Рішення від 09 липня 2026 р. у справі №502/1411/26 — Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/1411/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2026 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Березнікова О.В.,

секретаря судового засідання Нанєвої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кілія Одеської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ВП1 Ізмаїльского РВП ГУНП в Одеській області старшого сержанта поліції Бужацького С.М. про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду, з позовом в якому просить скасувати постанову серії ЕНА №7338243 від 08.06.2026 якою її притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн, а справу - закрити, мотивуючи тим, що 08 червня 2026 року вона рухалась у напрямку м. Кілія по трасі М 16-30 з с. Шевченкове та приблизно о 19:00 годині була зупинена на КПП невідомою особою в піксельній формі без бодікамери, яка представилась співробітником Державної прикордонної служби України, але посвідчення не показала. Лише після зауваження щодо необхідності бодікамери вона була прикріплена на одяг співробітника ДПСУ. В ході розмови зі співробітником ДПСУ виникла суперечка щодо правомірності його дій, а саме щодо самої зупинки машини та перевірки документів для встановлення моєї особи та перевірки документів на машину, а саме: посвідчення водія та реєстраційні документи. Не дійшовши згоди зі співробітником ДПСУ, щодо його повноважень, на перевірку документів, ним був викликаний наряд поліції. Приблизно о 19:20 приїхав наряд поліції, а саме: капрал поліції ОСОБА_2 , старший сержант ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . На момент, коли співробітники поліції підійшли до машини позивачки, вона стояла на узбіччі з вимкненим двигуном та не здійснювала керування машиною. Підійшовши до її машини, ОСОБА_3 разом з капралом ОСОБА_2 почали вимагати у позивачки посвідчення водія, реєстраційні документи на машину та поліс страхування. Коли позивачка запитала причину по якій вони хочуть перевірити документи, не почула чіткого роз`яснення причини, поліцейські не надали законних підстав, роз`яснень та доказів для пред`явлення документів. ОСОБА_2 спочатку послався на ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», потім на те, що ми знаходимось на блок посту, хоча жодних документів на блок пост надано не було, потім на ст. 32 ЗУ «Про Національну поліцію», а отже поліцейські не навели та не зафіксували належним чином підстав передбачених ст. ст. 32, 35 Закону України "Про Національну поліцію". Також до позивачки підійшов начальник СРПП ВНП №1 Ізмаїльського РВП Головченко Олег Андрійович, який також вимагав документи посилаючись на знаходження в прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі, хоча знаки, які б чітко це регламентували відсутні.

25.06.2026 від відповідача надійшов відзиу, у якому проти позову заперечували та зауважили, що працівник ДПСУ діяв згідно своїх повноважень та відповідно до п.п. 2.4-3 ПДР та Положення про прикордонний режим. По прибуттю ГРПП було встановлено, що транспортний засіб, на якому рухалася позивачка, перебуває в розшуку. На вимогу поліцейських надати документи, які посвідчують особу, на право керування ТЗ та реєстраційний документ, позивачка відмовилася, оскільки, як вона вказала, немає жодних правових підстав. Після неодноразових ігнорувань на законні вимоги поліцейських, останім було винесено оскаржувану постанову. Факт правопорушення підтверджено та зафіксовано на відео бодікамери та долучено до відзиву. Вважають позовні вимоги необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню, а постанову законною та такою, що винесена з дотриманням чинного законодавства.

Позивачка в судовому засіданні на позовних вимогах наполягала.

Відповідачем ОСОБА_5 було надано заяву про розгляд справи без його участі, проти позову заперечував.

Відповідно до ч.1 ст.269 КАС України у справах, визначених статтями 263-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

Дослідивши матеріали справи, судом було встановлене наступне.

Постановою по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7338243 від 08.06.2026, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн.

В постанові вказано, що 08.06.2026 о 19-40 год. на а/д Т-16-30 перед м. Кілія на 31 км, ОСОБА_1 керувала автомобілем Сітроен, д.н.з. НОМЕР_1 , відмовилася пред`явити документи зазначені в п.2.1 ПДР України.

Вказані обставини також не заперечуються позивачкою у позові.

