуткового касового ордера від 08.05.2018 №7081 на суму 49 990 грн;

- копію квитанції до прибуткового касового ордера від 15.01.2021 №176 на суму 49 990 грн;

- копію квитанції до прибуткового касового ордера від 30.01.2020 №532 на суму 49 990 грн;

- копію квитанції до прибуткового касового ордера від 04.02.2020 №740 на суму 49 990 грн;

- копію квитанції до прибуткового касового ордера від 19.01.2021 №261 на суму 49 990 грн;

- копію квитанції до прибуткового касового ордера від 11.02.2020 №1120 на суму 49 990 грн;

- копію квитанції до прибуткового касового ордера від 16.01.2021 №185 на суму 49 990 грн;

- копію квитанції до прибуткового касового ордера від 07.02.2020 №1010 на суму 49 990 грн;

- копію квитанції до прибуткового касового ордера від 02.08.2018 №10459 на суму 25 785 грн;

- копію квитанції до прибуткового касового ордера від 15.01.2021 №176 на суму 49 990 грн;

- копію квитанції до прибуткового касового ордера від 14.09.2018 №12668 на суму 33 920 грн;

- копію квитанції до прибуткового касового ордера від 13.09.2021 №12640 на суму 49 990 грн;

- копію квитанції до прибуткового касового ордера від 12.09.2018 №12474 на суму 49 990 грн;

- копію квитанції до прибуткового касового ордера від 26.01.2021 №380 на суму 49 990 грн;

- копію квитанції до прибуткового касового ордера від 25.01.2021 №343 на суму 49 990 грн;

- копію квитанції до прибуткового касового ордера від 06.02.2020 №872 на суму 49 990 грн;

- копію квитанції до прибуткового касового ордера від 12.02.2020 №1146 на суму 23 946 грн.

Також, ОСОБА_1 надано сертифікат №А-0062140 на суму 1 023 Долари США.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що ОСОБА_1 в розумінні наведених вище норм є інвестором, а тому, у разі виконання умов договору, СТ «СУЗІР`Я БУДОВА» мало б передати ОСОБА_1 об`єкт нерухомого майна, що за нею закріплений згідно специфікації, визначеної у договорах.

Проте, як вже встановлено судом, рішенням Господарського суду Одеської області від 01 квітня 2025 року у справі № 916/4928/24, договір про спільну діяльність № 1/Г-19 від 29.08.2016, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "УВГП-СИСТЕМА", Споживчим товариства "СУЗІР`Я БУДОВА" та Товариством з обмеженою відповідальністю "БАУБУД" – визнано недійсним з моменту укладення. Застосовано наслідки недійсності правочину та визнано відсутніми передбачені Договором про спільну діяльність № 1/Г-19 від 29.08.2016 права у Товариства з обмеженою відповідальністю "УВГП-СИСТЕМА", Споживчого товариства "СУЗІР`Я БУДОВА", Товариства з обмеженою відповідальністю "БАУБУД" щодо об`єктів будівництва та збудованих об`єктів на земельній ділянці по АДРЕСА_3 .

Ухвалюючи таке рішення, суд виходив із того, що договір укладений без погодження із Південним УКБ як цього вимагають підпункт «і» пункту 4.1 та пункт 8.1 Договору №227/УПБ-70Д від 25.11.2004, відповідно до яких Замовник і Пайовик мають узгодити шляхом підписання відповідної додаткової угоди до цього Договору, всі права третіх осіб на загальну площу житла, що має придбатися в порядку пайової участі; передача Сторонам своїх прав та обов`язків за цим Договором третім особам допускається лише за письмовою згодою обох сторін шляхом укладення додаткової угоди до цього Договору.

Так, дійсно, позивач за первісним позовом не був учасником справи №916/4928/24.

Відповідно до ч.5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Проте, під час розгляду справи позивач за первісним позовом не спростував ту обставину, що договір від 29.08.2016 №1/Г-19 було укладено без погодження з ПУКБ МОУ.

Більше того, наявність в ТОВ «УВГП-СИСТЕМА» обов`язку узгоджувати з ПУКБ МОУ права третіх осіб на загальну площі житла підтверджується копією договору №227/УПБ-70Д від 25.11.2004.

Суд звертає увагу на те, що у постанові КГС ВС від 29 серпня 2025 року у справі №916/4928/24, предметом якої було визнання недійсним договору про спільну діяльність від 29.08.2016 року №1/Г-19, укладеного між ТОВ «УВГП-СИСТЕМА», СТ «СУЗІР`Я БУДОВА» та ТОВ «БАУБУД», застосування наслідків недійсності правочину та визнання відсутніми прав, Верховний Суд зазначив, що скаржник не є стороною спірного договору, що обґрунтовано було враховано судом апеляційної інстанції. У той час як права та обов`язки пайовика та СТ «Сузір`я Будова» (одного з відповідачів у даній справі), що виникли та існують із укладеного між ними договору асоційованого членства, в силу закону не можуть вливати на правовідносини дійсності/недійсності договору укладеного у 2016 році між ТОВ «УВГП-СИСТЕМА», СТ «СУЗІР?Я БУДОВА» та ТОВ «БАУБУД». Колегія суддів вказала, що питання виконання/невиконання умов договору асоційованого членства в Споживчому товаристві від 14.03.2018 №4/322, укладеного між пайовиком та СТ «Сузір`я Будова», має розглядатись у межах дії даного договору. При цьому такі обставини не охоплюються предметом спору у справі, що переглядається. Вказана позиція також висловлена у постанові КГС ВС від 10 грудня 2025 року у справі № 916/4928/24.