З наданого позову, відзиву та доданого відеодоказу вбачається, що позивачку було зупинено військовослужбовцями ДПСУ на блокпості перед м. Кілія. На вимогу військовослужбовця ДПСУ позивачкою також не було надано жодних документів. Після чого було викликано поліцію.

За результатами вказаних обставин та розгляду справи поліцейським прийнято рішення про накладення на позивачку штрафу в розмірі 425 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто в межах санкції, встановленої такою нормою закону, про що винесено оскаржувану постанову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.1ст. 247 КУпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, які стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Відповідно до частини 1 ст.126 КУпАП «Керування транспортним засобом особою, яка немає при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством,- тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Оскаржувана постанова повністю відповідає вимогам, встановленим п. 5 Розділу 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015, відповідно до яких постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 8 розділу ХІІІ цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.

Згідно пункту 1.9 Правил дорожнього руху України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно п. 2.1 Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема: ґ) чинний страховий поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат «Зелена картка» (на електронному або паперовому носії), виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка»; (№ 19 від 10.01.2025).

Згідно з п 2.4 «а» Правил дорожнього руху на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також, зокрема, пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Водночас, п 2.4-3 Правил дорожнього руху, на ділянках доріг у межах прикордонної смуги та контрольованого прикордонного району на вимогу уповноваженої особи Держприкордонслужби водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: а) пред`явити для перевірки документи, зазначені в підпункті “б” пункту 2.1; б) дати можливість оглянути транспортний засіб і перевірити номери його агрегатів.

Для виконання поліцейськими покладених на них обов`язків їм надається право відповідно до законодавства зупиняти і перевіряти у водіїв транспортних засобів документи, перелік яких наведено у пункті 2.1 Правил дорожнього руху України.

Водій не зобов`язаний передавати свої документи поліцейським, достатньо їх пред`явити для ознайомлення, тобто співробітник повинен мати змогу роздивитися особисті дані водія і технічні дані транспортного засобу.

Відповідно до пункту 11 частини 1 ст. 23 ЗУ «Про Національну поліцію України» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

На підставі пункту 1 частини 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб (у разі найму (оренди)/лізингу транспортного засобу замість реєстраційного документа на транспортний засіб водій може мати при собі та пред`являти його копію, вірність якої засвідчено нотаріально, разом з оригіналом або копією договору про найм (оренду)/лізинг транспортного засобу, вірність якої засвідчено нотаріально), а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов`язкового страхування цивільноправової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат "Зелена картка"), пред`явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред`явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), а також інші документи, передбачені законодавством.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який неодноразово продовжувався.

Пункт 6 частини 1 ст. 8 закону України «Про правовий режим воєнного стану» уповноважує військове командування разом із військовими адміністраціями в місцевостях, де введено воєнний стан, обмежувати рух транспортних засобів у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 № 1455 затверджено Порядок встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан.

Пунктами 3-5 такого Порядку передбачено, що особливий режим це комплекс заходів, які здійснюються в Україні або її окремих місцевостях, де введено воєнний стан, з метою недопущення несанкціонованого переміщення громадян України, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів.

Встановлення особливого режиму здійснюється військовим командуванням на підставі указу Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях. Особливий режим встановлюється шляхом видання наказу військовим командуванням разом з військовою адміністрацією (у разі її утворення), яким, зокрема, визначаються територіальні межі, де встановлюється особливий режим, та місця розміщення блокпостів. При цьому блокпост це посилений контрольно-пропускний пункт, який за рішенням військового командування тимчасово встановлюється на вході/виході (в`їзді/виїзді) на територію/з території, де введено воєнний стан і встановлено особливий режим (за винятком державного кордону), на якому облаштовуються місця для перевірки осіб, транспортних засобів, багажу та вантажів, позиції вогневих засобів та бойової техніки, місця для відпочинку та забезпечення життєдіяльності особового складу, який виконує завдання на такому пункті, до складу якого можуть входити службові особи військових формувань та правоохоронних органів, які відповідно до закону залучені до здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

Заходи з контролю в`їзду/виїзду на блокпостах включають:

- перевірку документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу (документів на транспортний засіб, документів на вантаж, дорожнього листа тощо);

- проведення огляду транспортного засобу та вантажу (товару) щодо відповідності документам на вантаж (товар);

- затримання осіб, транспортних засобів, вантажу (товару), проведення їх огляду та передачу їх уповноваженим представникам правоохоронних органів;

- тимчасове обмеження (заборону) руху транспортних засобів та осіб.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 № 1456 затверджено Порядок перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану.

Відповідно до пункту 5, абзацу 11 пункту 10 такого Порядку в разі проїзду транспортних засобів через блокпости та контрольні пункти в`їзду-виїзду уповноважена особа Національної поліції має право зупиняти такі транспортні засоби, а також проведення перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян.

Згідно висновку Верховного Суду, зробленому у справі №127/19283/17 від 25.09.2019, право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб та полісу обов`язкового страхування кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.

Обставини вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджуються відеозаписом, зробленим портативним відео реєстратором (бодікамера) інспектора згідно вимог Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказ Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 № 1026.

Даний відеозапис був покладений в основу прийнятого інспектором рішення щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності та складення оскаржуваної постанови. На відеозапису з нагрудного відеореєстратора зафіксовано розгляд справи, який відбувався згідно чинного законодавства. Згідно частини 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. До позовної заяви не додано доказів наявності договору страхування на авто на день винесення постанови, крім того, з відеозапису вбачається, що працівник поліції неодноразово просив позивачку надати посвідчення водія, реєстраційний документ на ТЗ, однак остання відмовилася пред`явити вказані документи, тож наявне порушення, за яке її було притягнуто до відповідальності.

Також, згідно рішення Великої Палати Європейського суду з прав людини від 29.06.2007 у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Отже ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Також варто зауважити, що відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.02.2022 у справі №580/4215/19, від 22.05.2020 у справі №825/2328/16, від 26.06.2019 у справі №1640/3394/18.

Згідно пункту 9 Розділу 3 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі № 1395 від 07.11.2015 розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу.

Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення, заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.

Відповідно до вимог частини 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, в тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Поліцейський розглянув справу про адміністративне правопорушення, вчинене позивачем, з дотриманням всіх вимог чинного законодавства. Після виявлення факту порушення вимог Правил дорожнього руху України поліцейським було встановлено особу правопорушника, ступінь його вини; позивачу були роз`яснені його права, якими користується особа, що притягається до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи. Жодних переконливих доводів своєї невинуватості позивачем на місці розгляду справи не надано. Тож, пояснення позивача, викладені ним в позовній заяві, щодо відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення є лише спробою уникнути встановленої законом відповідальності, що є неприпустимим.

Варто звернути увагу, що, зазначаючи про обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій або бездіяльності, судова практика містить правову позицію про те, що Кодекс адміністративного судочинства України передбачає не лише обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, але й обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. КАС України встановлює, що на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази. Проте, позивач не надав жодних доказів, які б підтверджували обґрунтованість позовних вимог та спростовували б правомірність оскаржуваної постанови.

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст.23 КУпАП).

Таким чином, судом встановлено, що розглядаючи дану адміністративну справу відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами, а спірна постанова містить всі необхідні відомості, передбачені ст. 283 КУпАП, що підтверджується матеріалами відео фіксації, наявними в матеріалах справи, з урахуванням вказаного, суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови, тому у задоволені позовних вимог відмовляє.

Також слід зауважити, що у даній справі встановлено, що автомобіль, яким керувала позивачка, перебуває у розшуку, що встановлено поліцейським після їх прибуття.

Згідно зі ст. 244 Кодексу адміністративного судочинства України, під час ухвалення рішення, суд, окрім іншого, має вирішити як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст. ст.132 КАС України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом вимог ст.139 КАС України у разі відмови у задоволенні вимог позивача судові витрати понесені останнім не відшкодовуються.

Оскільки суд відмовляє в задоволенні позову, судові витрати понесені позивачем не підлягають відшкодованою.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 72 - 77, 99, 132, 139, 241-246, 250, 286 КАС України, ст. ст. 283-284, 288, 289, 293 КУпАП, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного ОСОБА_1 до ВП1 Ізмаїльского РВП ГУНП в Одеській області старшого сержанта поліції Бужацького С.М. про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.В. Березніков