Вказане свідчить про те, що СТ «СУЗІР`Я БУДОВА» укладаючи договір асоційованого членства у споживчому товаристві та зобов`язуючись передати закріплений за пайовиком об`єкт нерухомого майна фактично не мало право вирішувати питання про відчуження такого об`єкта нерухомого майна, оскільки, такі дії не були погоджені із ПУКБ МОУ, як особою, яка є правокористувачем земельної ділянки, де здійснювалося будівництво житлового будинку та особою, яка є фактичним замовником будівництва і яка відповідно до закону набуває право власності на новостворений об`єкт нерухомого майна після завершення його будівництва.

ОСОБА_1 як пайовик згідно договору асоційованого членства на момент його укладання не була позбавлена можливості перевірити наявність або відсутність у СТ «СУЗІР`Я БУДОВА» права вирішувати питання про передачу об`єктів будівництва третім особам.

Так, на Порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, який є у вільному доступ, позивач за первісним позовом міг ознайомитися із сертифікатом ІУ 113182261343 щодо об`єкта будівництва «Будівництво житлових будинків з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_3 . 1 черга будівництва (ІV пусковий комплекс)» що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , та встановити, що замовником будівництва є ПУКБ МОУ, генеральним підрядником КП «БУДОВА, а СТ «СУЗІР`Я БУДОВА» не належить до кола осіб, які беруть участь у будівництві.

Вказана обставина також могла б бути встановлена з Державного реєстру речових право на нерухоме майно, де саме ПУКБ МОУ визначено як правокористувач земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 .

Суд також зауважує, що покладання на будь-яких третіх осіб відповідальності за зобов`язання, взяті СТ «СУЗІР`Я БУДОВА» перед пайовиком за відсутності згоди такої особи – є недопустимим.

Тому, враховуючи те, що право позивача за первісним позовом на об`єкт будівництва не було погоджено з ПУКБ МОУ, як замовника будівництва та правокористувача земельної ділянки, беручи до уваги те, що у СТ «СУЗІР`Я БУДОВА» були відсутні будь-які майнові права (в тому числі, володіння, користування або розпорядження) щодо об`єктів нерухомого майна, які входить до складу об`єкту будівництва, а зобов`язання щодо передання позивачеві об`єктів будівництва виникло поза волею ПУКБ МОУ, суд вважає, що підстави для визнання за ОСОБА_1 права власності на об`єкт нерухомого майна – відсутні, при цьому, остання не позбавлена права ініціювати в судовому порядку питання щодо невиконання або неналежного виконання умов договору асоційованого членства, зокрема, ініціювати питання про застосування заходів відповідальності сторін, що визначені у розділі 5 Договору.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі №761/23904/19 вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.

Незалучення до участі у справі іншої особи, як належного співвідповідача, за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті, є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного суду від 20 січня 2021 року у справі№ 203/2/19 (провадження № 61-6983св20).

Визначення відповідачів, предмет спору та підстави позову є правом позивача. Разом з тим установлення належності відповідачів і обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується останнім під час розгляду справи. Визначення складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням потрібного кола осіб, які мають відповідати за позовом.

Сторони - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги. З огляду на зміст наведених норм захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача (аналогічний висновок викладено в пункті 7.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17).

Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. пункт 8.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 року у справі № 910/15792/20).

За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача (наведену правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 року у справі № 910/7122/17).

Як вже було встановлено судом, саме ПУКБ МОУ є замовником будівництва та правокористувачем земельної ділянки, де здійснювалося будівництво об`єкта нерухомого майна.

Зі змісту акту приймання-передачі майнових прав від 15.07.2025, що підписаний між ПУКБ МОУ та ТОВ «УВГП-СИСТЕМА», об`єкт будівництва, на який позивач за первісним позовом просить визнати право власності не був передані ТОВ «УВГП-СИСТЕМА».

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ПУКБ МОУ, як замовник будівництва передав речові права на машиномісце, право власності на яке просить визнати позивач будь-яким іншим особам.

Тобто, речове право на спірні об`єкти нерухомого майна залишилися у ПУКБ МОУ, а тому, саме ПУКБ МОУ є належним відповідачем у справі та саме за рахунок нього можна задовольнити позовні вимоги.

Тому, беручи до уваги те, що СТ «СУЗІР`Я БУДОВА», СТ «СУЗІР`Я ПЛЮС», ТОВ «УВГП-СИСТЕМА», ТОВ «БАУБУД» та КП «БУДОВА» не є належними відповідачами, оскільки саме ПУКБ МОУ є особою, за рахунок якої можна було б задовольнити позовні вимоги, враховуючи те, що підстави для визнання права власності на об`єкти будівництва за позивачем – відсутні, оскільки, СТ «СУЗІР`Я БУДОВА» зобов`язалося передати спірні об`єкти нерухомого майна за відсутності у нього такого права, без погодження та поза волею ПУКБ МОУ, суд доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Щодо зустрічної позовної заяви, суд зазначає наступне.

У зустрічній позовній заяві позивач просить визнати недійсним договір асоційованого членства у споживчому товаристві №4/80-КР від 03 травня 2018 року з додатковою угодою від 11 липня 2018 року укладені між СТ «СУЗІР`Я БУДОВА» і ОСОБА_1 ..

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що СТ «СУЗІР`Я БУДОВА» неправомірно набуло право за договором віл 29.08.2016 №1/Г-19 та не мало право укладати з іншими особами договори асоційованого членства. Оскільки, СТ «СУЗІР`Я БУДОВА» укладало такі договори на підставі недійсного договору, то відповідно договори асоційованого членства також є недійсними.

Проте, з такими доводами ПУКБ МОУ не можна погодитися з огляду на наступне.

ЦК України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, шляхом укладання правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересу є визнання правочину недійсним (пункт 2 частини другої статті 16 ЦК України).

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є:

- пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину;

- встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки, від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав (такий висновок міститься у пункті 53 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20, у постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 у справі № 6-605цс16).

Свобода договору, яка передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, і свобода підприємницької діяльності, яка полягає у самостійному здійсненні без обмежень будь-якої підприємницької діяльність, не забороненої законом, є ключовими засадами цивільного права та господарського права, закріпленими у статтях 3, 627 ЦК України, статтях 6, 43 Господарського кодексу України. Визнання договору недійсним за позовом третьої особи, не сторони договору, є суттєвим втручанням держави у зазначені принципи і порушений інтерес особи має бути таким, що вимагає такого втручання і таке втручання має бути єдиним можливим способом виправлення правової ситуації

Такий висновок міститься у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20.

Отже, крім учасників правочину (сторін договору), позивачем у справі про визнання недійсним правочину може бути будь-яка заінтересована особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 387/515/18.

Водночас у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17 міститься висновок про те, що недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документу, як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Виходячи з наведених норм, при розгляді позову про визнання недійсним оспорюваного правочину судом повинно вирішуватися питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

При цьому відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19).

Поряд з цим у названих постановах Верховного Суду також відзначено, що у разі з`ясування обставин відсутності порушеного права позивача (що є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові), судам не потрібно вдаватись до оцінки спірного правочину на предмет його відповідності положенням законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що позивач за зустрічним позовом не є безпосереднім учасником правовідносин, що виникли за договором асоційованого членства від №4/80-КР від 03 травня 2018 року.

У вказаному договорі жодним чином не вирішувалися питання про права та інтереси позивача за зустрічним позовом.

У той час права та обов`язки позивача за зустрічним позовом виникли на підставі Договору про будівництво житла в порядку пайової участі для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей від 25.11.2004 №227/КПБ-70Д, а тому, не можуть впливати на правовідносини щодо дійсності або недійсності договору асоційованого членства у споживчому товаристві, шо укладений між ОСОБА_1 та СТ «СУЗІР`Я БУДОВА».

Суд також зауважує, що під час розгляду первісного позову встановлено відсутність підстав для визнання за ОСОБА_1 права власності на об`єкти нерухомого майна, визначені в Договорі асоційованого членства у споживчому товаристві №4/80-КР від 03 травня 2018 року з огляду на відсутність у СТ «СУЗІР`Я БУДОВА» правомочностей щодо володіння, користування або розпорядження таким майном.

Тому, суд вважає, що оспорюваним договором жодним чином не порушені права, свободи та законні інтереси ПУКБ МОУ, у зв`язку з чим, суд доходить до висновку про відсутність підстав доля задоволення зустрічної позовної заяви.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст.2, 4, 12, 13, 27, 64, 76, 81, 95, 133, 141, ч.4 ст. 223, ч. 2 ст. 247, 258-259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Споживчого товариства «СУЗІР`Я БУДОВА», Споживчого товариства «СУЗІР`Я ПЛЮС», Товариства з обмеженою відповідальністю «УВГП СИСТЕМА», Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України та Колективного підприємства "БУДОВА" про визнання права власності на об`єкт інвестування – залишити без задоволення.

Зустрічну позовну заяву Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України до ОСОБА_1 та Споживчого товариства «СУЗІР`Я БУДОВА» про визнання договору недійсним – залишити без задоволення

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30-ти днів з дати складання повного тексту рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 20 липня 2026 року.

Суддя Косіцина В.В.